Справа № 274/7578/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вдовиченко Т.М.
Суддя-доповідач - Франовська К.С.
27 лютого 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Франовської К.С.
суддів: Кузьменко Л.В. Совгири Д. І. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Поліцейського роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Сиротюка Юрія Петровича на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліцейського роти №3 батальйону 1 УПП в Хмельницькій області капрала поліції Сиротюка Юрія Петровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до поліцейського роти №3 батальйону 1 УПП в Хмельницькій області капрала поліції Сиротюка Юрія Петровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАк №1739560 від 13.11.2019 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП і застосовано адміністративний штраф в сумі 425 грн.
Позов мотивований неправомірністю дій інспектора, незаконним та необґрунтованим винесенням постанови, відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження факту правопорушення.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 грудня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Постанову поліцейського роти № 3 батальйону 1 УПП в Хмельницькій області капрала поліції Сиротюка Юрія Петровича у справі про адміністративне правопорушення серія ЕАк № 1739560 від 13.11.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу 425 грн. - скасовано, провадження по адміністративній справі закрито.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, поліцейський роти №3 батальйону 1 УПП в Хмельницькій області капрал поліції Сиротюк Ю.П. оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає таке рішення незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому просить скасувати його та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач вказує на те, що під час винесення оскаржуваного рішення інспектор патрульної поліції діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом та з огляду на встановлений факт скоєння позивачем ПДР, обґрунтовано виніс постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності. Відносно висновків суду першої інстанції про те, що інспектором патрульної служби не було доведено факт вчинення правопорушення належними та допустимими доказами, заявник апеляційної скарги вказує на те, що обов'язок по доказуванню обставин покладається і на позивача, який заперечував факт вчинення правопорушення, але жодних доказів цьому позивачем суду надано не було. Разом з тим, відповідачем надавався диск, який підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, однак суд не надав оцінки долученим відеозаписам та не навів мотивів їх відхилення.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 311 та частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи і не заперечується сторонами, що відповідачем винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАк №1739560 від 13.11.2019 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП і застосовано адміністративний штраф в сумі 425 грн.
Згідно оскаржуваної постанови позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП за те, що він 13 листопада 2019 року близько 00:38 год керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT д.н.з. НОМЕР_1 в м. Летичів на вул. Радянська, 28, проїхав перехрестя на заборонений "жовтий" сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3 "ґ" ПДР України та накладено адміністративне стягнення в розмірі 425 грн.
Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з неправомірності дій інспектора та прийнятої ним постанови внаслідок ненадання останнім належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується, виходячи з такого.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За п. 1.3. Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
Згідно з п.п “ґ” п.8.7.3 ПДР України “жовтий” забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Пунктом 8.10 ПДР передбачено, що у разі подання світлофором сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед розміткою 1.12, а якщо її не має - не ближче 10 метрів до світлофору, пішохідного переходу, а якщо вони відсутні - перед перехрещуванню проїзною частиною.
Пунктом 8.11 ПДР передбачено, що водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Пунктом 16.8 ПДР водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За визначенням ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.74 КАС України).
Згідно з п.1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Посилання скаржника на диск з відеозаписом, як на доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставним, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції вірно зазначено про відсутність належних доказів вчинення позивачем правопорушення, встановленого ч.2 ст. 122 КУпАП, оскільки DVD-R диск, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не може вважатися належними доказами у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова серії ЕАк №1739560 від 13 листопада 2019 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис, з такими висновками також погоджується з суд апеляційної інстанції.
З матеріалів справи вбачається та не оспорюється сторонами, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення.
Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Також, суд звертає увагу на те, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанцій щодо порушення відповідачем процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначені норми приписують обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.
Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечував, з чим не погоджувався відповідач, останній зобов'язаний подати докази на спростування таких заперечень.
З матеріалів справи не видно, що такий обов'язок суб'єктом владних повноважень виконано.
Істотною ознакою презумпції невинуватості є те, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні протиправного діяння. З цього випливає, що обов'язок доводити вину особи покладається на обвинувача, тобто на органи та посадових осіб, які встановили факт скоєння протиправного вчинку і порушили провадження в справі. Це означає також неможливість перекладання ініціативи в дослідженні всіх обставин справи на осіб, притягуваних до відповідальності на стадії розгляду справи, і обов'язковість дослідження всіх обставин справи стороною-ініціатором.
Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП не доведена, не підтверджується належними доказами, що виключає притягнення його до адміністративної відповідальності.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Поліцейського роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Сиротюка Юрія Петровича залишити без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 грудня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 27 лютого 2020 року.
Головуючий Франовська К.С.
Судді Кузьменко Л.В. Совгира Д. І.