Справа № 361/7366/19
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/4097/2020
27 лютого 2020року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
суддя-доповідач Слюсар Т.А.
суддів: Волошиної В.М., Мостової Г.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Василенко Анни Володимирівни в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний квартал» на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2019 року у складі судді Петришин Н.М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний квартал», Міністерства юстиції України, Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України Шаманської Анни Станіславівни, про визнання незаконними та протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності, -
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний квартал» (далі - ТОВ «Сонячний квартал»), Міністерства юстиції України, Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України Шаманської А.С., про визнання незаконними та протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності.
У листопаді 2019 року ТОВ «Сонячний квартал» звернулося у суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , Державного реєстратора Броварської районної державної адміністрації Київської області Кисіль Г.В., приватного підприємства «ІТА-К», ОСОБА_2 , ОСОБА_8, Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, Державного реєстратора Броварської районної державної адміністрації Київської області Грабовецької Н.В., Споживчого товариства «Крокус», ОСОБА_4 про визнання незаконними дій державного реєстратора, недійсними Декларації про готовність об'єкта до експлуатації та договорів купівлі-продажу частини приміщення.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2019 року зустрічну позовну заяву повернуто ТОВ «Сонячний квартал».
В апеляційній скарзі адвокат Василенко А.В. в інтересах ТОВ «Сонячний квартал», посилаючись на порушення норм процесуального права, зокрема, ч. 4 ст. 185 ЦПК України, неправомірне не застосування норми ст. 188 ЦПК України, просить скасувати ухвалу районного суду, матеріали справи направити до суду першої станції для вирішення питання про прийняття зустрічного позову, об'єднання в одне провадження з первісним позовом та розгляду по суті. Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати, в сумі 2 102 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на момент подачі зустрічною позову, власником майна є фізична особа ОСОБА_1 , хоча частина позовних вимог і стосуються юридичних осіб і суб'єктів владних повноважень, але у подальшому були припинені через відчуження даних об'єктів нерухомості кінцевому покупцю ОСОБА_5 , тому позов в цій частині до юрисдикції господарських судів не відноситься, оскільки, пред'явлення зустрічного позову є єдиним можливим та ефективним засобом відновлення порушеного права ТОВ «Сонячний квартал». Крім того, дані вимоги є похідними.
У зв'язку з чим вказано, що позовні вимоги, які заявлені у цій справі, згідно з положеннями ч.1 ст. 188 ЦПК України, можуть бути об'єднанні в одній позовній заяві і таке об'єднання не матиме наслідків утруднення вирішення спору, а навпаки, дасть можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні районного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Сонячний квартал», Міністерства юстиції України, Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України Шаманської Анни Станіславівни, про визнання незаконними та протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності, у якому позивач просить:
Визнати незаконними дії Міністерства юстиції України щодо розгляду по суті скарги ТОВ «Сонячний квартал» від 30.11.2016 року.
Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від № 3688/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», виданий на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України від 16.12.2016 року, що складений за результатами розгляду скарги ТОВ «Сонячний квартал» від 30.12.2016 року, разом з її доповненнями від 1 та 7 грудня 2016 року.
Скасувати рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Шаманської А.С. №32985291 від 16.12.2016 року, прийняте на підставі наказу Міністерства юстиції України від 16.12.2016 №' 3688/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».
Визнати право власності за ОСОБА_1 на об'єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 майстерня по технічному обслуговуванню автотранспорту, яка складається з:майстерня по тех. обслуговуванню автотранспорту А (площею 424. 2 кв.м. естакада І, огорожа, склад ГСМ Б площею 15,9 кв.м. КПП з оглядовою ямою В площею 31,8 кв.м.; АДРЕСА_2 нежитлові приміщення: вагова площею 39.2 кв.м., склад площею 249,9 кв.м.; АДРЕСА_3 нежитлове приміщення, кондитерський цех, загальною площею 1 12,8 кв.м.
Встановлено, що ТОВ «Сонячний квартал» звернулося у суд з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , Державного реєстратора Броварської районної державної адміністрації Київської області Кисіль Г.В., приватного підприємства «ІТА-К», ОСОБА_2 , ОСОБА_6, Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, державного реєстратора Броварської районної державної адміністрації Київської області Грабовецької Н.В., споживчого товариства «Крокус», ОСОБА_4 про визнання незаконними дій державного реєстратора, недійсними Декларації про готовність об'єкта до експлуатації та договорів купівлі-продажу частини приміщення, у якому товариство просило:
1. Прийняти зустрічний позов ТОВ «Сонячний квартал» до спільного розгляду з первісним позовом.
2. Об'єднати вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.
3. Залучити у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватного нотаріуса КМНО Нікітенко Ю.М., державного нотаріуса Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області Журавську В.В.,а також приватних нотаріусів Броварського районного нотаріального округу Саверу М.В. та ОСОБА_7
4. Визнати незаконною реєстрацію Декларації про готовність об'єкта до експлуатації № КС14212047614 від 19.04.2012 року, в якій зазначено, що вона видана Інспекцією ДАБК у Київській області .
5. Визнати незаконною Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № КС 142161130946 від 03.05.2016 року, в якій зазначено, що вона видана Інспекцією ДАБК у Київській області.
6. Визнати незаконними дії державного реєстратора Броварської районної державної адміністрації Київської області Кисіль Г.В. щодо державної реєстрації прав власності за ПП «ІТА-К» з відкриттям розділу № 906897132106 на майстерню по тех. обслуговуванню автотранспорту, естакада, огорожа, склад ГСМ, КПП з оглядовою ямою), адреса, АДРЕСА_1 . Розділ № 906897132106 закрити.
7. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу Ѕ частини нежитлового приміщення укладений між ПП «ІТА-К» та ОСОБА_2 посвідчений приватним нотаріусом КМНО Нікітенко Ю. М. 26.05.2016 року, що зареєстрований в реєстрі за № 1001.
8. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу Ѕ частини нежитлового приміщення укладений між ПП «ІТА-К» та ОСОБА_8 , посвідчений приватним нотаріусом КМНо Нікітенко Ю. М. 02.06.2016 року, що зареєстрований в реєстрі за № 1056.
9. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу Ѕ частини нежитлового приміщення укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області Журавською В.В. року, що зареєстрований в реєстрі за № 1-1251.
10. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу Ѕ частини нежитлового приміщення укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Саверою Л.Л. 22.07.2016 року, що зареєстрований в реєстрі за № 512.
11. Визнати незаконними дії державного реєстратора Броварської районної державної адміністрації Київської області Грабовецької Н.В. щодо державної реєстрації прав власності за СТ « Крокус» з відкриттям розділу № 1047277732106 на вагову та склад, адреса, АДРЕСА_2 , Київська обл . Розділ № 1047277732106 закрити.
12. Визнати недійсним Договір купівлі - продажу нежитлових будівель розташованих за адресом АДРЕСА_2 від 28.1 1.2003 року, укладений між ПП «Малахіт» та СТ «Крокус».
13. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу Ѕ частини нежитлового приміщення укладений між СТ «Крокус» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Саверою Л.Л. 31.10.2016 року, що зареєстрований в реєстрі за № 757.
14. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу Ѕ частини нежитлового приміщення укладений між СТ «Крокус» та ОСОБА_4 посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Саверою Л.Л. від 03.11.2016 року, що зареєстрований в реєстрі за № 767.
15. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу Ѕ частини нежитлового приміщення укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідчений державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області Журавською В.В. від 04.11.2016 року, що зареєстрований в реєстрі за № 1-2284.
16. Визнати незаконними дії державного реєстратора Броварської районної державної адміністрації Київської області Грабовецької Н.В. щодо державної реєстрації прав власності за СТ « Крокус» з відкриттям розділу № 1047213132106 на кондитерський цех, адреса: вул. Богунська 22/15 м. Бровари, Київська обл. Розділ № 1047213132106 закрити.
17. Визнати недійсним Договір купівлі - продажу нежитлових будівель розташованих за адресом АДРЕСА_3 від 28.11.2003 року, укладений між ПП «Малахіт» та СТ «Крокус».
18. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу Ѕ частини нежитлового приміщення укладений між СТ «Крокус» та ОСОБА_1 посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Саверою Л.Л. від 31.10.016 року, що зареєстрований в реєстрі за № 760.
19. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу Ѕ частини нежитлового приміщення укладений між СТ «Крокус» та ОСОБА_4 посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Саверою Л.Л. від 03.11.2016 року, що зареєстрований в реєстрі за № 770.
20. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу Ѕ частини нежитлового приміщення укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 посвідчений державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області Журавською В.В. від 04.11.2016 року, що зареєстрований в реєстрі за № 1-2285.
Постановляючи ухвалу про повернення зустрічного позову, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги заявлені у п.4,5,6,11,12,16,17 зустрічних вимог стосуються правовідносин між юридичними особами й відносяться до юрисдикції господарських судів, що виключає можливість розгляду спору цивільним судом.
Разом з тим, з такими висновками районного суду погодитися неможливо, враховуючи наступне.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).
Згідно положень ч.1,2 ст.194 ЦПК України, зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175,177 цього Кодексу.
До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення ст.185 цього Кодексу.
Суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, передбачених статтями 175, 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня залишення позовної заяви без руху ( ч.1,2 ст.185 ЦК).
Отже, районний суд, визнавши доведеним наявність правових підстав до розгляду частини зустрічних позовних вимог, в порушення положень ст.ст. 194,185 ЦПК України, не вирішив питання щодо залишення позову без руху, не рекомендував стороні спору усунути недоліки позовної заяви, а лише констатував, що у зустрічному позові об'єднано вимоги, які належать розглядати в порядку різного судочинства.
Окрім цього, суд першої інстанції не врахував наступне.
Залишилися поза увагою суду й вимоги п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, якими передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Разом з тим, районний суд не відмовив у відкритті провадження з підстав юрисдикційної непідсудності, а повернув зустрічний позов, що суперечить положенням п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
Згідно ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за виключенням, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Положеннями ч.1 ст. 188 ЦПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Обґрунтовуючи зміст заявлених по справі вимог, ОСОБА_1 посилався на те, що придбане ним згідно договорів купівлі-продажу нерухоме майно, знаходиться за адресою АДРЕСА_5 й розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 321060000:01:057:0009, яка перебуває в оренді ТОВ «Сонячний квартал» для обслуговування нежитлових приміщень відповідно до договору оренди земельної ділянки від 26 лютого 2014року, копію якої долучено до справи (а.с.41-46 том 1).
Районний суд в оскаржуваній ухвалі визнав, що вимоги зустрічного позову, зазначені у п.п.12,17 - про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових будівель від 28.11.2003року, що розташовані за адресою АДРЕСА_2 від 28.11.2003 року та АДРЕСА_3 укладені між ПП «Малахіт» та «СТ «Крокус», а також вимоги п.п.11,16 про визнання незаконними дій державних реєстраторів щодо реєстрації прав власності на зазначене майно, що носять похідний характер, за суб'єктним складом, рівно як і вимоги п.4,5 про визнання незаконними декларацій про готовність об'єктів до експлуатації від 19.04.2012 року та від 03.05.2016року та п. 6 про визнання незаконними дій реєстратора щодо реєстрації права власності за ПП «ІТА-К» на майстерню по техобслуговуванню автотранспорту, відносяться до юрисдикції господарських судів.
Разом з тим, як свідчить зміст заявленого ОСОБА_1 по справі позову, окрім оскарження дій Міністерства юстиції, позивач просив визнати за ним право власності на об'єкти нерухомого майна:
майстерню по технічному обслуговуванню автотранспорту, яка складається з: майстерні по технічному обслуговуванню автотранспорту, площею 424 кв.м., естакада1, огорожа, склад ГСМ Б площею 159 кв.м., КПП з оглядовою ямою В, площею 31,8 кв.м., розташовану по АДРЕСА_6 ;
нежитлові приміщення: вагова, площею 39,2 кв.м., склад, площею 249,9 кв.м., розташовані по АДРЕСА_2 ,
а також нежитлове приміщення - кондитерський цех, загальною площею 112,8 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_3 .
Тобто предметом спору є нерухоме майно, право власності на яке просить визнать ОСОБА_1 .
Отже, зі справи убачається, що частина вимог зустрічного позову стосуються майна, яке у первинній реєстрації прав належало юридичним особам, проте у подальшому на підставі правочинів, які також є предметом спору по даній справі, було відчужено на користь ОСОБА_1 .
Колегія суддів вважає, що позовні вимоги хоча і стосуються визнання недійсними договорів купівлі-продажу, на підставі яких у юридичних осіб виникли цивільні права на зазначене у договорах нерухоме майно, але у подальшому ці права були припинені через відчуження ними цього майна фізичній особі - ОСОБА_1 , який у поданому по справі просить визнати за ним право власності.
Вимоги п.4,5 про визнання незаконними Декларацій про готовність об'єкта до експлуатації також стосуються нерухомого майна, право власності на яке було набуто позивачем.
Що стосується п.п. 6, 11 та 16 позову про оскарження дій державних реєстраторів, то ці вимоги носять похідний характер від вимог про набуття у власність та Декларацій про готовність об'єкта до експлуатації
Позивач у зустрічному позові обґрунтовує вимоги тим, що об'єкти нерухомості, які придбані ОСОБА_1 ніколи не будувалися, декларації про готовність об'єктів до експлуатації не видавалися; адреси: АДРЕСА_6 не присвоювалися і фактично таких об'єктів нерухомості не існує. А при первинній реєстрації державними реєстраторами не було дотримано вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що надало можливість відкрити розділи по зазначеним об'єктам нерухомого майна і подальше їх відчуження, користуючись даними внесеними при первинній реєстрації.
Отже, вимоги зустрічного позову, у сукупності, пов'язані між собою підставою виникнення та є похідними один від одного й стосуються нерухомого майна, право власності на яке просить визнати ОСОБА_1 та знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 321060000:01:057:0009, яка перебуває у оренді ТОВ «Сонячний квартал».
Заявляючи вимоги, ОСОБА_1 стверджує, що невизнання його права власності на об'єкти нерухомого майна за наслідками неправомірних дій Міністерства юстиції, порушує його цивільні права та законні інтереси й заважає виділити земельну ділянку для обслуговування нерухомості, якою користується ТОВ «Сонячний квартал».
А отже, заявлені позовні вимоги основного і зустрічного позовів пов'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами в частині необхідності встановлення обставин виникнення та переходу права власності на об'єкти нерухомого майна.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги про порушення районним судом норм процесуального права та не застосування положень ст. 188 ЦПК України, що призвело до передчасного повернення зустрічного позову, апеляційний суд вважає обґрунтованими.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до положень ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2019 року, як постановлена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до того ж суду.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Василенко Анни Володимирівни в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний квартал» задовольнити.
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2019 рокускасувати, а справу направити для продовження розгляду до того ж суду.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 лютого 2020 року.
Суддя-доповідач:
Судді: