Справа № 826/3801/18 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.
27 лютого 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Парінова А.Б.,
Беспалова О.О.,
за участю
секретаря судового засідання Вітчинкіної К.О.,
представника відповідача Шокуна О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2019 року (повний текст складено 25.11.2019) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа: Фонд соціального страхування України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа: Фонд соціального страхування України, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати ч. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1053 «Про перерахування розміру страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та членам їх сімей», як таку, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, а саме: перерахунок проведено не у спосіб, передбачений ч. 2 ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;
- зобов'язати Кабінет Міністрів України здійснити осучаснення страхових виплат за період 2008-2011, шляхом приведення коефіцієнтів перерахування щомісячних страхових виплат у 2008-2011 роках до коефіцієнтів зростання середньої заробітної плати в цей період на підставі даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2019 і прийняти обґрунтовану постанову суду по суті заявлених позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивач вказує, що суд не вказав, в якому саме законі і з яким формулюванням передбачено такий спосіб перерахування сум щомісячних страхових виплат як їх збільшення на фіксовану грошову суму (а не затвердження коефіцієнту перерахування).
Апелянт наголошує, що Кабінет Міністрів України наділено повноваженнями лише щодо затвердження коефіцієнту перерахування щомісячних страхових виплат.
24 лютого 2020 року від Фонду соціального страхування України надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому третя особа просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі та залишити рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2019 року без змін.
У відзиві Фонд соціального страхування України вказує, що Міністерством юстиції України дійсно були висловлені зауваження до проекту постанови, що викладені у висновках до проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахування розміру страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (членам їх сімей)" від 26.12.2017, у протоколі узгодження позицій, Міністерством соціальної політики України як розробником проекту оскаржуваного нормативно-правового акту не було враховано надані Міністерством юстиції України зауваження від 26.12.2017, з огляду на те, що до 01.01.2015 питання визначення коефіцієнту перерахування щомісячних страхових виплат було віднесено до компетенції правління Фонду соціального страхування України. Отже, з вищевказаного слідує, що з 2015 року Фонд соціального страхування України втратив повноваження затверджувати коефіцієнти страхових виплат та згідно вимог Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування" вказані повноваження покладено на Кабінет Міністрів України.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї третьої особи, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового оскарження є пункт нормативно-правового акту - ч. 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахування розміру страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та членам їх сімей" від 27.12.2017 №1053.
Так, частиною 2 такої постанови було встановлено розмір щомісячної страхової виплати.
Обґрунтовуючи своє право на оскарження, позивач зазначив, що має 2 групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва, згідно акта Н-1 від 16.04.2001 та перебуває на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Кропивницький Кіровоградської області з 03.06.2002, а отже вказана постанова застосовується до позивача.
Відповідно до положень ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За приписами ч. 3 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Враховуючи викладене, та, вважаючи ч. 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахування розміру страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та членам їх сімей" від 27.12.2017 №1053 протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження Кабінету Міністрів України регулюються статтею 116 Конституції України, згідно якою Кабінет Міністрів України забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
Статтею 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України.
Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09. 1999 №1105-XIV (далі - Закон України №1105-XIV).
Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України №1105-XIV перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу провадиться в разі:
1) зміни ступеня втрати професійної працездатності;
2) зміни складу сім'ї померлого.
Частиною 2 ст. 37 Закону України №1105-XIV передбачено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року відповідно до коефіцієнта, затвердженого Кабінетом Міністрів України на підставі даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.
Визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.
Підпунктом 15 п. 26 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII, внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV, зокрема, до пункту 10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення», який викладено в такій редакції: « 10. У 2018-2020 роках перерахування сум щомісячних страхових виплат проводиться з 1 березня, за умови зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати (за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики), відповідно до коефіцієнта, затвердженого Кабінетом Міністрів України. При проведенні перерахування з 1 березня 2018 року встановити новий розмір щомісячної страхової виплати потерпілим від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, у яких розмір такої виплати менший за розмір мінімальної заробітної плати у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності, на рівні розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2017 року, з урахуванням ступеня втрати працездатності. Визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає».
Як вбачається із матеріалів справи, проект постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахування розміру страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та членам їх сімей" розроблено на виконання ч. 2 ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з урахуванням вимог п. 10 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
З метою осучаснення виплат проектом постанови пропонувалося до заробітної плати, яку потерпілий мав до ушкодження здоров'я, відкоригованої на коефіцієнти перерахунків, що проводились Фондом до 2018 року, додати суми, на яку збільшився середній розмір заробітної плати в Україні за період 2008-2011 років.
Зокрема, у 2011 році середній розмір заробітної плати в Україні складав 2633,06 грн., у 2010 році - 2 239,18 грн., у 2009 - 1 905,87 грн., у 2008 році - 1806 ,33 грн., у 2007 році - 1 351,14 грн.
Проектом постанови пропонується для потерпілих, які мали право на проведення врахування страхових виплат з 01.03.2008, з 01.03.2009, з 01.03.2010, з 01.03.2011 збільшити розмір заробітної плати, з якої станом на 01.03.2017 заховувались суми страхових виплат на суму 1 281,92 грн. (2 633,06 грн. - 1351,14 грн.); для потерпілих, які мали право на проведення перерахування страхових виплат з 01.03.2009, з 01.03.2010, з 01.03.2011 - на суму 826,73 грн. (2633, 06 грн. - 1 806,33 грн.); для потерпілих, які мали право на проведення перерахування страхових виплат з 01.03.2010, з 01.03.2011 - на суму 727,19 грн. (2 633,06 грн. - 1905,87 грн.); для потерпілих, які мали право на проведення перерахування страхових виплат з 01.03.2011 - на суму 393,88 грн. (2 633,06 грн. - 2 239,18 грн.).
Також, проект акта погоджено без зауважень Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством фінансів України.
Міністерством юстиції України проект акта погоджено із зауваженнями щодо невідповідності проекту вимогам нормопроектувальної техніки, які не враховано.
Відповідно до висновку Мін'юсту Кабінет Міністрів України наділено повноваженнями в частині затвердження коефіцієнту перерахування сум щомісячних страхових виплат. Також висловлено застереження, що проект акта поданий без додержання вимог Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950, у частині погодження проекту з Мінекономрозвитку.
Станом на 22.12.2017 проект акта погоджено Мінекономрозвитку без зауважень.
Протоколом узгодження позицій від 26.12.2017 не було враховано зауваження Міністерства юстиції України, з огляду на те, що з 2015 року правління Фонду втратило повноваження затверджувати коефіцієнти перерахування страхових виплат, вказаний обов'язок покладено на Кабінет Міністрів України.
Отже, з вищевказаного вбачається, що при здійсненні перерахування сум щомісячних страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та членам їх сімей з 01 березня поточного року застосуванню підлягають не лише положення частини 2 статті 37 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV, які містять загальні норми щодо випадків, коли таке перерахування здійснюється, але й пункту 10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV, який визначає умови, за яких перерахування сум щомісячних страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та членам їх сімей має відбуватися у 2018-2020 роках, зокрема, зростання середньої заробітної плати за даними органу статистики та затверджений Кабінетом Міністрів України розмір коефіцієнту перерахування.
Колегія суддів звертає увагу на те, що наведені норми є чинними та не скасовані в установленому законом порядку, положення пункту 10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України ««Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV неконституційними не визнавалися.
Отже, з 11.10.2017 набули чинності норми права, які тимчасово - на період з 2018 року по 2020 рік, змінили підхід до визначення коефіцієнту для перерахування сум щомісячних страхових виплат.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, коефіцієнт перерахування сум щомісячних страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та членам їх сімей, з 1 березня 2018 року у розмірі 1,2 був затверджений п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1053 "Про перерахування розміру страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та членам їх сімей"
В свою чергу, оскаржуваним п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1053 "Про перерахування розміру страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та членам їх сімей" встановлено розмір щомісячної страхової виплати із збільшеного розміру заробітної плати, з якої станом на 01 березня 2017 року розраховувалися суми страхових виплат.
Розмір збільшення становить: 1281,92 гривні - для осіб, які мали право на перерахування з 1 березня 2008 р., 1 березня 2009 р., 1 березня 2010 р., 1 березня 2011 р.; 826,73 гривні - для осіб, які мали право на перерахування з 1 березня 2009 р., 1 березня 2010 р., 1 березня 2011 р.; 727,19 гривні - для осіб, які мали право на перерахування з 1 березня 2010 р., 1 березня 2011 р.; 393,88 гривні - для осіб, які мали право на перерахування з 1 березня 2011 року.
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що пунктом 1 даної постанови затверджено коефіцієнт перерахування сум щомісячних страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та членам їх сімей, з 01.03.2018 у розмірі 1,2, в той час як оскаржуваним пунктом 2 постанови встановлено конкретний розмір збільшення страхової виплати.
Як зазначає позивач, відповідач протиправно затвердив суму щомісячних страхових виплат у фіксованому розмірі, що суперечить вимогам ст. 37 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV, оскільки останній зобов'язаний був збільшити суму щомісячних страхових виплат саме на коефіцієнт інфляції за відповідний період.
Колегія суддів зазначає, що у 2012 році за рішенням правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України робочі органи Фонду здійснили осучаснення страхових виплат до 2008 року, замінивши коефіцієнти перерахунків, що проводилися щорічно з 1 березня, на коефіцієнти зростання номінальної заробітної плати замість коефіцієнтів зростання реальної заробітної плати.
Крім того, Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України прийняло постанову від 27.04.2007 № 24 «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат», зареєстровану в Міністерстві юстиції України 22.06.2007 №715/13982.
Відповідно до п. 3.8.1. Постанови №24 підставою для перерахування розміру щомісячної страхової виплати з 1 березня кожного року є зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики.
Відповідно до п. 3.8.2. Постанови № 24 перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться, виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, затверджений правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Коефіцієнти підвищення страхових виплат у 2002 році - 1,193, у 2003 році - 1,182, у 2004 році - 1,152, у 2005 році - 1,238, у 2006 році - 1,203, у 2007 році - 1,183, у 2008 році - 1,125, у 2009 році - 1,063, у 2010 році - 1,0, у 2011 році - 1,102, у 2012 році - 1,176, у 2013 році - 1,149, у 2014 році - 1,079.
Отже, при проведенні перерахунку з 01.03.2012 застосовувався виключно коефіцієнт зростання номінальної заробітної плати, замість коефіцієнтів зростання реальної заробітної плати, у зв'язку з чим, страхові виплати для потерпілих (членів їх сімей), які мали право на проведення перерахунку у 2008-2011 роках, залишилися не осучасненими у зв'язку із відсутністю належного бюджетного асигнування.
Тому, з метою проведення осучаснення цих виплат, до заробітної плати, яку потерпілий мав до ушкодження здоров'я та відкоригованої на коефіцієнти перерахунків, що проводились Фондом до 2018 року, додано фіксовану грошову суму, на яку збільшився середній розмір заробітної плати в Україні за період 2008- 2011 років. Так, у проекті Державного бюджету на 2018 рік було передбачено 1 077, 9 млн. грн. на реалізацію механізму осучаснення страхових виплат за період 2008-2011.
Таким чином, колегія суддів звертає увагу позивача, що перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться не на коефіцієнт зростання середньої заробітної плати, який вже був проведений, згідно постановою №24, а у зв'язку із зростанням реального розміру середньої заробітної плати за період 2008- 2011 років. Таким чином, оскаржуваний пункт постанови визначає умови осучаснення проведених виплат.
Отже, затвердження з 01.03.2018 Кабінетом Міністрів України щомісячної страхової виплати із збільшеного розміру заробітної плати, з якої станом на 01.03.2017 розраховувалися суми страхових виплат повністю узгоджується з наданими останньому повноваженнями відповідно до Конституції України, Закону України «Про Кабінет Міністрів України» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
При цьому, осучаснення страхових виплат не призвело до звуження прав позивача, оскільки останньому було фактично підвищено розмір страхових виплат, у спосіб, передбачений Законом.
Також, колегією суддів не приймаються до уваги посилання апелянта на висновок Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи до проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахування розміру страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (членам їх сімей)" від 26.12.2017, як доказ відсутності у Кабінету Міністрів України повноважень щодо призначення, перерахування та проведення страхових виплат, з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, Міністерством юстиції України дійсно були висловлені зауваження до проекту постанови, що викладені у висновках до проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахування розміру страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (членам їх сімей)" від 26.12.2017, що містяться в матеріалах даної справи.
У протоколі узгодження позицій, Міністерством соціальної політики України як розробником проекту оскаржуваного нормативно-правового акту не було враховано надані Міністерством юстиції України зауваження від 26.12.2017, з огляду на те, що до 01.01.2015 питання визначення коефіцієнту перерахування щомісячних страхових виплат було віднесено до компетенції правління Фонду соціального страхування України.
Отже, з вищевказаного слідує, що з 2015 року Фонд соціального страхування України втратив повноваження затверджувати коефіцієнти страхових виплат та згідно вимог Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування" вказані повноваження покладено на Кабінет Міністрів України.
Крім того, позивач, оскаржуючи пункт 2 Постанови № 1053, не оскаржує процедуру прийняття Постанови №1053, а посилається виключно невідповідність, на його думку, положень пункту 2 вимогам Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV, у зв'язку з чим, суд розглядав справу в межах позовних вимог.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас, зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.
Конституційний Суд України в рішенні від 25.12.2012 № 3-рп/2012 визначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.
У рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.
Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Суду від 12.10.2004 у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії»).
Європейський суд з прав людини у рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 27 лютого 2020 року.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді А.Б. Парінов
О.О. Беспалов