Справа № 175/586/20
Провадження № 1-кс/175/141/20
іменем України
20 лютого 2020 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю:
прокурора - ОСОБА_3
розглянувши у судовому засіданні в залі суду смт. Слобожанське клопотання слідчого Дніпровського РВП Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_3 про арешт майна, а також перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження за №12019040440001643 від 05.12.2019 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, у рамках якого було подано клопотання, та дослідивши докази по даному матеріалу, -
Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, в обґрунтування якого зазначив, що у провадженні СВ Дніпровського районного відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 25.10.2019 за № 12019040440001643, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.
02.12.2019 року, до ЧЧ Дніпровського РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, надійшла заява від ОСОБА_5 про те, що невстановлені особи самовільно зайняли земельну ділянку, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Обухівка, напроти будинку по вул. Білякова 86. (ЖЕО 19757 від 05.12.2019 року).
Даний факт зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 05.12.2019 за № 120190404400014643, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.
В ході досудового розслідування було допита в якості свідка ОСОБА_6 , яка пояснила, що проживає за вищевказаною адресою сумісно зі своїми дітьми. Також їй відомо, що на прибережній зоні річки Оріль, якоюсь установою було незаконно виділено земельну ділянку, яка розташована по вулиці Білякова, а саме напроти будинку АДРЕСА_1 . Також вона бачила, що в період часу з серпня місяця 2019 року по грудень 2019 року проводились незаконні роботи, а саме на вказаній ділянці викорчували дерева, також до берегу підпливав плавучий кран, який намивав пісок на берег, чим порушує законодавство земельних та водних ресурсів. Власника вказаної ділянки вона не знає. також правопорушники захопили прибережно-захисну смугу. Затровили гербіцидами аморфу, очерет а також заодно і воду з рибою.
Далі, 02.12.2019 року, близько 09:00 рану, їй зателефонувала депутат Обухівської селищної ради ОСОБА_7 , та повідомила що на вказаній ділянці проводяться вищевказані незаконні роботи, а також попрохала її, щоб я прийшла та написала матеріал як журналіст, матеріал про вказане кримінальне правопорушення. Прийшовши на дане місце, де на березі стояв річний плавучий кран, громадська організація, але правопорушників вже не було. Наталія також повідомила їй, що коли була водна поліція і опитувала правопорушника вказаного плавучого крану на підставі ст. 63 Конституції України, відмовився надавати будь-яких пояснень відносно себе, членів сім'ї та близьких родичів.
Також 03.12.2019 року знову трапилась вказана подія і вони викликали журналістів, яким вони дали інтерв'ю та вже в той день плавучого крану не було.
На сьогоднішній день, вказана ділянка вже повністю розчищена від дерев та очерету. Також хочу доповнити, що починаючи з 1 листопада 2019 року весняно-літньої заборони на зимувальних ямах забороняється любительське, спортивне та промислове рибальство. Це передбачено пунктом 8.3 правил промислового рибальства рибогосподарських водних об'єктах України, пунктом 4.14.3 правил любительського і спортивного рибальства, за погодженням Інституту рибного господарства НААН України. Хто міг скоїти вказане правопорушення. Більше по даному факту доповнити мені нічого.
Також допитано в якості свідка ОСОБА_8 , котра пояснила, що проживає за вищевказаною адресою сумісно зі своїм чоловіком. Також їй відомо, що на прибережній зоні річки Оріль, якоюсь установою було незаконно виділено земельну ділянку, яка розташована по вулиці Білякова, а саме напроти будинку АДРЕСА_1 . Також вона бачила, що в період часу з серпня місяця 2019 року по грудень 2019 року проводились незаконні роботи, а саме на вказаній ділянці викорчували дерева, також до берегу підпливав плавучий кран, який намивав пісок на берег, чим порушує законодавство земельних та водних ресурсів. Власника вказаної ділянки я не знає.
01.12.2019 року вона знаходилась вдома. Близько 10:00 години їй подзвонила її сусідка ОСОБА_9 та сказала, що на вказаній ділянці знову намивають з річки Оріль, пісок та ведуться незаконні роботи. Також ОСОБА_10 повідомила їй, щоб вона йшла на вказане місце з метою зупинити незаконні роботи.
Прийшовши на вказане місце, де вже була поліція, громадська організація в кількості близько 50 чоловік, а також на березі знаходився плавучий кран. Після чого вони надали свої пояснення поліції і написали заяву.
Далі, 02.12.2019 року, вдень, точний час не зможе вказати, коли вона також знаходилась вдома, то їй знову подзвонила ОСОБА_10 і повідомила, що на вказаній ділянці проводяться вищевказані незаконні роботи. Прийшовши на дане місце, де вже також знаходилась поліція, на березі стояв плавучий кран, громадська організація, але правопорушників вже не було.
Також, 03.12.2019 року знову трапилась вказана подія і вони викликали журналістів, яким вони дали інтерв'ю та вже в той день плавучого крану не було.
На сьогоднішній день, вказана ділянка вже повністю розчищена від дерев та очерету. Хто міг скоїти вказане правопорушення, їй не відомо, але вона підозрює власника вказаної ділянки. Більше по даному факту доповнити їй нічого.
Також, в ході досудового розслідування було допитано в якості свідка ОСОБА_11 , котра пояснила, що проживає за вищевказаною адресою. Також їй відомо, що на прибережній зоні річки Оріль, якоюсь установою було незаконно виділено земельну ділянку, яка розташована по вулиці Білякова, а саме напроти будинку АДРЕСА_1 . Також вона бачила, що в період часу з серпня місяця 2019 року по грудень 2019 року проводились незаконні роботи, а саме на вказаній ділянці викорчували дерева, також до берегу підпливав плавучий кран, який намивав пісок на берег, чим порушує законодавство земельних та водних ресурсів. Власника вказаної ділянки я не знає.
01.12.2019 року вона знаходилась вдома. Близько 10:00 години їй подзвонила ОСОБА_12 та сказала, що на вказаній ділянці знову намивають з річки Оріль, пісок та ведуться незаконні роботи. Також ОСОБА_13 повідомила їй, щоб вона йшла на вказане місце з метою зупинити незаконні роботи.
Прийшовши на вказане місце, де вже була поліція, громадська організація, а також на березі знаходився плавучий кран. Після чого вони надали свої пояснення поліції і написали заяву.
Далі, 02.12.2019 року, вдень, точний час не зможе вказати, коли вона також знаходилась вдома, то їй знову подзвонила ОСОБА_13 і повідомила, що на вказаній ділянці проводяться вищевказані незаконні роботи. Прийшовши на дане місце, де вже також знаходилась поліція, на березі стояв плавучий кран, громадська організація, але правопорушників вже не було.
Також, 03.12.2019 року знову трапилась вказана подія і вони викликали журналістів, яким вони дали інтерв'ю та вже в той день плавучого крану не було.
На сьогоднішній день, вказана ділянка вже повністю розчищена від дерев та очерету. Хто міг скоїти вказане правопорушення, їй не відомо, але вона підозрює власника вказаної ділянки. Більше по даному факту доповнити мені нічого.
Допитано в якості свідка ОСОБА_14 , котрий пояснив що 09.09.2019 року ним було придбано через ріелторів дві земельні ділянки розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , з кадастровими номерами: 1221455400:01: 012: 0455 та 1221455400:01:012:0451 (за яку суму я його придбав, не пам'ятаю). Після придбання ділянки через деякий час у мене змінилися обставини і мною було прийнято рішення про продаж вищевказаних земельних ділянок. Також свідок зазначив, що ніяких робіт на даних ділянках не проводив. За весь час, він два рази був на зазначених ділянках і останній раз там був у вересні місяці.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1221455400:01:012:0455 площею 0,0333 га та 1221455400:01:012:0451право власності на земельну ділянку зареєстровано за гр. ОСОБА_14 , РНОКПП НОМЕР_1 . Тим самим встановлено, що біля вказаних земельних ділянок знаходяться на прибережній зоні ще земельні ділянки з кадастровими номерами: 1221455400:01:012:0456 площею 0,0326 га, 1221455400:01:012:0450 площею 0,059 га, 1221455400:01:012:0449 площею 0,06 га, 1221455400:01:012:0453 площею 0,0426 га, 1221455400:01:012:0452 площею 0,0528 га, 1221455400:01:012:0454 площею 0,0415 га.
Таким чином, земельні ділянки з кадастровими номерами: 1221455400:01:012:0455 площею 0,0333 га, 1221455400:01:012:0451, 1221455400:01:012:0456 площею 0,0326 га, 1221455400:01:012:0450 площею 0,059 га, 1221455400:01:012:0449 площею 0,06 га, 1221455400:01:012:0453 площею 0,0426 га, 1221455400:01:012:0452 площею 0,0528 га, 1221455400:01:012:0454 площею 0,0415 га. є предметом злочину, з метою у подальшому не допустити їх перепродажу іншим особам.
У подальшому необхідно зі спеціалістами Держгеокадастру у Дніпропетровській області та спеціалістами екологічної інспекції у дніпропетровській області провести огляд земельних ділянок з кадастровими номерами: 1221455400:01:012:0455 та 1221455400:01:012:0451 та на даний час зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, а також є предметом злочину, можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також для забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
Крім того, на даному етапі досудового розслідування виникла потреба у забороні на право користування вищевказаними земельними ділянками (проведення будівельних чи будь-яких інших робіт), до встановлення правових підстав на виконання робіт та осіб, які вже провели роботи на них, включаючи земельну ділянку, яка є державною власністю.
Слідчий просив накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами: 1221455400:01:012:0455 площею 0,0333 га, 1221455400:01:012:0451, 1221455400:01:012:0456 площею 0,0326 га, 1221455400:01:012:0450 площею 0,059 га, 1221455400:01:012:0449 площею 0,06 га, 1221455400:01:012:0453 площею 0,0426 га, 1221455400:01:012:0452 площею 0,0528 га, 1221455400:01:012:0454, заборонити відчуження продажу, користуватися вказаними земельними ділянками (проводити будівельні чи будь-яких інші роботи на них). З метою забезпечення арешту майна, керуючись ч. 2 ст. 172 КПК України розглянути дане клопотання без повідомлення власників майна.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала.
Слідчий суддя, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
СВ Дніпровського РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040440001643 від 05.12.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно з п.7 ч.2 ст.131КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5ст.132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з вимогами п.1 ч.2 ст.170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За змістом ч.3 ст.170КПК України у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу),а також розумністьта співрозмірністьобмеження прававласності завданнямкримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч. 11 ст.170 КПК України заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу(ч.1ст.173 КПК України).
Слідчий суддя звертає увагу на те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється за попередньою кваліфікацією за ч.1 ст.197-1 КК України, а саме за фактом самовільного зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.
Разом із тим, земельна ділянка - це частина земельної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами суб'єктів власності. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки (ст.79 Земельного Кодексу України).
Посилання слідчого в клопотанні про арешт майна на те, що зазначені земельні ділянки зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, зокрема, незаконного використання, при цьому, як вказано в клопотанні, ці факти вже зафіксовані шляхом проведення слідчих дій, але разом з тим, у слідчого наразі виникла необхідність збереження і недопущення подальшого використання (проведення будівельних робіт), відчуження вказаних ним земельних ділянок, то такі доводи слідчий суддя вважає необґрунтованими. Оскільки огляд наданих до клопотання матеріалів засвідчує відсутність обґрунтування заявленого слідчим ризику.
Крім того, слідчим не доведено, що майно, на яке він просить накласти арешт, відповідає критеріямст.98 КПК України.
Отже, під час розгляду клопотання про накладення арешту на земельні ділянки у кримінальному провадженні не доведено необхідності арешту майна, та подане клопотання не містить будь-яких доказів існування ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законом.
Зазначене узгоджується зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Як неодноразово зазначав ЄСПЛ у своїх рішеннях, судам необхідно визначати необхідність втручання в мирне володіння майном, визначення підстав та умов такого втручання й про критерії визначення хиткої межі для дотримання балансу між суспільними і приватними інтересами, щоб не покласти на одну зі сторін непомірного тягаря.
Згідно з ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Так, вимоги ч.1ст.173 КПК Українизобов'язують слідчого суддю, суд відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 КПК України.
Враховуючи зміст клопотання про арешт майна і заявлену підставу та мету для його арешту, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, викладених слідчим у клопотанні, слідчий суддя вважає, що слідчим не доведено, що без арешту вказаного майна не можливо проведення слідчих дій, а також не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, про який ідеться в клопотанні, що він виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи осіб, що є правові підстави для такого арешту, а також можливі наслідки здійснення арешту, а саме обмеження права власності, є розумними і співрозмірними із завданням кримінального провадження.
Таким чином, на підставі викладеного, слідчий суддя дійшов до висновку, що слідчим не доведено наявність передбачених законом правових підстав та необхідності накладення арешту на майно, а тому в задоволенні клопотання необхідно відмовити в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання слідчого Дніпровського РВП Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12019040440001643 від 05.12. 2019 року - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
1.