м. Вінниця
18 лютого 2020 р. Справа № 120/234/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,
за участю:
секретаря судового засідання: Фурмана Віталія Васильовича
позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: Балік О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій відповідача щодо неврахування до страхового стажу даних трудової книжки про його роботу в ТОВ "Вігал-ЛТД" з 20.06.1995 по 28.10.1999 та в НВП "ЭНТА" з 02.11.1999 по 18.12.2003, з підстав відсутності на печатках зазначених підприємств, якими засвідчено записи про звільнення з роботи, ідентифікаційного коду, а також з мотивів відсутності за вказаний період відомостей про застраховану особу, адже позивач не повинен нести відповідальність за допущені роботодавцем недоліки заповнення його трудової книжки. Відповідні дії відповідача на переконання ОСОБА_1 порушують його конституційне право на соціальне забезпечення.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.01.2020 відкрито провадження у справі, розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засіданн призначене на 10.02.2020. Також вказаною ухвалою встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву.
07.02.2020 представником відповідача через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, у якому остання просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Як на підставу для відзиву відповідач зіслалась на те, що у трудовій книжці позивача містяться записи, які внесені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства Соціального захисту України № 58 від 29.07.1993, а саме не завірено печаткою нового зразка.
Судове засідання призначене на 10.02.2020 було відкладено на 18.02.2020 в зв'язку з неможливістю його проведення з технічних причин (несправність звукозаписувального технічного засобу "Акорд").
В судовому засіданні 18.02.2020 позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов. Пояснив, що надана ним із заявою про призначення пенсії за віком копія трудової книжки у повній мірі давала можливість встановити страховий стаж. Щодо відсутності відомостей про заявника в даних індивідуальної відомості про застраховану особу, позивач зазначив, що він не є суб'єктом подання та формування таких відомостей, а тому на нього не можна покладати негативних наслідків за їх відсутність. Крім цього, звернув увагу суду на те, що відповідач в процесі вирішення питання про призначення позивачу пенсії за віком, повинен максимально сприяти у перевірці періодів страхового стажу, чого у спірній ситуації зроблено не було.
Представник відповідача у судовому засіданні 18.02.2020 заперечила проти задоволення позовних вимог та пояснила, що записи у трудовій книжці ОСОБА_1 внесені із порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а тому не враховувалися при обчислені страхового стажу. Також звернула увагу суду на відсутність відомостей про заявника в даних індивідуальної відомості про застраховану особу в окремі періоди.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
В серпні 2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За наслідком розгляду поданої заяви ГУ ПФУ у Вінницькій області прийнято рішення №023830007973 від 13.11.2019, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком . Свою відмови відповідач мотивував тим, що до страхового стажу позивача неможливо зарахувати періоди його роботи, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 з 20.06.1995 по 28.10.1999 головним інженером ТОВ "Вігал-ЛТД" та з 02.11.1999 по 18.12.2003 інженером на малому науково-виробничому підприємстві "ЕНТА", оскільки записи про звільнення з роботи засвідчені печатками підприємств, які не містять ідентифікаційного коду. Крім того, приймаючи оскаржуване рішення відповідач врахував, що за вище вказаний період, індивідуальні відомості про застраховану особу відсутні.
Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон від 09.07.2003 № 1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 26 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону від 05.11.1991 №1788-XII, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон від 05.11.1991 № 1788-ХІІ), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Статтею 12 Закону від 05.11.1991 №1788-XII встановлено, що право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту першого "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Згідно із матеріалами справи, позивач в серпні 2019 року звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком.
Рішенням за № 023830007973 від 13.11.2019 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, з огляду на відсутність необхідного страхового стажу 25 років. Відповідачем не зараховано періоди роботи позивача з 20.06.1995 по 28.10.1999 на посаді головного інженера ТОВ "Вігал-ЛТД" та з 02.11.1999 по 18.12.2003 на посаді інженера в малому науково-виробничому підприємстві "ЕНТА". Разом з тим, зазначено, що загальний стаж позивача становить 18 років 04 місяці 09 днів.
Вирішуючи спір, судом досліджено трудову книжку ОСОБА_1 , у яку внесено, в тому числі, такі записи щодо спірних періодів:
- 20.06.1995 запис про прийняття на роботу на посаду головного інженера ТОВ "Вігал-ЛТД";
- 28.10.1999 запис про звільнення за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП з ТОВ "Вігал-ЛТД";
- 02.11.1999 запис про прийняття на роботу на посаду інженера в малому науково-виробничому підприємстві "ЕНТА";
- 18.12.2003 запис про звільнення по ст. 38 КЗпП з малого науково-виробничого підприємства "ЕНТА" за власним бажанням.
Суд зауважує, що записи про спірні періоди роботи не містять недопустимих перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст. Тому відсутні підстави для їх неврахування при визначенні періоду страхового стажу позивача.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.
Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги наявність у трудовій книжці усіх необхідних записів на підтвердження наявного у позивача стажу роботи, суд приходить до висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком, починаючи з наступного дня, що слідує за датою звернення до відповідача із відповідною заявою, а саме з 01.07.2019, що підтверджено матеріалами справи.
Також, при вирішені цього спору, суд, відповідно до частин першої-другої статті 6 КАС України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
З огляду на вимоги Конвенції та практику Європейського суду з прав людини ("Спорронг та Льонрот проти Швеції") до правовідносин щодо отримання пенсії слід застосовувати засади юридичної визначеності, зокрема в частині права особи на розумні очікування "мирного володіння майном".
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених вище обставин справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним рішення комісії №023830007973 від 13.11.2019 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити і виплачувати ОСОБА_1 з 01.07.2019 пенсію згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з врахуванням до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 у ТОВ «Вігал-ЛТД» м. Вінниця з 20.06.1995 по 28.10.1999 (04 роки 4 міс. 08 днів) та МНВП «ЭНТА» м. Севастополь (АР Крим) з 02.11.1999 по 18.12.2003 (04 роки 1 міс. 16 днів).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, ЄДРПОУ 13327403)
Повний текст рішення виготовлено та підписано: 24.02.2020
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна