Справа № 357/4967/19
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2896/2020
26 лютого 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
суддя-доповідач Слюсар Т.А.
суддів: Волошиної В.М., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Макаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2019 року у складі судді Кошель Л.М.,
у справі за позовом акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У травні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі -АТ КБ «ПриватБанк») звернулося у суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач підписала анкету-заяву № б/н від 19 липня 2011 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 24 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписна разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 свої зобов'язання по кредитному договору належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, банк просив стягнути на свою користь з відповідача 48 487 грн. 68 коп., з яких: 24 304 грн. 59 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 8 313 грн. 08 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 12 984 грн. 88 коп. - нарахована пеня за прострочення зобов'язання, 100 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 2 285 грн. 13 коп. - штраф (процентна складова).
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2019 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що є доведеним факт укладання між позивачем та відповідачем договору, який складається не лише з заяви позичальника, а й також з Умов та правил надання банківських послуг.
Посилаючись на те, що відповідач укладання чи не укладання кредитного договору не оспорював, розрахунок заборгованості не спростував, ним не доведено відсутність заборгованості та, відповідно, виконання умов договору належним чином, а також те, що відповідач не заперечував проти наявності між сторонами кредитних зобов'язань, зустрічних позовних вимог не заявляв, позивач просить апеляційну скаргу задовольнити.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 , посилався на те, що банком не надано до суду доказів, які б підтверджували відкриття будь-яких рахунків на ім'я відповідача.
Зазначав, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, досліджено наявні докази та надано їм правову оцінку у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин, посилаючись на наведене, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши Штронду А.М. в інтересах АТ КБ «ПриватБанк», який просив апеляційну скаргу задовольнити, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 який просив відхилити апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, 19 липня 2011 року ОСОБА_1 підписана анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.14).
Згідно інформації викладеної у вказаній заяві ОСОБА_1 підтвердила, що погоджується із тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Відмовляючи у задоволенні позову районний суд виходив з підстав його недоведеності.
Між тим, з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитися неможливо, враховуючи наступне.
У частинах 1, 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.
Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Районний суд, розглядаючи спір, належним чином не врахував матеріали справи, якими підтверджено існування договірних відносин між сторонами.
Так, в якості доказів до позовної заяви були долучені анкета-заява № б/н від 19 липня 2011 року, яка містить підпис ОСОБА_1 , паспорт позичальника, а також розрахунок заборгованості за договором № б/н від 19 липня 2011 року (а.с.8-13,14,31-32).
Як убачається зі змісту довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 02 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 19 липня 2011 року отримала картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 (а.с.82).
Встановлено, що позивач свої зобов'язання виконав, зворотне відповідачем не спростовано, боржник же у свою чергу порушив визначені договором зобов'язання, в результаті чого виникла заборгованість.
Згідно даних долученого до справи розрахунку, ОСОБА_1 порушила зобов'язання в частині повернення кредитних коштів, у розмірі 24 304 грн. 59 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 8 313 грн. 08 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, й за наданим кредитом відбувалися періодичні погашення, останнє - 01 лютого 2019 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Між тим, районний суд, в порушення положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України не вжив заходів щодо ефективного розгляду справи, не виконав вимоги ч. 5 ст. 12 ЦПК України, у випадку необхідності не скористався положеннями ч. 7 ст. 81 ЦПК України, що призвело до не вирішення заявленого о справі спору.
Так, висновки суду про відсутність доказів виникнення заборгованості за тілом кредиту, у сумі 24 304 грн. 59 коп., а також заборгованості за простроченим тілом кредиту, у розмірі 8 313 грн. 08 коп., спростовуються даними долученої до матеріалів справи виписки по рахунку, відповідно до якої в період дії договору ОСОБА_1 активно користувалася наданими банком коштами, з їх допомогою проводила розрахунки, вносила платежі (а.с.75-79).
За таких обставин, районний суд поспішно, з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права дійшов висновків про відсутність підстав до стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості, у сумі 32 617 грн. 67 коп., з яких 24 304 грн. 59 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 8 313 грн. 08 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.
З огляду на викладене, рішення районного суду в частині вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягає скасуванню, а по справі в цій частині слід постановити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь банку 24 304 грн. 59 коп. - заборгованості за тілом кредиту, 8 313 грн. 08 коп. - заборгованості за простроченим тілом кредиту.
Щодо питання стягнення з відповідача пені та штрафів, колегія суддів дійшла наступного висновку.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору неустойка поділяється на встановлену законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірну (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Твердження апеляційної скарги про те, що є доведеним факт укладання між позивачем та відповідачем договору, який складається не лише з заяви позичальника, а й також з Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що позичальник отримав кредитний ліміт на кредитну картку та активно користувався кредитним лімітом банку, що прослідковується у розрахунку заборгованості, колегія суддів визнає такими, що не вказують на наявність правових підстав до стягнення з відповідача пені та штрафів.
Так, у анкеті-заяві позичальника № б/н від 19 липня 2011 року не встановлена неустойка (пеня, штрафи) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема відсотки, пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 19 липня 2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Враховуючи висновки Великої Палата Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 року у справі 14-131цс19, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (19 липня 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (08 травня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає законними й належно мотивованими висновки районного суду в частині вирішення вимог про стягнення відсотків, пені та штрафів.
Отже, подана по справі апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, у сумі 24 304 грн. 59 коп., та заборгованості за простроченим тілом кредиту, у розмірі 8 313 грн. 08 коп.
В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
На підставі вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України колегія суддів приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судових витрат, пов'язаних з оплатою судового збору за подання позовної заяви, в сумі 1 292 грн. 26 коп., та апеляційної скарги - 1 938 грн. 39 коп., а всього 3 230 грн. 65 коп.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за тілом кредиту скасувати.
Ухвалити у вказаній частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за тілом кредиту, у сумі 24 304 грн. 59 коп., та заборгованості за простроченим тілом кредиту, у розмірі 8313 грн. 08 коп.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати, у сумі 3 230 грн. 65 коп.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених положеннями п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 27 лютого 2020 року.
Суддя-доповідач:
Судді: