79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"24" лютого 2020 р. Справа № 907/223/19
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,
та представників учасників справи:
від позивача - Гордієнко Т.В. (у Чернівецькому апеляційному суді)
від відповідача (скаржника) - Штефанюк І.Н.
від третьої особи - Василечко А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Варцаби Івана Івановича, б/н від 03 січня 2020 року
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 29 листопада 2019 року (підписане 19.12.2019 року), суддя Ушак І.Г.
у справі №907/223/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрільчук Транс», м. Чернівці
до відповідача Фізичної особи-підприємця Варцаби Івана Івановича, с. Осій Закарпатської область
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , с. Осій Закарпатської області
про стягнення збитків на суму 478 866 грн.
19 квітня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Стрільчук Транс» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Варцаби Івана Івановича про стягнення 478 866 грн. - збитків в порядку регресу.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19 вересня 2019 року у справі №907/223/19 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 .
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 29 листопада 2019 року у справі №907/223/19 позов задоволено в повному обсязі: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 478 866 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що факт нестачі вантажу при перевезенні в сумі 478 866 грн. встановлено рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06 лютого 2019 року у справі №926/1610/18, що у відповідності до ч.4 ст.75 ГПК України, є преюдиційною обставиною у цій справі. При цьому, судом встановлено, що ФОП Варцаба І.І. як перевізник за договором від 11.04.18, здійснивши відповідно до замовлення позивача спірне перевезення, до якого було залучено водія ОСОБА_2 В., не довів у ході судового розгляду наявності обставин, які згідно закону звільняють його від відповідальності за втрату вантажу, що сталася під час перевезення. Також суд встановив, що позивач відшкодував замовнику перевезення завдані збитки, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією угоди №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14 березня 2019 року.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду Фізична особа-підприємець Варцаба Іван Іванович звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 29 листопада 2019 року у справі №907/223/19 та прийняти нове рішення про відмову в позові. Зокрема, зазначає, що право позивача в цьому випадку не порушене, а вимога про стягнення збитків в порядку регресу є передчасною, з огляду на те, що відповідачу не направлялась вимога про сплату таких коштів. Також апелянт заперечує укладення між сторонами цього спору письмового договору перевезення, та вважає недоведеним факт виявлення нестачі товару при перевезенні. Крім того, вказує, що позивачем не доведено існування кредиторських вимог до ТзОВ «УВК Україна» до моменту укладення угоди про зарахування зустрічних вимог, що на його думку свідчить про фіктивність наданої суду угоди №1 від 06.02.2019 року, у зв'язку з чим, вважає позов у цій справі передчасним. Щодо позовної давності, то вважає, що така повинна обчислюватись в цьому випадку з дня доставки товару та становить один рік, у зв'язку з чим, позивачем пропущено строк на звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до ст.197 ГПК України, судове засідання в апеляційному суді проводилось в режимі відеоконференції з Чернівецьким апеляційним судом за клопотанням позивача на підставі ухвали від 19 лютого 2020 року.
Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 29 листопада 2019 року у справі №907/223/19 та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Представник позивача (в режимі відеоконференції з Чернівецьким апеляційним судом) проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (вих.№101 від 10 лютого 2020 року (у відзиві помилково зазначено 2019)). Зокрема, зазначав, що між сторонами укладено договір перевезення, що підтверджується складанням сторонами ТТН №442-004995 від 12.04.2018 року. Факт наявності збитків, що становлять нестачу вантажу при перевезенні, встановлено судом у справі №926/1610/18, що є преюдиційним під час розгляду цієї справи. Поряд з тим, вважає помилковими твердження скаржника про фіктивність угоди №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14 березня 2019 року, оскільки така угода відповідає змісту ст.601 ЦК України та є дійсною, при цьому, зобовязання позивача з відшкодування ТзОВ «УВК Україна» збитків, присуджених рішенням суду, є виконаними.
Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив такі задоволити в повному обсязі: скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові, з підстав, наведених у відзиві (б/н від 20.02.2020 року). Зокрема, зазначав, що у поданих суду документах встановлено нестачу ящиків, в той час як предметом перевезення були палети в кількості 12 штук, щодо наявності яких під час перевезення зауважень не було. Також наголошує на застосуванні в цьому випадку спеціальної позовної давності (1 рік), яка обчислюється з моменту виявлення нестачі.
Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 11 квітня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стрільчук Транс» (в тексті договору - замовник) та Фізичною особою-підприємцем Варцабою Іваном Івановичем (в тексті договору - виконавець) укладено замовлення-договір №СТР00936 про надання транспортно-експедиційних послуг №ПОР00090, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 виконавець надає замовнику послуги з перевезення вантажу, об'ємом 86 куб. м до 17 т, за маршрутом м. Бровари - м. Харків, з пунктом завантаження в м. Бровари, з датою завантаження - 11 квітня 2018 року, розвантаження - м. Харків, згідно ТТН, автомобілем Вольво, НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , Васильцюн Василь, вартістю перевезення - 9 000 грн.
Згідно з п.2.1 Договору виконавець зобов'язався, зокрема доставити вантаж у пункт призначення і передати його уповноваженій на отримання юридичній особі.
Відповідно до п.4.2 Договору виконавець несе відповідальність, зокрема, за втрату або недостачу вантажу в розмірі дійсної вартості втраченого або відсутнього вантажу, а також за пошкодження або псування вантажу - в розмірі тієї суми, на яку зменшилась вартість вантажу.
У розділі 7 Договору сторони погодили, що договір діє з моменту його підписання, укладений у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони, які мають однакову юридичну силу. При цьому, визначили, що договір, переданий факсимільним зв'язком, має силу оригіналу.
На виконання умов договору відповідачем здійснено перевезення вантажу, що підтверджується товарно-транспортною накладною (ТТН) №442-004995 від 12 квітня 2018 року, в якій замовником вказано ТзОВ «УВК Україна», автомобільним перевізником - ТзОВ «Стрільчук Транс», водій - Васильцюн Василь.
Картою завантаження автомобіля №442-004995 від 12 квітня 2018 року підтверджено перевезення вантажу (12 палет; 160 ящиків, вагою 9 027,25 кг, об'ємом 0,1 мі) автомобілем Вольво НОМЕР_1 водієм Васильцюн В., яким підписані ТТН та карта завантаження автомобіля без заперечень та будь-яких відміток щодо невідповідності прийнятого до перевезення вантажу.
За результатами розвантаження представниками вантажоодержувача та водієм ОСОБА_2 В. без заперечень останнього складено та підписано внутрішні акти/акти контрольної перевірки, в яких зафіксовано пошкодження пломб та нестачу і пошкодження вантажу на момент прийому, а саме:
№1037934 від 12 квітня 2018 року про відсутність одного ящика із посиланням на ТТН №442-004995 та вантажну квитанцію №442-9898319252;
№2344227 від 12 квітня 2018 року про відсутність трьох ящиків (№№6,7,9) із посиланням на ТТН №442-004995 та вантажну квитанцію №442-9898319212;
№2344221 від 12 квітня 2018 року про відсутність двох ящиків (№№4,10) із посиланням на ТТН №442-004995 та вантажну квитанцію №442-9898319238;
№2344228 від 12 квітня 2018 року про відсутність чотирьох ящиків (№№10,11,12,17) із посиланням на ТТН №442-004995 та вантажну квитанцію №442-9898319213;
№2344223 від 12 квітня 2018 року про відсутність дев'яти ящиків (№№11, 13,15,17,18,21,22,23,24) із посиланням на ТТН №442-004995 та вантажну квитанцію №442-9898319211;
№2344225 від 12 квітня 2018 про пошкодження трьох ящиків із посиланням на ТТН №442-004995 та вантажну квитанцію №442-9898319148;
№2344226 від 12 квітня 2018 року про пошкодження одного ящика із посиланням на ТТН №442-004995 та вантажну квитанцію №442-9898319147.
Поряд з тим, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06 лютого 2019 року у справі №926/1610/18 за позовом ТзОВ «УВК Україна» до ТзОВ «Стрільчук Транс»; за участю третьої особи - ФОП Варцаби Івана Івановича про стягнення збитків за договором перевезення №13-16п від 12.01.2016 року в розмірі 478 866 грн. позовні вимоги задоволено в повному обсязі: присуджено до стягнення з ТзОВ «Стрільчук Транс» на користь ТзОВ «УВК Україна» 478 866 грн. - заборгованості.
У вказаному рішенні судом встановлено, що 12 січня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УВК Україна» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стрільчук Транс» (перевізник) укладено договір перевезення №13-16/п. Пунктом 8.7 договору перевезення №13-16/п від 12 січня 2016 року передбачено, що сторона, яка залучила до виконання зобов'язань за договором третю особу, несе повну відповідальність за її дії/бездіяльність, включаючи будь-які відшкодування. Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стрільчук Транс», залучивши до виконання договору перевезення №13-16/п від 12 січня 2016 року ФОП Варцабу І.І., у відповідності до пункту 8.7 вищевказаного договору, взяло на себе повну відповідальність за будь-які її дії/бездіяльність, включаючи будь-які відшкодування.
Вказаним рішенням у справі №926/1610/18 встановлено обставини щодо наявної нестачі вантажу під час здійснення перевезення ФОП Варцабою І.І. та понесення у зв'язку з цим позивачем - «УВК Україна» збитків в сумі 478 866 грн., які суд присудив до стягнення з ТзОВ «Стрільчук Транс» - як перевізника за договором перевезення №13-16/п від 12 січня 2016 року.
У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Стрільчук Транс» звернулося до суду з цим позовом про стягнення в порядку регресу з Фізичної особи-підприємця Варцаби Івана Івановича 478 866 грн. збитків.
Як передбачено ст.908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч.4 ст.909 ЦК України).
Згідно з ст.924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Частинами 1, 3 ст.314 ГК України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Відповідно до п.10.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених договорів із замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).
За змістом розділу 1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Пунктом 11.1 вказаних Правил визначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
У п.11.7 Правил передбачено, що у тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із замовником.
Судом встановлено, що замовником перевезення у ТТН №442-004995 від 12 квітня 2018 року у відомостях щодо вантажу здійснено посилання на карту завантаження автомобіля №442-004995 від 12 квітня 2018 року, в якій відповідно зроблені посилання на супроводжуючі вантажні документи та вантажні квитанції. Так, відповідно до вказаної карти завантаження автомобіля в автомобіль Вольво д.н.з. НОМЕР_1 12 квітня 2018 року завантажено вантаж, загальною масою 9 027,25 кг, із посиланням на наступні товарні квитанції: 442-9898319033, 4418011915842, 4418011915873, НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , 442-9898319238, 442-9898319174, НОМЕР_5 , 56-9005766360, 56-9005766355, 56-9005766359, 442-9898319187, 442-9898319252, 442-9898318800, 113959085, 442-9898319463, НОМЕР_6 , 442-9898319147, 442-9898319211, 442-9898319149, 442-9898319213, 442-9898319148, 442-9898319212, 56-9005765943. З посиланням на вказані вантажні квитанції складені внутрішні акти/акти контрольної перевірки, якими встановлена нестача вантажу.
Судом враховано, що обставини щодо нестачі вантажу під час перевезення та вартість такої нестачі встановлена Господарським судом Чернівецької області у рішенні від 06 лютого 2019 року у справі №926/1610/18, учасниками якої були і ТзОВ «Стрільчук Транс» (відповідач) і ФОП Варцаба І.І. (третя особа).
Згідно з ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Одночасно за договором-замовленням №СТР00936 про надання транспортно-експедиційних послуг №ПОР00090 від 11 квітня 2018 року, укладеним між ТзОВ «Стрільчук Транс» як замовником та ФОП Варцабою Іваном Івановичем як виконавцем, останній зобов'язався, зокрема доставити вантаж у пункт призначення і передати його уповноваженій на отримання юридичній особі (п.2.1 Договору).
Поряд з тим, у вказаному договорі сторони погодили, що виконавець (ФОП Варцаба І.І.) несе відповідальність, зокрема, за втрату або недостачу вантажу в розмірі дійсної вартості втраченого або відсутнього вантажу, а також за пошкодження або псування вантажу - в розмірі тієї суми, на яку зменшилась вартість вантажу (п.4.2 Договору).
Відповідно до ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Згідно з ст.932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Отже, ФОП Варцаба І.І. відповідає перед ТзОВ «Стрільчук Транс» за порушення договору, що сторонами також узгоджено у п.4.2 Договору.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на відсутність між сторонами договірних відносин, яке скаржник обґрунтовував переданням договору факсимільним зв'язком, оскільки у п.7.3 Договору сторони погодили, що договір, переданий факсимільним зв'язком, має силу оригіналу. Поряд з тим, у матеріалах справи знаходиться копія вказаного договору, з якої вбачається підписання останнього обома сторонами. Поряд з тим, апелянтом не доведено використання при укладенні договору-замовлення факсиміле, про що скаржник зазначає в апеляційній скарзі.
В апеляційній скарзі апелянт фактично не погоджується і з рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06 лютого 2019 року у справі №926/1610/18, в якій апелянт був учасником, заперечуючи обставини, встановлені таким рішенням та які є преюдиційними під час розгляду цієї справи. Розглядаючи спір у цій справі (№907/223/19) апеляційний суд не здійснює перегляд рішення, прийнятого за результатами вирішення справи №926/1610/18, яке набрало законної сили та є чинним.
Щодо посилань третьої особи - ОСОБА_1 , який не брав участі при розгляді справи №926/1610/18, про право на спростування обставин у відповідності до ч.5 ст.75 ГПК України, зокрема, останній посилається на не встановлення судом розміру збитків, оскільки предметом перевезення були 12 палет (місць), а відповідно до внутрішніх актів/актів контрольної перевірки встановлено недостачу ящиків, які не можливо ідентифікувати та які не були предметом перевезення.
З цього приводу, колегія суддів зазначає, що і ТТН №442-004995 від 12 квітня 2018 року і карта завантаження автомобіля №442-004995 від 12 квітня 2018 року, а також усі внутрішні акти/акти контрольної перевірки від 12 квітня 2018 року, підписані водієм - ОСОБА_1 (третя особа у цій справі) без жодних заперечень чи зауважень до виявленої нестачі/пошкодження вантажу. Вказане спростовує заперечення третьої особи щодо виявленої нестачі.
За загальними положеннями ст.22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За змістом ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Так, на виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 06 лютого 2019 року у справі №926/1610/18, яким присуджено до стягнення з ТзОВ «Стрільчук Транс» на користь ТзОВ «УВК Україна» 478 866 грн. збитків, між вказаними сторонами 14 березня 2019 року укладено угоду №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог, в тому числі і вимоги ТзОВ «УВК Україна» на суму 478 866 грн., присуджених до стягнення за вказаним вище рішенням суду.
Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на фіктивність вказаної вище угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки така угода не визнана судом недійсною, а у відповідності до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Слід зазначити, що така угода підписана обома сторонами (ТзОВ «Стрільчук Транс» та ТзОВ «УВК Україна»).
Статтею 601 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Згідно із ст.602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
За умовами угоди №1 від 14 березня 2019 року (п.п.2.1, 2.2) ТзОВ «Стрільчук Транс» станом на 14 березня 2019 року має перед ТзОВ «УВК» непогашене грошове зобов'язання у сумі 486 048,99 грн. , яке виникло відповідно до договору перевезення №13-16/п від 12 січня 2016 року та підтверджується рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06 лютого 2019 року у справі №926/1610/18, з яких: 478 866 грн. - збитки та 7 182,99 грн. - судовий збір; разом з цим, ТзОВ «УВК» станом на 14 березня 2019 року має перед ТзОВ «Стрільчук Транс» непогашене грошове зобов'язання в сумі 1 502 650 грн., яке виникло на підставі договору перевезення №13-16/п від 12 січня 2016 року та підтверджується переліченими в угоді рахунками на оплату.
Крім того, відповідно до ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до п.4.2 договору-замовлення №СТР00936 від 11 квітня 2018 року виконавець (ФОП Варцаба І.І.) несе відповідальність, зокрема, за втрату або недостачу вантажу в розмірі дійсної вартості втраченого або відсутнього вантажу, а також за пошкодження або псування вантажу - в розмірі тієї суми, на яку зменшилась вартість вантажу.
У зв'язку з наведеним, ФОП Варцаба І.І. повинен відшкодувати ТзОВ «Стрільчук Транс» збитки, що становлять вартість недостачі вантажу. При цьому, колегія суддів відхиляє твердження скаржника про передчасність цього позову, оскільки позивач не звертався до відповідача з відповідною претензією. Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи знаходиться претензія ТзОВ «Стрільчук Транс» про відшкодування завданих збитків на суму 573 221 грн. від 23 лютого 2018 року, надіслана на адресу ФОП Варцаби І.І. - АДРЕСА_1 . У претензії вказано суму збитків згідно з претензією власника вантажу ТзОВ «Дельта Текс» та замовником перевезення ТзОВ «УВК Україна».
Поряд з тим, у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 09 липня 2002 року (справа №1-2/2002 судом зазначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Наведене спростовує посилання скаржника на не звернення позивача до відповідача з відповідною претензією.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Враховуючи все наведене вище, виходячи з доказів, що містяться у матеріалах справи та обставин, встановлених судом, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 478 866 грн. збитків, є обґрунтованими та підставними.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем подано заяву про сплив позовної давності. Вказана заява мотивована тим, що до позовних вимог, які випливають з перевезення вантажу встановлено спеціальну позовну давність - 1 рік, яка в цьому випадку починається з дня встановлення нестачі вантажу - 12 квітня 2018 року, та закінчується 13 квітня 2019 року, в той час, як з позовом ТзОВ «Стрільчук Транс» звернулось до суду лише 19 квітня 2019 року, тобто з пропуском позовної давності, що у відповідності до ч.4 ст.267 ЦК України, є підставою для відмови в позові.
Однак, колегія суддів вважає такі твердження відповідача помилковими, з огляду на наступне:
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Згідно з ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).
Частиною 3 ст.925 ЦК України визначено, що до вимог, які випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Поряд з тим, відповідно до ст.260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Статтею 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Відтак, початок позовної давності в цьому випадку потрібно обчислювати з дня укладення угоди №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14 березня 2019 року, тобто перебіг позовної давності в цьому разі розпочався 15 березня 2019 року.
Як вбачається з поштового конверту, що надійшов на адресу суду, ТзОВ «Стрільчук Транс» звернулося до Господарського суду Закарпатської області - 19 квітня 2019 року, тобто в межах позовної давності.
У зв'язку з наведеним, доводи скаржника з цього приводу є безпідставними.
Разом з тим, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на постанову Вищого господарського суду України від 08 грудня 2015 року у справі №927/482/15, оскільки, зі змісту вказаної постанови вбачається, що предмет розгляду у такій справі стосується правовідносин щодо страхування.
Беручи до уваги все наведене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
постановив:
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 29 листопада 2019 року у справі №907/223/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Варцаби Івана Івановича - без задоволення.
Матеріали справи №907/223/19 повернути до Господарського суду Закарпатської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Повну постанову складено 27 лютого 2020 року
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.