ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
20 лютого 2020 року Справа № 918/719/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Бучинська Г.Б.
секретар судового засідання Гладка Л.А.
за участю представників сторін:
позивача: Дорота В.О.
відповідача: Липко П.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на рішення господарського суду Рівненської області від 19.11.2019 у справі №918/719/19, ухвалене суддею Торчинюком В.Г., повний текст рішення складено та підписано 26.11.2019 р.
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"
до відповідача Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради
про стягнення заборгованості в сумі 688 578 грн. 34 коп.
У жовтні 2019 року Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" звернулося до господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради, в якій було заявлено вимогу стягнути з відповідача борг в сумі 688 578 грн. 34 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідачем, на якого нормами діючого законодавства покладено обов'язок компенсувати надавачу телекомунікаційних послуг вартість понесених витрат, пов'язаних із наданням соціальних пільг, цей обов'язок не виконується, у зв'язку із чим у відповідача утворилася заборгованість суму, указану в позовній заяві.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 19.11.2019 р. позов задоволено. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 688 578 грн. 34 коп. заборгованості та витрати позивача на оплату судового збору в сумі 10 328 грн. 68 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 19.11.2019 року по справі №918/719/19 - скасувати, в позові до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про стягнення заборгованості - відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник звертає увагу, на те, що суд першої інстанції при розгляді справи порушив норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення господарського суду Рівненської області підлягає скасуванню, оскільки Управління не є розпорядником коштів щодо оплати відшкодування наданих телекомунікаційних послуг, оскільки після червня 2017 року це не входить до його повноважень.
Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради як виконавчий орган Рівненської міської Ради не може відповідати за зобов'язаннями держави, а тому висновок суду, що в Управління виникає безумовний обов'язок в особі держави відшкодувати пільги з послуг зв'язку - який є обов'язком держави є хибним, та таким, що суперечить чинному законодавству. Крім того, жодних договорів на відшкодування сторони не укладали.
Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 грудня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на рішення господарського суду Рівненської області від 19.11.2019 р. у справі №918/719/19, справу призначено до розгляду.
10.01.2020 р. на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити рішення господарського суду Рівненської області від 19.11.2019 р. по справі №918/719/19 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті спору, стверджують що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить рішення господарського суду Рівненської області від 19.11.2019 р. у справі №918/719/19 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті спору, вважає що рішення господарського суду Рівненської області від 19.11.2019 р. прийняте з дотримання норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
1.Зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням суду першої інстанції задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком". Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що позивач як оператор телекомунікацій, надає послуги зв'язку споживачам, в тому числі й на пільгових умовах. За січень-липень 2019 року позивачем надано послуги зв'язку на пільговій основі. При цьому, головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, в даному випадку щодо відшкодування витрат на послуги зв'язку, які надавались споживачам на пільгових умовах є Управління праці та соціального захисту населення, тому саме на Управління покладено обов'язок щодо виконання зобов'язань з оплати наданих послуг зв'язку на пільгових умовах.
2.Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що предметом діяльності ПАТ “Укртелеком”, зокрема позивача - Рівненської філії ПАТ “Укртелеком”, є надання телекомунікаційних послуг, у тому числі місцевого, міжнародного та рухомого (мобільного) зв'язку, комп'ютерного зв'язку, радіозв'язку, послуг цифрового телебачення, інших послуг мультисервісних мереж та інших телекомунікаційних додаткових (супутніх) послуг.
Матеріали справи свідчать, що у період з 01 січня 2019 року по 31 липня 2019 року Товариство надало телекомунікаційні послуги населенню на пільговій основі на суму 688 578 грн. 34 коп., вартість яких підлягає відшкодуванню, про що свідчать розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг за січень-липень 2019р., обігово-сальдова відомість по компенсуючих органах, копії супровідних листів про направлення відповідачу розрахунків щодо вартості послуг за січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року, квітень 2019 року, травень 2019 року, червень 2019 року, липень 2019 року усі за формою №2 пільга.
08.08.2019 р. Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" направило на адресу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради претензію із вимогою відшкодувати надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії населення. Однак, дана претензія залишена без задоволення.
У зв'язку із несплатою Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради 688 578 грн. 34 коп. відшкодування за надані телекомунікаційні послуги Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" звернулося до суду із позовом про стягнення такого відшкодування. Як зазначалося вище, рішенням від 19.11.2019 р. господарський суд Рівненської області задоволив позов, присудивши до стягнення з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" вказану суму.
3. Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.
Предметом позову є стягнення компенсації за телекомунікаційні послуги, надані пільговій категорії населення.
Зобов'язанням, відповідно до ст.509 ЦК України - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Такі ж правила встановлює і ст.174 ГК України.
Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст. 525, 526 ЦК України).
Вирішуючи даний спір, апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу”, Закону України “Про жертви нацистських переслідувань”, Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Закону України “Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус” і Закону України “Про охорону дитинства” - для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку.
Відповідно до п.3 ст.63 Закону України “Про телекомунікації” та п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ №295 від 11.04.2012р., споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України. Позивач є оператором телекомунікацій, за рішенням НКРЗІ від 28.09.2006р. №384 його включено до Реєстру Операторів, провайдерів телекомунікацій за №74.
Постановою Кабінету міністрів України від 04.03.2002р. №256 зі змінами від 21.06.2017р. затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, згідно п.2 якого фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об'єднаних територіальних громад на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Пунктами 3, 4 вказаного Порядку визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об'єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів). Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.
Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів готують щомісяця інформацію про суми нарахованих соціальних виплат, пільг та житлових субсидій населенню та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконавчих органів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), об'єднаних територіальних громад.(п.5 Порядку).
Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, непроведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 11 січня 2005р. №20.
Колегія суддів також зауважує, що абз.2 п.12 Порядку, фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету передбачено, що погашення кредиторської заборгованості за зазначеними державними програмами соціального захисту населення, яка утворилася станом на початок року, провадиться першочергово.
Відповідно до постанови Кабінету міністрів України №117 від 29.01.2003р. “Про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги” (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр), - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України (далі - пільговики).
Реєстр складається з баз даних Мінсоцполітики, Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, головних управлінь праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінь праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурних підрозділів з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад.
Згідно з п.10 Положення, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою “ 2-пільга”.
4. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Отже, норми відповідних законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян, за якими передбачено безумовний обов'язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільги визначеним категоріям громадян, якому кореспондується обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач як оператор телекомунікацій, надає послуги зв'язку споживачам, в тому числі й на пільгових умовах.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач отримував від позивача розрахунки за січень-липень 2019 року за формою “ 2-пільга”, а прийнявши вказані розрахунки, не заперечував факту надання послуг і тим самим вчинив дії, які свідчать про визнання боргу. Натомість, з матеріалів справи вбачається, що такі кошти не відшкодовувались відповідачем.
Вирішуючи даний спір, колегія суддів приймає до уваги, що згідно ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України (надалі в тексті - БК України), бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті “б” пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу (державні програми соціального захисту), проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у по-рядку, визначеному Кабінетом міністрів України.(ст.102 БК України).
Пунктом 14 Закону України “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України” від 20.12.2016р. №1789-VIII, частину першу статті 91 Бюджетного кодексу України було доповнено пунктом 204 - з якого вбачається, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; постраждалим учасникам Революції Гідності; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім'ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.
З врахуванням викладеного, п.204 ст.91 БК України, п.3 Порядку №256, колегія суддів відхиляє доводи Відповідача щодо відсутності у нього законодавчо встановленого обов'язку з відшкодування або фінансування пільг з послуг зв'язку.
Переглядаючи рішення у даній справі, колегія суддів зауважує, що з у листі від 30.06.2011р. №31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах установлених норм (розмірів).
Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Крім того, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Апеляційний суд також виходить з того, що Закон не ставить обов'язок відшкодування у залежність від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету та не передбачає випадків повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України.
Не передбачає чинне законодавство України і обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законодавчих актів і не залежать від бажання сторін, чим спростовується заперечення скаржника з підстав неукладення договору про надання телекомунікаційних послуг.
При цьому, ч.2 ст.218 ГК України та ст.617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.
У зв'язку з чим, Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002р. №5-рп/2002, від 17 березня 2004р. №7-рп/2004, від 01 грудня 2004р. №20 рп/2004, від 09 липня 2007р. №6-рп/2007).
Зокрема, у рішенні від 09 липня 2007р. №6-рп/2007, Конституційний Суд України вказав, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Разом з тим, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, держава зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
За приписами статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006р. №3477-IV - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі “Кечко проти України” (заява №63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення Суду). У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими та Закону України “Про Державний бюджет” на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.
У пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08 листопада 2005р. у справі “Кечко проти України” зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18.10.2005р. та у справі “Бакалов проти України” від 30.11.2004р. зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Таким чином, обов'язок відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян виникає у відповідача безпосередньо із Законів України і не може бути припинений за його бажанням, що спростовує посилання, що відповідач як орган місцевого самоврядування не може відповідати за зобов'язаннями держави, оскільки такий обов'язок покладено саме на Управління.
5.Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, в даному випадку щодо відшкодування витрат на послуги зв'язку, які надавались споживачам на пільгових умовах є Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради, тому саме на нього покладено обов'язок з оплати наданих послуг зв'язку на пільгових умовах.
Таким чином, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на рішення господарського суду Рівненської області від 19.11.2019 р. у справі №918/719/19 - залишити без задоволення, рішення господарського суду Рівненської області - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №918/719/19 повернути господарському суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "26" лютого 2020 р.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.