Справа № 560/3254/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
27 лютого 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Ватаманюка Р.В. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
в жовтні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо неврахування довідки про заробітну плату ОСОБА_1 № 83 від 16 березня 2015 року, видану ЗАТ ХК «Стройенергосервіс» при призначенні пенсії.
Також, позивач просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Хмельницької області зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням довідки про заробітну плату № 83 від 16 березня 2015 року, видану ЗАТ ХК «Стройенергосервіс», починаючи з 09.09.2018.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.11.2019 позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не з'ясував усі обставини, що мають значення для справи та надав не належну оцінку тим обставинам та доказам, що присутні в матеріалах справи.
Позивач в судове засідання не з'явився, належного представника не направив, разом з тим був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, належного представника не направив, разом з тим був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Разом з тим, від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, відповідно до протокольного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 222430000065 від 31.08.2018 ОСОБА_1 з 08.09.2018 призначена пенсія за віком за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003.
При поданні заяви про призначення пенсії за віком, позивач надав також довідку № 83 від 16 березня 2015 року, видану ЗАТ ХК «Стройенергосервіс» за період роботи з червня 2004 року по жовтень 2014 року, в якій вказано розмір заробітної плати яку отримував позивач, а також про сплату внесків в Пенсійний фонд Російської Федерації із нарахованої заробітної плати.
Позивач при поверненні із довготривалого відрядження звернувся до відповідача із письмовою заявою в якій просив надати роз'яснення відносно правильності обчислення розміру його пенсії при її призначенні.
16 вересня 2019 року відповідач направив позивачу лист № Г-856-П-02-26-04, яким повідомив позивача, що при призначенні пенсії та визначенні її розміру не врахована довідка №83 від 16 березня 2015 року, видана ЗАТ ХК «Стройенергосервіс» за період його роботи з червня 2004 року по жовтень 2014 року.
Відмова відповідача у врахуванні довідки № 83 від 16 березня 2015 року, виданої ЗАТ ХК «Стройенергосервіс» за період роботи з червня 2004 року по жовтень 2014 року при призначені та розрахунку розміру пенсії позивача мотивована тим, що позивач не додав до заяви про призначення пенсії копії первинних документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою та організацією де працювала особа, що звертається за пенсією.
Не погоджуючись з такими діями (бездіяльністю) відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав довідку про роботу і отриману заробітну плату за період з червня 2004 року по жовтень 2014 року в Російській Федерації, у відповідача відсутні дані персоніфікованого обліку і визначення страхового стажу та призначення пенсії за віком позивачу можливо тільки за наявності поданої ним довідки.
Оскільки із змісту довідки № 83 від 16 березня 2015 року вбачається, що із заробітної плати яку позивач отримав у ЗАТ ХК «Стройенергосервіс» за період роботи з червня 2004 року по жовтень 2014 року були сплачені страхові внески до Пенсійного фонду Російської Федерації, такий період роботи необхідно вважати страховим стажем позивача, а розмір заробітної плати вказаний у такій довідці необхідно враховувати при розрахунку розміру призначеної пенсії.
Крім того, суд першої інстанції встановив, що відповідач при розгляді заяви позивача про призначення йому пенсії за віком із врахуванням довідки ЗАТ ХК «Стройенергосервіс» № 83 від 16 березня 2015 року, для вияснення певних обставин направив відповідні запити до компетентних органів країни, де працював позивач і підприємство якої надало вказану довідку.
Разом з тим, відсутність відповіді на вказані запити та інформації в них, які відповідач вважав би достатніми для врахування довідки ЗАТ ХК «Стройенергосервіс» № 83 від 16 березня 2015 року при призначенні позивачу пенсії за віком, не може слугувати правовою підставою для обрахування пенсії позивачу без даних, наведених у такій довідці.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що дії відповідача слід розцінювати як протиправні, оскільки вони обмежують право позивача на отримання пенсійних виплат із врахуванням отримуваного ним заробітку за досить тривалий період, а тому при прийняті рішення про призначення позивачу пенсії за віком відповідач протиправно не врахував при розрахунку її розміру довідку ЗАТ ХК «Стройенергосервіс» № 83 від 16 березня 2015 року.
Колегія судів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з Угодою про гарантії прав - громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, для встановлення права на пенсію, в тому числі, за віком та за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території бувшого СРСР за час до набрання чинності цією Угодою.
Нарахування пенсій відбувається з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Згідно з ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом першим Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п.3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Колегія суддів зазначає, що позивачем для призначення пенсії надавались трудові книжки серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 , які оформлені належним чином і ніким це не оспорюється.
Також, позивачем надана довідка про заробітну плату для обчислення пенсії №83 від 16.03.2015, видана ЗАТ «Холдингова компанія «Стройенергосервіс» (а.с.12), з якої вбачається, що позивач працював на вказаному підприємстві та отримував заробітну плату червня 2004 року по жовтень 2014 року.
Довідка видана на підставі особових рахунків за 2004-2014 роки і у ній зазначається, що на всі виплати позивачу нараховані страхові внески до Пенсійного фонду РФ та сплачені інші передбачені податки в межах законодавства.
Разом з тим, відповідачем не враховані суми виплаченої позивачу заробітної плати, зазначені у цій довідці, при обчисленні пенсії, що і стало предметом спору у цій справі.
У відповіді позивачу, наданій на його звернення, а також у відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зазначає, що ним вчинені відповідні запити у 2018 році до уповноважених пенсійних органів Російської Федерації та ЗАТ «Холдингова компанія «Стройенергосервіс», з відповідей на які стало відомо, що підприємство, яке видало спірну довідку, перебуває у стані припинення та в процесі конкурсних процедур.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідач ніяким чином не спростовує протиправність даної довідки, а не надання інформації щодо підтвердження довідки №83 від 16.03.2015 з підстав перебування ЗАТ «Холдингова компанія «Стройенергосервіс» в стані припинення не може слугувати окремою підставою для неврахування такої довідки.
Також, слід звернути увагу на те, що довідка № 83 від 16.03.2015, надана позивачем, на даний час є дійсною, відсутні відомості про її скасування уповноваженими органами або визнання її не чинною. Крім того, робота позивача на вказаному підприємстві підтверджена записами трудової книжки, копія якої є у пенсійній справі.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідач не надав належних та допустимих доказів відсутності повноважень Генерального директора Дубовицької М.А. та заступника головного бухгалтера Колесникової С.В. станом на момент видачі довідки про заробітну плату позивача № 83 від 16.03.2015.
Періоди роботи позивача в ЗАТ «Холдингова компанія «Стройенергосервіс», зазначені у наданій довідці, узгоджуються із записами у трудовій книжці.
Відсутність у відповідача даних підприємства іншої держави про сплату ним страхових внесків для нарахування пенсії або відомості про сплату внесків не у повному обсязі не може бути підставою для позбавлення особи права на зарахування стажу роботи або взяття до уваги розміру виплаченої йому заробітної плати.
Дана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладенею у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а.
Враховуючи зазначене, доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують обставини дослідженні судом першої інстанції та висновки про задоволення позову на основі цих обставин.
Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Ватаманюк Р.В. Полотнянко Ю.П.