Дата документу 19.02.2020 Справа № 554/9703/19
Провадження № 2/554/151/2020
19 лютого 2020 року м. Полтава
Октябрський районний суд м.Полтави у складі:
головуючого-судді Чуванової А.М.
за участю секретаря Колесніченко О.П.,
за участю учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
представник відповідача - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку в спільному майні з виплатою її вартості, визнання права власності,-
Позивач ОСОБА_1 у жовтні 2019 року звернулася до суду з позовом про припинення права на частку в спільному майні з виплатою її вартості, визнання права власності, в якому просила припинити право власності ОСОБА_3 на частку в спільному майні, а саме: на 5/12 часток квартири АДРЕСА_1 , стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 вартість 5/12 часток квартири в розмірі 100083 гривень; визнати за ОСОБА_1 право власності на 5/12 часток квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 34,6 кв.м, житловою площею 17,4 кв.м; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений при подачі позову судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказала, що вона є власником 7/12 часток квартири АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 27.02.2019 року державним нотаріусом Четвертої полтавської державної нотаріальної контори Ткаченко Н.В. (5/12 часток) та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 27.02.2019 року державним нотаріусом Четвертої полтавської державної нотаріальної контори Ткаченко Н.В. (1/6 частка). Іншим співвласником вищезазначеної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 18.02.2018 року державним нотаріусом Четвертої полтавської державної нотаріальної контори Ткаченко Н.В., є ОСОБА_3 , якій належить 5/12 часток.
Згідно висновку експерта №32-19 експертного будівельно-технічного дослідження квартири, виконаного судовим експертом Авдєєвим А.К. 08.08.2019 року, запропонувати варіанти виділу 5/12 та 7/12 частиниквартири АДРЕСА_1 , не представляється можливим. Вказана квартира є однокімнатною, загальною площею 34,6 кв.м, житловою площею 17,4 кв.м (кімната 6 площею 17,4 кв.м). Запропонувати варіанти порядку користування квартирою між двома співвласниками не представляється можливим.
Таким чином, частка відповідача в розмірі 5/12 частки квартири не може бути виділена в натурі, є незначною. При цьому квартира є річчю неподільною.
Відповідач у спірній квартирі не зареєстрована, не проживає, за комунальні послуги не сплачує, участі в утриманні житла не приймає, та не має намірів здійснювати участь в такому утриманні, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , а отже має у користуванні інше житло.
Між сторонами склались неприязні стосунки, відповідач перебуває на обліку в наркологічному диспансері, засуджена вироком суду та відбувала покарання у виправній колонії, що унеможливлює спільне володіння та користування квартирою.
Із висновку експерта №82 за результатами оціночно-будівельного дослідження, складеного судовим експертом Федоровим Д. Ф. 28.08.2019 року вбачається, що ринкова вартість 5/12 частин квартири АДРЕСА_1 , станом на дату проведення дослідження складає 100083 гривень. Позивачем попередньо внесено суму відшкодування вартості частки майна на депозитний рахунок суду в розмірі 100083 гривень.
Оскільки, частка відповідача у зазначеній квартирі за своїм розміром та вартістю є незначною, виділити частку у спільному майні в натурі з технічної точки зору неможливо, спільне володіння і користування квартирою між позивачем та відповідачем неможливо, відповідач не проживає в квартирі, має у користуванні інше житло, тому позивач вважає, що припинення права спільної часткової власності відповідача на 5/12 часток у спірній квартирі, не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам його сім'ї.
Ухвалою суду від 19.11.2019 року було відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач подала до суду відзив, в якому просила відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Вказала, що для свого проживання вона вимушена винаймати житло у різних власників, а тому у неї немає постійного житла, а власником квартири, яку вона винаймає в даний час та зареєстрована в ній, є ОСОБА_7 .
В спірній квартирі ні позивач ні відповідач не проживають, відповідач сплачує вартість комунальних послуг за квартиру, про що свідчать долучені квитанції, але надати ключі від квартири позивач відмовляється. За проведеною оцінкою ринкової вартості квартири ТОВ «Юридична Компанія «Право. ЮА» ринкова вартість квартири становить 458208 гривень і підтверджує заперечення відповідача проти позову позивача про ринкову вартість квартири в сумі 240200 гривень. Припинення права власності відповідача на 5/12 часток квартири за запропонованою позивачем ціною 100083 гривень, яка явно не являється ринковою ціною, завдасть істотної шкоди її інтересам як співвласника квартири.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити. Вказала, що в квартирі вона має намір жити, тому не згодна за ціною 240000 гривень продавати. Позивач надала відповідачу дублікат ключів, сплачує за квартиру, не проживає, бо там немає опалення.
Представник позивача - Шиян В.О. в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити з підстав зазначених в заяві.
Відповідач - ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в задоволенні вимог. Вказала, що вона є інвалідом 3 групи, у неї немає іншого житла, на даний час у неї є доступ до квартири, вона має намір жити в ній.
Представник відповідача ОСОБА_4 . в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у задоволенні вимог. Вказав на те, що вартість квартири занижена позивачем, а сума не відповідає вартості 5/12 частин квартири. Відповідач немає іншого житла, згоди на отримання грошової компенсації немає.
Заслухавши осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником 7/12 часток квартири АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 27.02.2019 року державним нотаріусом Четвертої полтавської державної нотаріальної контори Ткаченко Н.В. (5/12 часток) та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 27.02.2019 року державним нотаріусом Четвертої полтавської державної нотаріальної контори Ткаченко Н.В. (1/6 частка). Іншим співвласником вищезазначеної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 18.02.2018 року державним нотаріусом Четвертої полтавської державної нотаріальної контори Ткаченко Н.В., є ОСОБА_3 , якій належить 5/12 часток (а.с.9-12 - свідоцтва про право на спадщину за законом, витяг).
Згідно висновку експерта №32-19 експертного будівельно-технічного дослідження квартири, виконано судовим експертом Авдєєвим А.К. 08.08.2019 року, запропонувати варіанти виділу 5/12 та 7/12 частиниквартири АДРЕСА_1 , не представляється можливим. Вказана квартира є однокімнатною, загальною площею 34,6 кв.м, житловою площею 17,4 кв.м (кімната 6 площею 17,4 кв.м). Запропонувати варіанти порядку користування квартирою між двома співвласниками не представляється можливим (а.с.13-16).
Із висновку експерта №82 за результатами оціночно-будівельного дослідження, складеного судовим експертом Федоровим Д. Ф. 28.08.2019 року вбачається, що ринкова вартість 5/12 частин квартири АДРЕСА_1 , станом на дату проведення дослідження складає 100083 гривень (а.с.19-29).
За проведеною оцінкою ринкової вартості квартири ТОВ «Юридична Компанія «Право. ЮА» ринкова вартість квартири становить 458208 гривень (а.с.62-83).
На виконання вимог ч. 2 ст. 365 ЦК України, позивач ОСОБА_1 внесла на депозит суду суму, грошову компенсацію, яку вона має сплатити відповідачу, згідно квитанції №22015 від 21.10.2019 року сума у розмірі 100083 гривень внесена на депозит суду як компенсація частки майна ОСОБА_3 (а.с.1 - квитанція).
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Відповідно ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
За умовами ч.ч.1,2 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Згідно ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
В постанові Верховного Суду № 61-4860св18 від 30 травня 2018 року Верховний Суд дійшов висновку про те, що в силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358, ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності. Згідно ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
При цьому право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
В ухвалі ВССУ від 27.01.2016 року у справі №6-12402ск15 суд зазначив, що відсутність іншого житла у співвласника квартири, частка якого припиняється на підставі ст.365 ЦК України, є істотною шкодою, що завдається йому у зв'язку з таким припиненням права власності.
Оскільки відповідач не має іншого житла, припинення її права на частку у спірній квартирі завдасть їй істотної шкоди.
Суд також звертає увагу, що відповідачу ОСОБА_3 на праві власності належить 5/12 частин спірної квартири, що жодним чином не підпадає під критерій «незначної частки».
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Враховуючи, що позивач не довела наявності сукупності всіх передбачених статтею 365 ЦК України підстав для припинення права власності відповідача на належну їй частку у спільному майні та в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач має на праві власності інше житло, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Твердження позивача, що спірна квартира є неподільною, суд оцінює критично, оскільки в даному випадку не існує спору про поділ квартири, позов подано щодо припинення права на частку в майні, що перебуває у спільній частковій власності, стягнення грошової компенсації та визнання права власності на частки у квартирі.
Доводи позивача, що відповідач не утримує житло, не сплачує житлово-комунальні послуги по утриманню спірної квартири, суд не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про стягнення компенсації вартості житлово-комунальних послуг відповідно до розміру часток відповідача у квартирі.
Твердження позивача, що спільне проживання у спірній квартирі неможливе у зв'язку з неприязними стосунками та непорозуміннями між сторонами суд не приймає до уваги, вважає їх безпідставними та юридично неспроможними.
Відповідач пояснила, що квартира, в якій вона тимчасово проживає, належить на праві власності іншій особі. Також відповідач посилається на те, що придбати житло за запропоновані позивачем кошти неможливо, а інших коштів для придбання житла вона не має.
Враховуючи, що позивач не довела наявності сукупності всіх передбачених статтею 365 ЦК України підстав для припинення права власності відповідача на належну їй частку у спільному майні та в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач має на праві власності інше житло, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Оскільки, в задоволенні позову відмовлено, то у відповідності до ст.141 ЦПК України сплачені позивачем судовий збір та витрати на правову допомогу не відшкодовуються.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,,259,263-265,268 ЦПК України, ст.365 ЦК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку в спільному майні з виплатою її вартості, визнання права власності - відмовити.
Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 355 ЦПК України подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
У відповідності до п.п.15.5 п.15 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;
відповідач - ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення складено 24.02.2020 року.
Суддя: А.М.Чуванова