про закриття провадження у справі
м. Вінниця
19 лютого 2020 р. Справа № 120/3169/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Шаповалової Тетяни Михайлівни,
за участю:
секретаря судового засідання: Драло В.О.
представника позивача: Павенського Б.В.
представника відповідача: Мичківського І.П.
третьої особи: ОСОБА_1
представника третьої особи: Катрича П.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
до: Калинівської міської ради (код ЄДРПОУ 04326106, вул. В. Нестерчука, 47, м. Калинівка, Вінницька область, 22400)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1
про: визнання протиправним та скасування рішення,
1 жовтня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Калинівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.10.2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено та скасовано ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 07.10.2019 року і направлено справу для продовження розгляду.
Справа надійшла до Вінницького окружного адміністративного суду 10.12.2019 року.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.12.2019 відкрито провадження у справі.
В адміністративному позові ОСОБА_2 просила визнати протиправним та скасувати рішення №85 від 16.05.2018 року 37 сесії 7-го скликання Калинівської міської ради "Про внесення змін до деяких рішень міської ради та виконавчого комітету", яким внесено зміни в п.1 рішення 4-ї сесії 5-го скликання від 27.10.2006 року "Про приватизацію земельних ділянок громадянами м.Калинівки" в частині передачі безоплатно у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , змінивши площу земельної ділянки з 0,10 га до 0,05 га.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що за договором купівлі-продажу від 01.02.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, вона купила у ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий номер 052 1610100:01:067:0075, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка перебуває у комунальній власності, оскільки рішення про її приватизацію не приймалося та знаходилася у користуванні продавця на підставі чинного законодавства.
Позивач зверталася до Калинівської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,08га. Але відповідного рішення міською радою прийнято не було.
Разом з тим, позивач дізналася, що рішенням 37 сесії 7-го скликання Калинівської міської ради від 16.05.2018 року № 85 "Про внесення змін до деяких рішень міської ради та виконавчого комітету", рада п. 2.1. вирішила внести зміни в п.п. 1 рішення 4-ї сесії 5-го скликання від 27.10.2006 року "Про приватизацію земельних ділянок громадянами м. Калинівки" в частині передачі безоплатно у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , змінивши площу земельної ділянки з 0,10 га на 0,05 га для ведення особистого селянського господарства, користувачем якої згідно вимог закону він не був та зазначена земельна ділянка знаходиться за іншою юридичною адресою АДРЕСА_1 .
Позивачка вказує, що оспорюване рішення 37 сесії 7-го скликання Калинівської міської ради від 16.05.2018 року №85 "Про внесення змін до деяких рішень міської ради та виконавчого комітету", яким рада вирішила внести зміни п.2.1. в п.п. 1 рішення 4-ї сесії 5-го скликання від 27.10.2006 року "Про приватизацію земельних ділянок громадянами м. Калинівки" в частині передачі безоплатно у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , змінивши площу земельної ділянки з 0,10 га до 0,05 га, порушує право позивачки на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , яка перейшла їй у користування на підставі цивільно-правової угоди, оскільки фактично зазначеним рішенням № 85 Калинівська міська рада надала земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,05 га із земельної ділянки по АДРЕСА_1 , вважаючи, зазначена земельна ділянка, орієнтовною площею 0,10 га зазначена в технічному паспорті на будинок АДРЕСА_1, як “ город ” - належить до земель комунальної власності на підставі рішення виконкому Калинівської міської ради народних депутатів від 19.02.1988 року № 352, прийнятою за заявою ОСОБА_4 , за яким було закріплено в постійне користування земельну ділянку загальною площею 0,1166 га по АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні судом поставлено на розгляд питання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, так як спірні правовідносини мають приватно - правовий характер.
Представник позивача поклався на розсуд суду, представник відповідача, третя особа та представник третьої особи не заперечували проти закриття провадження у справі із зазначених підстав та покладалися на розсуд суду.
Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись цей спір, суд виходить із таких міркувань.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (абз. 2 п.2 ч.1 ст.4 КАС України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Визначення поняття суб'єкта владних повноважень міститься у п. 7 ч. 1 ст. 19 КАС України, згідно якої суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, єдність системи судоустрою забезпечується, в тому числі, єдністю судової практики.
Згідно ч. 1 ст. 36 Закону № 1402-VIII, Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Пунктом 6 ч. 2 ст. 36 Закону № 1402-VIII передбачено, що Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Нормою ч. 5 ст. 242 КАС України, встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Правило подібного змісту містить ч. 6 ст.13 Закону № 1402-VIII, в силу якого, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Як випливає із норми ч. 6 ст. 346 КАС України, завдання забезпечувати єдність судової практики із питань предметної юрисдикції судових спорів покладено на Велику Палату Верховного Суду.
Суд враховує, що у п. 22 Постанови від 4 вересня 2018 року (справа № 823/2042/16, провадження № 11-377апп18) Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Як встановлено із змісту позовної заяви, відповідач у справі (Калинівська міська рада) є органом місцевого самоврядування. Проте, із урахуванням трьох наведених вище критеріїв для розмежування судової юрисдикції, необхідно врахувати, що помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір (наведений мотив узгоджується із правовим висновком, що міститься у п. п. 28 - 29 Постанови Велика Палата Верховного Суду від 4 вересня 2018 року справа № 823/2042/16, провадження № 11-377апп18).
Такий висновок узгоджується ще й із нормою ч. 1-2 ст. 2 ЦК України, в силу якої учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).
Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Відтак, нормами Цивільного кодексу України передбачено, що орган місцевого самоврядування (суб'єкт публічного права) може бути учасником цивільних відносин.
Отже, сам факт участі Калинівської міської ради спірних правовідносинах, попри статус відповідача як юридичної особи публічного права та органу місцевого самоврядування, не змінює їх правової природи та не вказує імперативно та публічно - правовий характер правовідносин.
Тому, визначальною ознакою для правильного вирішення питання щодо юрисдикційної належності цього спору є характер правовідносин, у яких виник спір, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулися позивачі.
Предметом оскарження у даній справі є рішення 37 сесії 7-го скликання Калинівської міської ради від 16.05.2018 року № 85 "Про внесення змін до деяких рішень міської ради та виконавчого комітету", п. 2.1. якого рада вирішила внести зміни в п.п. 1 рішення 4-ї сесії 5-го скликання від 27.10.2006 року "Про приватизацію земельних ділянок громадянами м. Калинівки" в частині передачі безоплатно у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , змінивши площу земельної ділянки з 0,10 га на 0,05 га для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням від 27.10 2006 року 4-ї сесії 5-го скликання Калинівської міської ради було переадно безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_4 .
На думку позивачки, ОСОБА_1 оскаржуваним рішенням передано у власність ділянку, користувачем якої згідно вимог закону він не був та зазначена земельна ділянка знаходиться за іншою юридичною адресою, а саме АДРЕСА_1 . Зазначене порушує право позивачки на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , яка перейшла їй у користування на підставі цивільно-правової угоди, оскільки фактично зазначеним рішенням № 85 Калинівська міська рада надала земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,05 га із земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
Надаючи оцінку характеру спірних правовідносин з огляду на позовні вимоги та їх підстави суд враховує, що згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї). Статтею 9 ЗК України передбачені повноваження Міськради у галузі регулювання земельних відносин, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.
Отже, прийняте Калинівською міською радою оскаржуване у справі рішення є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акту не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки у такої особи вже виникло речове право на земельну ділянку.
Відтак обраний позивачем спосіб захисту порушеного права (оскарження рішення суб'єкта владних повноважень про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_1 ) не забезпечує його реального захисту. Тому, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про "цивільне" право.
Такий висновок узгоджується із правозастосовчою практикою Великої Палати Верховного Суду. Зокрема у постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 809/739/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 126/1373/17 суд касаційної інстанції зазначив, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право (наприклад, права користування земельною ділянкою або право власності), і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.
Тому, якщо у результаті прийнятого рішення суб'єкта владних повноважень особа набуває речове право на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і має розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу (висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 8 травня 2018 року у справі № 341/551/16-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 809/739/17).
У контексті наведених правових висновків необхідно врахувати, що даний спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про внесення змін до рішення про передачу у власність земельної ділянки, не вступав у публічно-правові відносини саме з позивачем. Прийняте відповідачем та оскаржуване рішення стосувалось іншої особи.
Тому, у цій справі існує невирішений спір про право на земельну ділянку, що виключає можливість його розгляду за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових можливостей установлювати (визнавати) належність речових прав на земельну ділянку певній особі.
Відтак, враховуючи, що спір пов'язаний із захистом речового права ОСОБА_1 на земельну ділянку, суд доходить висновку, що цей спір не є публічно-правовим, а стосується земельних правових відносин. Тому, даний позов повинен вирішуватися загальним місцевим судом за правилами передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України.
За правилами ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
П.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.2 ст.238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
За змістом ст.239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
П.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що зазначений спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а тому провадження у справі необхідно закрити. Суд роз'яснює позивачу, що розгляд цієї справи належить до юрисдикції місцевого загального суду та має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 19, 238, 248, 256 КАС України суд, -
Провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Калинівської міської ради Вінницької області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення закрити.
Роз'яснити позивачеві, що розгляд та вирішення цієї справи віднесено до суду цивільної юрисдикції в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Позивач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
Відповідач: Калинівська міська рада (код ЄДРПОУ 04326106, вул. В. Нестерчука, 47, м. Калинівка, Вінницька область, 22400)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 24.02.2020 року
Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна