Справа №949/1679/19
24 лютого 2020 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019180110000244 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця зареєстрованого та фактично проживаючого АДРЕСА_1 , громадянина України, освіти середньої спеціальної, одруженого, непрацюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
18 травня 2019 року біля 10 год. ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем "BMW Х5", реєстраційний номер НОМЕР_1 , в світлу пору доби, рухаючись за межами населеного пункту, по асфальтній, сухій, заокругленій автодорозі Р-76 КПП Прикладники-Зарічне-Дубровиця, зі сторони м. Дубровиця Рівненської області в напрямку с. Золоте Дубровицького району, на відстані 1,1 км. від кільця, що знаходиться біля м. Дубровиця, проявив неуважність до дорожньої обстановки, раптово виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення з зустрічним автомобілем "CITROEN NEMO", реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 від чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді множинних саден та подряпин обличчя параорбітальної гематоми лівого ока, внутрішньотканинної гематоми в ділянці в проекції лівої половини грудної клітки, внутрішньотканинної гематоми латеральної поверхні верхньої третини лівого стегна, травми поперекової ділянки (із забоєм правої нирки, гематоми нижнього полюсу лівої нирки), відриву ліктьового відростку лівої ліктьової кістки, які, згідно висновку судово-медичної експертизи №205 від 04.09.2019 року, відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, які викликали довготривалий розлад здоров'я.
У безпосередньому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і шкідливими наслідками, що настали, є грубе порушення водієм автомобіля ОСОБА_4 наступних пунктів Правил дорожнього руху України:
п. 1.3 - згідно якого учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;
п. 1.5 - згідно якого дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
п. 2.3 "б", "д" - згідно яких, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
п. 2.9 "а" - згідно якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
п. 10.1 - згідно якого перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
п. 12.1 - згідно якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
п. 12.3 - згідно якого у разі виникнення небезпеки руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;
п. 13.1 - згідно якого водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться. і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу;
п. 13.3 - згідно якого під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у вчиненому злочині визнав у повному обсязі та повністю підтвердив показання надані в ході досудового розслідування та обставини, зазначені в обвинувальному акті.
Так, з показань обвинуваченого вбачається, що обставини скоєння злочину він не заперечує, докази, здобуті органом досудового розслідування, не оспорює. У скоєному щиро кається.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 повністю підтвердила обставини, які вказані в обвинувальному акті. При цьому зазначила, що обвинувачений ОСОБА_4 відшкодував їй заподіяну матеріальну та моральну шкоду, а тому претензій до нього немає.
Крім повного визнання вини обвинуваченим, його винність у вчиненні вказаного злочину повністю доводиться доказами, отриманими в ході судового розгляду та наявними в матеріалах кримінального провадження.
Суд, за відсутності заперечень учасників судового провадження, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин та за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши їм, що в такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, а тому кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 286 КК України є правильною.
Відповідно до ст.ст. 86, 94 КПК України, суд, оцінюючи досліджені у судовому засіданні показання обвинуваченого, вважає, що ці докази отримані у порядку, встановленому цим Кодексом, а тому є допустимими та прямо підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме, що обвинувачений порушив правила дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
При вирішенні питання про призначення покарання, суд, відповідно до ст. ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також роз'яснення, що містяться п.п. 20, 21 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 р. "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", відповідно до яких, при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, та особу винного.
Тому суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання, негативно ставиться до скоєного, не перебуває на обліку в лікаря нарколога та лікаря психіатра КЗОЗ "Дубровицька ЦРЛ", раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Також суд враховує обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченого, суд вважає щире каяття .активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставиною, яка, відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжує покарання обвинуваченого, судом визнається вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Касаційний кримінальний суд у своїй постанові від 22.03.2018 року у справі №759/7784/15-к вказав, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.
Пленум Верховного Суду України в пункті 3 своєї постанови від 24.10.2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" зазначає, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Тому, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить з того, що вчинений обвинуваченим злочин є злочином проти безпеки руху та експлуатації транспорту та у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості.
Окрім того, при призначенні покарання суд також враховує і думку потерпілої ОСОБА_5 , яка у судовому засіданні зазначили, що завдана їй злочином шкода відшкодована, з обвинуваченим примирились.
Отже, факт щирого каяття обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України в повному обсязі знайшов своє відображення в ході судового розгляду.
Слід зазначити, що як передбачає ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
При цьому судом враховано положення п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", де зазначено, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Однак, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, враховуючи характеризуючі дані особи винного, поведінку обвинуваченого після ДТП, який щиро розкаявся у вчиненому, з урахуванням вищенаведених пом'якшуючих обставин, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України, у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що визначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого, попередження вчинення нових злочинів, а тому його виправлення можливе без ізоляції від суспільства та призначення реальної міри покарання.
Питання про речові докази та питання витрат на залучення експерта суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 100, 124 КПК України
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, призначивши покарання у виді штрафу в розмірі 300 (триста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 5100 грн. (п'ять тисяч сто гривень) з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
Речові докази:
- автомобіль "CITROEN NEMO", реєстраційний номер НОМЕР_2 , який передано на зберігання ОСОБА_6 - повернути власнику ОСОБА_6 ;
- автомобіль "BMW Х5", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який передано на зберігання ОСОБА_7 - повернути законному володільцю ОСОБА_7 .
Стягнути на підставі ст. 124 КПК України з ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судової інженерно-транспортної експертизи у сумі 1884,12 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят чотири гривні дванадцять копійок) (висновок експерта №3.1-311/19 від 06.06.2019 року), судової інженерно-транспортної експертизи у сумі 1884,12 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят чотири гривні дванадцять копійок) (висновок експерта №3.1-310/19 від 05.06.2019 року), судової інженерно-транспортної експертизи у сумі 3768,24 грн. (три тисячі сімсот шістдесят вісім гривень двадцять чотири копійки) (висновок експерта №3.1-312/19 від 13.06.2019 року), судової інженерно-транспортної експертизи у сумі 942,06 грн. (дев'ятсот сорок дві гривні шість копійок) (висновок експерта №3.1-313/19 від 07.06.2019 року), судової інженерно-транспортної експертизи у сумі 1884,12 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят чотири гривні дванадцять копійок) (висновок експерта №3.1-669/19 від 10.10.2019 року), а всього 10362,66 грн. (десять тисяч триста шістдесят дві гривні шістдесят шість копійок).
Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Голова Дубровицького
районного суду: ОСОБА_1