П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1756/19
Головуючий в 1 інстанції: Гомельчук С.В.
Дата і місце ухвалення 02.12.2019р., м. Херсон
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді : Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г.
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
23.08.2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.02.2019 року № Ф-20207-51.
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 року позовну заяву залишено без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, обґрунтовану порушенням судом норм процесуального права.
Апелянт вважає, що нею не було пропущено строк звернення до суду, передбачений ст. 122 КАС України, а тому в даному випадку відсутні підстави для залишення поданого позову без розгляду.
Апелянт вказує на те, що згідно ч. 4 ст. 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що нею в адміністративному порядку було оскаржено вимогу про сплату недоїмки від 22.02.2019 року № Ф-20207-51 до вищестоящого органу - ДФС України. Рішення ДФС України за результатами поданої скарги отримано нею лише 27.05.2019 року, тоді як з даним позовом позивач звернулась 23.08.2019 року, тобто у межах тримісячного строку, передбаченого ч. 4 ст. 122 КАС України.
Також апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки до винесення ухвали від 02.12.2019 року суду було відомо про правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду, однак окремою ухвалою не було витребувано від позивача заяви про поновлення строку на оскарження спірного рішення або відповідних пояснень, чим позбавлено позивача права подати до суду відповідну заяву про поновлення строку звернення до суду із викладеними доводами з цього питання.
З огляду на зазначене апелянт просить скасувати ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.
Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне:
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем при зверненні до суду з позовом про скасування рішення ГУ ДФС в Херсонській області, АРК та м. Севастополі від 22.02.2019 року № Ф-20207-51 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, пропущено 10-денний строк звернення до суду, який встановлений Законом Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне:
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
В свою чергу, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
З огляду на положення частини другої статті 2 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, облік платників єдиного внеску, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску, його розмір, повноваження органів доходів і зборів, які здійснюються адміністрування вказаного збору, а також відповідальність за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску визначає виключно Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, платник єдиного внеску має право: оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.
Згідно абзацами 1, 2, 4 частини чотирнадцятої статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення.
При цьому, платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення. Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.
Положеннями абзаців 5-7, 9 частини четвертої статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” визначено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що зазначеними положеннями Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” визначений порядок дій платника в частині непогодження із отриманим рішенням про нарахування пені та застосування штрафів, яким є адміністративний чи судовий вид оскарження.
У рішенні Верховного Суду від 08.08.2019 року по справі № 480/106/19 вказано, що для висновку, що особа скористалась процедурою адміністративного оскарження вимоги та дотрималась строку звернення до суду, слід дослідити як саму скаргу, так і надану податковим органом відповідь із з'ясуванням дати отримання останньої платником ЄСВ.
З'ясування зазначених обставин має важливе значення для вирішення питання щодо дотримання особою строків звернення до суду.
В поданій апеляційній скарзі позивач посилалась на те, що судом першої інстанції при постановленні ухвали про залишення позову без розгляду було порушено норми процесуального права, оскільки не було витребувано від позивача заяви про поновлення строку на оскарження спірного рішення або відповідних пояснень.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне:
Частиною 4 статті 9 КАС України встановлено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
За приписами пункту 5 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
В свою чергу, частина 3 статті 123 КАС України передбачає, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Вищенаведені правові положення свідчать, що питання дотримання позивачем строку звернення з позовом з'ясовується судом на стадії відкриття провадження у справі, і якщо пропуск такого строку для суду є очевидним, такий позов підлягає залишенню без руху. Втім, законодавець допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду. При цьому, приписи статті 123 КАС України передбачають право особи подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведенням поважних причин такого пропуску.
В даному випадку позивачем заява про поновлення строку при зверненні до суду не подавалась.
У рішенні від 08.08.2019 року по справі № 480/106/19 Верховний Суд зазначив, що права особи на подачу заяви про поновлення строку, обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду, передбачені ч. 3 ст. 123 КАС України, мають бути реалізовані шляхом проведення судом підготовчого судового засідання з метою з'ясування відповідної позиції позивача з приводу пропуску ним строку звернення до суду з наданням йому можливості навести поважні причини такого пропуску, а у разі розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, яке, в силу вимог процесуального закону, не передбачає проведення підготовчого засідання, таке право може забезпечуватись шляхом проведення судового засідання із викликом сторін по справі, або переходу до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
Однак, в межах даної справи, суд першої інстанції в ухвалі про відкриття провадження у справі вирішив проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, але, виявивши факт пропуску позивачем строку звернення до суду, не вчинив дій щодо з'ясування позиції позивача з даного приводу, шляхом проведення судового засідання з викликом сторін або переходу до розгляду справи в порядку загального позовного провадження та проведення підготовчого судового засідання.
За таких обставин, доводи апелянта про порушення судом першої інстанції положень частини 4 статті 9, частини 3 статті 123 КАС України є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено можливості за наслідком розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції направляти справу на новий розгляд.
Враховуючи встановлені в ході апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції порушення норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали суду, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 316, 320, 321, 325, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик
Суддя: О.А. Шевчук