20 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.003187 пров. № 857/14073/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Кухтея Р. В., Шевчук С. М.;
за участю секретаря судового засідання - Джули В. М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року в справі № 1.380.2019.003187 (головуючий суддя Гулик А. Г., м. Львів, повне судове рішення складено 31 жовтня 2019 року) за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» про стягнення заборгованості,-
01 липня 2019 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» (далі - ТзОВ «Електроконтакт Україна») про стягнення з відповідача на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів боргу в сумі 3823943,15 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТзОВ «Електроконтакт Україна» не виконало норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 27 осіб, та оскільки у встановлений термін не сплатило адміністративно-господарські санкції та суму пені, у позивача існує заборгованість перед відділенням Фонду за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році, яка підлягає стягненню.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року позов задоволено. Постановлено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції та пеню в розмірі 3823943,15 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна», подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права.
Також зазначено, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що відповідачем було вжито усі необхідні заходи для недопущення порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, зокрема створено більше ніж 27 нових вакантних робочих місць для інвалідів, тобто перевиконано законодавчо встановлений норматив робочих місць. Наголошено, що притягнення до адміністративно-господарської відповідальності можливе у разі невиконання обов'язків по працевлаштуванню осіб з інвалідністю та нестворенні для них відповідних місць, а не через порушення роботодавцем порядку подачі звітності щодо вакансій.
В судове засідання 20 лютого 2020 року Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів явку уповноваженого представника не забезпечило, так як ОСОБА_1 , який діє на підставі довіреності від 02.01.2020р. № 01-7/9-01 не може бути особою, повноваження на представництво якої підтверджені, з огляду на таке.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року №1401-VIII.
Підпунктом 11 пункту 16-1 «Перехідні положення» Конституції України передбачено, що з 01 січня 2018 року у судах апеляційної інстанції представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.
Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 01 січня 2020 року.
Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.
Згідно з матеріалами справи провадження у вказаній вище справі відкрито 05 липня 2019 року, а відповідно до Єдиного реєстру адвокатів України відсутні відомості про те, що представник Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Купновицький Н. С. має статус адвоката.
Враховуючи те, що документи, що свідчать про те, що Купновицький Н. С., є особою, яка діє відповідно до статуту, положення чи іншого акта, на підставі якого він здійснює представництво юридичної особи у порядку її самопредставництва також відсутні, то судом апеляційної інстанції відмовлено у допуску представника Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до участі в судовому засіданні.
Представники відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» - адвокат Чорненький В. І. та Сабаль О. З (діє як представник на підставі трудового договору та посадової інструкції), у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримали та просять задовольнити її в повному обсязі, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Встановлено, що 20 лютого 2019 року відповідач подав до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік.
У зв'язку з тим, що товариство з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» не виконало нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 27 осіб, позивач нарахував адміністративно-господарські санкції в сумі 136864,65 грн. та, оскільки відповідач не сплатив вказану суму, позивач нарахував пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій (15.04.2019) за період з 16.04.2019 по 13.06.2019 в розмірі 128597,60.
Виходячи з того, що відповідач не сплатив зазначені суми, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році в розмірі 3823943,15 грн. (адміністративно-господарських санкцій в сумі 3695345,55 грн. та пені в сумі 128597,60грн.).
Задовольняючи адміністративний позов в повному обсязі судом першої інстанції зроблено висновок, що ТзОВ «Електроконтакт Україна» не подавало у триденний термін звітів за формою №3-ПН про відкриття нових вакансій, а отже відповідач не вжив всіх заходів для створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, не виконав обов'язку проінформувати у триденний строк з дати відкриття вакансії державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інваліда, відтак адміністративно-господарські санкції підлягають стягненню.
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду не погоджується з вищенаведеними висновками з огляду на наступне.
Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 №129 передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
При цьому, ч. 2 ст. 19 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено Форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Колегія суддів наголошує, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.
Встановлено, що середньооблікова чисельність працівників ТзОВ «Електроконтакт Україна» у 2018 році становила 2246 осіб; кількість робочих місць, які мали бути створені для працівників з інвалідністю у 2018 році становила 90 осіб.
Також встановлено, що кількість осіб з інвалідністю, які фактично були працевлаштовані на підприємстві у 2018 році становить 63 особи, з них 19 осіб було звільнено з підприємства протягом 2018 року, тобто працевлаштованими на підприємстві протягом всього року залишалось 44 особи з інвалідністю (63-19) при необхідній кількості - 90 осіб.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджується факт створення у 2018 році ТзОВ «Електроконтакт Україна» 55 нових робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме 25 у підрозділі у м. Броди, 20 у підрозділі у м, Золочів та 10 у підрозділі у м. Перемишляни.
Встановлено, що відповідач подавав інформацію, необхідну для працевлаштування, шляхом подання звіту за формою №3-ПН до відповідних центрів зайнятості, тим самим вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення правопорушення.
Щодо твердження суду першої інстанції про вчинення адміністративно-господарського правопорушення, яке виразилося у тому, що ТзОВ «Електроконтакт Україна» не подавало у триденний термін звітів за формою №3-ПН про відкриття нових вакансій після звільнення осіб з інвалідністю, колегія суддів вказує, що неподання цих звітів було зумовлене заміщенням вказаних вакансій до закінчення цього триденного строку іншими особами, чого не заборонено законодавством (том 2, а.с.74-133).
Разом з тим, безспірно встановлено, що попри звільнення цих 19 осіб з інвалідністю у 2018 році, у зв'язку з тим, що підприємством дійсно було створено 55 нових робочих місць, про які відповідні центри зайнятості інформувались щомісячно шляхом подачі звітів форми № 3-ПН (том 1, а.с.20-129), норматив щодо робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю ТзОВ «Електроконтакт Україна» було виконано понад норму, встановлену Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Відтак, враховуючи те, що відповідачем були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів, відмовляв інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що в діях роботодавця ТзОВ «Електроконтакт Україна» відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними у постанові від 20.06.2011 у справі № 21-60а11, Верховного Суду, викладеної у постановах від 14.02.2018 у справі № 820/2124/16, від 28.02.2018 у справі №807/612/16, від 11.09.2018 у справі №812/1127/18, від 19.12.2018 у справі №812/1140/18, від 23.07.2019 у справі №820/2204/16, від 31.07.2019 у справі №812/1164/18.
Відповідно до ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».
В матеріалах справи наявна квитанція про сплату відповідачем судового збору в розмірі 2881,50 грн. (в суді апеляційної інстанції за подання апеляційної скарги), відтак, стягненню на користь ТзОВ «Електроконтакт Україна» підлягає сплачений судовий збір в сумі 2881,50 грн.
Враховуючи те, що суб'єктом вданих повноважень у справі є Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, сплачений судовий збір в сумі 2881,50 грн. належить стягнути з Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна».
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» - задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року в справі № 1.380.2019.00318 - скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» про стягнення заборгованості - відмовити.
Стягнути з Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 13817458) за рахунок його бюджетних асигнувань, передбачених на оплату судового збору на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» (код ЄДРПОУ 35101874) суму сплаченого судового збору у розмірі 28815 (двадцять вісім тисяч вісімсот п'ятнадцять ) гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 27 лютого 2020 року.