Постанова
Іменем України
11 лютого 2020року
м. Київ
справа № 760/10961/15-к
провадження № 51-8715км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 2 серпня 2018 року за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сарни Рівненської області та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,
у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2017 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчинені злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187 та п. 6 ч. 2 ст. 115 КК, та призначено йому покарання за:
- ч. 4 ст.187 КК у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією всього належного йому майна;
- п. 6 ч. 2 ст.115 КК у виді позбавлення волі на строк 12 років.
У відповідності до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього належного йому майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_6 зараховано у строк відбування покарання строк перебування під вартою з 20 березня 2015 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 на відшкодування матеріальної шкоди 120 000 грн, на відшкодування моральної шкоди 100 000 грн; на користь ОСОБА_9 на відшкодування моральної шкоди 100 000 грн; на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, у розмірі 5 891 грн.
За вироком суду, ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він, 29 січня 2015 року, приблизно о 19 год. 05 хв., біля будинку № 24 на вул. Машинобудівній у м. Києві, очікуючи раніше незнайомого йому ОСОБА_10 з яким по телефону домовився про зустріч з приводу обміну валюти, маючи при собі пістолет, підійшов до ОСОБА_10 та впевнившись в особі потерпілого, запропонував останньому пройти до під'їзду № 5 вказаного будинку, де, на сходовій клітці, здійснив напад на ОСОБА_10 . Під час нападу, побачивши пістолет, ОСОБА_10 став тікати, а ОСОБА_6 здійснив постріл у спину потерпілого, внаслідок чого останній отримав одне вогнепальне кульове сліпе поранення, від чого помер на місці. Після вчинення умисного вбивства ОСОБА_6 заволодів грошовими коштами в сумі 120 000 гривень, які належали потерпілому ОСОБА_10 , та з місця вчинення злочину втік.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02 серпня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах та доповненнях:
- засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок та ухвалу апеляційного суду щодо нього і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Засуджений вважає, що судами не взято до уваги докази, що свідчать про відсутність у його діях умислу на вчинення розбійного нападу та умисного вбивства з корисливих мотивів. Зазначає, що судом не дотримано вимог ст. 384 КПК, а саме не роз'яснено можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних;
- захисник ОСОБА_7 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 , а провадження закрити у зв'язку з недоведеністю винуватості його підзахисного у вчиненні злочинів. Зокрема, захисник стверджує, що стороні захисту, відповідно до ст. 290 КПК, не були відкриті всі матеріали кримінального провадження. Також посилається на невідповідність вироку вимогам ст. 374 КПК, оскільки, на його думку, суд першої інстанції послався на докази, які є недопустимими. Вказує, що апеляційний суд, переглядаючи справу за апеляційною скаргою сторони захисту, всупереч вимогам кримінального процесуального закону, не перевірив належним чином наведених в ній доводів щодо зазначених порушень та безпідставно залишив їх без задоволення.
У запереченнях на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 , потерпіла ОСОБА_9 просить залишити ці скарги без задоволення, а судові рішення без зміни, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу та касаційну скаргу свого захисника; захисник ОСОБА_7 підтримав касаційну свою касаційну скаргу та частково підтримав касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 ; прокурор просив залишити касаційні скарги без задоволення, а судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Викладені у касаційних скаргах доводи засудженого та його захисника про недоведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів є необґрунтованими.
Так, за змістом кримінального закону, вчинене з корисливих мотивів умисне вбивство кваліфікується в разі, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв'язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов'язків або досягти іншої матеріальної вигоди. У разі вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу, дії винного кваліфікуються за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК і статтею, якою передбачено відповідальність за злочинне заволодіння майном, тобто ч. 4 ст. 187 КК.
Розбій як злочин проти власності (ст. 187 КК) - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.
Висновок суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК, зроблено на підставі об'єктивного з'ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК.
Зокрема, такі висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень ґрунтуються на:
- показаннях свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які не містять розбіжностей, узгоджуються між собою, протоколом пред'явлення для впізнання від 28.02.2015 та з іншими доказами, отримані в передбачений кримінальним процесуальним законом спосіб в порядку, визначеному ст. 225 КПК, та підтверджують причетність ОСОБА_6 до вчиненого кримінального правопорушення;
- показаннях потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , які підтверджують наявність у загиблого ОСОБА_10 значної суми коштів на час його вбивства;
- протоколах огляду місця події та трупа ОСОБА_14 від 29.01.2015;
- протоколі огляду речей потерпілого від 30.01.2015, в яких містяться дані щодо місця виявлення трупа потерпілого, розташування його на місцевості та наявності ознак насильницької смерті - вогнепального кульового поранення грудей;
- висновках експертів №317 від 31.03.2015, № 60-мк від 26.02.2015, згідно з якими при судово-медичній експертизі трупу ОСОБА_10 виявлено тілесне ушкодження у вигляді одного вогнепального кульового сліпого поранення грудей, яке має ознаки тяжкого тілесного ушкодження по критерію небезпеки для життя та знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті ОСОБА_10 ;
- висновках експертів № 72 від 04.02.2015 та № 65-мк від 27.02.2015 та даних протоколу проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 в тій частині, в якій він підтвердив свою обізнаність про місце вчинення злочинів по вул. Машинобудівній № 24 в м. Києві, показав на місце зупинки автомобіля біля будинку № 81/83 по вул. Гарматній в м. Києві, що знаходиться неподалік будинку № 24 по вул. Машинобудівній в м. Києві, де було вбито ОСОБА_10 ;
- висновком судово-психіатричної експертизи, тощо.
Наведені докази у своїй сукупності є взаємопов'язаними, узгоджуються між собою, відповідають вимогам належності та допустимості, будь-яких істотних розбіжностей або суперечностей, які б могли вплинути на правильність висновку суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, колегія суддів не вбачає.
Також, колегія суддів касаційного суду вважає неспроможними доводи касаційних скарг засудженого та захисника про порушення вимог ст. 290 КПК, в зв'язку з невідкриттям стороною обвинувачення стороні захисту матеріалів кримінального провадження.
Факт ознайомлення засудженого ОСОБА_6 та його захисника з матеріалами кримінального провадження підтверджується протоколом про надання доступу до матеріалів досудового розслідування (т.2 а.с.99-100).
Під час апеляційного розгляду кримінального провадження були ретельно перевірені аналогічні доводи захисника та засудженого про порушення вимог ст. 290 КПК і обґрунтовано залишено їх без задоволення, оскільки не встановлено факту невідкриття окремих доказів органом досудового розслідування стороні захисту.
З такими висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів та вважає, що, постановлена за результатами розгляду апеляцій сторони захисту ухвала апеляційного суду, відповідає вимогам ст. 419 КПК і погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.
Крім того, колегія суддів не вбачає процесуальних порушень у тому, що окремі документи (висновок судово-психіатричної експертизи, протоколи впізнання, документи, що містять відомості про особу обвинуваченого тощо) приєднані до матеріалів кримінального провадження в копіях, оскільки під час судового розгляду було встановлено, що оригінали цих документів були втрачені під час ознайомлення обвинуваченого з матеріалами кримінального провадження в приміщенні суду, у зв'язку з чим було внесено відомості про вчинення злочину до ЄРДР.
За таких обставин, колегія суддів касаційного суду погоджується з аналогічними висновками апеляційного суду та вважає, що доводи касаційних скарг захисника та засудженого про відсутність в матеріалах провадження доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_6 та фальсифікацію доказів є необґрунтованими.
Верховний Суд погоджується з такими висновками та вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Апеляційний розгляд кримінального провадження проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, касаційні скарги захисника та засудженого слід залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 2 серпня 2018 рокуза обвинуваченням ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3