"26" липня 2007 р.
10:30
Справа № 7/81/05-НР
м. Миколаїв
м. Миколаїв
За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю
сільськогосподарське підприємство “НІБУЛОН».
/54030, м. Миколаїв, вул. Фалеївська, 9-б/.
До відповідача: 1.Головне управління державного казначейства України
у Миколаївській області
/54055, м. Миколаїв, пр-т. Леніна, 141 В/
2.Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з
великими платниками податків у м. Миколаєві
/54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20/
Прокурор: Прокурор Миколаївської області в інтересах держави в особі
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими
платниками податків у м. Миколаєві.
/54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28/
про: стягнення з державного бюджету 5 825 628 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за січень 2005 року.
Суддя Васильєва Л.І.
Секретар судового засідання Дьяченко Т.В.
Представники:
Від позивача: Кравченко О.Б., довіреність від 12.03.2007р.
Від І відповідача: Хмельницький В.С., довіреність від 10.01.2007р.
Від ІІ відповідача: Рибальченко О.О., довіреність від 15.02.2007р.
Мар'янко М.І., довіреність від 19.01.2007р.
Ковяшова М.М., довіреність від 17.11.2006р.
Прокурор в судове засідання не з'явився.
28 березня 2005 року позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Державного бюджету України 5 825 628 грн. бюджетної заборгованості за січень 2005 року, мотивуючи свої вимоги тим, що другий відповідач порушив приписи ст.ст. 7.7.3., ст.8 Закону України «Про податок на додану вартість», Порядок відшкодування податку на додану вартість, а саме не надав своєчасно висновки до органу державного казначейства щодо відшкодування з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість за січень 2005 року (т.1 а.с.2-3).
1-й відповідач пояснив, що відшкодування з Державного бюджету здійснюється органами Державного казначейства відповідно до Порядку відшкодування податку на додану вартість на підставі висновку податкового органу чи рішення суду (т.1 а.с.24); на даний час вся сума позову позивачу відшкодована з бюджету (т.7 а.с.41-42).
2-й відповідач позов не визнає з тих підстав, що позивач подав податкову декларацію по податку на додану вартість за січень 2005 року за невстановленою формою; ним невірно визначено строк здійснення відшкодування з врахуванням вимог Указу Президента України “Про деякі зміни в оподаткуванні»; до цього часу не закінчені зустрічні перевірки по ланцюгу до виробника, у ланцюгу постачальників виявлено суб'єктів підприємництва, які мають ознаки фіктивних, отже, заявлена до відшкодування сума 372 170, 17 грн. є непідтвердженою (т.1 а.с.17-20).
Розглянувши надані докази, заслухавши доводи сторін у судовому засіданні ,-
суд
за результатами господарської діяльності за січень 2005 року позивач 21.02.2005 року надав податковому органу Податкову декларацію з податку на додану вартість, Розрахунок експортного відшкодування, Розрахунок частки бюджетного відшкодування згідно яких різниця між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту, визначена у відповідності з п. 7.7.1. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість», мала від'ємне значення і складала 5 825 628 грн. в тому числі 5 400 400 грн. -експортне відшкодування, 425228 грн. -бюджетне (т.1 а.с.6-15).
Припис пункту 7.7.3. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» визначає, що у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.
Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску, обігу та погашення казначейських чеків встановлюються законодавством.
Відповідно пункту 8.1. статті 8 Закону України “Про податок на додану вартість», платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.
Позивачем подана Декларація по податку на додану вартість, Розрахунок експортного відшкодування за січень 2005 року 21.02.2005 року, отже в тридцяти денний термін -не пізніше 24.03.2005 року заявлена до відшкодування сума від'ємного значення податку на додану вартість повинна була бути відшкодована позивачу на його рахунок.
Вказана норма закону 2-м відповідачем була порушена, висновки до органу державного казначейства в установлені строки про відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість не були надані.
У відповідності з пунктом 7.7.3. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Отже, позивач правомірно звернувся до суду за захистом свого порушеного права -права на відшкодування з Державного бюджету України бюджетної заборгованості у сумі 5 825 628 грн.
Наявність від'ємного значення податку на додану вартість (отже права на бюджетне відшкодування) підтверджується Податковою декларацією по податку на додану вартість за січень 2005 року, дані якої відповідно припису абзацу 2 пункту 7.7.3. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» є єдиною підставою для отримання відшкодування.
Акт перевірки від 11.05.2005 року (т.6 а.с.2-21), який складений на підставі первинних документів бухгалтерського і податкового обліку позивача, підтверджує право позивача щодо бюджетного відшкодування у сумі 5 825 628 грн.
На доказ здійснення експортних операцій позивач надав вантажно-митні декларації і акти приймання-передачі виконаних робіт (т.1 а.с.28-63).
Доказом сплати позивачем податку на додану вартість є податкові накладні, видані постачальниками товарів(робіт, послуг), платіжні доручення про оплату з врахуванням податку на додану вартість за надані товари (роботи, послуги), книга обліку придбання товарів (робіт, послуг), (т.5 а.с.1-156, , т.8 а.с.81-497, т.9 а.с.1-401, т.10 а.с.1-399, т.11 а.с.1-380).
Отже, суд вважає, що позивачем надані всі необхідні докази, які підтверджують його право на бюджетне відшкодування за січень 2005 року у сумі 5 825 628 грн.
Посилання 2-го відповідача на Указ Президента України “Про деякі зміни в оподаткуванні» щодо строків відшкодування з державного бюджету експортного відшкодування є помилковим, оскільки припис пункту 11.4. статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість» визначає, що зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком, отже і строки бюджетного відшкодування, визначені статтею 7 Закону України “Про податок на додану вартість» не можуть змінюватись вказаним вище Указом.
Безпідставними є доводи відповідача 2-го щодо порушення позивачем пункту 10.3 статті 10 Закону України “Про податок на додану вартість» відносно порядку(форми) поданої за січень 2005 року податкової декларації, оскільки відповідно пункту 6 статті 10 Закону України “Про податок на додану вартість» форма декларації повинна відповідати закону. Разом з тим, рядок 25 встановленої податковим органом форми декларації і рядок 7 Розрахунку суперечать статті 7, 8 вказаного вище закону щодо строків здійснення платнику податку бюджетного відшкодування. Отже, позивач правомірно у відповідності з пунктом 4.4.2. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» скористався своїм правом надання податкового звіту за іншою формою.
Посилаючись на пункт 1.8. статті 1, підпункти 7.2.1.,7.4.1.,7.4.5., 7.5.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість», відповідач правомірно зазначає про необхідність трьох обставин для отримання бюджетного відшкодування: здійснення операції з придбання товарів, наявність належним чином оформленої податкової накладної, фактичне надходження сум податку до державного бюджету. Позивачем всі зазначені вимоги виконані: здійснені операції з придбання товарів, наявні належним чином оформлені податкові накладні. Оскільки податок на додану вартість є непрямим податком, то фактично сплативши суму податку в ціні товару постачальникам, позивач сплатив його до бюджету.
Посилання 2-го відповідача на несплату податку на додану вартість постачальниками у четвертому-сьомому ланцюгу постачання як на підставу для зменшення суми бюджетного відшкодування позивача судом відхиляється з тих підстав, що статтею 61 Конституції України, Законами України “Про систему оподаткування» та “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено принцип індивідуальної(персональної) відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства.
Неправомірність зменшення з зазначених вище підстав бюджетного відшкодування за січень 2005 року у сумі 58 929,35 грн. (яка є складовою суми 5825628 грн.), підтверджена судовими рішеннями судів першої і апеляційної інстанції (т.7, а.с.113, 125-131).
Якщо контрагент позивача у четвертій-сьомій ланці постачання не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на бюджетне відшкодування, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі документальні підтвердження розміру суми бюджетного відшкодування.
Як зазначено вище, позивачем надані всі необхідні докази, які підтверджують його право на бюджетне відшкодування за січень 2005 року у сумі 5 825 628 грн.
Разом з тим, в процесі розгляду спору судом встановлено, що відшкодування вказаної суми здійснювалося після порушення провадження у справі на протязі 2005-2006 років частками: в період з липня 2005 року по 05.01.2006 року відшкодовано 5 788 834, 25 грн. - на рахунок позивача у банку і 36 793, 75 грн. -шляхом погашення податкового векселя (т.7 а.с.43-100). На час розгляду спору залишок бюджетної заборгованості за січень 2005 року відсутній.
За таких обставин в задоволенні позову необхідно відмовити.
При зверненні з позовом позивачем сплачено платіжним дорученням № 6078 від 24 березня 2005 року (т.1 а.с.5) державне мито у сумі 1700 грн. Судом встановлена правомірність і обґрунтованість заявлених вимог щодо відшкодування з Державного бюджету 5 825 628 грн. на день звернення з позовом. Отже, судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 89, 94, 98, 121, 160, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд
В задоволенні позову відмовити.
Відшкодувати з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Миколаївській області /54055, м. Миколаїв, пр-т. Леніна, 141 В, код ЄДРПОУ 23613047/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон»/54030, м. Миколаїв, вул. Фалеївська, 9-б, р/р 260070162188 в ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України», філія в м. Миколаєві, МФО 326739, код 14291113/ державне мито в сумі 1 700 грн. (одна тисяча сімсот гривень).
Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
Л.I.Васильєва