пр. № 2-з/759/54/20
ун. № 759/3350/20
27 лютого 2020 року м. Київ
суддя Святошинського районного суду м. Києва Ул'яновська О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовними вимогами ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про розстрочення сплати заборгованості по аліментам,
у провадженні Святошинського районного суду м. Києва знаходиться вищезазначена позовна заява.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27.02.2020 відкрито загальне позвоне провадження та призначено до підготовчого провадження.
24.02.2020 позивач звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку по виконавчому провадженню №11174282 до вирішення питання про розстрочення заборгованості по аліментам, зазначивши, що забезпечення позову не дозволить відповідачу до вирішення питання про розстрочення заборгованості по аліментам звертати стягнення майна, яке належить позивачу в рахунок стягнення заборгованості по аліментам.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Постановою ПВС України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» п. 4 роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Частиною 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.
Оцінивши наведені обставини, підтверджені доказами позивача, вид забезпечення позову обраний вірно та є співмірним з позовними вимогами, при цьому не порушують справедливе співвідношення негативних наслідків від вжиття заходу забезпечення з наслідками при задоволенню позову або у його відмові.
Крім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд вважає, що права відповідачів та третіх осіб порушені, в зв'язку з застосування заходів забезпечення позову, не будуть.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. ст. 151-152, 208, 210 ЦПК України, суд
заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовними вимогами ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про розстрочення сплати заборгованості по аліментам задовольнити.
Зупинити стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку по виконавчому провадженню №11174282 до вирішення питання про розстрочення заборгованості по аліментам.
Копію ухвали направити для відома та виконання Святошинському районному відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9).
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та підлягає негайному виконанню, а її оскарження не зупиняє її виконання.
Ухвала є обов'язковою на всій території України та може бути пред'явлена до примусового виконання протягом 3 (трьох) років в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи - протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали до Апеляційного суду міста Києва в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.
Суддя: О.В. Ул'яновська