Справа №760/11270/19
Провадження № 2/760/5309/19
17 жовтня 2019 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді Кушнір С.І.
за участю секретаря - Гаєвської С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
Позивач ТДВ«Страхова компанія «Альфа-Гарант» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в порядку регресу в розмірі 18932,96 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1921,00 грн.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду, позивач посилається на наступне.
Так, 04.12.2017 р. між ТДВ«Страхова компанія «Альфа-Гарант» та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, підтвердженням чому є Поліс №АК/7566761, за яким, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Nissan», д.н.з. НОМЕР_1 .
01.01.2018 р. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля марки «Nissan», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля марки «Рено», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 23.02.2018 р., ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Внаслідок вказаної ДТП, автомобіль потерпілого отримав механічні пошкодження, що підтверджується схемою з місця ДТП та Протоколом огляду пошкодженого ТЗ.
Потерпілий своєчасно звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку від 17.01.2018 р.
ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на основі рахунку № 77- D/38/9 від 23.02.2018 р. було складено розрахунок страхового відшкодування та страховий акт № ЦВ/18/0135 від 26.03.2018 р. та виплачено потерпілому суму страхового відшкодування у розмірі 18932,96 грн.
Таким чином, ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» виконало свої зобов'язання перед страхувальником згідно умов Договору.
Згідно п.п. "а" п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, враховуючи те, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 23.02.2018 р., ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП, а тому ТДВ СК "Альфа-Гарант" як страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право подати до відповідача регресний позов у розмірі фактично понесених витрат.
Таким чином, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 11.05.2019 р., відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача ТДВ«Страхова компанія «Альфа-Гарант» в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи позивача було повідомлено належним чином, подав заяву про розгляд справи у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримав, проти заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких заяв, клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.
Згідно вимог ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, суд, вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів, проти чого не заперечує представник позивача.
Вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З матеріалів справи судом встановлено, що 04.12.2017 р. між ТДВ«Страхова компанія «Альфа-Гарант» та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, підтвердженням чому є Поліс № АК/7566761, за яким позивач застрахував майнові інтереси Потерпілого, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля «Nissan», д.н.з. НОМЕР_1 .
01.01.2018 р. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля марки «Nissan», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля марки «Рено», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Так, вбачається, що 01.01.2018 р. о 06 год. 50 хв., в м. Києві по вул. Дегтярівська,55, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Nissan», д.н.з. НОМЕР_1 , при зустрічному роз'їзді, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Рено», д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів, чим порушив п. 13.3 Правил дорожнього руху України, крім того, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується показами приладу Драгер, з результатом 1,89 проміле, чим порушив вимоги п.2.9(а) ПДР.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 23.02.2018 р., ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності, застосувавши до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн. в дохід держави, з позбавленням права керування стоком на 3 роки.
Постановою Пленуму Верховного Суду України за №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення» (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.
Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина ОСОБА_1 встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.
Внаслідок ДТП, що мала місце 01.01.2018 р. автомобіль «Рено», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_3 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду та протоколом огляду пошкодженого ТЗ.
Вбачається, що 17.01.2018 р. водій пошкодженого автомобіля, ОСОБА_2 , з метою отримання відшкодування, звернувся до ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
За результатами огляду транспортного засобу, ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» було складено страховий акт № ЦВ/18/0135 від 26.03.2018 р. та розрахунок суми страхового відшкодування до нього від 26.03.2018 р. на підставі результатів огляду транспортного засобу та калькуляції № 77-D/38/9 від 23.02.2018 р.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений в договорі.
При цьому, метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15- ц; провадження № 14-176цс18 викладеної у п.п. 49 - 51, 53, 55 -57 визначено, що згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.
Згідно ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Положеннями статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Встановлено, що відповідно до страхового акту № ЦВ/18/0135 від 26.03.2018 р. та розрахунок суми страхового відшкодування до нього від 26.03.2018 р., ТДВ«Страхова компанія «Альфа-Гарант» сплатила на користь потерпілого суму страхового відшкодування 18932,96 коп.
Згідно приписів ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до п.п. "а" п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції
Згідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
З огляду на викладене вище, суд вважає обґрунтованими доводи позивача в обґрунтування права регресної вимоги до відповідача за вказаних вище обставин.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довела наявність обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.
Доказів того, що відповідачем на користь позивача були відшкодовані збитки, завдані внаслідок вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди, відповідачем не надано.
Обставини наведені в позовній заяві та додані до неї докази не спростовані відповідачем, який не скористався процесуальним правом висловити свій відзив (заперечення) на позов та надати докази на спростування розміру завданої шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача суму витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування у розмірі 18932,96 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 1921,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 16, 22, 979, 980, 993, 1166, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 263-265, 273, 280, 284, 289, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (адреса: м. Київ, бул. Л.Українки, 26, ЄДРПОУ 32382598) суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 18932 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот тридцять дві) гривні 96 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (адреса: м. Київ, бул. Л.Українки, 26,
ЄДРПОУ 32382598) судовий збір у розмірі 1921,00 грн.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: С.І. Кушнір