Справа № 826/6880/18 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.
27 лютого 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ключковича В.Ю.,
суддів Парінова А.Б.,
Беспалова О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року (прийняте в порядку спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження, суддя Головань О.В.) у справі за адміністративним позовом державного підприємства "Завод 410 цивільної авіації" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
Державне підприємство "Завод 410 цивільної авіації" звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просило визнати бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві протиправною та зобов'язати направити висновок про повернення надміру перерахованого податку на землю за лютий 2018 року у сумі 65 872,74 грн. для виконання відповідному органові Державного казначейства України згідно заяви державного підприємства "Завод 410 цивільної авіації" від 14.03.2018 №19.1-769.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року позовні вимоги задоволено; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо підготовки висновку про повернення Державному підприємству "ЗАВОД 410 ЦА" надміру перерахованого податку на землю за лютий 2018 року у сумі 65 872,74 грн.; зобов'язано Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) підготувати та подати до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення Державному підприємству "ЗАВОД 410 ЦА" (03151, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 94 код ЄДРПОУ 01128297) надміру перерахованого податку на землю за лютий 2018 року у розмірі суми 65 872,74 грн.; присуджено до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь Державного підприємства "ЗАВОД 410 ЦА" (03151, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 94 код ЄДРПОУ 01128297) сплачений судовий збір у розмірі 1762,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві подало апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2019 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
В апеляційній скарзі відповідач вказує, що повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, відповідно до статті 43 ПК України, платникам податків здійснюється за відсутності податкового боргу, за поданою платником податків заявою та за умови дотримання встановленого строку давності в 1095 днів. Частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств, хоча за визначенням не є податком чи збором, проте є складовою частиною доходів загального фонду Державного бюджету України, тобто є обов'язковим платежем, з визначеним строком сплати та встановленою формою розрахунку такого платежу, при цьому строк сплати є аналогічним встановленому строку для сплати податку на прибуток підприємств. Отже, за наявності заборгованості з платежу частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств, що підлягає сплаті до Державного бюджету України, контроль за надходженням якого покладено на відповідача, відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не підготовки висновку про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань.
Від позивача відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що державне підприємство "ЗАВОД 410 ЦА" ((код 01128297), місцезнаходження: 03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94, зареєстроване в якості юридичної особи 18.05.1993 р.), перебуває на обліку в якості платника податків у Головному управлінні ДПС у м. Києві, ДПІ у Солом'янському районі.
14.03.2018 державне підприємство "ЗАВОД 410 ЦА" було направлено на адресу ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві заяву про повернення помилково перерахованих коштів у сумі 65 872,74 грн., які були сплачені згідно платіжного доручення № 556 від 14.02.2018, призначення платежу податок на землю за лютий 2018 року.
23.03.2018 Головним управлінням ДФС у м. Києві надано відповідь №12105/10/26-15-17-01-13, згідно з якою повідомлено, що станом на 22.03.2018 згідно з даними інформаційної системи органів ДФС по ДП "ЗАВОД 410 ЦА" обліковується податковий борг у сумі 80 225 639,62 грн. по частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучається до бюджету. Розгляд питання про перерахування сплачених коштів можливий після повного погашення податкового боргу.
Вважаючи, що частина чистого прибутку не відноситься до системи загальнодержавних та місцевих податків і зборів, не є грошовим та податковим зобов'язанням в розумінні Податкового кодексу України, а тому зобов'язання зі сплати частини чистого прибутку не може вважатися податковим боргом, а тому, відмова у поверненні надміру сплачених сум з підстав наявності у підприємства боргу у сумі 80 225 639,62 грн. зі сплати чистого прибутку, віднесеного до податкового боргу є протиправною та такою, що порушує норми чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що частина чистого прибутку не є податковим платежем, у розумінні норм Податкового кодексу України, цей платіж не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків, а тому зобов'язання зі сплати частини чистого прибутку не може вважатися податковим боргом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Державне підприємство "ЗАВОД 410 ЦА" є суб'єктом господарювання, заснованим на державній формі власності.
Відповідно до ст. 73 Господарського кодексу України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.
Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова "державне підприємство".
Згідно з п. 75.9 ст. 75 Господарського кодексу України розподіл прибутку (доходу) державних комерційних підприємств здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог цього Кодексу та інших законів.
Відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями регулюється Законом України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006 №185.
Державні унітарні підприємства та їх об'єднання зобов'язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок відрахування до Державного бюджету України частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями затверджено Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями" від 23.02.2011 №138.
Пунктами 1-4 Порядку №138 визначено, що згідно з цим Порядком частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями ... до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства, у розмірі: 30 відсотків - державними підприємствами, що є суб'єктами природних монополій, та державними підприємствами, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень; 15 відсотків - іншими державними унітарними підприємствами.
Частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.
Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.
Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.
Сплачена відповідно до цього Порядку частина чистого прибутку (доходу) зараховується на відповідні рахунки з обліку надходжень до загального фонду державного бюджету, відкриті в органах Державної казначейської служби.
Згідно з п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Приписами п. 6.1 та п. 6.2 ст. 6 Податкового кодексу України визначено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.
Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.
У відповідності до п. 8.1 ст. 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
Ст. 9 та 10 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів, серед яких відсутній такий вид податку (збору) як "частина чистого прибутку (доходу)".
Податковий борг відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого зобов'язання.
За визначенням пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Враховуючи нормативні визначення вищевказаних понять (грошове зобов'язання, податкове зобов'язання), встановлені підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14, статтею 36 ПК України, переліку податків і зборів, частина чистого прибутку не є податковим платежем, у розумінні норм Податкового кодексу України. Цей платіж, хоча і є обов'язковим, але не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків, а тому зобов'язання зі сплати частини чистого прибутку не може вважатися податковим боргом.
При цьому, покладення на контролюючі органи повноважень щодо обліку таких платежів, а також сплата його до державного бюджету України, не змінює правової природи такого платежу.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі №826/19797/16, від 31 січня 2019 року у справі №819/25/18, від 24 травня 2019 року у справі № 806/1420/16.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).
В матеріалах справи відсутні докази надіслання (вручення) позивачу податкової вимоги або податкового повідомлення-рішення у визначеному порядку, що свідчило би про наявність податкового боргу в розумінні Податкового кодексу України.
Згідно пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Згідно пп. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно ст. 43 Податкового кодексу України -
43.1. Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
43.2. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
43.3. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
43.4. Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
43.5. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
43.6. Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.
Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787.
Відповідно до п.п. 3, 5 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 №1146.
Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.
Після реєстрації в органі Державної фіскальної служби заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань (крім грошових зобов'язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку (п. 7 Порядку № 1146).
Таким чином, п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України прямо визначає, що лише наявність податкового боргу може бути підставою для відмови у поверненні помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання, а згідно з відповіддю відповідача від 23.03.2018 № 12105/10/26-15-17-01-13, заборгованість позивача становить лише частину чистого прибутку (доходу) господарських організацій (держаних унітарних підприємств та їх об'єднань); позивачу не виставлялася податкова вимоги, не виносилося податкове повідомлення-рішення щодо податкового боргу.
За таких обставин, вказана у відповіді від 23.03.2018 № 12105/10/26-15-17-01-13 підстава для відмови у задоволенні заяви позивача не може бути визнана обґрунтованою, що свідчить про вчинення відповідачем протиправної бездіяльності щодо розгляду його заяви та задоволення позовних вимог в цій частині, при цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, зобов'язання направити висновок про повернення надміру перерахованого податку для виконання відповідному органові Державного казначейства України згідно заяви від 14.03.2018 № 19.1-769, відповідно, є належним способом захисту порушеного права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку не виконаний.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, фактично повторюють доводи відзиву на позовну заяву, яким суд першої інстанції надав оцінку, та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
При цьому, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить жодних доводів відносно того, в чому саме полягає порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, та, які висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді А.Б. Парінов
О.О. Беспалов