24 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 140/2546/19 пров. № 857/13985/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Глушко І.В.
секретар судового засідання Гнатик А.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року (головуючий суддя Денисюк Р.С., м.Луцьк) у справі № 140/2546/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, -
20.08.2019 року позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення від 07.08.2019 №446-6 “Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 ”.
Позов обґрунтовує тим, що оскаржуваним рішенням позивача зобов'язано демонтувати тимчасову споруду (кіоск), розташовану без відповідних правовстановлюючих та дозвільних документів. Вважає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не дотримані вимоги чинного законодавства, оскільки ні Законом України «Про місцеве самоврядування», ні іншими законами виконавчим комітетам місцевих рад не надано права знесення самовільно збудованих споруд.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились. Водночас, відсутність сторін у справі, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до норми ст.313 цього Кодексу. Згідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
Рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради № 427 від 31.07.2001 дозволено ОСОБА_2 встановити торговий кіоск АДРЕСА_2 .
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 15.01.2014, з ОСОБА_2 була укладена додаткова угода про поновлення договору оренди землі видана Луцькою міською радою 21.10.2013, з терміном дії 5 років.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.10.2017 у справі № 161/14937/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 29.11.2017, за ОСОБА_1 визнано право власності на спадкове майно після смерті дружини ОСОБА_2 , а саме: на будівельні матеріали та металеву конструкцію, з яких складається тимчасова споруда торговий кіоск № 349 по АДРЕСА_1 .
Листом містобудування та архітектури Луцької міської ради №П77269-097 від 05.09.2018 на лист ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розміщення стаціонарної тимчасової споруди та оформлення паспорта-прив'язки на АДРЕСА_1 а повідомлено, що комплексною схемою розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на пр. Відродження, затвердженою рішенням Виконавчого комітету від 20.12.2017 № 814-1 вказана тимчасова споруда підлягає демонтажу після закінчення терміну дії паспорта прив'язки тимчасової споруди.
Листом Виконавчого комітету Луцької міської ради від 28.01.2019 № 1.1-11/455/2019 ОСОБА_1 повідомлено, що між Луцькою міською радою та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі, зареєстрований у державному реєстрі земель від 17.03.2008 за №040807700109, поновлений додатковою угодою про поновлення договору оренди землі 21.10.2013 (право оренди земельної ділянки зареєстроване у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 15.01.2014, номер запису про інше речове право:4259756) на земельну ділянку площею 0,0016 на АДРЕСА_1 . Строк дії вищезгаданого договору закінчився 14.01.2019.
07.08.2019 Виконавчим комітетом Луцької міської ради відповідно до статей 30, 31, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 31, 34 Закону України «Про оренду землі», статті 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 44, пунктів 9.3, 9.4 правил благоустрою м. Луцька, затверджених рішенням Луцької міської ради від 29.07.2009 № 44/2, прийнято рішення № 446-6 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 », пунктом 1 якого зобов'язано ФОП ОСОБА_1 протягом п'яти днів з дати ухвалення цього рішення демонтувати тимчасову споруду (кіоск), що розташована без відповідних правовстановлюючих та дозвільних документів на АДРЕСА_1 та відновити благоустрій території. У разі невиконання підприємцем пункту 1 цього рішення, департаменту муніципальної варти міської ради демонтувати тимчасову споруду у встановлений законом спосіб і метод та забезпечити відновлення благоустрою території після проведення демонтажу (пункт 3).
Листом від 07.08.2019 № 27-22/589/11 позивачу надіслано копію рішення від 07.08.2019 № 446-6 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 ». Копія оскаржуваного рішення була вручена позивачу наручно 15.08.2019, що підтверджується відповідною розпискою на зворотному аркуші рішення.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до частини третьої статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".
Згідно з статтею 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" благоустрій населених пунктів передбачає: 1) розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об'єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об'єктів; 2) організацію належного утримання та раціонального використання територій, будівель, інженерних споруд та об'єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення; 3) створення умов для реалізації прав та виконання обов'язків суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів.
Статтею 5 цього Закону встановлено, що Управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.
Згідно частини першої статті 10 Закону України «Про благоустрій територій» до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: 1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; 2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; 3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); 4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою.
Відповідно до підпунктів 1, 5 частини другої статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до визначено, що повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить: забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 13 цього Закону до об'єктів благоустрою населених пунктів належать: 1) території загального користування: а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; б) пам'ятки культурної та історичної спадщини; в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; ґ) пляжі; д) кладовища; е) інші території загального користування.
Частиною четвертою статті 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" встановлено, що рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" правила благоустрою території населеного пункту (Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.
Згідно з підпунктами 42, 44 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських селищних, міських рад відноситься затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації, а також встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.
Підпунктом 7 пункту "а" частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку належать: власні (самоврядні) повноваження, а саме організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту(стаття 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".
Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності визначено Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21.10.2011 № 244 (Порядок № 244).
Відповідно до пункту 1.3. Порядку № 244 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Згідно з пунктами 2.20, 2.23 Порядку № 244 встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив'язки.
Після розміщення ТС замовник подає до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або відповідної районної державної адміністрації письмову заяву за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку, у якій зазначає, що він виконав вимоги паспорта прив'язки.
Рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради від 06.12.2018 № 804-1 "Про правила розміщення та функціонування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Луцька» затверджено Правила розміщення та функціонування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Луцька у новій редакції, яка є додатком до цього рішення (Правила розміщення та функціонування тимчасових споруд).
Відповідно до пункту 3.1 цих Правил рішення, розміщення тимчасових споруд здійснюється відповідно до комплексних схем розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та реєстру місць розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого рішенням виконавчого комітету.
Пунктом 3.6.1 Правил розміщення та функціонування тимчасових споруд визначено, що для замовлення паспорта прив'язки замовник звертається до управління містобудування та архітектури із заявою щодо оформлення паспорта прив'язки тимчасової споруди та у відділ управління майном міської комунальної власності щодо оформлення договору на користування окремими елементами комунальної власності для розміщення тимчасової споруди, до якої подає пакет документів, визначений пунктом 3.6.1.
Розділом 8 даних Правил визначено підстави та порядок демонтажу тимчасових споруд.
Відповідно до пункту 8.1 Правил розміщення та функціонування тимчасових споруд у разі припинення (анулювання) дії погодження паспорта прив'язки та Договору тимчасова споруда підлягає демонтажу.
Відповідно до п.8.2 даних Правил у разі розміщення тимчасових споруд всупереч Правилам така споруда вважається самовільно встановленою.
Підпунктами 8.3.1, 8.3.2, 8.3.3, 8.3.4 пункту 8.3. Правил визначено, що демонтажу підлягають: самовільно встановлені тимчасові споруди; на які закінчився термін дії паспорту прив'язки; на демонтаж яких є відповідне рішення суду; у разі розміщення тимчасової споруди всупереч чинним Правилам, така споруда вважається самовільно встановленою та підлягає демонтажу; тимчасові споруди на демонтаж яких є відповідне рішення виконавчого комітету.
Рішенням Луцької міської ради N 44/2 від 29.07.2009 "Про Правила благоустрою міста Луцька" затверджено відповідні Правила на підставі яких установлено порядок благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою міста Луцька, визначають права та обов'язки учасників правовідносин у сфері благоустрою на території міста. здійснюються благоустрій на території м. Луцька (Правила благоустрою)
Відповідно до пункту 9.3.5 Правил благоустрою міста Луцька малі архітектурні форми та тимчасові споруди, які розміщені (встановлені або збудовані) без відповідної, оформленої і в установленому порядку дозвільної документації, з відхиленням від проекту, вважаються самочинно розміщеними малими архітектурними формами, тимчасовими спорудами чи конструкціями, а використання земельної ділянки під ці споруди класифікується, як самовільне зайняття/захоплення землі. Вищезазначені об'єкти підлягають демонтажу за кошти особи, що здійснила встановлення.
Згідно з пунктом 9.4.2 Правил благоустрою м. Луцька визначено, що рішення про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм, тимчасових споруд чи конструкцій приймається виконавчими органами Луцької міської ради.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає наступне.
Підставою для винесення відповідачем оскаржуваного рішення є те, що торговий кіоск належний позивачу експлуатується без відповідних правовстановлюючих і дозвільних документів. Зазначеними вище нормативними актами чітко визначено, що таке тимчасова споруда порядок її розміщення на території відповідного населеного пункту. За своєю структурою торговий кіоск на пр. Відродження, 1а в м. Луцьку, що належить позивачу відноситься до тимчасової споруди, а відтак на нього поширюються відповідні положення щодо їх розміщення та функціонування визначеними Порядком, Правилами та Правилами благоустрою.
Отже, підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки. Позивачем паспорт прив'язки на тимчасову споруду, що розташована на пр. Відродження, 1а не оформлявся. При цьому, термін дії договору оренди земельної ділянки з цільовим призначенням для обслуговування торгового кіоску на пр. Відродження, 1а закінчився 21.10.2018.
Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відсутність у апелянта паспорту прив'язки та припинення права оренди земельної ділянки по АДРЕСА_3 . Відродження 1а в м. Луцьку, інших дозвільних документів функціонування тимчасової торгівельної споруди згідно Порядку, Правил благоустрою, та Правил розміщення та функціонування тимчасових споруд є неможливим, вона вважається самовільною забудовою та підлягає демонтажу..
Аналіз норм Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дає колегії суду підстави для висновку, що органам місцевого самоврядування надані відповідні повноваження щодо регулювання питань благоустрою на території відповідної ради та прийняття відповідно до цього відповідних актів, якими вони регулюються.
Питання пов'язані з демонтажем тимчасових споруд деталізовані безпосередньо в Порядку, Правилах благоустрою та Правилах розміщення та функціонування тимчасових споруд.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради прийнято у відповідності до статей 30, 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 2, 5, 10, 13, 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку № 244, Правил благоустрою, Правил розміщення та функціонування тимчасових споруд.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст.242, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 140/2546/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
І. В. Глушко
Повне судове рішення складено 27.02.2020