Справа № 467/1182/19
1-кп/467/52/20
20.02.2020 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі :
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
потерпілих - ОСОБА_5 , ОСОБА_6
законного представника потерпілих - ОСОБА_7
психолога - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка об'єднане кримінальне провадження № 12019150130000292, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 липня 2019 року по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області, громадянина України, не одруженого, не працюючого, на утриманні неповнолітніх та/або непрацездатних осіб не має, на час ухвалення вироку не має зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання, фактично проживає за адресою : АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, -
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків, що настали, а також форми вини і мотивів кримінального правопорушення
Суд визнав доведеним, що в кінці липня 2019 року, більш точного часу в ході досудового розслідування не установлено, ОСОБА_4 , перебуваючи на території домоволодіння АДРЕСА_2 , де, реалізуючи умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень невизначеного ступня тяжкості ОСОБА_5 , який виник на грунті раптових неприязних відносин із нею, розуміючи суспільно - небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, з метою з'ясувати місце перебування грошей, умисно наніс один удар дерев'яною палицею в область голови ОСОБА_5 , тим самим спричинивши їй легке тілесне ушкодження у вигляді підшкірної гематоми тім'яної ділянки голови.
Крім цього, в кінці липня 2019 року, більш точного часу в ході досудового розслідування не установлено, ОСОБА_4 , перебуваючи на території домоволодіння АДРЕСА_2 , де, реалізуючи умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень невизначеного ступня тяжкості ОСОБА_6 , який виник на грунті раптових неприязних відносин із нею, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання їх суспільно - небезпечних наслідків, з метою з'ясувати місце перебування грошей, умисно наніс один удар металевою трубою в область лівої ноги ОСОБА_6 , тим самим спричинивши їй легке тілесне ушкодження у вигляді гематоми лівого стегна.
Таких висновків суд дійшов, провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні усіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, ураховуючи положення ст. 84 КПК України щодо доказів і оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості й достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку.
Позиція учасників судового провадження
Так, допитаний у порядку ст. 351 КПК України обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому діяння визнав та пояснив суду, що з листопада 2017 року він спільно проживає із ОСОБА_9 без реєстрації шлюбу в с. Іванівка Арбузинського району Миколаївської області.
Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 доводяться доньками ОСОБА_9 .
В кінці травня 2019 року діти приїхали на літні канікули та проживали разом із ним і його цивільною дружиною ОСОБА_9 .
В кінці липня 2019 року у нього виник конфлікт із дітьми, через те, що зникли гроші.
Так, приблизно в кінці липня 2019 року ОСОБА_9 дала ОСОБА_10 та ОСОБА_11 паспорт, у якому знаходилась купюра номіналом 100 гривень., та сказала віднести його іншого будинку, який знаходиться неподалік.
Наступного дня дружина попросила дітей принести паспорт із грішми, однак, вони принесли пустий паспорт, а грошей у нього вже не було. На його запитання де ділась купюра, вони відповіли, що нічого не знають і не брали її.
Оскільки ніхто, крім них не знав про наявність грошей у паспорті і не міг забрати їх, то він, перебуваючи на подвір'ї домоволодіння, намагаючись з'ясувати у дітей, де поділись гроші, схопив дерев'яний брусок, яким один раз вдарив ОСОБА_10 по голові. Після цього, взявши алюмінієву трубу, наніс один удар ОСОБА_11 в область ноги.
Чи були на них відразу видимі тілесні ушкодження він не знає, але про синці у дітей дізнався лише через день, коли за ними прихали працівники Служби у справах дітей.
Неповнолітні потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у свою чергу, будучи допитаними із дотриманням правил, у тому числі, й визначених ст.354 КПК України, зокрема, в присутності психолога, кожна окремо, пояснили суду наступне.
Зокрема, ОСОБА_5 вказала, що влітку 2019 року вона разом із сестрою ОСОБА_11 проживали в будинку їх матері, так як були шкільні канікули.
При цьому, разом із ними проживає ОСОБА_4 .
Одного разу мати дала їм паспорт і сказала віднести його до іншого будинку, який знаходиться неподалік та, аби ОСОБА_4 не знав про це. Тоді вона разом із сестрою ОСОБА_11 занесли його та сховали під подушку.
Наступного дня мати попросила їх принести паспорт, що вони й зробили, однак, ніяких грошей там не було.
Тоді ОСОБА_4 почав питати її де поділись кошти, які були в паспорті, на що вона відповіла, що не знає і не брала їх.
Після цього він почав сильно кричати, узявши в кухні качалку для тіста, якою вдарив її по голові.
Оскільки їй було сильно боляче, то вона розплакалась, а пізніше на голові з'явилась шишка, яку вона в той же день показала бабусі. Коли її оглядав лікар, то сказав, що на голові є синець.
Також ОСОБА_4 вдарив її по нозі металевою трубою.
Потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що ОСОБА_4 , який проживає разом із її матір'ю, сказав, що вона та її сестра ОСОБА_10 вкрали гроші, які мати попросила їх віднести до іншого будинку.
Але так як вони ніяких грошей не брали, про що й сказали йому, то він спочатку вдарив ОСОБА_10 , а потім і її металевою трубою по нозі.
Оскільки їй було боляче, а матір була на роботі, то вони із сестрою побігли до бабусі, яка проживає неподалік.
Законний представник неповнолітніх потерпілих ОСОБА_7 суду вказала, що очевидцем події вона не була, але зі слів дітей знає, що їх забрали працівники Служби у справах дітей Арбузинської РДА в Миколаївській області.
Зокрема, у серпні 2019 року в смт. Арбузинка вона зустріла свого двоюрідного брата та батька дітей ОСОБА_12 , який повідомив їй, що діти перебувають в Арбузинській ЦРЛ через їх побиття ОСОБА_4 .
Після цього, ОСОБА_12 пішов до поліції, а вона - в лікарню аби відвідати дітей.
Коли вона звернулась до Служби у справах дітей Арбузинської РДА, то їй сказали, що вона може забрати ОСОБА_10 і ОСОБА_11 до себе, а тому з 22 серпня 2019 року вони проживають разом з нею в смт. Костянтинівка.
Законний представник вказала, що коли вона купала дітей, то бачила вм'ятину на голові у ОСОБА_10 і синець на нозі у ОСОБА_11 . При цьому, діти розповіли, що їх бив ОСОБА_4 .
В подальшому діти скаржились на біль в області ударів і не лягали спати без ввімкненого світла.
Ці показання обвинуваченого та пояснення потерпілих, у тому числі, й їх законного представника, враховуючи, що вони отримані у передбачений законом спосіб і сприймались судом безпосередньо, слід визнати допустимим, а також належними, позаяк, вони прямо і непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають для нього значення, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Оцінка інших доказів, наданих стороною обвинувачення на підтвердження обставин кримінального правопорушення
Свідок ОСОБА_13 , будучи допитаною згідно із положеннями ст.352 КПК України, зокрема, попередженою про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, суду показала, що ОСОБА_4 проживає разом із її донькою ОСОБА_9 без реєстрації шлюбу близько двох років.
Потерпілі - це діти її доньки та чоловіка останньої ОСОБА_12 , які проживають разом із її донькою та ОСОБА_4 ..
Точно не пам'ятає, але десь у серпні 2019 року, коли діти прийшли до неї додому, то вона помітила у ОСОБА_11 синець на нозі, а у ОСОБА_10 на голові - шишку. Також у ОСОБА_14 був синець на нозі ближче до стегна.
При цьому, діти сказали, що їх бив ОСОБА_4 , однак, за що вони не знають.
Діти були у неї напередодні і ніяких тілесних ушкоджень вона у них не бачила.
Свідок показала, що раніше діти ніколи не скаржились на нього, іноді називали його татом, а він, у свою чергу, відносився до них добре.
Тож, допитавши свідка сторони обвинувачення обставин, визначених ст. 87 КПК України в ході її допиту і протягом усього судового розгляду установлено не було, а так само як і будь-яких даних, передбачених ч. 2 ст. 96 КПК України щодо свідка, як то, показання, документи, які підтверджують її репутацію, зокрема, щодо засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність останньої, суд у своєму розпорядженні не мав.
І, відповідно, сприймає показання свідка як достовірні і належні, позаяк, вони кореспондуються за своєю суттю з іншими фактичними обставинами, що випливають із інших досліджених судом доказів.
Крім того, суд із дотриманням правил ст.358 КПК України дослідив надані стороною обвинувачення документи, як то, висновки експерта, що містять у собі зафіксовані відомості, які, у свою чергу, можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Так, згідно висновку експерта № 375-М від 28 серпня 2019 року у ОСОБА_6 в наданій амбулаторній карті виявлено діагноз - гематома лівого стегна. Дане тілесне ушкодження могло утворитись від дії тупого (их) твердого (их) предмету (ів) при обставинах вказаних в ухвалі (один удар металевою трубою по нозі) і відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Ушкодження (гематома лівого стегна) при падінні з висоти власного зросту на площину утворитись не могло.
Із висновку експерта № 376- М від 28 серпня 2019 року слідує, що у ОСОБА_5 в амбулаторній карті при огляді хірургом 25 липня 2019 року було виявлено підшкірну гематому тім'яної ділянки голови розміром 2х2,5 см. Дане тілесне ушкодження могло утворитись від дії тупого твердого предмета і відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Гематома могла виникнути від одного удару дерев'яною палицею по голові і при падінні з висоти власного зросту її утворення неможливе.
Вказані докази суд сприймає як належні у розумінні положень ст. 85 КПК України, оскільки останні містять відомості щодо наявності тілесних ушкоджень у потерпілих, їх кількість, характер, локалізацію та механізм утворення, а також ступінь тяжкості, що визначає правову кваліфікацію діяння.
До того ж, висновки відповідають вимогам ст.ст. 101,102 КПК України, у тому числі й щодо їх змісту та даних щодо попередження експерта про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України, у той час як будь - яких відомостей, що стосуються знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки експерта сторони, з метою спростування достовірності його висновків, суду не надавали.
Самі ж дослідження ґрунтуються на медичних документах, наданих експерту, і проведені за наявності належної правової підстави, як то, ухвал слідчого судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 23 серпня 2019 року.
Тож, усі ці докази, як кожен окремо, так і у сукупності, підтверджують обставини, регламентовані ст. 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення (його часу, місця, способу і обставин його вчинення), у тому числі перебігу подій, тяжкості тілесних ушкоджень і винуватості обвинуваченого, як то, форми його вини, мотивів і мети вчинених діянь.
При цьому, усі процесуальні джерела доказів (висновки експертів) зібрані у цілому із застосуванням належної правової процедури, позаяк, відповідні фактичні дані були одержані із належних процесуальних джерел, уповноваженим суб'єктом і у належному процесуальному порядку за наявності правових підстав.
А будь - якого істотного порушення прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, під час здійснення досудового розслідування, а також доказів, що здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не виявлено і сторонами не доведено.
Стосовно ж наданих стороною обвинувачення процесуальних документів, як то, постанов про призначення групи прокурорів і ухвал слідчого судді про призначення судово - медичних експертиз, то суд виходить із того, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів учиненого правопорушення, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх ( рішення ЄСПЛ від 11 грудня 2008 року у справі «Мирилашвілі проти Росії»).
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, потерпілими та їх законним представником, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.
Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що установлює санкцію за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаються обвинувачений
Отже, суд за своїм внутрішнім переконанням, сформованим у порядку ст. 94 КПК України, шляхом оцінки наданих у його розпорядження доказів, як кожного окремо, так і їх сукупності, у тому числі, їх обсягу, приходить до висновку про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за обставин, доведених стороною обвинувачення перед судом із дотриманням стандарту «beyond reasonable doubt», тобто, із таким ступенем достовірності доказів, за якого тягар доведення суд визнає знятим, а фактичні обставин - доведеними «поза розумним сумнівом».
Тому у ракурсі установлених фактичних обставин справи шляхом зіставлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню у цьому випадку, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом України, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч.1 ст. 125 КК України, так як він спричинив потерпілим умисні легкі тілесні ушкодження.
До того ж суд не вбачав підстав для виходу за межі висунутого ОСОБА_4 обвинувачення згідно із ч.3 ст. 337 КПК України у частині зміни правової кваліфікації його дій, оскільки відомостей, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення у даному випадку, або необхідних для захисту прав людини і її основоположних свобод, не виявив.
А будь - яких інших доказів, які б спростували такі висновки, суд, виходячи із принципу змагальності сторін, не здобув.
Мотиви призначення покарання
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 65 КК України, ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а також те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Тож в аспекті ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд бере до уваги класифікацію злочинів за ст. 12 КК України, зокрема, те, що вчинене кримінальне правопорушення відноситься до злочинів невеликої тяжкості, особливості й обставини його вчинення у даному, конкретному випадку, тобто форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, у тому числі, для потерпілих, а також його поведінку до та після вчиненого злочину.
Крім цього, суд зважає на відношення обвинуваченого до вчиненого ним діяння, зокрема, те, що він свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення визнав, давав показання, якими висвітлив усі обставини скоєного, та які кореспондуються із сукупністю інших досліджених доказів, раніше до кримінальної відповідальності за вчинення злочину (злочинів) проти життя та здоров'я особи не притягувався.
У той час як обвинувачений, згідно із положеннями ст. 89 КК України, не судимий, офіційно не працевлаштований, не одружений, неповнолітніх та/або непрацездатних осіб на утриманні не має, на диспансерному обліку, у тому числі, у лікаря - психіатра, не перебуває, так само, як і на обліку органу з питань пробації і на військовому обліку в Арбузинському РВК, має спеціальність маляра - штукатура і на час ухвалення вироку не має зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання.
Отже, суд, оцінивши умови життя обвинуваченого, його соціальне і матеріальне становище, стан здоров'я, рівень культури та освіти, соціально - психологічні риси, у тому числі, й поведінку в побуті, зокрема, ураховуючи відомості із досудової доповіді, складеної провідним інспектором Арбузинського МРВ філії ДУ «Центр пробації», за якою ризик вчинення ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення та ризик його небезпеки для суспільства, у тому числі, й для окремих осіб, оцінюються як високий, робить висновок, що оточуюча його обстановка у місці фактичного, сім'ї та побуті виражає сталі соціальні зв'язки.
Обставин, що пом'якшують покарання, згідно із ст. 66 КК України, а також будь - яких інших обставин, які б здатні були тією чи іншою мірою вплинути на покарання у бік його пом'якшення, суд не встановив.
В той же час, суд визнає дійсною і такою, що обтяжує покарання обвинуваченого, обставину передбачену п.6 ч.1 ст. 67 КК України, як то, вчинення злочину щодо малолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Зокрема, суд відмічає, що обвинувачений достовірно знав про те, що потерпілі є малолітніми, а тому його діяння в частині завдання їм легких тілесних ушкоджень із відповідними наслідками, свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпеки учиненого.
Підстав для застосування ст.ст. 69, 69-1 КК України суд не знаходить у зв'язку з відсутністю передумов, за яких ці правові норми мають змогу бути застосовані.
Як наслідок, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому належить призначити у межах санкції ч.1 ст. 125 КК України у виді громадських робіт.
При цьому суд виходив із наявних у нього дискреційних повноважень щодо призначення покарання і прийшов до висновку, що визначений його вид за установлених обставин є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень), як ним самим, так і іншими особами.
Визначена міра покарання відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи,- воно має бути законним (несвавільним) і пропорційним, тобто, не становити надмірного тягаря для особи, інакше кажучи, бути явно несправедливим.
Водночас, про можливість належної соціалізації обвинуваченого свідчить характер вчиненого кримінального правопорушення та відсутність будь-яких непомірних наслідків для інтересів суспільства, які б безумовно превалювали над принципом поваги до свободи особистості і дали б змогу суду прийти до висновку про необхідність призначення більш суворого покарання.
Так, суд, ураховуючи норму ч.2 ст. 53 КК України, з огляду на тяжкість вчиненого злочину та майновий стан обвинуваченого, зокрема, й того, що правопорушення учинено відносно двох малолітніх дітей, особою, яка офіційно не працевлаштована і не має доходів (принаймні, протилежного перед судом не доведено), вважає недоцільним призначення покарання у виді штрафу.
Покарання у виді витравних робіт також не може бути застосоване у цьому випадку в силу дії норми ч.1 ст. 57 КК України, так як обвинувачений не має місця роботи і відповідного заробітку.
У той час, як можливість призначення інших видів покарання санкцією ч.1 ст. 125 КК України не передбачено.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд
Цивільний позов в рамках кримінального провадження ніким не заявлений.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався та підстав для його обрання згідно із законом на даному етапі немає.
Долю речових доказів та витрат на залучення експертів суд не вирішує через їх відсутність у цьому кримінальному провадженні.
Тож, із цих мотивів, керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, і призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 180 (сто вісімдесят) годин.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили - не обирати.
Вирок набирає законної сили після строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Миколавїського апеляційного суду безпосередньо або через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти днів) із дня його проголошення.
Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1