про зупинення провадження в адміністративній справі
м. Черкаси
25 лютого 2020 року Справа № 580/236/20
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Гаращенка В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Дорошенко Л.В.,
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у підготовчому засіданні адміністративну справу за позовом публічного державного підприємства “Златодар” до Головного управління ДФС у Черкаській області про протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Державне підприємство “Златодар” звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області від 15.11.2019 №Ю-24-25 про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 6376583,35 грн.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 25.02.2020.
Представники позивача та відповідача в підготовче засідання не з'явились, направили до суду клопотання про зупинення провадження у справі та проведення підготовчого засідання без їх участі.
Як встановлено судом, клопотання сторін обґрунтовані тим, що в провадженні Черкаського окружного адміністративного суду перебуває справа №580/3293/19 за позовом державного підприємства “Златодар” до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги, від 14.08.2019 №Ю-24-25 про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 6515014,79 грн.
При цьому, вимога №Ю-24-25 від 15.11.2019 про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 6376583,35 грн., яка оскаржується у справі №580/236/20 є похідною від вимоги №Ю-24-25 від 14.08.2019, тому рішення суду у справі №580/3293/19 має преюдиційне значення для розгляду спору у даній справі.
Вирішуючи подані клопотання, суд виходить з того, що в провадженні Черкаського окружного адміністративного суду перебуває справа №580/3293/19 за позовом державного підприємства “Златодар” до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги, від 14.08.2019 №Ю-24-25 про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 6515014,79 грн.
Ухвалою суду від 04.02.2020 провадження у справі зупинено до набрання чинності рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №826/3106/18.
При цьому, суд виходив з того, що ухвалою господарського суду Черкаської області у справі №925/1770/15 від 07.12.2015 порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Златодар», ухвалою Господарського суду Черкаської області затверджено реєстр кредиторів, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, тому протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій (у тому числі щодо сплати податків і зборів).
Отже, для вирішення спору необхідно надати оцінку спірному рішенню в контексті встановленої статтею 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 №2343-XII (далі - Закон № 2343-XII), а саме заборони застосування штрафних санкцій під час процедури банкрутства.
Згідно з ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №826/3106/18 щодо оцінки подібних правовідносин і результату вирішення спору наявні взаємовиключні правові позиції застосування ст.12 Закону № 2343-XII різними касаційними судами: Касаційним адміністративним судом та Касаційним господарським судом.
Так, постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №823/2240/17, від 14 травня 2019 року у справі №2340/4250/18 та від 28 травня 2019 року у справі №2340/4137/18 вмотивовані висновком, що нормою частини четвертої статті 12 Закону №2343-ХІІ в редакції, яка діяла до 19 січня 2013 року, встановлена абсолютна заборона щодо застосування під час мораторію на задоволення вимог кредиторів всіх санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому санкції за невиконання грошових зобов'язань не застосовуються в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу виникнення зобов'язань.
Окрім наведеної, наявна інша правова позиція Верховного Суду, відповідно до якої дія мораторію, накладеного відповідно до статті 12 Закону №2343-ХІІ (в редакції, яка діяла до 19 січня 2013 року), поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, за цими зобов'язаннями згідно з загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) (постанови від 18 червня 2019 року у справі №812/1044/16, від 20 листопада 2018 року у справі №5023/10655/11 (Велика Палата Верховного Суду), від 18 листопада 2019 року у справі №2340/4224/18, від 13 листопада 2019 року у справі №826/4345/18, від 14 листопада 2019 року у справі №2340/4526/18, від 14 листопада 2019 року у справі №826/6877/18, від 14 листопада 2019 року у справі №580/708/19, від 15 листопада 2019 року у справі №580/1371/19). Аналогічну правову позицію підтримала також колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 24 травня 2018 року у справі №920/1093/17 та від 24 липня 2019 року в справі №920/274/18.
Натомість, у постанові від 30 травня 2018 року у справі №910/2433/16 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов протилежного висновку, вказавши, що боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.
Також, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в зазначеній ухвалі від 12.12.2019 зазначив, що різні підходи до тлумачення означених норм права існують у вітчизняному правозастосуванні протягом тривалого періоду. Відсутність єдиної правової позиції щодо поширення дії мораторію, введеного відповідно до статті 12 Закону №2343-ХІІ в редакції, яка діяла до 19 січня 2013 року, підтверджується у рішеннях Верховного Суду України (постанови ВСУ від 9 липня 2013 року №21-178а13, від 1 жовтня 2012 року №21-298а12, від 1 жовтня 2013 року №3-27гс13, від 12 березня 2013 року №3-71гс12 та від 18 грудня 2012 року №3-67гс12).
Тому Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 12.12.2019 направив справу №826/3106/18 на розгляд Великої палати Верховного Суду з підстав, визначених ч.5 ст.346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки аналіз судової практики свідчить про відсутність єдиного правового підходу до вирішення справ у зазначеній категорії як на рівні адміністративної, так і на рівні господарської юрисдикцій.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд згідно з ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тому суд зобов'язаний врахувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо повноважень контролюючих державних органів притягувати до юридичної відповідальності суб'єкта господарської діяльності, щодо якого рішенням господарського суду застосовано мораторій на задоволення вимог кредиторів у зв'язку з порушенням щодо нього справи про банкрутство. До часу ухвалення такого рішення суд не може надати належну правову оцінку наявності таких обставин.
Пунктом 5 ч.2 ст. 236 КАС України встановлено право суду зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
З огляду на зазначене, суд вважає безпідставними доводи сторін щодо необхідності зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі №580/3293/19, оскільки першочергово необхідно встановити поширення на спірну вимогу від 15.11.2019 №Ю-24-25 заборони застосування штрафних санкцій під час процедури банкрутства.
На підставі наведеного суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотань представників сторін та зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №826/3106/18.
Керуючись ст.ст. 77, 236, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Клопотання сторін задовольнити частково.
Зупинити провадження у справі до набрання законної сили постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №826/3106/18.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя В.В. Гаращенко