ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.02.2020Справа № 910/17402/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Будшляхмаш»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 387236,78 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Будшляхмаш» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 629 202,69 грн., з яких 48 345,36 грн. 3% річних, 96 925,36 грн. інфляційних втрат та 483 932,19 грн. пені.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору поставки, укладеного між сторонами, позивач поставив товар, однак, відповідач оплатив товар з простроченням строку встановленому в договорі, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 48 345,36 грн. 3% річних, 96 925,36 грн. інфляційних втрат та 483 932,19 грн. пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 вказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали та встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви.
18.12.2019 та 20.12.2019 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Будшляхмаш» надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/17402/19 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
11.01.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивачем невчасно надано відповідачу оригінал рахунку-фактури та оригінал акту приймання передачі товару, а тому строк викання зобов'язань з оплати товару відповідачем не пропущений. Також відповідач зауважує, що позивачем неправильно розраховано суму пені, оскільки в договорі сторони погодили пеню в розмірі облікової ставки НБУ, а позивач нарахував пеню, як подвійну облікову ставку НБУ.
17.01.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказав, що всі загальні реквізити для акту приймання-передачі має видаткова накладна, а рахунок-фактуру був отриманий відповідачем, так як жодних зауважень до поставки товару відповідачем не заявлено. Щодо розміру пені, то позивач погоджується з відповідачем в частині необхідності перерахування пені по обліковій ставці НБУ.
Разом з відповіддю на відзив позивач надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач посилаючись на приписи ст. 46 ГПК України, просить суд стягнути з відповідача 48 345,36 грн. 3% річних, 96 925,36 грн. інфляційних втрат та 241 966,09 грн. пені.
Суд розглянувши вищевказану заяву позивача від 15.01.2020, встановив наступне.
У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскільки заява позивача про зменшення розміру позовних вимог відповідає вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв вказану заяву до розгляду, у зв'язку із чим, розгляд справи здійснюється у редакції вимог заяви (від 15.01.2020) про зменшення позовних вимог.
27.01.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надішли заперечення на відповідь, в яких відповідач зазначив, що пояснення позивача щодо отримання рахунку-фактури не можуть бути належним доказом виконання договірних умов позивачем.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
12.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Будшляхмаш» (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (перейменоване на Акціонерне товариство «Українська залізниця») в особі виробничого підрозділу «Київське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» (замовник, відповідач) укладений договір поставки №УЗ/ЦБМЕС-18454/Б (надалі - договір), предметом якого є поставка постачальником каналопромивочної машини (далі - товар) згідно зі специфікацією №1 (додаток № 1).
Товар мав бути поставлений постачальником у строки, які визначені Замовником згідно заявки (п. 5.1. договору).
Згідно із п. 5.5. договору, товар постачається на склад Замовника: м. Київ, вул. Качалова, 5, найменування підрозділу - виробничий підрозділ «Київське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» ПАТ «українська залізниця» на умовах DDP в редакції Інкотермс 2010.
Представник замовника при прийнятті товару зобов'язаний звірити його відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в рахунку-фактурі і накладній, розписатися за отримання товару та видати представнику постачальника довіреність, що підтверджує право представника на отримання даної партії товару (п. 5.7. договору).
Загальна сума по договору становить 3 158 400,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 526 400,00 грн. (п. 6.4. договору).
В пункті 7.2. договору сторони погодили, що розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 10 банківських днів з дати реєстрації податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства України та дати отримання замовником необхідних документів (копії залізничної накладної, оригінал рахунку-фактури, оригінал акту приймання передачі). Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.
Згідно із п. 8.1. договору, прийом товару здійснюється замовником у відповідності з Інструкцією №П-6 про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 зі змінами та доповненнями та Інструкцією №П-7 про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 зі змінами та доповненнями за наявності товарно-супровідних документів: товарно-транспортної накладної, пакувальних аркушів, рахунку-фактури, документів, що підтверджують якість товару.
Відповідно до п. 10.2. договору, у разі порушення строків оплати товару, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
У відповідності до підписаної між сторонами специфікації №1 (додаток №1 до договору) сторонами погоджено найменування, кількість, вартість товару, що становить 3 158 400,00 грн.
Позивач зазначає, що на виконання умов договору поставив відповідачу товар на суму 3 158 400,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №9217 від 01.11.2018 та довіреністю № 1631 від 22.10.2018.
Податкову накладну було зареєстровано 23.11.2018 на суму 3 158 400,00 грн.
Проте, відповідач оплатив товар з простроченням платежу, що вбачається з платіжних доручень: №1474779 від 28.12.2018 (оплата 500 000 грн.), №1978378 від 09.07.2019 (оплата 1 239 200,00 грн.), №1996349 від 18.07.2019 (оплата 1 239200,00 грн.).
Оскільки відповідачем прострочено оплату товару, то позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача пені у сумі 241 966,09 грн. (нараховану з 08.12.2018 по 27.12.2018, з 28.12.2018 по 25.04.2019, з 26.04.2019 по 07.06.2019), 3% річних у сумі 48 345,36 грн. (нараховані з 08.12.2018 по 27.12.208, з 28.12.2018 по 08.07.2019, з 09.07.2019 по 17.07.2019) та інфляційні втрати у сумі 96 925,14 грн. (нараховані за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2019 року).
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору позивач згідно видатковою накладною №9217 від 01.11.2018 поставив відповідачу товар на загальну суму 3 158 400,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За змістом пункту 7.2. договору сторонами визначено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 10 банківських днів з дати реєстрації податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства України та дати отримання змовником необхідних документів (копії залізничної накладної, оригінал рахунку-фактури, оригінал акту приймання передачі). Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів, з цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Доводи відповідача про відсутність порушень щодо строку виконання зобов'язання з оплати поставленого товару не приймаються судом до уваги, оскільки у відповідності до умов договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання залежить від дати поставки товару (протягом 10 банківських днів з дати поставки).
У відповідності до пункту 8.1. договору, прийом товару здійснюється згідно із вимогами Інструкції №П-6 про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 зі змінами та доповненнями за наявності товарно-супровідних документів: товарно-транспортної накладної, пакувальних аркушів, рахунку-фактури, документів, що підтверджують якість товару.
Згідно із п. 12 Інструкції №П-6 про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965, приймання продукції за кількістю проводиться по транспортним і супровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликами та ін.) відправника (виробника). Відсутність зазначених документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документи відсутні.
З урахуванням наведеного, прийняття відповідачем товару відповідно до умов договору повинно здійснюватись за умови наявності товарно-супровідних документів, в тому числі рахунку-фактури та у разі його відсутності необхідно скласти акт про фактичну наявність продукції та зазначити у ньому, які документи відсутні.
Матеріали справи не містять документів в підтвердження відсутності рахунку-фактури на оплату під час прийняття продукції.
Факт передачі товару відповідачу підтверджується видатковою накладною та відповідачем не заперечується. Видаткова накладна була підписана представниками сторін та вказана видаткова накладна немає записів щодо відсутності в момент передачі товару рахунків-фактури та/або інших документів.
Видаткова накладна містить всі необхідні реквізити для встановлення факту передачі товару відповідачу, а тому немає потреби у наданні додаткових підтверджуючих документів (наприклад акту приймання передачі) на доказ поставки товару позивачем.
Більш того, у видатковій накладній міститься посилання на рахунок-фактуру, що також, спростовує доводи відповідача про те, що позивачем не було надано відповідачу рахунку-фактури.
З урахуванням наведеного, суд вважає безпідставними заперечення відповідача щодо не настання строку виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару.
Враховуючи погоджені сторонами строки оплати, строк виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару за видатковою накладною від 01.11.2018, враховуючи дату реєстрації податкової накладної, настав 07.12.2018.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що відповідач прострочив оплату товару поставленого по видатковій накладні від 01.11.2018, що належним чином доведено, документально підтверджено та відповідачем не спростовано.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У зв'язку із простроченням оплати вартості поставленого товару позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені у сумі 241 966,09 грн. (нараховану з 08.12.2018 по 27.12.2018, з 28.12.2018 по 25.04.2019, з 26.04.2019 по 07.06.2019), 3% річних у сумі 48 345,36 грн. (нараховані з 08.12.2018 по 27.12.208, з 28.12.2018 по 08.07.2019, з 09.07.2019 по 17.07.2019), та інфляційні втрати у сумі 96 925,14 грн. (нараховані за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2019 року).
В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.
За змістом з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у пункті 10.2. договору, згідно із яким сторони погодили, що за порушення строків оплати товару, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ, від суми заборгованості, за кожний день прострочки, включаючи день оплати.
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат наданого позивачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 48 345,36 грн. 3% річних, 96 925,36 грн. інфляційних втрат та 241 966,09 грн. пені в повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Будшляхмаш».
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача згідно задоволених вимог у редакції заяви про зменшення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Оскільки на даний час позивачем не заявлено клопотання про повернення судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог, то питання про повернення суми судового збору на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", наразі не вирішується судом.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код: 40075815) в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03035, м. Київ, вул. Льва Толстого, 61, ідентифікаційний код: 41149437) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Будшляхмаш» (03113, м. Київ, проспект Перемоги, 68/1, офіс 62, ідентифікаційний код: 32670703) пеню у сумі 241966,09 грн, 3% річних у сумі 48345,36 грн та інфляційні втрати у розмірі 96925,14 грн та судовий збір у розмірі 5808,55 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Дата складення повного тексту рішення: 24.02.2020.
Суддя О.В. Гулевець