Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/1509/2020
м. Київ Справа № 379/792/19
27 лютого 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Желепи О.В.
- Олійника В.І.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Крилової Олени Леонідівни на заочне рішення Таращанського районного суду Київської області від 25 жовтня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Потеряйко С.А., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У травні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначало, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 07.05.2013 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 20 000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 неналежним чином виконував зобов'язання, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача заборгованість, яка відповідно до наданого розрахунку станом на 23.04.2019року становить 39 326,31 грн., з яких: 15 703,95 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 6902,98 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 13870,51 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання, 500,00 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1848,87грн. - штраф (процентна складова).
Заочним рішенням Таращанського районного суду Київської області від 25 жовтня 2019 року в позові АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
В апеляційній скарзі представник АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову АТ КБ «Приватбанк» в повному обсязі. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, суд помилково відмовив у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» пославшись на те, що відповідачне підписувала Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифів банку. Зазначає, що відповідач не спростовувала укладення нимкредитного договору та умов кредитування, а тому суд мав задовольнити вимоги банку про стягнення з нього заборгованості.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 07 травня 2013 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», в якій зазначено, що вона разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг (а.с. 57).
Відповідно до наданого АТ КБ «ПриватБанк» розрахунку станом на 01 квітня 2015 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі 39326,31 грн., з яких: 15703,95 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 6902,98 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 13870,51 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання, 500,00 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1848,87 грн. - штраф (процентна складова).
Відмовляючи в задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем факту укладення з ОСОБА_1 договору на зазначених ним умовах та факту видачі кредиту.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно зі ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Заявляючи позовні вимоги, АТ КБ «ПриватБанк» посилалося на те, що 07 травня 2013 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою процентів за користування кредитом.
На підтвердження умов договору АТ КБ «ПриватБанк» надало суду копію анкети-заяви відповідача ОСОБА_1 про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розрахунок заборгованості та копію паспорта ОСОБА_1 (а.с. 50-73).
Разом з тим, вказані документи не підтверджують умов кредитування та наявності заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи, ні витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису ОСОБА_1
Анкета-заява містить лише анкетні дані відповідача ОСОБА_1 , її контактну інформацію.
Анкета-заява не містить даних про умови кредитування та не містить даних яку саме картку отримав відповідач.
На зворотній стороні Анкети-заяви міститься графа для відмітки про отримання Пам'ятки клієнта, що містить також Тарифи та основні Умови та Правила надання банківських послуг. Однак, в заяві відсутня така відмітка.
03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом АТ «КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа №342/180/17).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Також надані АТ «КБ «Приватбанк» документи не підтверджують факту видачі кредиту.
АТ «КБ «Приватбанк» не було надано суду першої інстанції виписки з рахунку відповідача або інших належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач знімала кошти з кредитної картки або оплачувала за допомогою неї товари та послуги.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог АТ КБ «Приватбанк» про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитом, пенею та штрафами.
До апеляційної скарги представником АТ КБ «Приватбанк» було долучено виписку з рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 108-133) та довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карки (а.с. 134), довідку про видані відповідачу кредитні картки (а.с. 135).
Частинами 2, 3 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Разом з тим, представник АТ КБ «Приватбанк» не надав докази неможливості подання вказаних документів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від банку.
Звертаючись до суду з даним позовом, АТ «КБ «Приватбанк» також було подано до суду першої інстанції клопотання про розгляд справи за відсутності представника банку на підставі наданих документів.
Таким чином, долучені до апеляційної скарги представником АТ КБ «Приватбанк» докази не підлягають прийняттю апеляційним судом.
Доводи апеляційної скарги представника АТ КБ «Приватбанк» не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» Крилової Олени Леонідівни залишити без задоволення.
Рішення Таращанського районного суду Київської області від 25 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 27 лютого 2020 року.
Головуючий Судді: