Справа № 127/6042/16-а
19 лютого 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Ватаманюка Р.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.
позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
у березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці, в якому просив:
- визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці щодо відмови у зарахуванні до загального стажу роботи ОСОБА_1 час роботи в органах прокуратури із 3 липня по 31 жовтня 2006 року та із 15 грудня 2006 року по 16 вересня 2015 року;
- зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці зарахувати до загального стажу роботи ОСОБА_1 час роботи в органах прокуратури із 3 липня по 31 жовтня 2006 року та із 15 грудня 2006 року по 16 вересня 2015 року;
- визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці щодо відмови у перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 в розмірі 90 % від суми середньомісячного заробітку, визначеного у довідці прокуратури Вінницької області від 25 травня 2016 року № 18/152;
- зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці здійснити із 1 січня 2016 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції, що діяла на момент призначення цієї пенсії (лютий 2002 року), виходячи із 90% заробітної плати, визначеної у довідці прокуратури Вінницької області від 25 травня 2016 року № 18/152, а також виплатити недоплачену за цей час суму.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці задоволено повністю. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 18 серпня 2016 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці відмовлено повністю.
24 грудня 2019 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 за виключними обставинами.
Підставою для звернення ОСОБА_1 з заявою за виключними обставинами стало рішення Другого сенату Конституційного Суду України за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 справа № 3-209/2018(2413/18, 2807/19), яким визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2020 відкрито провадження за виключними обставинами за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 за виключними обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії та призначено до розгляду.
Разом з тим, в заяві за виключними обставинами заявник просить про заміну відповідача на належного з Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Колегія суддів переглядаючи дане клопотання приходить до висновку про відмову у його задоволенні, оскільки постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 замінено управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області.
Позивач в судовому засіданні підтримав доводи зазначені в заяві, просив її задовольнити, постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 скасувати в частині відмови у перерахунку пенсії та прийняти нову постанову в цій частині, якою постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 18.08.2016 залишити в силі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, належного представника не направив, матеріали справи підтверджують його належне повідомлення про місце, дату та час розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п.2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши, суддю-доповідача, позивача, перевіривши матеріали справи та доводи заяви про перегляд постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 за виключними обставинами, колегія суддів вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи, позивач з лютого 2002 року по даний час перебуває на обліку спочатку в органах соціального захисту населення, а згодом в органах Пенсійного фонду України і отримує пенсію по другій групі інвалідності, обчислену відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 90% середньомісячного заробітку, що підтверджується пенсійним посвідченням наявним в матеріалах справи та довідкою медико-соціальної експертизи серії АС № 025422 (т.1 а.с.10, 11).
25 січня 2016 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці з заявою про перерахунок його пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчим працівникам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 "Про впорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", додавши довідку прокуратури Вінницької області від 21 січня 2016 року № 18/2 про розмір середньомісячного заробітку (т.1 а.с. 31-34).
Листом управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці від 11 лютого 2016 року позивача повідомлено про те, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" із 01 червня 2015 року пенсії прокурорським працівникам не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються (т.1 а.с. 35-37).
У зв'язку з тим, що прокуратура Вінницької області внесла неправильні відомості в довідку від 21 січня 2016 року № 18/2 про заробітну плату позивача і визнала її недійсною, а натомість видала іншу довідку від 10 лютого 2016 року № 18/26 про середньомісячний заробіток, позивач 11 березня 2016 року повторно звернувся до відповідача з проханням провести перерахунок пенсії (т.1 а.с. 39-42), однак відповідач листом від 15 березня 2016 року повторно відмовив йому у проведенні перерахунку пенсії із тих самих підстав (т.1 а.с. 43-45).
25 травня 2016 року прокуратура Вінницької області видала позивачу нову довідку про середньомісячний заробіток (т.1 а.с. 82), у зв'язку з чим позивач подав вказану довідку на розгляд відповідачу, однак відповідач листом від 01 червня 2016 року відмовив йому у проведенні перерахунку пенсії із вищевказаних підстав.
Не погоджуючись із зазначеною відмовою, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Вінницький міський суд Вінницької області постановою від 18 серпня 2016 року вирішив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що пункт 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213 від 02 березня 2015 року, на який посилається відповідач, підлягає застосуванню лише для осіб, пенсія яким відповідно до спеціальних законів, в тому числі до Закону України "Про прокуратуру", нараховується з 01 червня 2015 року. Зважаючи на те, що позивачу пенсія призначена до набрання чинності зазначеним вище законом, норма пункту 5 Прикінцевих положень Закону України № 213 від 02 березня 2015 року у даному випадку застосуванню не підлягає, виходячи з принципу незворотності дії законів у часі.
При цьому, суд зазначив, що відсутність правового механізму реалізації визначеного Законом України "Про прокуратуру" права на перерахунок пенсії не може бути підставою для відмови у його проведенні.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року скасовано постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 18 серпня 2016 року та прийнято нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року в частині позовних вимог, що стосуються відмови управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці у зарахуванні до загального стажу роботи ОСОБА_1 час роботи в органах прокуратури із 03 липня по 31 жовтня 2006 року та із 15 грудня 2006 року по 16 вересня 2015 року скасувати. Направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В решті постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року залишено без змін.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 18 серпня 2016 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною відмови управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці у зарахуванні до загального стажу роботи ОСОБА_1 час роботи в органах прокуратури та зобов'язання відповідача зарахувати до загального стажу роботи ОСОБА_1 час роботи в органах прокуратури із 03 липня по 31 жовтня 2006 року та із 15 грудня 2006 року по 16 вересня 2015 року залишено без змін.
24 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Сьомого апеляційного адміністративного суду з заявою про перегляд постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 за виключними обставинами в частині відмови у перерахунку пенсії.
Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 за виключними обставинами в частині відмови у перерахунку пенсії, колегія суддів приходить до висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Статтею 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» передбачено пенсійне забезпечення працівників прокуратури.
Разом із тим, Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та частину вісімнадцяту викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
15.07.2015 набув чинності Закон України «Про прокуратуру» згідно Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення: Закон України «Про прокуратуру», крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46 2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.
Отже, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії частини тринадцята та вісімнадцята статі 50-1 Закону України «Про прокуратуру» втратили чинність.
Згідно з ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» (чинної на час виникнення спірних відносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
На час звернення позивача за перерахунком пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не було прийнято.
Зі змісту постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року встановлено, що оскільки чинним законодавством України скасовано право на перерахунок призначених пенсій прокурорів у зв'язку з підвищенням окладів з 01.01.2015, а Кабінетом Міністрів України (відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру») не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку, жодних підстав для визнання протиправними дій (бездіяльності) управління Пенсійного фонду та проведення перерахунку призначеної пенсії, не вбачається.
Згідно з ст.362 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до ч.1, 5 ст.361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за виключними обставинами.
Згідно з п. 1 ч.5 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є, зокрема, встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
В силу приписів частини шостої статті 361 КАС України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Таким чином, апеляційний суд зазначає, що встановлення Конституційним Судом України неконституційності окремого положення закону, застосованого судом при вирішенні справи, надає лише право на перегляд такого судового рішення за виключними обставинами, а не є беззаперечною обставиною за наявності якої суд зобов'язаний ухвалити судове рішення на користь особи, яка звертається із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 справа № 3-209/2018(2413/18, 2807/19), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України Положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
За положеннями статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційним Судом України в рішенні від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 вказано про втрату чинності положеннями Закону N№ 1697-VII, з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, та установлено наступний порядок виконання цього Рішення:
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Таким чином, саме з 13 грудня 2019 року втратили чинність положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, згідно із якими повноваження щодо визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури делеговано Кабінету Міністрів України.
В свою чергу, відповідно до ч.6 ст.361 КАС України при перегляді судового рішення за виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
За таких обставин, не заперечуючи право позивача на перерахунок пенсії, вказане рішення Конституційного Суду України не може бути застосовано до правовідносин з приводу перерахунку пенсії позивачеві за період до 13.12.2019.
Схожі правові позиції викладені Верховним Судом у постанові від 19.11.2018 у справі №755/4893/18, від 23 січня 2019 року у справі №820/2462/17, від 15 травня 2019 року у справі №640/20317/16-а.
Отже, станом на день звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії останній діяв відповідно до вимог чинного законодавства, адже на момент вчинення таких дій частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, яка передбачала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, була чинною.
Оскільки предметом розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції були правовідносини, що існували до прийняття рішення Конституційного суду України у справі №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) від 13 грудня 2019, а судове рішення, яке позивач просить переглянути за виключними обставинами, не містило вимог зобов'язального характеру (не було зобов'язано відповідача вчинити дії, у тому числі нарахувати та виплатити, стягнути кошти), оскільки за наслідком апеляційного перегляду в позові позивача було відмовлено, відсутні підстави для задоволення такої заяви
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 за виключними обставинами у справі № 127/6042/16-а, оскільки рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 не вплинуло на правильність висновків апеляційного суду під час ухвалення постанови про перегляд якої просив заявник.
Відповідно до ч.4 ст.368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Згідно з ч.1, 2 ст. 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. Судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції.
На підставі зазначеного вище, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 за виключними обставинами у справі №127/6042/16-а, а тому колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні даної заяви.
Керуючись ст.ст. 325, 328, 329, 361, 369 КАС України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року за виключними обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.328, 329, 369 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 21 лютого 2020 року.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Ватаманюк Р.В.