ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22950/19
провадження № 2/753/1676/20
"27" лютого 2020 р. суддя Дарницького районного суду м.Києва Сирбул О.Ф., розглянувши заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за їх позовом до Комунального підприємства "Реєстраційне бюро", треті особи: Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк", ОСОБА_4 про визнання протиправними дій щодо реєстрації права власності, скасування реєстраційного запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та поновлення відомостей у державному реєстрі речових прав, -
У листопаді 2019 року позивачі звернулись до суду з позовною заявою до КП "Реєстраційне бюро", треті особи: ПАТ "Альфа-Банк", ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання протиправними дій щодо реєстрації права власності, скасування реєстраційного запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та поновлення відомостей у державному реєстрі речових прав., в якому просили:
- визнати протиправними дії державного реєстратора щодо внесення інформації до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 ;
- скасувати реєстраційний запис рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46058197 від 20 березня 2019 року ОСОБА_6 , Комунальне підприємство «Реєстраційне бюро», м. Київ, яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ;
- поновити відомості у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про об'єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , що передували скасованим записам.
Одночасно із позовною заявою, представником позивачів адвокатом Рачук О.О. подано заяву про забезпечення позову, в якій представник позивачів просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом: накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборони вчинення будь-яких дій щодо державної реєстрації (перереєстрації) права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Подана заява про забезпечення позову обґрунтована наступними обставинами.
Так позовні вимоги мотивовано тим, 25 вересня 2007 року АКБ «TAC «Комерцбанк» (ПАТ «Сведбанк» виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником АКБ «TAC-Комерцбанк» та фізична особа - громадянин України ОСОБА_4 , уклали Кредитний договір №2615/0907/88-047, з подальшим, внесенням змін та доповнень.
25 вересня 2007 року ПАТ «Сведбанк» (правонаступник АКБ «ТАС-Комерцбанк») Іпотекодержатель та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 - Іпотекодавцями, які є майновими поручителями за виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитного договору, був укладений договір іпотеки №2615/0907/88-047-Z-47, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Німченко О.Є.
Предметом даного договору виступає двокімнатна квартира, загальною площею 56,00 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Предмет іпотеки належить іпотекодавцям: 54/100 в рівних частках ОСОБА_9 та ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 10.10.2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстровано в реєстрі за №1206 та 46/100 - ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19.10.2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстрованого в реєстрі за №1206.
28 грудня 2011 року між ПАТ «Сведбанк» (правонаступник АКБ «ТАС-Комерцбанк») Іпотекодержатель та ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 - Іпотекодавцями, які є майновими поручителями за виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитного договору, був укладений договір про внесення змін і доповнень №1 до договору іпотеки.
Відповідно вищевказаного договору п. 1, щодо суми зобов'язань, було викладено у наступній редакції - повернення Іпотекодержателю кредиту у сумі 379 04,97 грн. (Тридцять сім тисяч дев'ятсот чотири долари США 97 центів) доларів США у строк до 25 вересня 2017 року.
25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами.
У свою чергу 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк», був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами.
Згідно вищезазначених угод (договорів) відбулося відступлення Прав вимоги за кредитним договором №2615/0907/88-047 від 25 вересня 2007 року, що було укладено між ВАТ «Сведбанк (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та фізичною особою ОСОБА_4 , на користь ПАТ «Альфа-Банк».
Таким чином усі права кредитора за вищевказаним Кредитним договором належать ПАТ «Альфа-Банк».
Незважаючи на те, що строк повернення коштів за Кредитним договором ще не наступив, у березні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва 06 вересня 2016 року позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки були задоволені.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Рішення не підлягає виконанню у період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року.
Маючи рішення суду щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, але не в змозі його реалізувати через обмеження зазначені у ньому, а саме рішення не підлягає виконанню у період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ПАТ «Альфа-Банк» 19 березня 2019 року здійснює державну реєстрацію права власності предмету іпотеки на себе.
Підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав їх обтяжень (із відкриттям розділу), індексний номер 46058197 від 20.03.2019 ОСОБА_6 , Комунальне підприємство «Реєстраційне бюро», місто Київ.
Позивачі вважають неправомірними дії державного реєстратора щодо внесення інформації в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та такими що підлягають скасуванню, з наступних підстав:
Неправомірні дії державного реєстратора щодо реєстрації права власності в період дії Законом України від 3 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення, майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Неправомірні дії державного реєстратора щодо реєстрації права власності при наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження спірного майна.
Неправомірні дії державного реєстратора щодо реєстрації права власності при недотриманні передбаченої законом процедури такого переходу та наявність рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Дії відповідача всупереч нормам чинного законодавства щодо реєстрації права власності предмета іпотеки, а саме квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на даний час дають підстави вважати, що спірна (іпотечна) квартира може бути відчужена на користь третіх осіб, що в свою чергу може ускладнити або, взагалі, унеможливити виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
За таких обставин розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши письмові докази, подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного висновку.
Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Тобто, однією із причин, в зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.
При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.
Із точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову.
Зокрема, відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову згідно з роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому, під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справі №922/4587/13.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог є: - визнання протиправними дії державного реєстратора щодо внесення інформації до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 ; скасування реєстраційний запис рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46058197 від 20 березня 2019 року ОСОБА_6 , Комунальне підприємство «Реєстраційне бюро», м. Київ, яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити, та для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.
Підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, але зареєстроване за відповідачем право власності на вказане нерухоме майно та невжиття заходів забезпечення позову створює реальну можливість і ризик його подальшого відчуження з метою унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог, а дії відповідача щодо припинення арештів підтверджують спрямованість таких дій.
Положеннями ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.
Згідно з ч. 1 ст. 25 вказаного Закону проведення державної реєстрації прав зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав, що набрало законної сили.
У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Вирішуючи подану заяву про забезпечення позову, суд бере до уваги характер спірних правовідносин, вагомість поданих доказів та виходить з висунутих у цій справі позовних вимог, повідомлення представником позивачів про обставини щодо наявності відчуження майна, а відтак, суд на даній стадії приходить до висновку, що невжиття таких заходів як накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , може призвести до утруднення чи невиконання можливого рішення суду, що є підставою для забезпечення позову.
Таким чином, враховуючи наявність спору між сторонами, обсяг позовних вимог, які стосуються майнових прав на зазначену вище квартиру, враховуючи також вимоги співмірності виду забезпечення позову із заявленими вимогами, приймаючи до уваги предмет позову, суд вважає обґрунтованими доводи позивачів про наявність достатніх підстав вважати, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, а тому, вважає за необхідне у порядку забезпечення позову накласти арешт на спірну квартиру АДРЕСА_1 ., так як за викладених заявником обставин, невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
При цьому, у частині вимог заяви про заборону вчинення будь-яких дій щодо державної реєстрації (перереєстрації) права власності на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 , слід відмовити, оскільки дана вимога охоплює вимогу накладення арешту.
Такий захід забезпечення позову, а саме накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, буде достатнім для забезпечення захисту порушених прав та інтересів позивачів та виконання у майбутньому можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.
Таким чином, заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 149-153, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд, -
Заяву - задовольнити частково.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1790879980000.
Відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом. Строк пред'явлення ухвали до виконання в межах строків, визначених Законом України «Про виконавче провадження» для пред'явлення виконавчого документа.
Копію даної ухвали направити позивачу для пред'явлення до виконання та сторонам для ознайомлення.
Строк пред'явлення ухвали до виконання - три роки.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя: