Справа №487/5844/18
Провадження №1-кп/487/150/20
12.02.2020 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_6 про визнання доказу недопустимим,-
Заводським районним судом м. Миколаєва розглядається кримінальне провадження відносно ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч.1 ст. 366, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 369 КК України.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 заявив клопотання про визнання протоколу про результати НСРД у вигляді аудіо контролю №3209т/39/113-17 від 26.12.2017 недопустимим доказом, посилаючись на те, що суду стороною обвинувачення не надано ухвалу слідчого судді апеляційного суду про надання дозволу на використання отриманої в ході НСРД інформації в кримінальному провадженні №42016151030000393 від 06.12.2016 в кримінальному провадженні, яке розглядається - №42017151030000177, що суперечить правилам ст. 257 КПК України. Не відкривалась зазначена ухвала і стороні захисту. Посилався на те, що стороні захисту відкривалась ухвала голови апеляційного суду Миколаївської області ОСОБА_17 від 02.01.2018 №38дск, якою надано дозвіл на використання у кримінальному провадженні №42017151030000177 протоколу про результати проведення НСРД у вигляді аудіо, -відеоконтролю особи №3209т/39/113-17 від 26.12.2017, в той же час стороною обвинувачення наданий протокол, що має іншу назву, а саме: про результати проведенння НСРД у вигляді аудіоконтролю особи. В порушення ч. 6 ст. 246 КПК, п. 3.4.2 Інструкції "Про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні", доручення старшого слідчого СВ прокуратури Миколаївської області ОСОБА_18 від 11.09.2017 №20-2414т не містить строків його виконання, а НСРД проводилась поза межами строку дії дозволу слідчого судді. Також оперативним підрозділом, якому доручено проведення НСРД, без дозволу слідчого та прокурора залучено інший оперативний підзрозділ, чим порушено ст. 41 КПК. Крім того, всупереч ст. ст. 104, 252 КПК, не було відображено весь перебіг процесуальної дії у відповідному протоколі, співробітники правоохоронних органів обмежились відображенням лише отриманих під час негласної слідчої (розшукової) дії результатів. Особою, яка складала протокол, порушено ч. 2 ст. 106 КПК. Не було також прийнято рішення по фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування особою, яка проводила відповідну процесуальну дію, відповідно до ст. 107 КПК. На підставі викладеного, на думку захисника, зазначений протокол є вочевидь недопустимим доказом.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти клопотання.
Інші захисники та обвинувачені клопотання підтримали.
Заслухавши сторони кримінального провадження, суд ввжає, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Так, відповдно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.
Відповідно до ст. 94 КПК слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно зі ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, таке діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
Обов'язок доказування обставин, що є підставою для виключення доказів, покладається на сторону, що заявила таке клопотання.
В судовому засіданні стороную обвинувачення наданий протокол про результати НСРД у вигляді аудіо контролю №3209т/39/113-17 від 26.12.2017, і було розпочато його дослідження. Також стороную обвинувачення надана ухвала апеляційного суду Миколаївської області від 02.01.2018р. №38дск, відповідно до якої надано дозвіл на використання в іншому кримінальному провадженні №42017151030000177 від 09.10.2017 за ч. 3 ст. 191 КК України інформації, отриманої під час проведення в рамках кримінального провадження №42016151030000393 від 06.122016 за ч. 3 ст. 369 КК України негласних слідчих (розшукових) дій, а саме: протоколу про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи №3211т/39/113-17 від 26.12.2017 та всієї інформації, одержаної в ході проведення НСРД і зафіксованої на матеріальних носіях інформації - картці пам'яті "Transcend 8 GB micro SDHC" інвентарний номер №961т/2017 від 13.11.2017 та оптичному диску для лазерних систем зчитування інвентарний номер №960т/2017 від 13.11.2017. Постановою прокурора від 15.01.2018р. матеріали досудових розслідувань №42017151030000177 від 09.10.2017 за ч. 3 ст. 191 КК України, №42017150000000266 від 13.11.2017 за ч. 3 ст. 369 КК України та №42018151030000010 від 15.01.2018 за ч. 1 ст. 255 КК України об'єднані в одне кримінальне провадження, якому присвоєний єдиний №42017151030000177. Таким чином, на данному етапі судового розгляду відсутні очевидні ознаки недопустимості цього доказу, які б унеможливлювали продовження дослідження цього доказу. Перевірка данного доказу судом вимагає зіставлення з іншими матеріалами провадження, отримання інших доказів, що будуть надаватися сторонами. Оцінка доказу сторони обвинувачення, а саме: протоколу про результати НСРД у вигляді аудіо контролю №3209т/39/113-17 від 26.12.2017, та доводам захисника щодо допустимості цього доказу з підстав, визначених у клопотанні, буде надана судом в нарадчій кімнаті в сукупності з іншими доказами як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, в рішенні суду за наслідками розгляду кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 89, 376 КПК України,-
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про визнання протоколу про результати негласних слідчих розшукових дій у вигляді аудіо контролю №3209Т/39/113-17 ВІД 26.12.2017 недопустимим доказом.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судові рішення, передбачені ч. 1 ст. 392 КПК України.
Повний текст ухвали оголошений 17.02.2020 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3