ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.02.2020Справа № 910/18684/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська комунальна компанія»
до Приватного акціонерного товариство «Енергополь-Україна»
про стягнення 412 160,64 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська комунальна компанія» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариство «Енергополь-Україна» про стягнення 412 160,64 грн., з яких 368 231,56 грн. основного боргу, 38 754,73 грн. пені, 3 464,87 грн. 3% річних та 1 709,48 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором про надання послуг з управління №12/003 від 01 жовтня 2012 року, зокрема, в порушення умов вищезазначеного договору відповідач безпідставно відмовляється від підписання актів наданих послуг та від сплати боргу з компенсації вартості спожитої електроенергії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/18684/19 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідач відзиву на позов не надав. Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 27.12.2019, направленою на адресу місцезнаходження відповідача та отриманою відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 53408498.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська комунальна компанія» (управитель, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Енергополь-Україна» (балансоутримувач, відповідач) укладено договір про надання послуг з управління від 01.10.2012 №12/003 (далі - договір).
Предметом даного договору є зобов'язання управителя надавати балансоутримувачу послуги на Об'єкті, який перебуває на балансі балансоутримувача, а балансоутримувач доручає управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, яка надійшла від мешканців Об'єкту, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов'язані з управлінням Об'єктом, у разі, коли управитель отримав згоду балансоутримувача на такі витрати.
В пункті 1.1. договору надано визначення поняття та термінів вказаних в договорі.
Так, балансоутримувач Об'єкту - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своечасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом - Приватне акціонерне товариство «Енергополь-Україна».
Управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління Об'єктом і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська комунальна компанія».
Управління - дії, спрямовані на забезпечення сталого функціонування Об'єкту відповідно до їх цільового призначення і збереження їх споживчих якостей, а також на організацію забезпечення потреби мешканців Об'єкту в отриманні житлово-комунальних послуг відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Об'єкт управління - група будинків і споруд, які становлять цілісний майновий комплекс, разом з прилеглими до них прибудинковими територіями за адресою: м. Київ, вул. Ю. Кондратюка, 1-7, що надаються в управління.
Згода - ненадання заперечень з боку Балансоутримувача щодо умов цього Договору упродовж 30 днів або іншого встановленого Договором терміну.
Відповідно до п. 7.1. договору, сторони погодилися, що балансоутримувач оплачує надані управителем Послуги за нежитлові приміщення і квартири з покупцями якими не підписано Акти прийому-передачі цих приміщень та квартир - щомісяця, в межах встановленого та затвердженого тарифу послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з розрахунку загальної площі таких приміщень і квартир.
Пунктом 8.1. договору передбачено, що оплата послуг за кожен розрахунковий період здійснюється (платежі вносяться) не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним.
Цей договір укладається згідно з п. 3 ст. 205, ст.ст. 642, 643 Цивільного кодексу України строком на 5 років, якщо інше не буде заявлено балансоутримувачем в письмовій формі. Договір вважається продовженим на той же самий термін, якщо за місяць до закінчення його строку жодною із сторін не буде письмово заявлено про розірвання договору або необхідність його перегляду.(п. 12.3. договору).
Балансоутримувач, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати послуг, на вимогу управителя зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у цей період, від простроченої суми за кожний день прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом (п. 8.3. договору).
Позивач зазначає, що на виконання умов договору надав відповідачу послуги по управлінню оплати за електроенергію (вартість перетікання реактивної електроенергії; спожита електроенергія - нежитлові приміщення І черга, спожита електроенергія - нежитлові приміщення ІІ черга, втрати активної електроенергії на мережах) на суму 472 225,45 грн. за період з січня 2019 року по листопад 2019 року, що підтверджується актами надання послуг: №97 від 31.01.2019, №558 від 28.02.2019, №661 від 31.03.2019, №794 від 30.04.2019, №878 від 31.05.2019, №974 від 30.06.2019, №1054 від 31.07.2019, №1131 від 31.08.2019, №1124 від 30.09.2019, №190 від 31.10.2019, №275 від 28.11.2019, №277 від 30.11.2019.
Акти надання послуг за січень 2019 року та лютий 2019 року про компенсацію за перетікання реактивної електроенергії; про компенсацію спожитої електроенергії (нежитлові приміщення І черга), про компенсацію спожитої електроенергії (нежитлові приміщення ІІ черга) підписані сторонами договору.
Акти надання послуг з березня 2019 року по листопад 2019 року про компенсацію за перетікання реактивної електроенергії; про компенсацію спожитої електроенергії (нежитлові приміщення І черга), про компенсацію спожитої електроенергії (нежитлові приміщення ІІ черга) та акт надання послуг з січня 2019 року по листопад 2019 року про компенсацію втрат активної електроенергії підписані тільки зі сторони позивача.
Зазначені акти (які підписані тільки позивачем) направлені на адресу відповідача та отримані відповідачем, що вбачається з відміток на супровідних листах: від 02.05.2019, від 03.06.2019, від 01.07.2019, від 01.08.2019, від 02.09.2019, від 01.10.2019, від 04.11.2019, від 28.11.2019, від 02.12.2019.
Акт надання послуг, згідно з умовами укладеного сторонами договору, є документом, який відповідним чином засвідчує факт надання послуги. Таким чином, під час розгляду спору, господарський суд, враховуючи обставини, що входять до предмету доказування у справі, зобов'язаний встановити чи має місце факт надання послуги, відповідно до умов договору. При цьому, відсутність підписаного двостороннього акта надання послуг не є перешкодою для захисту суб'єктивного матеріального права, у разі, якщо господарський суд, на підставі зібраних у справі та оцінених у сукупності доказів, встановить факт її (послуги) надання належним чином та в установлений договором строк.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач направив для підписання відповідачеві вищенаведені акти надання послуг, однак такі залишились без підпису зі сторони відповідача.
Разом з цим суд зазначає, що згідно з пунктом 13.3. договору управитель вважає, що всі підписи, повідомлення, вимоги, запити та акцепти є здійсненні балансоутримувачем чи уповноваженим представником балансоутримувача, якщо заперечення проти цього не надійшли упродовж п'яти робочих днів з моменту вчинення відповідних дій.
В п. 1.1. договору надано визначення згоди, що означає ненадання заперечень з боку Балансоутримувача щодо умов цього Договору упродовж 30 днів або іншого встановленого Договором терміну.
Однак, відповідач не надав належних та допустимих доказів направлення вмотивованих заперечень на зазначені акти.
Надання послуг позивач також підтвердив розрахунками-розшифровками на кожний місяць.
Враховуючи умови договору та додаткові докази надання послуг, суд вважає, що позивач довів надання послу відповідачу з січня 2019 року по листопад 2019 року, що є підставою для проведення розрахунків між сторонами.
Також позивач виставляв відповідачу рахунки для оплати з надані послуги: №75 від 31.01.2019, №168 від 28.02.2019, №239 від 31.01.2019, №317 від 30.04.2019, №386 від 31.05.2019, №465 від 30.06.2019, №519 від31.07.2019, №579 від 31.08.2019, №1131 від 31.08.2019, №644 від 30.09.2019, №83 від 31.10.2019, №159 від 28.11.2019, №162 від 30.11.2019.
Відповідач частково оплатив заборгованість в сумі 103 993,89 грн.
Позивач звертався до відповідача з вимогами від 27.09.2019, від 18.11.2019 про погашення боргу.
Проте, відповідач відповіді на вимоги не надав, заборгованість за надані послуги повністю не сплатив.
Оскільки відповідач в повному обсязі не розрахувався за надані позивачем послуги, то позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 368 231,56 грн. основного боргу. У зв'язку з простроченням виконання зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 38 754,73 грн. пені, 3 464,87 грн. 3% річних та 1 709,48 грн. інфляційних втрат.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору позивач згідно з актами надання послуг за період з січня 2019 року по листопад 2019 року надав відповідачу послуги на загальну суму 472 225,45 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом пункту 8.1. договору сторонами визначено, що оплата послуг за кожен розрахунковий період здійснюється (платежі вносяться) не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним.
Натомість, відповідач частково оплатив заборгованість в сумі 103 993,89 грн.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів, з цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Враховуючи погоджені сторонами строки оплати, строк виконання зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг настав.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що заборгованість відповідача розмірі 368 231,56 грн. за договором про надання послуг з управління доведена належним чином, документально підтверджена та відповідачем не спростована.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У зв'язку із простроченням оплати вартості наданих послуг позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені в розмірі 38 754,73 грн. 3 464,87 грн. 3% річних та 1 709,48 грн. інфляційних втрат.
В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
За змістом з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Балансоутримувач, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати послуг, на вимогу управителя зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у цей період, від простроченої суми за кожний день прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом (п. 8.3. договору).
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При перевірці розрахунку пені наданого позивачем суд встановив, що позивач нарахував пеню за простроченими платежами за лютий, березень і квітень 2019 року у період, який перевищує 6 місяців, що не відповідає вимогам ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.
Суд здійснивши перерахунок пені, дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення пені в розмірі 33115,13 грн.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат наданого позивачем, судом дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 3 464,87 грн. 3% річних, 1709,48 грн. інфляційних втрат в повному обсязі.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська комунальна компанія».
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариство «Енергополь-Україна» (04201, м. Київ, вул. Кондратюка, 1, ідентифікаційний код: 20022334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська комунальна компанія» (04201, м. Київ, вул. Кондратюка, 1, ідентифікаційний код: 38261519) основну заборгованість у сумі 368231,56 грн., пеню у сумі 33115,13 грн., 3% річних у сумі 3464,87 грн., інфляційні втрати у розмірі 1709,48 грн. та судовий збір у розмірі 6097,82 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Дата складення повного тексту рішення: 24.02.2020.
Суддя О.В. Гулевець