ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/1158/20
провадження № 1-кс/753/479/20
"27" січня 2020 р. Слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участю адвоката ОСОБА_3 , розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , що представляє інтереси ОСОБА_4 , про скасування арешту майна,
встановив:
20.01.2020 року до Дарницького районного суду м.Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , що представляє інтереси ОСОБА_4 в якому просив: визнати не можливим виконная вироку Дарницького районного суду м.Києва від 23.03.1999 року у справі №1-128, 1999р. в частині застосування конфіскації майна ОСОБА_4 ; скасувати арешт, накладений на квартиру, що знаходиться.
Свої вимоги мотивує тим, що оскільки слідчим відділом Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві проводилось розслідування кримінальної справи №02-7270 по обвинуваченню ОСОБА_4 , за вчинення злочину, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 140 КК України у редакції, що діяла станом на 28.04.1998 року.
Постановою слідчого СВ Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві від 21.02.1999 року накладено арешт на майно ОСОБА_4 , саме на квартиру АДРЕСА_1 , третина якої належить ОСОБА_4 .
В подальшому вироком Дарницького районного суду м. Києва від 23.03.1999 року №1-128.1999р. ОСОБА_4 визнано винним за ч. З ст. 140 КК України та призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , згідно свідоцтва про право власності на житло належить по 1/3 кожному, а саме ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .
Згідно свідоцтва про смерть від від ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, про що 01.04.2019 року складено відповідний актовий запис №5726.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на всю вищевказану квартиру накладено арешт, згідно вказаної вище постанови слідчого.
При цьому, станом на день подання даного клопотання частина квартири, що належить ОСОБА_4 не була конфіскована.
В подальшому, зважаючи на смерть ОСОБА_6 була відкрита спадкова справа, однак зважаючи на наявність запису про заборону відчуження нерухомого майна, спадкоємці не можуть отримати спадкове майна до поки не буде знято арешт.
Зважаючи на те, що ОСОБА_4 було засуджено до трьох років позбавлення волі, який він відбув повністю, а з моменту набрання вироком законної сили пройшло більше десяти років, тому виконання вироку в частині конфіскації майна ОСОБА_4 не можливо, а тому накладений слідчим арешт підлягає скасуванню.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав клопотання та просив його задовольнити з зазначених у ньому підстав.
В судове засідання прокурор та слідчий не з'явились про розгляд справи були повідомленні належним чином.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, на які посилається заявник, обґрунтовуючи доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Постановою слідчого СВ Дарницького РУГ МВС України в м. Києві ОСОБА_7 від 21.02.1999 року, за матеріалами кримінальної справи №02-7270, накладено арешт на майно ОСОБА_4 , а саме квартиру АДРЕСА_1 .
Вироком Дарницького районного суду м.Києві 23.03.1999 року ОСОБА_4 визнано винним за ст.140 ч.3 КК України та призначено міру покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженого власністю.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до частини 2 статті 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру.
З огляду на положення ч. 3, 5 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений на майно, підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадку, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Слідчий суддя вважає, що вимоги скаржника про скасування арешту, не підлягають задоволенню, оскільки заявником не доведено, що відпала потреба цього заходу забезпечення.
Таким чином, з матеріалів, доданих до клопотання, вбачається, що викладені в клопотанні доводи не встановлюють наявність всіх умов, які мають бути підставою скасування накладеного арешту майна відповідно до вимог ст.174 КПК України, тому слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, як необґрунтоване.
Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 131-132, 170, 171, 173, 174, 309, 369, 371-372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -
ухвалив:
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , що представляє інтереси ОСОБА_4 , про скасування арешту майна - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя :