Ухвала
іменем України
24 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 335/10523/15-к
провадження № 51-6152 ск 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 25 жовтня 2019 року,
встановив:
Захисник звернувся з касаційною скаргою, в якій порушує питання про перевірку вказаних судових рішень у касаційному порядку.
Ухвалою Суду від 27 січня 2020 року касаційну скаргу захисника було залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і встановлено строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії вказаної ухвали. Також захиснику роз'яснено, що в разі невиконання цих вимог у встановлений строк касаційна скарга повертається особі, яка її подала.
У межах наданого строку захисник повторно звернувся до Суду. Проте положень
ст. 427 КПК знову не дотримано.
Зокрема, у новій касаційній скарзі захисник, не погоджуючись із юридичною оцінкою діянь і наводячи свою версію подій, по суті заперечує встановлені фактичні обставини кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Крім того, заперечуючи правомірність засудження ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 289 КК, скаржник не наводить обґрунтування своєї позиції з огляду на особливості застосування цієї норми матеріального права, орієнтири, викладені в постанові Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зважаючи також на ст. 413 КПК.
Разом із цим, на підтвердження заявленої вимоги про скасування оспорюваних рішень захисник замість правової аргументації обмежився констатацією помилковості висновків судів нижчих інстанцій. При цьому в поданій скарзі не міститься доводів, які би ставили під сумнів законність вироку та ухвали і слугували підставами для їх скасування на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК, з урахуванням положень статей 91, 94, 370, 412, 415 КПК.
Недодержання ст. 427 КПК перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження. За таких обставин Суд вважає, що касаційну скаргу слід повернути захиснику на підставі п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК.
Зазначене рішення не позбавляє сторону захисту права на нове звернення до суду касаційної інстанції зі скаргою в порядку, передбаченому КПК, зважаючи також на правила ст. 117 цього Кодексу.
Ураховуючи наведене та керуючись ч. 3 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 25 жовтня 2019 року разом з усіма доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3