Справа № 462/5652/18
20 лютого 2020 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого - судді Палюх Н.М.
при секретарі Сех Г.В.
з участю заявника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Залізничного ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області у виконавчому провадженні №60891564 з примусового виконання виконавчого листа №462/5652/18, виданого 10.06.2019 року Залізничним районним судом м.Львова, по винесенню постанови,
В січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою, в якій просить визнати постанову від 17.12.2019 головного державного виконавця Залізничного ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Пазиняк Г.Я. про відкриття виконавчого провадження №60891564, винесену при примусовому виконанні виконавчого листа №462/5652/18 від 10.06.2019 незаконною та її скасувати, а також зобов'язати головного державного виконавця Залізничного ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Пазиняк Г.Я. закрити виконавче провадження №60891564. В обґрунтування своєї скарги покликається на те, що 09.01.2020 при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження №60891564 нею виявлено, що виконавчий лист від 10.06.2019 №462/5652/18 за своїм змістом не відповідає змісту резолютивної частини постанови Львівського апеляційного суду від 16.05.2019, а саме в постанові апеляційного суду зазначено її адресу проживання: « АДРЕСА_1 », а у виконавчому листі та в оскаржуваній постанові державного виконавця зазначено: «адреса: АДРЕСА_2 ». Також, у цих документах вказано не її дату народження, а саме зазначено ІНФОРМАЦІЯ_1 , коли в дійсності вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 . За цих обставин позивачка вважає, що виконавчий лист від 10.06.2019 №462/5652/18 не відповідає вимогам п.3 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження». Крім цього, зазначає, що у графі 3 оскаржуваної постанови неправильно зазначено суму виконавчого збору, яку слід з неї стягнути, а саме 12956 гривні, що суперечить ст.27 Закону України «Про виконавче провадження».
В судовому засіданні ОСОБА_1 скаргу підтримала, надала пояснення аналогічні наведеним у скарзі та просить скаргу задовольнити.
Головний державний виконавець Залізничного ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Пазиняк Г.Я. та представник стягувача ДП «Львівський державний завод «Лорта», будучи належним чином повідомлені про час та місця розгляду заяви, в судове засідання не з'явились.
Заслухавши пояснення заявниці, з'ясувавши всі обставини скарги та перевіривши її доказами, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їх права та свободи.
Судом встановлено, що 10.06.2019 Залізничним районним судом м.Львова виданий виконавчий лист № 462/5652/18, за яким з боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) стягнуто в користь Державного підприємства «Львівський державний завод «Лорта» (р/р НОМЕР_2 ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ 30162618, ІПН 301626113031, свідоцтво платника податку ПДВ 17728310, юридична адреса: м. Львів, вул. Патона, буд.1) 1295,69 грн. (одну тисячу двісті дев'яносто п'ять грн. 69 коп.) судового збору.
Звертаючись до суду з даною скаргою, заявниця покликається на те, що виконавчий лист оформлений неналежним чином, містить певні описки, а саме у виконавчому листі неправильно вказано її рік народження та адресу проживання, у зв'язку з чим державний виконавець повинна була повернути стягувачу виконавчий лист без прийняття до виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 13.11.2018 у справі №462/5652/18 виправлено описку допущену в ухвалі від 31.10.2018 №462/5652/18 про повернення надмірно сплаченого судового збору, зокрема постановлено в резолютивній частині вказати рік народження позивача «1959 рік народження», ідентифікаційний код « НОМЕР_1 » та в адресі « АДРЕСА_2 », а також виправити описку в допущену в рішенні суду від 31.10.2018 у справі №462/5652/18, вказавши в резолютивній частині рішення рік народження позивача «1959 рік народження», ідентифікаційний код « НОМЕР_1 » та в адресі « АДРЕСА_2 ».
Крім цього, ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 21.12.2019 у справі №462/5652/18 виправлено описку допущену у виконавчому листі 462/5652/18 від 16.05.2019 та постановлено вказати замість невірно зазначеного: «1969 рік народження» на вірний «1959 рік народження».
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Постановою головного державного виконавця Залізничного ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Пазиняк Г.Я. від 17.12.2019 відкрито виконавче провадження №6089156 з примусового виконання виконавчого листа № 462/5652/18 від 10.06.2019.
Постановою про стягнення виконавчого збору від 17.12.2019 ВП №60891564 головним державним виконавцем Залізничного ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Пазиняк Г.Я. постановлено стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 129,56 грн.
Постановою про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 21.01.2020, на підставі ухвали Залізничного районного суду м.Львова від 13.11.2018 у справі №462/5652/18, головним державним виконавцем Залізничного ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Пазиняк Г.Я. постановлено внести зміни в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме замість дати народження16.04.1969 зазначити дату народження ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Отже, суд не бере до уваги твердження заявниці, що виконавчий лист за своїм змістом не відповідає змісту резолютивної частини постанови апеляційного суду, щодо зазначення неправильності її адреси проживання та дати народження, оскільки ухвалами суду було виправлено описку в рішенні від 31.10.2018, в ухвалі суду від 31.10.2018, а також у виконавчому листі від 10.06.2019, шляхом виправлення її адреси проживання на буд. АДРЕСА_3 .1, року народження на 1959, а також ідентифікаційного коду на НОМЕР_1 .
Також, у свої скарзі заявник, як на підставу неправомірності дій державного виконавця та підставу закриття виконавчого провадження, покликається на те, що у графі 3 оскаржуваної постанови неправильно зазначено суму виконавчого збору, яку слід з неї стягнути, а саме 12956 гривні, що суперечить ст.27 Закону України «Про виконавче провадження».
Суд не може погодитись з вказаними доводи заявниці, оскільки як вбачається з постанови про стягнення виконавчого збору від 17.12.2019 ВП №60891564 головним державним виконавецем Залізничного ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Пазиняк Г.Я. постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір саме у розмірі 129,56 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; розумності строків виконавчого провадження та інші.
У статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання.
Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Разом з тим, згідно з частинами 1, 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 3 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
З наведеного слідує, що відсутність у виконавчому документі будь-якої інформації щодо боржника, зокрема, дати народження чи адреси реєстрації місця проживання не позбавляє виконавця скористатися своїм правом та отримати таку інформацію у відповідних установах.
Така позиція суду відповідає правовому висновку, зробленому Верховним Судом у постанові від 22.08.2018 у справі № 471/283/17-ц.
Наведена позиція суду покликана забезпечити практичну реалізацію однієї із основних засад цивільного судочинства, закріпленої у статті 18 ЦПК як обов'язковість судових рішень, якою передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Європейський суд з прав людини, практика якого є джерелом права для застосування судами України згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», неодноразово наголошував на провідній ролі принципу «обов'язковості судових рішень» - право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6. (Рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року,заява №18357/91, п. 40.)
Суд констатує, що в даному випадку державним виконавцем не було допущено істотного порушення прав ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні, оскільки формальні описки як у судовому рішенні, так і у виконавчому листі не є визначальними, чи такими, що б унеможливили відкриття виконавчого провадження, при цьому зазначені заявницею у скарзі описки були допущені Залізничним районним судом м. Львова, які згодом у рішенні та у виконавчому листі були виправлені ухвалами суду.
Суд звертає увагу заявниці, що на той випадок, коли у виконавчому провадженні боржник вважає неприпустимими помилки, допущенні при оформленні виконавчого листа, законодавець передбачив відповідний механізм у статті 432 ЦПК України. Згідно цієї норми розгляд питання судом про виправлення помилки у виконавчому документі може бути ініційовано як за заявою стягувача, так і за заявою самого боржника.
За змістом статті 451 ЦПК України судовому захисту шляхом визнання дій державного виконавця неправомірними підлягає лише порушене право заявника.
Згідно ч.3 ст.451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що наведені заявницею в скарзі помилки у виконавчому листі та у постанові про відкриття виконавчого провадження, не є перешкодою проведення даного виконавчого провадження, оскільки дії державного виконавця при відкритті виконавчого провадження у повній мірі відповідають приписам законодавства, підстав для визнання таких дій та постанови про відкриття виконавчого провадження неправомірними не встановлено, зобов'язання боржника ОСОБА_1 перед стягувачем визначені судовим рішенням, яке набрало законної сили, на час розгляду скарги не припинені, а також те, що допущені формальні описки у рішенні суду, ухвали суду, виконавчому листі та в оскаржуваній постанові в межах діючого законодавства були виправлені судом та державним виконавцем,а відтак у задоволенні зазначеної скарги ОСОБА_1 слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 447- 451 ЦПК України, суд-
В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Залізничного ВДВС міста Львів ГТУЮ у Львівській області Пазиняк Г.Я. у виконавчому провадженні №60891564 з примусового виконання виконавчого листа №462/5652/18 виданого 10.06.2019 Залізничним районним судом м.Львова по винесенню постанови - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно в порядку, передбаченому ст. 261 ЦПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повний текст ухвали складено 24.02.2020.
Суддя: