18 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.003092 пров. № 857/13041/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.
з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 1.380.2019.003092 (головуюча суддя Братичак У.В., час ухвалення 12:22 год., м. Львів, повний текст рішення складений 01 листопада 2019 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Середи Валерія В'ячеславовича, Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним наказу про звільнення з посади та поновлення на посаді,-
24 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Середи Валерія В'ячеславовича, Головного управління Національної поліції у Львівській області , в якому просила визнати наказ начальника ГУ НП у Львівській області №711 від 27.02.2019 року про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 з посади за п.14 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України незаконним та поновити її на посаді старшого інспектора - криміналіста СВ Сихівського ВП Головного управління Національної поліції у Львівській області.
Рішенням 22 жовтня 2019 року Львівський окружний адміністративний суд в задоволенні позову відмовив повністю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення є незаконним, необґрунтованим відповідно до норм чинного адміністративного законодавства України, прийняте з порушеннями норм матеріального і процесуального права.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив її докази, які дають законні підстави прийняти рішення про задоволення позову, не дав належної оцінки аргументам про законність і підставність позовних вимог, а також залишив поза увагою порушення, допущені відповідачем при винесенні оскарженого наказу.
Так, службове розслідування було проведене односторонньо, передчасно, упереджено, оскільки за період з 21.01.19 р. по 19.02.19 р. до ГУНП у Львівській області не був скерований жодний документ щодо неї як з Департаменту патрульної поліції, так і з медичної установи, в якій вона проходила курс лікування щодо результатів дослідження факту наявності в організмі алкоголю чи порушення нею Правил дорожнього руху.
Наказом МВС України за № 33 від 01.03.2010 року ,,Про затвердження переліку технічних засобів” алкотест ,,Драгер” застосовують тільки для водіїв транспортних засобів з метою виявлення працівниками патрульної поліції порушень ПДР по вживанню алкогольних напитків під час руху.
Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП наявність в організмі водія транспортного засобу алкоголю визначається виключно в медичному закладі компетентними на це фахівцями.
У її випадку дану процедуру взяли на себе працівники ВІОС УКЗ ГУНП у Львівській області за допомогою технічного приладу ,,Драгер”, який не передбачений жодним нормативним документом чи Законом, відомчою інструкцією МВС України, який не перебуває на балансі ВІОС УКЗ ГУНП у Львівській області, не проходить спеціальної повірки і немає ліцензії на його застосування.
На підставі ознак алкогольного сп'яніння (почервоніння очей, обличчя, запах спиртного з порожнини рота , які тотожні при гіпертонічному кризу ) без медичного дослідження крові не можна особу вважати такою, що вжила спиртне, як це було зроблено при видачі наказу №711. Вона хворіє на протязі тривалого часу гіпертонічною хворобою, при загостренні якої вживає ліки. Під час загострення хвороби 21.01.2019 вона вживала настоянку пустирника, в якій міститься певний відсоток (2,5 мг.) етанолу і має специфічний запах та таблетки ,,папазол”. Тому, враховуючи дану обставину, працівники ВІОС УКЗ могли помилково сприйняти як вживання спиртного. В той час суд першої інстанції не дав мотивованої оцінки даним обставинам і доказам.
Окрім цього, суд дав невірну оцінка результату токсикологічного дослідження її крові в лікарні швидкої допомоги, взятої після госпіталізації 21.01.19 р., в результаті якого алкоголю в її організмі чи його залишків не було виявлено.
Також суд безпідставно і незаконно взяв до уваги як доказ акт, складений 21.01.2019 працівниками ВІОС УКЗ ГУНП у Львівській області щодо її відмови здати тест за допомогою технічного засобу ,,Драгер”, оскільки дана процедура при такій ситуації конкретно законодавчо встановлена, але яку не виконали працівники ВІОС УКЗ при перебуванні з нею в лікарні швидкої допомоги. Такий акт не може служити доказом, оскільки підписаний зацікавленими особами, тобто працівниками поліції підлеглими керівнику ГУНП у Львівській області, який видав наказ № 711 від 27.02.2019, без незалежних свідків і який жодним законодавчим чи відомчим документом не передбачений.
З огляду на викладене позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідачі не скористались, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Позивач ті її представники в судовому засіданні апеляційного суду підтримали вимоги апеляційної скарги та просять їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідачів в судове засідання апеляційного суду не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що в силу приписів ч.2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що з серпня 2005 року ОСОБА_1 працює в органах внутрішніх справ, а з грудня 2016 року обіймала посаду старшого інспектора-криміналіста слідчого відділу Сихівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.
27.02.2019 наказом начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області №711 ,,Про застосування дисциплінарного стягнення до працівника Сихівського ВП ГУНП” за грубе порушення службової дисципліни, основних обов'язків поліцейського, передбачених ст.18 Закону України ,,Про Національну поліцію” в частині неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції і Присяги поліцейського, вимог п.2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 та п.14 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, що виразилось у перебуванні на службі з ознаками алкогольного сп'яніння, до старшого інспектора - криміналіста СВ Сихівського ВП ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 (0063709) застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення з посади.
Підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 став висновок службового розслідування від 19.02.2019 року, проведений на підставі наказу ГУ НП від 21.01.2019 року № 248 ,,Про призначення службового розслідування та створення дисциплінарної комісії” за фактом порушення службової дисципліни старшим інспектором-криміналістом СВ Сихівського ВП ГУНП у Львівській області капітаном поліції ОСОБА_1 .
Службовим розслідуванням встановлено, що 21.01.2019 року о 09.30 год. до ВІОС УКЗ ГУНП у Львівській області надійшла інформація, про можливу причетність до дорожньо-транспортної пригоди працівника поліції, а саме: о 09:00 на вул. Героїв Майдану у м. Львові відбулась ДТП за участю автомобілів ,,Вольксваген-Тігуан”, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та автомобілем ,,Кіа-Ріо”, державний номерний знак НОМЕР_2 , водій якого - особа жіночої статті до прибуття наряду поліції, залишивши автомобіль, з місці пригоди втекла. В наслідок зіткнення автомобілів, ніхто тілесних ушкоджень не отримав (ЄО Франківського ВП від 21.01.2019 № 1084).
Також встановлено, що автомобіль ,,Кіа-Ріо”, державний номерний знак НОМЕР_2 належить старшому інспектору - криміналісту СВ Сихівського ВП ГУНП у Львівській області капітану поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Вінниці, одруженої, освіта вища, у 2009 році закінчила Львівський державний університет внутрішніх справ, проходила службу в органах внутрішніх справ України з 15.08.2005 по 06.11.2015, у Національній поліції України - з 07.11.2015, на посаді - з 01.12.2016, діючих дисциплінарних стягнень немала, наказом ГУНП від 28.12.2017 № 5097 ,,Про організацію роботи інспекторів ВКЗ СУ, техніків криміналістів і інспекторів-криміналістів слідчих підрозділів ГУНП”, місцем несення служби на час чергування, згідно графіку, визначено службове приміщення за адресою: м. Львів вул. С. Бандери, 1.
Виїздом працівників ВІОС УКЗ старшого інспектора з ОД майора поліції Разіна С.В. та старшого інспектора капітана поліції ОСОБА_3 за місцем служби капітана поліції ОСОБА_1 , у кабінеті № 38, адміністративної будівлі по вул. С. Бандери, 1 АДРЕСА_2 , була виявлена остання з явними ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження тесту на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора ,,Драгер” ОСОБА_1 відмовилась, про що за участі її керівників був складений відповідний акт №180/13-2019 від 21.01.2019.
Про причетність ОСОБА_1 до вищевказаної ДТП було повідомлено Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції НП України.
Працівникам Управління патрульної поліції у Львівській області, які прибули у приміщення, за місцем проходження служби ОСОБА_1 , остання повідомила їм про свою причетність до дорожньо-транспортної пригоди. Після чого, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора ,,Драгер” або в медичному закладі, на що остання відмовилась, та повідомила, що їй погано та викликала швидку медичну допомогу.
Медичні працівники, оглянувши ОСОБА_1 , встановили гіпертонічний криз (тиск 180/100). У подальшому, каретою швидкої допомоги, ОСОБА_1 була доставлена у Комунальну міську клінічну лікарню швидкої медичної допомоги на вул АДРЕСА_3 , де була госпіталізована у терапевтичне відділення.
Опитана з даного приводу старший інспектор - криміналіст СВ Сихівського ВП ГУНІІ у Львівській області капітан поліції ОСОБА_1 пояснила, що 21.01.2019 будучи згідно графіку на денному чергуванні їхала на роботу на своєму автомобілі. Спускаючись по вул. Героїв Майдану униз, вона відчула різкий біль у голові та слабість у всьому тілі. На даному відрізку дороги не було місця для паркування, а її стан був близький до втрати свідомості. У зв'язку із цим вона була змушена зупинити автомобіль на проїжджій частині. При цьому ДТП не вчиняла. Оскільки у її мобільному телефоні сів заряд батареї і знаходилась неподалік роботи, то вона залишила автомобіль, щоб піти і викликати собі швидку медичну допомогу. Прийшовши на роботу, попросила колегу по роботі ОСОБА_4 забрати її автомобіль з проїжджої частини та намагалась викликати швидку допомогу. За кілька хвилин після цього прибули працівники ВІОС УКЗ ГУНП у Львівській області, які запропонували їй пройти тест на газоаналізаторі ,,Драгер”, однак вона відмовилась, оскільки її стан на цей момент був критичним і вона потребувала невідкладної швидкої медичної допомоги. Крім того, вона не довіряє даним вказаного пристрою. Також позивач зазначила, що жодних алкогольних напоїв ні 20.01.2019, ні 21.01.2019 не вживала.
Опитаний з даного приводу начальник ВКЗ СУ ГУНП у Львівській області майор поліції ОСОБА_5 пояснив, що 21.01.2019 зранку біля 09.20 год. до нього на мобільний телефон зателефонував старший інспектор ВКЗ СУ майор поліції ОСОБА_4 , який згідно графіку заступив на добове чергування. ОСОБА_4 повідомив, що старший інспектор-криміналіст СВ Сихівського ВП капітан поліції ОСОБА_1 не прибула на денне чергування з 09:00 до 18:00 згідно графіку несення служби. Після вказаної телефонної розмови, ОСОБА_5 почав телефонувати на мобільний телефон до ОСОБА_1 , однак зв'язок і з нею був відсутній. У подальшому, біля 10:00 год. до нього знову зателефонував ОСОБА_4 та повідомив, що ОСОБА_1 прибула на роботу, і перебуває з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Крім цього, ОСОБА_4 додав, що зі слів ОСОБА_1 йому стало відомо про те, що вона вчинила ДТП на вул. Героїв Майдану у м. Львові та залишила місце події. Про дану подію він доповів начальнику СУ ГУНП полковнику поліції ОСОБА_6 та повідомив ВІОС УКЗ ГУНП. У подальшому він знаходився у своєму службовому кабінеті, де чекав працівників ВІОС УКЗ, котрим пояснив про відомі йому обставини події і провів у кабінет, де перебувала ОСОБА_1 .. Перебуваючи у вказаному кабінеті ОСОБА_5 побачив, що капітан поліції ОСОБА_1 дійсно перебувала з ознаками алкогольного сп'яніння, оскільки з порожнини рота було чути запах алкоголю. Працівниками ВІОС УКЗ ОСОБА_1 було запропоновано пройти тест на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора ,,Драгер”, однак остання від цього відмовилася. Також у даний кабінет прибули працівники УПП у Львівській області, які прибули за повідомленням про ДТП, до якого могла бути причетна ОСОБА_1 .. Працівники УПП теж запропонували ОСОБА_1 пройти тест на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, однак остання від цього відмовилась.
Заступник начальника ВКЗ СУ ГУНП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_7 та старший інспектор майор поліції ОСОБА_4 також підтвердили, що у ОСОБА_1 були явні ознаки алкогольного сп'яніння: почервоніння очей, темп розмови був сповільнений, а з ротової порожнини відчувався запах алкоголю, жестикуляція, поведінка і рухи були їй не характерні, остання вела себе неадекватно та агресивно.
Окрім того, під час службового розслідування оглядом відеоматеріалів із нагрудних камер, наданих УПП у Львівській області ДПП НП України встановлено, що 21.01.2019 працівникам УПП у Львівській області, які прибули, за місцем проходження служби ОСОБА_1 за адресою м. Львів, вул. С.Бандери , 1, у службовому кабінеті остання повідомила, що дійсно керувала автомобілем марки ,,Кіа-Ріо”, державний номерний знак НОМЕР_2 , білого кольору та порушуючи правила дорожнього руху, скоїла дорожньо-транспортну пригоду (створила аварійну ситуацію) на вул. Героїв Майдану у м. Львові із автомобілем марки ,,Вольксваген-Тігуан”, державний номерний знак НОМЕР_1 . При цьому у неї виник конфлікт із водієм даного автомобіля, в результаті якого ОСОБА_1 покинула місце події та пішла на роботу. Також на відеозаписі зафіксовано відмову капітана поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора ,,Драгер” або в медичному закладі. Свою відмову остання мотивувала тим, що не довіряє пристрою і що самостійно звернеться у медичний заклад для встановлення вмісту етанолу у її крові. Також ОСОБА_1 повідомила, що у неї погіршився стан здоров'я та викликала швидку медичну допомогу. Після чого, бригадою швидкої медичної допомоги ОСОБА_1 була госпіталізована у Клінічну лікарню швидкої медичної допомоги м. Львова з діагнозом ,,гіпертонічний криз”.
Не погодившись з висновками службового розслідування та наказом про звільнення з посади, ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку - перебування на службі в нетверезому стані підтверджений в судовому засіданні, а обраний відповідачем вид дисциплінарного стягнення співмірний до вчиненого позивачем дисциплінарного проступку.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.
Так, частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України ,,Про Національну поліцію” від 02.07.2015 № 580-VIII (далі Закон №580-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
За змістом частин 1 та 2 статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Законом України від 15.03.2018 № 2337- VIII, який набрав чинності набрав чинності 07.10.2018 року, затверджений Дисциплінарний статут Національної поліції України.
Стаття 1 Дисциплінарного статуту визначає, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Зі змісту присяги працівника поліції слідує, що його поведінка має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції.
Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення таких дій, які підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби або перебуванням на певній посаді.
Відповідно до пункту 14 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ч.1 ст. 11 Дисциплінарного статуту) .
За змістом ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Статтею 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків(частина 1).
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (частина 2).
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції (частина 3).
При цьому у відповідності до ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського (ч.1).
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків (ч.2).
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення (ч.3).
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (ч.4).
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (ч.10).
За таких обставин колегія суддів вважає, що одним із елементів, який передує накладенню дисциплінарного стягнення є доведена вина працівника по невиконанню чи неналежному виконанню покладених на нього трудових обов'язків. Провина працівника у вчиненні дисциплінарного проступку має бути у вигляді прямого чи опосередкованого наміру.
Таким чином, належним правовим механізмом перевірки фактів вчинення дисциплінарного проступку є службове розслідування.
Наказом Міністерства внутрішніх срав України від 07.11.2018 № 893 затверджений Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок № 893 ).
Відповідно до п.2 Розділу ІІ Порядку № 893 службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про перебування поліцейського на роботі (службі) у стані алкогольного сп'яніння або стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності правових підстав для призначення та проведення службового розслідування, оскільки були наявні дані про перебування позивача ОСОБА_1 на службі в стані алкогольного сп'яніння.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За змістом частин 1 та 2 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч.1 ст.75 КАС України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.75 КАС України).
Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо підтвердження під час судового розгляду справи факту перебування ОСОБА_1 на службі в стані алкогольного сп'яніння.
Даний фат підтверджується матеріалами службового розслідування, поясненнями осіб, які були присутні 21.01.2019 під час перевірки факту вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, відеоматеріалами із нагрудних камер працівників патрульної поліції, згідно яких ОСОБА_1 визнала факт порушення ПДР, а саме ,,здійснювала обгін з виїздом на зустрічну смугу руху та ,,підсікла” автомобіль, який рухався попереду”, відмовою позивача від проходження тесту на стан алкогольного сп'яніння як на пропозицію працівників ВІОС УКЗ ГУНП у Львівській області та і працівників патрульної поліції УПП у Львівській області ДПП НП України.
При цьому ОСОБА_1 відмовилась від пропозиції працівників патрульної поліції пройти освідчення на стан алкогольного сп'яніння як за допомогою алкотестера ,,Драгер” та і в медичному закладі.
При цьому колегія суддів критично оцінює пояснення позивача щодо перебування в критичному хворобливому стані та вживання лікарських препаратів із вмістом етанолу, позаяк в зафіксованих на нагрудних відеокамерах поясненнях ОСОБА_1 стверджувала, що залишила місце події через ,, відверте та принизлеве для неї як жінки хамство” з боку водія автомобіля ,,Фольксваген”, а не через хворобливий стан.
Також колегія суддів враховує ту обставину, що про значне погіршення стану здоров'я ОСОБА_1 заявила тільки після того як працівники патрульної поліції озвучили намір скласти протокол про відмову від проходження тесту на стан алкогольного сп'яніння у зв'язку з порушенням ПДР. До цього часу протягом більше двох годин позивач не вживала заходів щодо звернення до медзакладу чи виклику медпрацівників для надання медичної допомоги.
Усі наведені вище обставини в їх сукупності спростовують доводи позивача про недоведеність факту перебування 21.01.2019 у стані алкогольного сп'яніння.
Суд першої інстанції правомірно врахував висновки Верховного Суду та роз'яснення, надані в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9, позаяк на переконання апеляційного суду методика визначення нетверезого стану особи може бути застосована в усіх випадках, коли є підозра на перебування особи в такому стані.
За таких обставин колегія суддів визнає правильними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо правомірності застосування до позивача дисциплінарного стягнення за перебування на службі в стані алкогольного сп'яніння.
Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 328, 329 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 1.380.2019.003092 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повне судове рішення складено 27.02.2020.