79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.02.2020 справа № 914/840/19
Господарський суд Львівської області у складі колегії:
головуючого судді Галамай О.З.
суддів Мазовіти А.Б.
Петрашка М.М.,
за участю секретаря судового засідання Полюхович Х.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до відповідача Комунального підприємства "Бориславтеплоенерго", м. Борислав
про стягнення 1 912 774, 03 грн
за участю представників:
від позивача: Конопліцький І.В. - представник;
від відповідача: не з'явився
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства "Бориславтеплоенерго" про стягнення 1 912 774, 03 грн, у тому числі: 322 825, 06 основного боргу, 608 322, 64 грн пені, 204 991, 73 грн 3% річних та 776 634, 60 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання договору постачання природного газу №5177/1617-ТЕ-21 від 11.10.2016 позивач поставив відповідачу упродовж жовтня 2016 року - березня 2017 року природний газ на загальну суму 19 807 666, 47 грн. За умовами договору (п. 6.1) відповідач мав здійснювати остаточний розрахунок за переданий газ до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставку газу. Позивач ствердив, що відповідач оплачував газ з порушенням встановлених строків та неоплаченою залишилась заборгованість в сумі 322 825, 06 грн. За прострочення оплати газу позивач просив стягнути з відповідача 608 322, 64 грн пені на підставі п. 8.2 договору, яким передбачено сплату покупцем пені за порушення строків оплати газу в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який вона стягується, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, та на підставі ст. 625 ЦК України - 204 991, 73 грн 3% річних та 776 634, 60 грн інфляційних втрат.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що КП "Бориславтеплоенерго" розрахувалось за спожитий природний газ по договору №5177/1617-ТЕ-21 від 11.10.2016 в повному обсязі, остаточний розрахунок 30.11.2018 здійснено коштами Державного бюджету відповідно до умов договору про організацію взаєморозрахунків № 63/110 від 18.10.2018, яким сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за поставлений газ. Тому нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат на кошти в сумі 322 825, 06 грн, які погашені згідно з умовами договору про організацію взаєморозрахунків, вважає безпідставними. Також при прийнятті рішення просить врахувати важкий фінансовий стан підприємства, оскільки затримка у погашенні заборгованості виникла з незалежних від нього обставин, зокрема, невідповідність затвердженого тарифу до економічно обґрунтованого рівня; відсутність відшкодування різниці в тарифах; заборгованість споживачів перед КП "Бориславтеплоенерго" та його збитковість. Просить зменшити розмір нарахованої пені на 90%, закрити провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 322 825, 06 грн та відмовити у стягненні нарахованих на суму боргу 322 825, 06 грн - пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якому останній зазначив, що враховуючи умови договору, підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ не змінює строки та умови розрахунків за цим договором. Просить позов задовольнити в повному обсязі.
На підтвердження відсутності основної заборгованості за договором №5177/1617-ТЕ-21 від 11.10.2016 відповідач подав письмові пояснення, до яких долучив акт звіряння розрахунків між сторонами від 30.04.2019, в якому не значиться заборгованість за спірним договором.
Позивачем подано суду ще один розрахунок заборгованості, в якому не значиться основна заборгованість за договором, однак нараховано 608 322, 64 грн пені, 160 276, 13 грн 3% річних та 644 060, 71 грн інфляційних втрат.
Надалі відповідачем подано уточнення до відзиву на позов, в якому він посилається на рішення у справі № 826/9665/16, котрим визнано протиправною (незаконною) постанову Кабінету Міністрів України № 315 від 27.04.2016 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 року № 758", за якою визначалась ціна природного газу в укладеному сторонами договорі та вважає, що розрахунок за переданий газ має бути перерахований по ціні 1 770, 74 грн за 1000 куб.м. Також відповідач долучив контррозрахунок, в якому різниця між нарахованою вартістю газу та встановленою постановою КМУ № 758 становить 12 710 493, 83 грн. Просить в задоволенні позову відмовити за їх безпідставністю.
Крім того, відповідачем подано суду клопотання про зменшення розміру неустойки з долученням до нього ряду документів, а саме: звіту про фінансові результати за 2018 рік та за 9 місяців 2019 року; протоколу засідання Територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах № 1 ТЕ/05; довідки про заборгованість за спожите теплопостачання; інформації по різниці в тарифах станом на 01.05.2019 та 01.01.2020.
У судовому засіданні 12.02.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги в частині нарахованої пені, 3% річних та інфляційних втрат. Факт оплати основної заборгованості не заперечив.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Однак від директора підприємства надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із захворюванням та перебуванням у відпустці представника Андруневич М.С. та відсутністю іншого належного представника. До клопотання відповідачем долучено копію листка непрацездатності та наказу на відпустку з 05.02.2020 по 28.02.2020.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду даної справи, колегія суддів відхиляє його, враховуючи таке.
З аналізу статтей 202 та 216 ГПК України вбачається, що суд вправі відкладати розгляд справи в межах встановленого цим кодексом строку та у разі неможливості вирішити спір у даному судовому засіданні.
Однак з матеріалів справи вбачається, що тридцятиденний строк розгляду даної справи по суті закінчиться 21.02.2020, в той час, як представник відповідача - Андруневич М.С. перебуватиме у відпустці до 28.02.2020. Також судом встановлено, що матеріали справи містять достатньо доказів та пояснень позицій обох сторін для прийняття судового рішення за відсутності відповідача. Крім того, суд звертає увагу відповідача, що директор товариства не позбавлений права особисто з'явитись в судове засідання у разі неможливості забезпечити участь представника.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив таке.
11 жовтня 2016 року ПАТ «НАК Нафтогаз України» (Постачальник) та КП «Бориславтеплоенерго» (Споживач) уклали договір №5177/1617-ТЕ-21 постачання природного газу, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 договору).
Пунктом 2.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 23.11.2016 сторони встановили, що продавець передає покупцеві у період з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року газ обсягом до 3989, 778 тис. куб. м.
Приймання - передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання - передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п. 3.4 договору).
Відповідно до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 5 930, 40 грн (з ПДВ).
Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п. 5.4. договору).
Відповідно до п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За умовами п. 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20.
Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3. цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов'язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором (п. 8.3 договору).
Відповідно до п. 12.1 договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року природний газ на загальну суму 19 807 666, 47 грн, що підтверджено актами приймання - передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 1 718 499, 46 грн; від 30.11.2016 на суму 3 397 294, 87 грн; від 31.12.2016 на суму 3 714 458, 59 грн; від 31.01.2017 на суму 4 852 253, 28 грн; від 28.02.2017 на суму 3 360 123, 13 грн; від 31.03.2017 на суму 2 765 037, 14 грн.
Акти підписані представниками двох сторін, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб сторін договору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснював розрахунки за отриманий газ з порушенням строків, встановлених п. 6.1 договору.
Розрахунок за газ, отриманий у жовтні 2016 року в сумі 936 692, 27 грн здійснено згідно з постановою КМУ № 20, суму 67 259, 53 грн - зараховано в оплату спожитого за спірним договором газу згідно з листом відповідача № 571 від 31.10.2016 як переплата по іншій угоді, решта - власними коштами. Остаточний розрахунок власними коштами проведено 18.01.2017.
Розрахунок за газ, отриманий у листопаді 2016 року в сумі 3 397 294, 87 грн, тобто повністю, здійснено згідно з постановою КМУ № 20.
Розрахунок за газ, отриманий у грудні 2016 року в сумі 3 360 178, 31 грн здійснено згідно з постановами КМУ № 20, решта - власними коштами. Остаточний розрахунок власними коштами проведено 27.01.2017.
Розрахунок за газ, отриманий у січні 2017 року в сумі 4 191 466, 73 грн здійснено згідно з постановами КМУ № 20, решта - власними коштами. Остаточний розрахунок власними коштами проведено 23.08.2017.
Розрахунок за газ, отриманий у лютому 2017 року в сумі 959 257, 82 грн здійснено згідно з постановою КМУ № 20, решта - власними коштами. Остаточний розрахунок власними коштами проведено 28.03.2018.
Розрахунок за газ, отриманий у березні 2017 року в сумі 322 825, 06 грн здійснено згідно з договором про організацію взаєморозрахунків № 63/110 від 18.10.2018, решта - власними коштами. Остаточний розрахунок власними коштами проведено 28.03.2018.
Вказані обставини не заперечуються обома сторонами.
За порушення строків здійснення остаточного розрахунку за газ (до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу) позивачем заявлені до стягнення на підставі п. 8.2 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України 608 322, 64 грн пені, 204 991, 73 грн 3% річних та 776 634, 60 грн інфляційних втрат.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, враховуючи таке.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що на виконання договору купівлі-продажу природного газу №5177/1617-ТЕ-21 від 11.10.2016 позивач поставив відповідачу в період з жовтня 2016 року по березень 2017 року природний газ на загальну суму, зазначену в актах - 19 807 666, 47 грн. За умовами договору (п.6.1) відповідач мав повністю оплатити отриманий в кожному місяці газ до 25-го числа (включно) наступного місяця, проте, остаточні розрахунки за кожен місяць були проведені відповідачем з порушенням встановлених строків.
В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Правові наслідки порушення зобов'язання, визначені ст. 611 ЦК України, якою передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За порушення строків оплати газу договором (п. 8.2) передбачено сплату пені у розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі п. 8.2 договору та ст. 625 ЦК України позивачем заявлені до стягнення 608 322, 64 грн пені, 204 991, 73 грн 3% річних та 776 634, 60 грн інфляційних втрат, нарахованих за листопад 2016 року - липень 2018 року.
Поряд з цим, одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз".
Таке регулювання визначено у Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій.
Правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача, зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій.
Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства.
Сторони, підписавши спільні протокольні рішення, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків.
Враховуючи викладене, ні пеня, ні 3% річних та інфляційні втрати на заборгованість, погашену спільними протокольними рішеннями не нараховується.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18, в постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 908/885/18, постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 906/985/18.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується обома сторонами, що розрахунки за поставлений газ здійснювались частково за рахунок субвенцій з державного бюджету та частково власними коштами.
Позивачем заявлено до стягнення 322 825, 06 грн основної заборгованості.
Однак така вимога позивача є безпідставною, оскільки відповідач до відзиву на позов долучив договір про організацію взаєморозрахунків № 63/110 від 18.10.2018, предметом якого є саме субвенція з державного бюджету на суму 322 825, 06 грн для оплати заборгованості за спірним договором. Також відповідачем долучено платіжне доручення № 6 від 29.11.2018 про перерахування таких коштів.
Тому в задоволенні вимоги позивача про стягнення 322 825, 06 грн основного боргу слід відмовити за безпідставністю, оскільки такого на момент подання позову вже не існувало.
Перевіривши розрахунок позивача, долучений до позовної заяви, судом встановлено, що нарахування проведені із правильно визначеним початком виникнення прострочення, за кожен місяць окремо, пеня нарахована в межах 6-місячного строку, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, інфляційні втрати нараховано з урахуванням позиції, викладеної у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Щодо акта від 31.10.2016 на суму 1 718 499, 46 грн.
Пеня нарахована за період з 26.11.2016-17.01.2017 на загальну суму 12 675, 98 грн. Здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено, що така становить більше ніж заявлено позивачем, однак враховуючи межі позовних вимог, підлягає до стягнення 12 675, 98 грн.
3% річних за період з 26.11.2016 по 17.01.2017 на суму 5 883, 69 грн та інфляційні втрати за грудень 2016 року на суму 9 541, 83 грн позивачем нараховано на суми заборгованості, в які не враховано проплату згідно з постановою КМУ № 20. Здійснивши власні розрахунки, судом встановлено, що до стягнення підлягає 1 810, 52 грн 3% річних нарахованих за період з 26.11.2016 по 17.01.2017 та 1 111, 60 грн інфляційних втрат, нарахованих за грудень 2016 року.
Щодо акта від 30.11.2016 на суму 3 397 294, 87 грн.
Пеня та інфляційні втрати по даному акту не заявлялись.
3% річних позивачем нараховано за період з 27.12.2016 по 17.01.2017 на суму 6 139, 24 грн. Однак заборгованість по зазначеному акту оплачена згідно з постановою КМУ № 20, тому на неї не нараховуються 3% річних.
Щодо акта від 30.12.2016 на суму 3 714 458, 59 грн.
Пеня нарахована за 26.01.2017 на суму 40, 90 грн. Здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено, що така становить більше ніж заявлено позивачем, однак враховуючи межі позовних вимог, підлягає до стягнення 40, 90 грн.
3% річних за період з 26.01.2017 по 27.02.2017 на суму 3 952, 46 грн позивачем нараховано на суми заборгованості, в які не враховано проплати згідно з постановами КМУ № 20. Здійснивши власний розрахунок, судом встановлено, що до стягнення підлягає 5, 84 грн 3% річних, нарахованих за 26.01.2017 на заборгованість в сумі 71 092, 93 грн.
Інфляційні втрати по даному акту не заявлялись.
Щодо акта від 31.01.2017 на суму 4 852 253, 28 грн.
Пеня нарахована за період з 28.02.2017 по 22.08.2017 на загальну суму 51 045, 93 грн. Здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено, що така становить більше ніж заявлено позивачем, однак враховуючи межі позовних вимог, підлягає до стягнення 51 045, 93 грн.
3% річних за період з 28.02.2017 по 22.08.2017 на суму 29 699, 37 грн та інфляційні втрати за березень-липень 2017 року на суму 133 995, 65 грн позивачем нараховано на суми заборгованості, в які не враховано проплати згідно з постановами КМУ № 20. Здійснивши власні розрахунки, судом встановлено, що до стягнення підлягає 7 292, 29 грн 3% річних нарахованих за період з 28.02.2017 по 22.08.2017 та 33 148, 07 грн інфляційних втрат за березень-липень 2017 року.
Щодо акта від 28.02.2017 на суму 3 360 123, 13 грн.
Пеня нарахована за період з 28.03.2017 по 27.03.2018 на загальну суму 253 435, 51 грн. Здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено, що така становить більше ніж заявлено позивачем, однак враховуючи межі позовних вимог, підлягає до стягнення 253 435, 51 грн.
3% річних за період з 28.03.2017 по 27.03.2018 на суму 80 356, 20 грн та інфляційні втрати за квітень 2017 року - лютий 2018 року на суму 317 235, 83 грн позивачем нараховано на суми заборгованості, в які не враховано проплату згідно з постановою КМУ № 20. Здійснивши власні розрахунки, судом встановлено, що до стягнення підлягає 68 687, 40 грн 3% річних нарахованих за період з 28.03.2017 по 27.03.2018 та 275 373, 95 грн інфляційних втрат, нарахованих за квітень 2017 року - лютий 2018 року.
Щодо акта від 31.03.2017 на суму 2 765 037, 14 грн.
Пеня нарахована за період з 26.04.2017 по 25.10.2017 на суму заборгованості 2 765 037, 14 грн та за розрахунком позивача становить 291 124, 32 грн. Однак позивачем не врахованого того факту, що згідно з договором про організацію взаєморозрахунків № 63/110 від 18.10.2018 відповідач розрахувався за спожитий газ на суму 322 825, 06 грн. Тому санкції на цю суму не нараховуються. Отже пеню слід нараховувати на заборгованість в сумі 2 442 212, 08 грн. Здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено, що така за період з 26.04.2017 по 25.10.2017 становить 308 120, 18 грн, тобто більше, ніж заявлено позивачем. Тому до стягнення підлягає 291 124, 32 грн пені.
3% річних за період з 26.04.207 по 03.07.2018 на суму 78 960, 77 грн та інфляційні втрати за період з травня 2017 року по травень 2018 року позивачем також нараховано без врахування оплати заборгованості на суму 322 825, 06 грн. Здійснивши власний розрахунок суд встановив, що до стягнення підлягає 67 445, 20 грн 3% річних, нарахованих на суму заборгованості 2 442 212, 08 грн за період з 26.04.2017-27.03.2018 та 268 417, 49 грн інфляційних втрат за період з травня 2017 року по лютий 2018 року.
Отже підставно позивачем заявлено до стягнення з відповідача 608 322, 64 грн пені, 145 241, 25 грн 3% річних та 578 051, 11 грн інфляційних втрат.
Поряд з цим, відповідачем заявлено клопотання про зменшення пені на 90%, яке підлягає до задоволення частково, враховуючи таке.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).
Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Суд враховує, що відповідно до умов договору №5177/1617-ТЕ-21 від 11.06.2016 відповідач отримував природний газ від позивача виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Одними з причин виникнення заборгованості відповідача перед позивачем за природний газ стала відсутність своєчасного фінансування в тарифах, несвоєчасне фінансування бюджетних установ, які є споживачами КП "Бориславтеплоенерго", а також ненадходження оплати від населення.
З долучених відповідачем до матеріалів справи звітів про фінансові результати за 2018 рік та 9 місяців 2019 року; довідок про наявність перед КП "Бориславтеплоенерго" заборгованості населення в сумі 15 114 298, 37 грн, бюджетних установ - 547 972, 22 грн, інших - 198 185, 82 грн, пільг - 52 090, 59 грн, різниці в тарифах - 38 699 грн станом на 01.05.2019 та заборгованості населення в сумі 14 908 653 грн, бюджетних установ - 689 061, 65 грн, інших - 569 645, 09 грн, різниці в тарифах: по бюджету - 38, 70 тис. грн, населення - 14 500, 47 грн станом на 01.01.2020 вбачається, що зазначене підприємство не є прибутковим.
Також суд бере до уваги, що позивач використав передбачені законодавством і договором засоби компенсації матеріальних втрат та забезпечення виконання зобов'язання боржником, яке відноситься до об'єктів життєзабезпечення та стратегічного призначення та є збитковим підприємством.
Стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора. А сплата надмірно великих штрафних санкцій зачіпатиме не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість вчасного та якісного надання населенню послуг з теплопостачання.
Крім того, діяльність позивача та відповідача провадиться на принципі забезпечення захисту прав та інтересів споживачів. У відносинах між сторонами, відповідач є споживачем природного газу, а у відносинах з населенням - надавачем послуг з опалення та постачання гарячої води.
Тому при здійсненні права на зменшення розміру пені, суд повинен враховувати не лише майнові, але й інші інтереси сторін спору, керуючись у тому числі засадами справедливості, добросовісності та розумності.
Беручи до уваги наведене вище, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, враховуючи фінансовий стан відповідача, причини неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати та його ступінь вини, заявлення до стягнення крім пені також 3% річних та інфляційних втрат, відсутності основної заборгованості за поставлений природний газ, суд дійшов висновку про задоволення заявленого відповідачем клопотання частково, та зменшення розміру пені на 50 %.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовної вимоги про стягнення 322 825, 06 грн основного боргу слід відмовити, оскільки такий сплачено відповідачем ще до подання позову у даній справі. Також слід відмовити в задоволенні вимог про стягнення 59 750, 48 грн 3% річних та 198 583, 49 грн інфляційних втрат за їх безпідставністю та зменшити правомірно заявлену до стягнення в сумі 608 322, 64 грн пеню на 50%.
Отже до стягнення підлягає 304 161, 32 грн пені, 145 241, 25 грн 3% річних та 578 051,11 грн інфляційних втрат.
В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Бориславтеплоенерго" (місцезнаходження: 82300, Львівська область, місто Борислав, вул. Коваліва, будинок 52А, ідент. код: 13809128) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 6, ідент. код: 20077720) 304 161, 32 грн пені, 145 241, 25 грн 3% річних, 578 051, 11 грн інфляційних втрат та 19 974, 22 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 24.02.2020.
Головуючий суддя Галамай О. З.
Суддя Мазовіта А.Б.
Суддя Петрашко М.М.