Справа №363/3871/17
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/2322/2020
18 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.
при секретарі Коліснику В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Київської області Киричука Максима Юрійовича на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 2 вересня 2019 року (суддя Рудюк О.Д.) у цивільній справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , Громадська організація садівницьке товариство «Ягода-Малина», Приватне акціонерне товариство «Іванківський маслозавод» про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування їх з чужого незаконного володіння,
встановила:
у жовтні 2017 року прокурор звернувся до суду до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про визнання недійсними розпоряджень Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 14 травня 2004р. №303, від 4 квітня 2006р. № 198 та від 1 липня 2004р. № 409 в частині затвердження технічної документації та передачі земельних ділянок ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_23 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 014567, виданого ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,4571 га, з кадастровим номером 3221888800:33:049:0159 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_4 та витребування з незаконного володіння ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,3 га, з кадастровим номером 3221888800:33:049:0156, площею 0,4571 га, з кадастровим номером 3221888800:33:049:0157; ОСОБА_1 - земельної ділянки, площею 0,4571 га, з кадастровим номером 3221888800:33:049:0158; ОСОБА_3 - земельної ділянки, площею 0,4571 га, з кадастровим номером 3221888800:33:049:0160 та площею 0,3384 га, з кадастровим номером 3221888800:33:049:0155; ОСОБА_4 - земельної ділянки, площею 0,4571 га, з кадастровим номером 3221888800:33:049:0159, які знаходяться в адміністративних межах Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області.
Мотивуючи позовні вимоги, прокурор зазначав, що розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 14травня 2004р. №303 «Про передачу в оренду земельної ділянки під розміщення садівницького товариства відкритому акціонерному товариству «Іванківський маслозавод» затверджено проект відведення земельної ділянки ВАТ «Іванківський маслозавод», вилучено із земель Вищедубечанського держлісгоспу 9,9542 га та надано земельну ділянку товариству в оренду на 10 років під розміщення садівницького товариства на території Хотянівської сільської ради за межами населеного пункту.
За рахунок відведених у користування земель ВАТ «Іванківський маслозавод» та ТОВ «Тетерів» розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 1 липня 2004р. №409 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок членам садівницького товариства «Ягода-малина» затверджено матеріали технічної документації із землеустрою по складанню державних актів на право власності на земельні ділянки членам садівницького товариства «Ягода-малина» та передано у власність 144 його членам земельні ділянки, загальною площею 16,9521 га, зокрема було передано у приватну власність ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 земельні ділянки.
Крім того, розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 4 квітня 2006р. №198 «Про передачу в приватну власність земель загального користування садівницькому товариству «Ягода-малина» на території Хотянівської сільської ради» затверджено матеріали технічної документації по складанню держаного акту на право власності на земельну ділянку загального користування та надано громадській організації державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №787104, кадастрові номери 3221888800:33:049:0101, 3221888800:33:041:0101, 3221888800:33:042:0101.
Прокурор стверджував, що в подальшому ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ,
ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 відчужили належні їм земельні ділянки на підставі договору купівлі-продажу від 09 грудня 2004 року №7658 на користь ОСОБА_42 , яка отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 4,1285 га, з кадастровим номером 3221888000:33:039:0001 для ведення садівництва на території Хотянівської сільської ради, СТ «Ягода-малина».
На підставі договору купівлі-продажу від 14 жовтня 2005 року ОСОБА_42 відчужила земельну ділянку ОСОБА_1 , який отримав державний акт на право власності на дану земельну ділянку серії ЯБ №311252. Внаслідок відчуження частини даної земельної ділянки, у власності ОСОБА_1 залишилась земельна ділянка, площею 2,1285 га, на яку 06 серпня 2010 року він отримав державний акт серії ЯЛ №191692, кадастровий номер земельної ділянки 3221888800:33:049:0154.
Згодом, на підставі заяви ОСОБА_1 , здійснено поділ земельної ділянки та отримано державні акти на право власності на земельні ділянки серії: ЯМ №541306, площею 0,3 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0156, ЯМ №541309, площею 0,4571 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0157, ЯМ №541308, площею 0,4571 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0158, ЯМ №541305, площею 0,4571 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0160, ЯМ №541307, площею 0,4571 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0159.
На підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1 відчужив земельну ділянку, площею 0,3 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0156 ОСОБА_44 , про що зроблено відмітку про перехід права власності на державному акті, яка в свою чергу на підставі договору купівлі-продажу від 30 червня 2016 року відчужила вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_2 .
Земельну ділянку, площею 0,4571 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0157 ОСОБА_1 відчужив ОСОБА_43 , про що зроблено відмітку про перехід права власності на державному акті, яка в свою чергу на підставі договору купівлі-продажу від 30 червня 2016 року відчужила вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_2 .
Земельну ділянку, площею 0,4571 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0158 ОСОБА_1 відчужив ОСОБА_41 , про що зроблено відмітку про перехід права власності на державному акті, яка в свою чергу на підставі договору купівлі-продажу від 28 вересня 2013 року знову відчужила вказану земельну ділянку ОСОБА_1 .
Крім того, ОСОБА_1 відчужив земельну ділянку, площею 0,4571 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0160 ОСОБА_41 , про що зроблено відмітку про перехід права власності на державному акті, яка в свою чергу на підставі договору купівлі-продажу від 28 вересня 2013 року відчужила вказану земельну ділянку ОСОБА_3 .
На підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1 відчужив земельну ділянку, площею 0,4571 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0159 ОСОБА_4 про, що зроблено відмітку про перехід права власності на державному акті.
Прокурор зазначав, що на підставі договору купівлі-продажу від 05 червня 2009 року, укладеного між СТ «Ягода-малина» та ОСОБА_1 , останньому передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,6245 га, з кадастровим номером 3221888800:33:049:0101 на території Хотянівської сільської ради, СТ «Ягода-малина», 22 червня 2010 року він отримав державний акт серії ЯЛ №191694.
Згодом, на підставі заяви ОСОБА_1 здійснено поділ земельної ділянки, площею 0,6245 га, з кадастровим номером 3221888800:33:049:0101 на дві земельні ділянки: площею 0,3384 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0710, та площею 0,2860 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0701.
На підставі заяви ОСОБА_1 від 14 лютого 2012 року про виготовлення нового державного акту на право власності на земельну ділянку, площею 0,3384 га, з кадастровим номером 3221888800:33:049:0710, 03 квітня 2012 року ним отримано новий державний акт серії ЯМ №541310 на земельну ділянку, площею 0,3384 га, та присвоєно кадастровий номер 3221888800:33:049:0155. Вказану земельну він відчужив ОСОБА_41 , про що зроблено відмітку про перехід права власності на державному акті, яка в свою чергу на підставі договору купівлі-продажу від 21 жовтня 2013 року №4255 відчужила її на користь ОСОБА_3 .
Прокурор вважав, що вилучення спірних земель та їх подальша передача у власність здійснено з порушенням вимог законодавства, оскільки ДП «Вищедубечанське лісове господарство» не мало необхідного обсягу дієздатності для погодження вилучення спірної земельної ділянки, яка використовувалася ним для здійснення статутної діяльності, без попередньої згоди органу управління майном. Спірні земельні ділянки були відведені третім особам всупереч вимогам статей 20, 56, 116, 118 ЗК України, а саме: без прийняття розпорядження місцевої адміністрації про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення спірних земель та відведення їх у власність, без його розробки та погодження з органом по земельних ресурсах, природоохоронним та санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини, та без проведення обов'язкової державної землевпорядної експертизи.
Також прокурор просив поновити йому строк звернення до суду з даним позовом, посилаючись на те, що Кабінету Міністрів України не було відомо про прийняття оскаржуваних розпоряджень Вишгородською районною державною адміністрацією, а про наявні порушення вимог закону прокурору стало відомо лише у 2016 році за результатами опрацювання даних публічної кадастрової карти України та інформації різних органів державної влади, установ та організацій, а саме Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, що є об'єктивними обставинами, пов'язаними зі складнощами своєчасного виявлення порушень земельного законодавства та інтересів держави.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 2 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі прокурор Київської області Киричук М.Ю. просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Прокурор посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, помилковість висновків суду щодо підстав позову та суті спірних правовідносин, оскільки вилучення з постійного користування державного лісогосподарського підприємства ДП «Вищедубечанське лісове господарство» земель лісового фонду та передача їх для сільськогосподарських потреб несільськогосподарському підприємству, безкоштовна приватизація цих земель членами ГО «СТ «Ягода-Малина» не відповідає вимогам земельного та лісового законодавства.
Також прокурор зазначає, що суд не звернув увагу на те, що вилучення земель лісогосподарського призначення із державного лісового фонду та їх переведення у іншу категорію для використання у не лісогосподарських цілях повинно було проводитися за погодженням з центральним органом виконавчої влади у даній сфері - Державним комітетом лісового господарства України.
Крім того, прокурор вважає помилковим висновок суду про неможливість задоволення позовної вимоги про витребування спірних земель у зв'язку із тим, що право власності відповідачів зареєстровано у встановленому законом порядку, так як саме рішення суду про витребування земельних ділянок на користь держави стане підставою для
реєстрації речових прав на нерухоме майно за державою та скасування записів про державну реєстрацію прав за відповідачами.
Не відповідає фактичним обставинам справи і висновок суду про відчуження спірних земель внаслідок реалізації волі держави на розпорядження державною власністю, оскільки вчинення дій поза межами наданої законодавством компетенції не може вважатися законним їх здійсненням від імені та в інтересах держави і суспільства.
Крім того, позивач вважає безпідставним посилання суду на сплив строку позовної давності, так як Кабінет Міністрів України дізнався про протиправне вибуття спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення з державної власності після отримання ухвали про відкриття провадження у даній справі та позовної заяви.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 - адвокат Савицький А.О. просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду залишити без змін, вважаючи доводи апеляційної скарги необґрунтованими та безпідставними.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до апеляційного суду заяви про розгляд апеляційної скарги у їх відсутність.
ДП «Вищедубечанське лісове господарство», Вишгородська районна державна адміністрація Київської області, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду апеляційної скарги, своїх представників у судове зсідання не направили.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у відсутність вищезазначених осіб.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників прокуратури Київської області та Кабінету міністрів України, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення представників ОСОБА_4 - адвоката Савицького А.О. та ОСОБА_3 - адвоката Суділковської Н.С., які просили залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 14 травня 2004 року № 303 «Про передачу в оренду земельної ділянки під розміщення садівницького товариства відкритому акціонерному товариству «Іванківський маслозавод» затверджений проект відведення земельної ділянки ВАТ «Іванківський маслозавод», вилучено з земель Вище-Дубечанського держлісгоспу земельну ділянку, загальною площею 9,9542 га, ліси та лісовкриті площі, та надано земельну ділянку вказаному товариству в оренду терміном на 10 років під розміщення садівницького товариства на території Хотянівської сільської ради за межами населеного пункту.
Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 01 липня 2004 року № 409 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок членам садівницького товариства «Ягода-малина» затверджені матеріали технічної документації по складанню державних актів на право власності на земельні ділянки членам садівницького товариства «Ягода-малина» та передано безкоштовно в приватну власність земельні ділянки членам садівницького товариства «Ягода-малина» згідно із списком, у тому числі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 .
Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області
від 04 квітня 2006 року №198 затверджено технічну документацію по складанню державного акту на право власності на землі загального користування садівницькому товариству «Ягода-малина» та передано у власність садівницькому товариству «Ягода-малина» землі загального користування, площею 2,8828 га.
14 жовтня 2005 року між ОСОБА_42 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 4,1285га, розміщеної в садовому товаристві «Ягода-малина» на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області.
5 червня 2009 року між садівницьким товариством «Ягода-Малина» та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,6245га, кадастровий номер 322188800:33:049:0110, яка розташована на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області.
На дату звернення прокурора з даним позовом до суду відповідачі є власниками земельних ділянок:
- ОСОБА_2 - площею 0,3 га, з кадастровим номером 3221888800:33:049:0156, та площею 0,4571 га, з кадастровим номером 3221888800:33:049:0157;
- ОСОБА_1 - площею 0,4571 га, з кадастровим номером 3221888800:33:049:0158;
- ОСОБА_3 - площею 0,4571 га, з кадастровим номером 3221888800:33:049:0160, та площею 0,3384 га, з кадастровим номером 3221888800:33:049:0155;
- ОСОБА_4 - площею 0,4571 га, з кадастровим номером 3221888800:33:049:0159.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вони є безпідставними.
Проте повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі набули право власності на спірні земельні ділянки на підставі цивільно-правових угод.
Отже, спірні розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області не були підставою для набуття відповідачами права власності на спірні ділянки і при розгляді даної справи позивач зобов'язаний був довести, що особи, які відчужили відповідачам спірні земельні ділянки, або були їх первинними власниками, отримали їх з порушенням установленої законом процедури або всупереч нормі закону.
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Оскільки відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти
лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, то наслідком прийняття зазначеними органами, їх посадовими особами рішень із порушенням установленої законом процедури або всупереч нормі закону, або з перевищенням своїх повноважень є визнання таких рішень недійсними (стаття 152 ЗК України, пункт 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2001 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ").
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 травня 2018 року (справа 910/13755/17) рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо внаслідок реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому разі вимогу про визнання відповідного рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично метою пред'явлення зазначеної позовної вимоги є оспорювання речового права (зокрема, права власності), що виникло внаслідок реалізації вказаного рішення суб'єкта владних повноважень.
Розпорядженнями Вишгородської районної державної адміністрації Київської області № 409 від 1 липня 2004 року та № 198 від 4 квітня 2006 року у власність членам СТ «Ягода-Малина» та садівничому товариству «Ягода-Малина» були передані земельні ділянки загального користування.
Отже, заявляючи вимогу про визнання вищезазначених розпоряджень недійсними, прокурор оспорював право власності членів СТ «Ягода-Малина» та самого садівничого товариства, які виникли внаслідок реалізації вказаних розпоряджень, однак відповідачами вказані особи до участі у справі залучені не були і до них позовних вимог заявлено не було.
При цьому, прокурором не були враховані правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 361/3009/16 та від 10 вересня 2019 року у справі № 910/4896/18, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 363/3511/16-ц, предметом розгляду якої були ці ж розпорядження.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи.
Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
Згідно ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Отже, не залучення до участі у справі осіб, право власності яких оспорюється, у якості відповідачів, порушує принцип змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд.
Крім того, необхідно враховувати ту обставину, що відповідачі, які набули право власності на спірні земельні ділянки, на підставі цивільно-правових угод, не зобов'язані бути обізнані про порядок набуття первісними власниками права власності на придбані земельні ділянки, а також не можуть володіти повною інформацією про такий порядок.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить аналіз практики Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді - органів судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону. При цьому під «законом» Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути «доступним» (accessible) та «передбачуваним» (forseable). Також закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. «Доступність закону» означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. «Передбачуваність» означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв'язку із застосуванням закону.
За таких обставин, позбавлення особи права власності повинно у повній мірі відповідати та ґрунтуватися на нормах матеріального і процесуального права.
Стверджуючи про незаконність прийняття Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області розпоряджень № 409 від 1 липня 2004 року та № 198 від 4 квітня 2006 року, прокурор не надав суду першої інстанції жодного документу, на підставі яких були прийняті ці розпорядження, посилаючись на їх відсутність.
Разом з цим, з оскаржуваних розпоряджень вбачається, що вони прийняті на підставі подання Вишгородського районного відділу земельних ресурсів та матеріалів технічної документації по складанню державного акта на право приватної власності на земельну ділянку.
Під час апеляційного розгляду представник прокуратури посилався на те, що вищезазначені розпорядження були прийняті, як похідні, від розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області № 303 від 14 травня 2004 року і саме земельна ділянка, яка була вилучена даним розпорядженням у Вище-Дубечанського держлісгоспу, перебуває на даний час у власності відповідачів.
Однак, прокурором не було надано суду першої інстанції доказів у підтвердження своїх посилань.
Згідно зазначеного розпорядження вилучену у Вище-Дубечанського держлісгоспу земельну ділянку, загальною площею 9,9542 га, надано ВАТ «Іванківський маслозавод» в оренду терміном на 10 років під розміщення садівничого товариства на території Хотянівської сільської ради за межами населеного пункту.
Разом з цим, матеріали справи не містять доказів, що цим садівничим товариством було СТ «Ягода-Малина» і що саме землі, вилучені у Вище-Дубечанського держлісгоспу, були передані СТ «Ягода-Малина», а у подальшому передані у приватну власність членам цього садівничого товариства.
Наданий суду лист директора ДП «Вищедубечанське лісове господарство» від 12 липня 2016 року про те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3221888800:33:049:0152, 3221888800:33:049:0153, 3221888800:33:049:0154, 3221888800:33:049:0155, 3221888800:33:049:0101 були вилучені з земель ДП «Вищедубечанське лісове господарство» розпорядженням Вишгородської РДА № 303 від 14 травня 2004 року та надані у користування ВАТ «Іванівський маслозавод», не може бути належним доказом у підтвердження позовних вимог, так як вказаний документ наданий особою, в інтересах якої прокурором заявлений даний позов.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З преамбули розпорядження № 303 від 14 травня 2004 року вбачається, що підставою для його прийняття були подання Вишгородського районного відділу земельних ресурсів, проект відведення земельної ділянки, висновок державної землевпорядної експертизи, однак вказані документи суду надані не були, а прокурором не заявлено про труднощі у їх витребувані.
При цьому, з листа Київського обласного та по м. Києві управління лісового та мисливського господарства від 19 лютого 2018 року вбачається, що копії документів, які стали підставою для погодження та вилучення земель лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб упродовж 2000-2009 років, були надані міжрайонній прокуратурі з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері Київської області, у тому числі і стосовно земель, які були вилучені у ДП «Вищедубечанське лісове господарство».
Також з матеріалів справи вбачається, що працівниками прокуратури у рамках кримінального провадження у 2006 та 2008 роках були проведені виїмки оригіналів документів щодо виділення земельної ділянки СТ «Ягода-Малина» та надання погодження ДП «Вищедубечанське лісове господарство» на вилучення земельних ділянок.
За таких обставин, документи, на підставі яких приймалися спірні розпорядження, знаходяться у розпорядженні прокуратури, яка їх не надана суду при вирішенні даного спору, посилаючись на їх відсутність, чим штучно створені умови для неможливості перевірки судом дійсних обставин справ.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Колегія суддів вважає, що прокурором не надано суду належних та достатніх доказів у підтвердження позовних вимог.
Крім того, до участі у справі не залучені особи, питання про права та обов'язки яких підлягає вирішенню за результатами розгляду позову.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення
повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції на вищезазначені обставини не звернув увагу, хоча прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, тому колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні в частині мотивування відмови у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 367,374, 376, 381- 383 ЦПК України, колегія суддів
постановила:
апеляційну скаргу прокурора Київської області Киричука Максима Юрійовича задовольнити частково.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 2 вересня 2019 року змінити, виклавши мотивувальну частину судового рішення в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 26 лютого 2020 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.А. Семенюк