26 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 500/2104/18 пров. № Н-857/4039/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,
за участі секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,
представника відповідача Онофрійчука Д.М.,
розглянувши в судовому засідання в місті Львові заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року за наслідками розгляду апеляційної скарги Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року у справі № 500/2104/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в якому просив суд, визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 04.09.2018р. № 336/ш-11 про відмову у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, яка діяла на час призначення пенсії, у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури».
Крім того, позивач просив суд, зобов'язати Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 01.09.2017 р. перерахунок та виплату пенсії за вислугою років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. (в редакції, яка діяла на момент призначення пенсії), без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 86% від суми місячної заробітної плати, яка складає 222014 грн. 98 коп., без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 р. позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 336/ш-11 від 04.09.2018 р. про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції, яка діяла на час призначення пенсії, у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури».
Зобов'язано Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 01.10.2017 р. перерахунок та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. (в редакції від 13.10.2010р., яка діяла на момент призначення пенсії), без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 86% від суми місячної заробітної плати, яка складає 222014 грн. 98 коп. з урахуванням раніше проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області задоволено.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року у справі № 500/2104/18 скасовано.
В позові ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовлено.
03.01.2020 судом апеляційної інстанції зареєстрована заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року у справі № 500/2104/18, якою просить скасувати вказану постанову, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року у справі № 500/2104/18 залишити без змін.
Заяву мотивовано тим, що рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року по справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 20 ст. 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначення пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідач надав письмовий відзив на заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, в якому просить відмовити в її задоволенні.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, на час початку розгляду справи клопотання про відкладення розгляду справи не надали, про причини своєї неявки суд не повідомили, у зв'язку з чим відповідно до положень частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядалася за їх відсутності.
Після завершення розгляду справи до апеляційного суду надійшло клопотання від позивача та його представника про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі.
Будь-яких доказів неможливості явки до суду позивача та його представника не надано, а також не зазначено обставин, які б перешкоджали прийняттю рішення апеляційним судом за наявними матеріалами справи.
Крім того, суд був позбавлений врахувати дане клопотання у зв'язку із його надходженням після оголошення вступної та резолютивної частини рішення.
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
За клопотанням представника відповідача було здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Розглядаючи заяву про перегляд постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року у справі № 500/2104/18 за виключними обставинами, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Статтею 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» передбачено пенсійне забезпечення працівників прокуратури.
ОСОБА_1 звернувся із заявою від 27.08.2018р. до Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області про перерахунок пенсії відповідно до частини 18 статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII «Про прокуратуру», якою передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховувалися у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадився з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадився з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Разом із тим, Законом України від 28.12.2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та частину вісімнадцяту викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
15.07.2015 року набув чинності Закон України «Про прокуратуру», згідно Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення: Закон України «Про прокуратуру», крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46 2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51 2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.
Отже, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії (03.08.2016) частини тринадцята та вісімнадцята статі 50-1 Закону України «Про прокуратуру» втратили чинність.
Згідно ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» (чинної на час виникнення спірних відносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
На час звернення позивача за перерахунком пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не було прийнято.
Зі змісту постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року встановлено, що оскільки чинним законодавством України (Законом України від 28.12.2014 року № 76-VIII ) скасовано право на перерахунок призначених пенсій прокурорів у зв'язку з підвищенням окладів з 01.01.2015 року, а Кабінетом Міністрів України (відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру») не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку, жодних підстав для визнання протиправними дій (бездіяльності) управління Пенсійного фонду та проведення перерахунку призначеної пенсії, не вбачається.
Відповідно до частин 1 та 5 статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за виключними обставинами.
Підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено судове рішення; 3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом.
Наведена стаття КАС України встановлює вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за виключними обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень, але водночас надати можливість виправити судові рішення, неправосудність яких зазвичай обумовлена обставинами, незалежними від суду.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року по справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначення пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України Положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що Конституційний Суд України у вказаному рішенні зазначив, що стале забезпечення фінансування судів з метою створення належних умов для їх функціонування потребує також сталого фінансування органів прокуратури, зокрема, належного соціального захисту їх працівників та осіб, які вийшли на пенсію. Потреба у належному соціальному захисті працівників органів прокуратури випливає з характеру покладених на них службових обов'язків у зв'язку з виконанням ними функцій держави, є гарантією незалежності їх діяльності у ефективному судовому захисті прав громадян.
Конституційний Суд України вказав, що враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.
До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.
Також, дійшов висновку, що оспорюване положення Закону порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу і судову, призводить до порушення регулювання основ соціального захисту прокурорів, оскільки за його змістом регулювання порядку перерахунку призначеної пенсії працівникам прокуратури має здійснюватися актом Кабінету Міністрів України, а не законом України. Отже, положення частини двадцятої статті 86 Закону суперечить статті 6, пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України.
Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно з статтею 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, положення частини двадцятої статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, визнане неконституційним та втратило чинність 13 грудня 2019 року, як встановлено статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19), що також прямо встановлено даним рішенням.
В свою чергу, відповідно до частини 6 статті 361 КАС України при перегляді судового рішення за виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
За таких обставин, не заперечуючи право позивача на перерахунок пенсії відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII в первинній редакції, вказане рішення Конституційного Суду України не може бути застосовано до правовідносин з приводу перерахунку пенсії позивачеві з 01.10.2017.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.11.2018 у справі № 755/4893/18, від 23 січня 2019 року у справі №820/2462/17, від 15 травня 2019 року у справі № 640/20317/16-а.
Отже, станом на день звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії від 27.08.2018 останній діяв відповідно до вимог чинного законодавства, адже на момент вчинення таких дій частина двадцята статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», яка передбачала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, була чинною.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що у зв'язку з прийняттям рішення Конституційного Суду України у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) з 13 грудня 2019 року позивач вправі звернутись з відповідною заявою до відповідача щодо вирішення питання про перерахунок спірної пенсії відповідно частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, а органи Пенсійного фонду за відповідними зверненнями зобов'язані виконати таке рішення Конституційного Суду України, здійснивши перерахунок пенсії працівникам прокуратури, самостійно.
Оскільки предметом розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції були правовідносини, що існували до прийняття рішення Конституційного суду України у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) від 13 грудня 2019, а рішення суду, яке позивач просить переглянути за виключними обставинами, не містило вимог зобов'язального характеру (не було зобов'язано відповідача вчинити дії, у тому числі нарахувати та виплатити, стягнути кошти), оскільки за наслідком апеляційного перегляду в позові позивача було відмовлено, відсутня, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України, підстава для перегляду рішення суду за виключними обставинами. Обґрунтовуючи відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з приписів чинних на той час правових норм.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Станом на момент ухвалення рішення суду апеляційної інстанції від 15.05.2019 року відмова відповідача у перерахунку пенсії була правомірною, а тому постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду слід залишити в силі, в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд вказаного судового рішення за виключними обставинами - відмовити.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 361, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року у справі № 500/2104/18 - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель
Повний текст рішення складено 27.02.2020.