Справа № 713/148/20
Провадження №1-кп/713/66/20
іменем України
28.02.2020 м. Вижниця
Вижницький районний суд Чернівецької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вижниця обвинувальний акт, з угодою про примирення укладеною 23 січня 2020 року, у кримінальному провадженні, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань №12019260060000498 від 07.12.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки, зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, із середньою освітою, тимчасово не працюючої, раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.1 КК України, з участю потерпілого ОСОБА_4 , з участю сторони кримінального провадження: обвинувачення - прокурора Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області ОСОБА_5 , захисту - обвинуваченої ОСОБА_3 , -
ОСОБА_3 , 01 грудня 2019 року біля 20-00 год. перебуваючи в житловому будинку ОСОБА_4 , що розташований в АДРЕСА_2 , переслідуючи умисну корисливу мету, направлену на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу із книжки, яка знаходилась на тумбі, таємно викрала кошти в сумі 200,00 гривень, які належать ОСОБА_4 , своїми діями завдала останньому матеріальної шкоди на вказану суму, після чого разом із викраденим з місця вчинення злочину зникла, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.1 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
На досудовому розслідуванні підозрювана ОСОБА_3 та потерпілий ОСОБА_4 на підставі ст.ст.469, 471 КПК України 23.01.2020 року, уклали угоду про примирення між потерпілим та підозрюваним.
Відповідно до умов зазначеної угоди потерпілий ОСОБА_4 та обвинувачена ОСОБА_3 на підставі ст.ст. 469, 471 КПК України дійшли згоди про примирення, визнали правильність правової кваліфікації дій ОСОБА_3 за ст.185 ч.1 КК України, ОСОБА_3 визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового розслідування злочину за обставин, викладених у повідомленні про підозру та обвинувальному акті, зазначили, що угода є добровільною, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або обіцянок чи дії будь-яких інших обставин.
Також, враховуючи те, що ОСОБА_3 щиро розкаялась, позитивно характеризується за місцем проживання, сторони угоди узгодили міру покарання ОСОБА_3 у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 гривень. Крім того, сторони угоди визначили для себе наслідки укладення та затвердження угоди, а також наслідки її невиконання.
В підготовчому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 вину у вчиненні даного злочину визнала повністю, просила затвердити укладену між нею та потерпілим ОСОБА_4 угоду про примирення на підставі ст.ст. 469, 471 КПК України. Підтвердила суду, що угода про примирення між ними укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
В підготовчому засіданні потерпілий ОСОБА_4 підтримав угоду про примирення, зазначив, що шкода відшкодована, претензій матеріального характеру до обвинуваченої немає.
В підготовчому засіданні прокурор просив затвердити угоду про примирення між обвинуваченою ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_4 , укладену 23 січня 2020 року, оскільки дана угода відповідає закону і інтересам суспільства.
Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного.
Перевіривши угоду про примирення на її відповідність вимогам закону, суд прийшов до висновку, що зазначена угода містить необхідні реквізити, визначені статтею 471 КПК України, зокрема, найменування сторін, формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію із зазначенням частини статті закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, узгоджене покарання та згода сторін на призначення покарання, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди, дата її укладення та підписи сторін.
Згідно з положеннями п.1 ч.1 ст.468 Кримінального процесуального кодексу України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Статтею 469 ч.3 КПК України передбачено, що угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.1 КК України, яке відповідно до приписів ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачена ОСОБА_3 у повній мірі розуміє своє право на справедливий судовий розгляд, передбачений п.1 ч.5 ст.474 КПК України, визначені п.1 ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п.1 ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Потерпілий також розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені п.2 ч.1 ст.473 КПК України.
Судом встановлено, що укладення угоди про примирення є добровільним і не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, а сама угода відповідає вимогам закону та нормам КПК України.
Кваліфікація вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення за ст.185 ч.1 КК України є вірною і не підлягає іншій кваліфікації, в тому числі за більш тяжке кримінальне правопорушення, ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення цієї угоди про примирення.
Умови угоди про примирення відповідають інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Укладення угоди було добровільним і обвинувачена має можливість виконати взяті на себе за цією угодою зобов'язання.
Разом з цим, підстав для відмови в затвердженні угоди про примирення, передбачених ч.7 ст.474 КПК України судом не встановлено.
В п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують чи обтяжують покарання.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд враховує умови угоди про примирення укладеної 23 січня 2020 року між підозрюваною ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_4 в кримінальному провадженні, а також враховуючи, що обвинувачена ОСОБА_3 щиро розкаялась, а також узгоджену сторонами міру покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 гривень.
Таке покарання належить призначити з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особи обвинуваченої, розкаялась у вчиненому, сприяла розкриттю злочину, позитивно характеризується за місцем проживання, шкода відшкодована.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Питання про речові докази і документи вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Витрати на залучення експерта відсутні. Запобіжний захід не застосовувався.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367-371, 373-374, 474, 475 КПК України, Суд, -
Затвердити угоду про примирення, що укладена 23 січня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019260060000498 від 07.12.2019 року, між підозрюваною ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_4 .
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.1 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 (Вісімсот п'ятдесят) гривень в дохід держави.
Запобіжний захід до обвинуваченої ОСОБА_3 не застосовувався.
Речові докази по справі:
Речові докази, а саме, кошти в сумі 200,00 гривень, які згідно постанови про визнання речових доказів та прилучення їх до кримінального провадження від 08.12.2019 року та розписки ОСОБА_4 , знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_4 , - залишити за належністю ОСОБА_4 .
На вирок може бути подано апеляцію до Чернівецького апеляційного суду через Вижницький районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України, зокрема: обвинуваченим з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку прокурору, засудженій, потерпілому підлягає врученню негайно після проголошення.
Суддя: ОСОБА_1