«25» лютого 2020 року
м. Харків
справа № 643/19152/19-ц
провадження 22ц/818/1174/20
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),
суддів - Кіся П.В., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Колосовської А.Р.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Комунальне підприємство «Регістрсервіс» Первомайської міської ради Харківської області, Акціонерне товариство «Укрсоцбанк»
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2019 року в складі судді Афанасьєва В.О.
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Регістрсервіс» Первомайської міської ради Харківської області, Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Регістрсервіс» Первомайської міської ради Харківської області Андрусовича О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 48482524 від 02 вересня 2019 року о 16:42:38 щодо державної реєстрації права власності на трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк»; стягнути солідарно з відповідачів на його користь сплачені судові збори.
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову.
Заява мотивована тим, що 14 листопада 2019 року йому та його представнику від представника банку стало відомо про незаконну перереєстрацію належного йому нерухомого майна, яке було предметом іпотеки за кредитним договором.
Зазначив, що іпотечним договором № 810/6-27/2/1-5-464 від 29 вересня 2005 року, який в подальшому переукладено на іпотечний договір № 810/6-27/2/1-8-143 від 17 вересня 2008 року не встановлено такої процедури звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення державного реєстратора, тобто сторони досягли умовами договору певних умов, які в подальшому безпідставно були порушені банком.
Вказав, що державний реєстратор порушив порядок здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та безпідставно прийняв рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за банком, оскільки банк не надав документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є підставою для реєстрації права власності.
Вважав, що у зв'язку з тим, що банк порушив його право приватної власності, а також для виключення переоформлення або продажу приватної власності, яка належить йому, третім особам, а також з метою недопущення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду та ефективного захисту та поновлення своїх порушених прав та інтересів, необхідно забезпечити позов.
Просив до набрання законної сили рішення у цивільній справі, накласти арешт та заборону будь-яким особам вчиняти дії спрямовані на відчуження спірного нерухомого майна у будь-який спосіб, а саме трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони Акціонерному товариству «Укрсоцбанк» та будь-яким іншим особам, що діють в його інтересах та/або за його дорученням, вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна, в тому числі, примусове входження та доступ до нерухомого майна, а саме трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, до набрання законної сили рішення у цивільній справі № 643/19152/19-ц накладено арешт та заборону будь-яким особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження спірного нерухомого майна у будь-який спосіб, а саме, трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; вжито заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони Акціонерному товариству «Укрсоцбанк» та будь-яким іншим особам, що діють в його інтересах та/або за його дорученням, вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна, в тому числі, примусове входження та доступ до нерухомого майна, а саме трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з ухвалою суду Акціонерне товариство «Альфа-Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні зави про забезпечення позову у повному обсязі; стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Вважав, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду; також судом не зазначено жодних мотивів про обґрунтованість припущення того, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення; що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; що судом першої інстанції застосовано заходи забезпечення позову, які не можна визнати співмірними заявленим позовним вимогам; також, не враховано інтересів співвідповідачів; що заява позивача не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та судом не досліджено необхідності зустрічного забезпечення з урахуванням необхідності гарантії виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, яке забезпечується іпотекою, та з урахуванням інтересів співвідповідача по справі; не враховано збитків, які понесуть співвідповідачі у справі у зв'язку із накладенням арешту на майно, адже вжиття заходів зустрічного забезпечення є не диспозитивним правом суду, а його обов'язком.
В судове засідання учасники справи не з'явилися. Матеріали справи містять відомості про належне повідомлення учасників справи.
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Виходячи з вимог закону, обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи.
Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали оскарження ухвали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» необхідно задовольнити частково, ухвалу суду - скасувати.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.
Матеріали оскарження ухвали свідчать про те, що в провадженні суду першої інстанції перебуває цивільна справи за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Регістрсервіс» Первомайської міської ради Харківської області, Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, в якому ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Регістрсервіс» Первомайської міської ради Харківської області Андрусовича О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 48482524, від 02 вересня 2019 року о 16:42:38 щодо державної реєстрації права власності на трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк»; стягнути солідарно з відповідачів на його користь сплачені судові збори.
Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2019 року відкрито провадження у справі.
29 вересня 2005 року між Акціонерним інноваційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 810/4-24/2/1-5-248, а також 17 вересня 2008 року укладено додаткову угоду № 1 до договору кредиту, 24 жовтня 2008 року укладено додаткову угоду № 2, 02 вересня 2013 року укладено додатковий договір № 1 до договору кредиту.
17 вересня 2008 року між Акціонерним інноваційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 810/4-27/2/1-8-130, а також 19 серпня 2013 року додатковий договір № 1, 24 жовтня 2008 року додаткову угоду № 1 до договору кредиту.
На забезпечення виконання умов вказаних кредитних договорів 29 вересня 2005 року та 17 вересня 2008 року між Акціонерним інноваційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено іпотечні договори №№ 810/6-27/2/1-5-464 та 810/6-27/2/1-8-143, відповідно до умов яких останні передали в іпотеку банку трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , що належала їм на праві власності, а саме: ОСОБА_2 - 1/5 частина, ОСОБА_1 - 1/5 частина та ОСОБА_3 - 2/5.
28 серпня 2019 року право власності на вищевказане нерухоме майно зареєстровано за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк». Підставою внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером № 4848252474 від 02 вересня 2019 року, прийняті державним реєстратором Андрусович О.О. Комунального підприємства «Регістрсервіс» Первомайської міської ради Харківської області.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктами 1, 2 та 10 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом частини 3 статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону, як підприємець.
Відповідно до пункту 6 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановлення судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі, для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.
Таким чином, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Матеріали оскарження ухвали свідчать про те, що ОСОБА_1 оспорюється правомірність реєстраційних дій державного реєстратора Андрусович О.О. Комунального підприємства «Регістрсервіс» Первомайської міської ради Харківської області. Проте, будь - яких вимог щодо поновлення порушеного права власності, зокрема, визнання права власності на нерухоме майно, щодо якого вчинено реєстраційні дії державним реєстратором, ОСОБА_1 не заявлялось.
Таким чином, задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції не пересвідчився, чи існує зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та чи існує ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. Також, не здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; при цьому порушив принцип співмірності заявленим вимогам та вийшов за їх межі.
За таких обставин, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність забезпечення даного позову.
Оскільки порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, що є підставою відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України для скасування судового рішення, судова колегія вважає, що ухвалу суду підлягає скасуванню з відмовою позивачу в задоволенні заяви.
Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст.374, ст. 376, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - задовольнити частково.
Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2019 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Регістрсервіс» Первомайської міської ради Харківської області, Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно - залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді П.В. Кісь
В.Б. Яцина
Повний текст постанови складено 28 лютого 2020 року.