Справа № 727/11241/19
Провадження № 2/727/171/20
25 лютого 2020 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Смотрицького В.Г.
при секретарі Булега Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Чернівецької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -
встановив:
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до Чернівецької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх рідний дядько ОСОБА_3 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та на земельну ділянку АДРЕСА_2 , кадастровий номер 7310136600:29:001:0227 площею 0,0535 га, яка знаходиться по АДРЕСА_2 .
ОСОБА_3 заповіт не складав.
Вони у шестимісячний строк не звернулись до нотаріуса з метою оформлення права власності на спадщину у зв'язку з тим, що на день своєї смерті ОСОБА_3 проживав в країні Португалія і оформлення документів щодо смерті покійного (запити до країни Португалія, апостиль, переклад документів на українську мову) зайняло багато часу та витрат.
Крім того, вони були юридично необізнані відповідно до строків на подання заяви про прийняття спадщини, а коли звернулись до нотаріальної контори, їм було відмовлено у зв'язку з пропуском встановленого законодавством строку на прийняття спадщини.
Спадщина не визнана відумерлою, а тому вони мають право на її прийняття як єдині спадкоємці.
А тому просили визначити їм додатковий строк тривалістю один місяць для прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Доповнила, що про смерть дядька вони дізнались 19.10.2016 року, а свідоцтво про смерть отримали в січні 2017 року. Просила задовольнити позовні вимоги.
Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Доповнив, що вони пропустили строк у зв'язку з тим, що довго збирали документи. Крім того, заповіт, який складено ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_3 , вони отримали в 2018 році. Просив задовольнити позовні вимоги.
Представник позивачів ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Просив задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача Чернівецької міської ради в судове засідання не з'явилась, надала суду відзив на позов, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог та розглянути справу в її відсутності.
Суд, заслухавши пояснення позивачів та їх представника, дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 та земельна ділянка АДРЕСА_2 , кадастровий номер 7310136600:29:001:0227 площею 0,0535 га, яка знаходиться по АДРЕСА_2 , належали ОСОБА_4 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 06.07.1995 року та Державним актом на право власності на земельну ділянку (а.с.19-20, 22).
23 січня 2007 року ОСОБА_4 склала заповіт на ім'я ОСОБА_3 (а.с.31).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.8).
ІНФОРМАЦІЯ_1 в населеному пункті Алверка ду Рібатежу і Собраліню в районі Віла Франка де Шіра країни Португалія помер рідний дядько позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , що підтверджується записом про смерть №30 від 2017 року (а.с.29-30).
Згідно зі ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до вимог ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.
За загальним правилом про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Як встановлено в судовому засіданні, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дізналися про смерть ОСОБА_3 19 жовтня 2016 року, в свідоцтво про смерть вони отримали в січні 2017 року, про що ними особисто зазначено під час судового засідання.
Чинне законодавство не пов'язує подання заяви про прийняття спадщини з необхідністю попереднього отримання свідоцтва про смерть спадкодавця, а тому, суд вважає, що позивачі не були позбавлені можливості звернутись із відповідною заявою про прийняття спадщини до уповноваженої особи після того, як довідались про смерть ОСОБА_3 , тобто після 19.10.2016 року .
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.10.2019 року по справі №385/1284/18.
Крім того, суд вважає, що позивачі, отримавши в січні 2017 року свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , мали можливість в шестимісячний строк до ІНФОРМАЦІЯ_1 подати заяву до нотаріуса про прийняття спадщини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачі 19.07.2017 року звернулись до приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Войціховського А.В. із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , однак нотаріусом відмовлено позивачам у зв'язку з пропуском ними встановленого законодавством шестимісячного строку для прийняття спадщини (а.с.35-36).
Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 26.09.2012 року №6-85цс12 та від 04.11.2015 року №6-1486цс15.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання щодо визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови, тощо.
Суд вважає, що посилання позивачів на те, що вони були юридично необізнані щодо строків для подання заяви про прийняття спадщини та те, що оформлення документів зайнято багато часу та витрат, є безпідставними, оскільки вказані причини не можуть бути поважними, адже позивачі мали об'єктивні можливості бути обізнаними і не мали перешкод для подання заяв про прийняття спадщини в шестимісячний строк до ІНФОРМАЦІЯ_1, отримавши в січні 2017 року свідоцтво про смерть.
Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Строк для прийняття спадщини є преклюзивним і з його спливом право на прийняття спадщини припиняється. Додатковий строк для прийняття спадщини може бути встановлено судом у виняткових випадках у разі доведення позивачами тієї обставини, що у них були непереборні обставини, за яких вони були позбавлені можливості подати заяви про прийняття спадщини, докази яких суду не надані. Подання заяви про прийняття спадщини є обов'язком спадкоємця, який має намір прийняти спадщину. Не виконання обов'язку або незнання про нього не звільняє позивачів від відповідного обов'язку і не надає їм жодних переваг.
Відповідно до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачами не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про поважність пропуску ними строку для подання заяв про прийняття спадщини.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.
За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Чернівецької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини необхідно відмовити, оскільки позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними, не підтверджуються жодним належним та допустимим доказом.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.15, 1216, 1218, 1220, 1222, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 259, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Чернівецької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.
З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 05 березня 2020 року.
Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя: