20.02.2020
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/591/20
нп 1-кп/490/405/2020
20 лютого 2020 року місто Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва в складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1
секретаря - ОСОБА_2 ,
за участі прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №62019150000000731 відомості про яке внесено 23.09.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, неодруженого, з середньою загальною освітою, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, має на утриманні малолітню дитину, працює не офіційно, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,-
18.01.2018 відповідно до наказу№18 командира військової частини НОМЕР_1 солдат строкової військової служби ОСОБА_4 з 18 січня 2018 року зарахований до списків особового складу частини та поставлений на всі види забезпечення, а з 19 січня 2018 року - на котлове забезпечення по нормі №3 морській та підпункту «в» пункту 2 норми № морській, а також призначено на посаду кухаря господарчого відділення взводу матеріально-технічного забезпечення гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної групи, ВОС-869569М, шпк «матрос».
В подальшому, ОСОБА_4 укладено з Міністерством оборони України в особі т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком на 6 (шість) місяців, у зв'язку з чим на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2018 №77 останній призначений на посаду кухаря господарчого відділення взводу матеріально-технічного забезпечення 3 гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 .
Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації, є день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Таким чином, 18.01.2018 матрос ОСОБА_4 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з чим останній набув статусу військовослужбовця у військовій частині НОМЕР_1 - особи, яка проходить військову службу, а з 29.03.2018 розпочав виконання свого військового обов'язку - проходження військової служби за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно положень ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це час, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це час період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Таким чином, з 17.03.2014 року по теперішній час в Україні діє особливий період.
Також, у ст. 1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну особливий період як періоду, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 (затверджений Законом України від 17.03.2014 №1126-У11 «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію»), на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.
Згідно вимог п. п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.
Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби ОСОБА_4 достеменно було відомо, і до часу нез'явлення вчасно на службу останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього обов'язки.
Проходячи військову службу, ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, ОСОБА_4 зобов'язаний дотримуватися вимог ст. ст. 9, 11, 14, 16, 37, 40, 216, 221 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Однак, діючи в порушення вимог вищевказаних нормативних актів, матрос ОСОБА_4 вчинив умисний військовий злочин проти встановленого порядку несення військової служби.
Так, 06.07.2018 о 08 год. 30 хв. матрос ОСОБА_4 , з метою ухилитися від військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, не з'явився вчасно на службу без поважних причин у військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та продовжував незаконно перебувати поза її межами, проводячи час на власний розсуд за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , приховуючи свою належність до Збройних Сил України, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам, як про військовослужбовця, який не з'явився вчасно до військової частини.
20.08.2019 о 10 год. 40 хв. матрос ОСОБА_4 самостійно прибув до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Миколаєві, чим повідомив про себе.
Умисні дії ОСОБА_4 , які виразилися у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової службі), кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю та пояснив, що повністю підтверджує обставини, викладені в обвинувальному акті, оскільки за сімейними обставинами він за сімейними обставинами самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 . У вчиненому обвинувачений щиро покаявся, просив його суворо не карати.
Оскільки в судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а так само визнав всі фактичні обставини його вчинення, а прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, за відсутності їх заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, переконавшись у тому, що всі зазначені особи правильно розуміють зміст встановлених обставин, в порядку ст. 349 ч. 3 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені показаннями обвинуваченого, наданими ним безпосередньо в судовому засіданні, які відповідають всім фактичним обставинам інкримінованого ОСОБА_4 діяння і ніким не оспорюються, суд приходить до переконання, що діяння, яке вчинено обвинуваченим дійсно мало місце, воно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України і ОСОБА_4 винуватий у його вчиненні, так як він будучи військовослужбовцем (крім строкової службі), не з'явився вчасно на службу без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Відповідно до положень ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.
При призначенні покарання ОСОБА_4 суд, відповідно до положень ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, данні про особу обвинуваченого, який раніше не судимий,в силу ст. 89 КК України, неодружений, має постійне місце мешкання, характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, а тому приходить до висновку про необхідність призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі, строком на 3 (три) роки, звільнивши обвинуваченого від реального його відбуття на підставі вимог ст. 75 КК України, якщо протягом встановленого іспитового строку один рік він не вчинить іншого кримінального правопорушення, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде найбільш необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.
Крім того, суд вважає необхідним, у зв'язку із звільненням ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, на підставі вимог п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженню не заявлений.
Речові докази у справі відсутні.
Витрати на залучення експертів для проведення експертиз відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370- 374, 394 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України і призначити йому покарання у вигляді 3-х (трьох) років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття призначеного йому покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на 1 (один) рік.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання.
Вирок суду набирає законної сили після спливу тридцяти денного строку, встановленого ст. 395 КПК України для його оскарження. Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з часу отримання вироку суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку в порядку ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя: ОСОБА_1