26 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 160/11558/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
розглянувши в м. Дніпро в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Криворізького міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року (суддя Озерянська С.І.) в адміністративній справі №160/11558/19 за позовом Криворізького міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення витрат по договору,-
Криворізький міський відділ Управління поліції охорони в Дніпропетровській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просив стягнути з ОСОБА_1 витрати по договору від 12.09.2017 №929 у сумі 22954,08 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначено, що ОСОБА_1 уклав договір від 12.09.2017 № 929 з Криворізьким міським відділом Управління поліції охорони в Дніпропетровській області про проходження позивачем первинної професійної підготовки за кошти поліції охорони. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 повинен був відпрацювати у Криворізькому міському відділі Управління поліції охорони в Дніпропетровській області не менше 2 років. У зв'язку з тим, що відповідач припинив службу в поліції до завершення обумовленого договором строку і у добровільному порядку не відшкодував понесені витрати на його навчання та утриманням у навчальному закладі, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі №160/11558/19 за позовом Криворізького міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення витрат по договору.
Ухвала мотивована тим, що спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, не містять ознак публічності, оскільки носять договірний характер, захист яких, згідно частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, віднесений до компетенції місцевого суду загальної юрисдикції.
Не погодившись з ухвалою суду позивачем подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач ОСОБА_1 перебував на посаді публічної служби, від моменту його прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, а отже у даному випадку питання відшкодування відповідачем витрат на навчання пов'язане із питанням реалізації правового статусу особи. Відтак, й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби, належить до питання проходження публічної служби такою особою. Також, скаржник стверджує, що у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
В силу пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Велика Палата Верховного Суду вже висловила правову позицію з питань юрисдикції спорів, які виникають щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень, у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у своїх постановах від 14 березня 2018 року в справі № 461/5577/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 820/5761/15 та дійшла висновку, що спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.
У рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, не містять ознак публічності, оскільки носять договірний характер, захист яких, згідно частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, віднесений до компетенції місцевого суду загальної юрисдикції.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року в адміністративній справі №160/11558/19 необхідно скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 312, 320, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Криворізького міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року в адміністративній справі №160/11558/19 за позовом Криворізького міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення витрат по договору - скасувати.
Справу №160/11558/19 направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Постанова у повному обсязі складена 26 лютого 2020 року.
Головуючий - суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш