м. Вінниця
17 лютого 2020 р. Справа № 120/3780/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,
за участю:
секретаря судового засідання: Драло В.О.,
представника позивача: Сича С.М.,
представника відповідача: Лозінської І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень та податкової вимоги
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась з позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі- ФОП ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідач), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області № 90137-5306-0208 від 30.07.2019, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2017 рік в сумі 112231,51 грн.
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області № 90136-5306-0208 від 30.07.2019, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2018 рік в сумі 112231,51 грн.
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області № 193-53 від 24.10.2019 в частині визначення суми податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб станом на 23.10.2019 в розмірі 387220,23 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в липні 2008 року між нею та Козятинською міською радою укладено договір оренди землі, згідно якого їй надано в оренду земельну ділянку загальною площею 2487 кв.м., у тому числі забудовані землі під спорудами 1082 кв.м., під проїздами, проходами та площадками 1405 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 . На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: універмаг «ІНФОРМАЦІЯ_1» з прибудовою, загальною площею: 1586,4 кв.м., будівля складу господарських товарів загальною площею 93,9 кв.м., будівля складу загальною площею 123,2 кв.м., будівля автомобільної пожежної частини загальною площею 250,1 кв.м. Козятинською міською радою надано перелік орендарів земельних ділянок, з якими укладені договори оренди. У переліках зазначено, що договір оренди земельної ділянки від 15.07.2008 року є діючим, ОСОБА_1 є орендарем зазначеної земельної ділянки та визначені розміри орендної плати за 2016 рік - 105878,78 грн., 2017рік - 112231,51 грн., 2018 рік- 112231,51 грн. На підставі вищезазначеного ГУ ДФС у Вінницькій області винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення та надіслано податкову вимогу.
Позивачка вважає такі рішення та податкову вимогу в частині визначення суми боргу з орендної плати з фізичних осіб протиправними та просить їх скасувати, в зв'язку з чим звернулась в суд з цим позовом.
Ухвалою суду від 22.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання 16.12.2019.
Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подачу відзиву на позов.
10.12.2019 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зазначає, що 15.07.2008 між гр. ОСОБА_1 та Козятинською міською радою Вінницької області укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 2487 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно п.З Договору на орендованій ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: універмаг «ІНФОРМАЦІЯ_1» з прибудовою. Договір укладено на п'ятнадцять років (п. 7). Пунктом 4 Договору визначена нормативна грошова оцінка (далі - НГО) земельної ділянки -550 514 грн. Відповідно п. 8 Договору орендна плата складає 6% від НГО. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації (п.9 Договору).Згідно Акту приймання - передачі земельної ділянки, що є невід'ємною частиною договору, ОСОБА_1 прийняла у придатному до використання стані вищезазначену земельну ділянку. Козятинською міською радою надано перелік орендарів земельних ділянок (листи від 28.01.2016 №307/16, від 25.01.2017 №307/17, від 19.01.2018 №143/18), з якими укладені договори оренди. У переліках зазначено, що договір оренди земельної ділянки від 15.07.2008 є діючим. ОСОБА_1 є орендарем зазначеної земельної ділянки та визначені розміри орендної плати на 2016 рік-105878,78грн., 2017рік-112231,51грн., 2018рік - 112231.51 грн. Додатковою угодою від 16.04.2019 року до зазначеного договору оренди землі, було внесено зміни та визначено ОСОБА_1 (орендар № 1 ) та ТОВ «РІАЛ ІСТЕЙГ» (орендар№2). На підставі вищезазначеного ГУ ДФС у Вінницькій області винесені ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення від ЗС.07.2019 №90138- 5306-0208 про визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю з фізичних осіб на 2016 рік у розмірі 105 878,78 грн.; №90137-5306-02808 про визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю з фізичних осіб па 2017 рік - 112 231.51 грн.; №90136-5306-0280 про визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю з фізичних осіб на 2018 рік - 112231,51 гривень. Також відповідно було надіслано податкову вимогу від 24.10.2019 року. Посилаючись на норми Податкового Кодексу України та Земельного кодексу України , відповідач вважає, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога, є правомірними, а тому не підлягають скасуванню.
16.12.2019 від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 16.12.2019 клопотання представника відповідача задоволено та відкладено розгляд справи на 15.01.2020.
14.01.2020 від відповідача надійшли додаткові пояснення.
В судовому зсіданні 15.01.2020 оголошено перерву. Наступне судове засідання призначено на 24.01.2020.
23.01.2020 від представника позивачки надійшла заява про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні клопотання представника позивачки задоволено. Відкладено розгляд справи на 07.02.2020.
В судовому засіданні 07.02.2020 оголошено перерву. Наступне судове засідання призначено на 17.02.2020.
В судовому засіданні 17.02.2020 представник позивачки підтримав заявлені позовні вимоги та просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача заперечувала щодо задоволення адміністративного позову.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
15.07.2008 року між ФОП ОСОБА_1 та Козятинською міською радою Вінницької області укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2487 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . згідно договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2487 кв.м., у тому числі: забудовані землі - під спорудами 1082 квм., під проїздами, проходами та площадками - 1405 кв.м. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: універмаг «ІНФОРМАЦІЯ_1» з прибудовою, загальною площею: 1586,4 кв.м., будівля складу господарських товарів загальною площею 93,9 кв.м., будівля складу загальною площею 123,2 кв.м., будівля автомобільної пожежної частини загальною площею 250,1 кв.м. Договір укладено строком на 15 років. Даний договір був зареєстрований у Козятинському районному відділі ВПФ Центру ДЗК 10.12.2009 року.
Згідно п.3 договору на орендованій ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: універмаг «ІНФОРМАЦІЯ_1» з прибудовою. Договір укладено на 15 років.
Пунктом 4 договору визначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 550514 грн. Відповідно до п.8 договору орендна плата складає 6% від нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахування її цільового призначення та коефіцієнтів індексації(п.9 договору).
Згідно акту приймання - передачі земельної ділянки, що є невід'ємною частиною договору, ОСОБА_1 прийняла у придатному для використання стані вищезазначену земельну ділянку.
Позивачці в квітні 2015 року направлявся запит податкового органу щодо неподання податкових декларацій з орендної плати за землю за 2013-2014 роки, в результаті чого не задекларовано та не сплачено орендну плату за землю в розмірі 118312,56 грн.
У зв'язку з відсутністю відповіді на запит, податковим органом призначено позапланову невиїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 . За результатами якої складено Акт № 107/17-3033808401 від 10.06.2015. За висновками цього акту прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005991700 від 26.06.2015 за платежем орендна плата з фізичних осіб на суму 147890,70 грн. (за основним платежем - 118312,56 грн., штрафні санкцій - 29578,14 грн.), податкове повідомлення-рішення № 0006001700 від 26.06.2015 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати орендної плата з фізичних осіб (20%) в сумі 9923,11 грн., податкове повідомлення-рішення №0006011700 від 26.06.2015 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати орендної плата з фізичних осіб (10%) в сумі 1203,70 грн.
Станом на 11.07.2015 сума грошових зобов'язань з орендної плати з фізичних осіб за основним платежем та штрафними санкціями відповідно до вищевказаних податкових повідомлень-рішень набула статусу податкового боргу.
Із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №55712260 від 23.03.2016 року вбачається, що 15.03.2016 року в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності ТОВ «Лізингова компанія «Інтелект» на будівлі та споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
В липні 2016 року ТОВ «Лізингова компанія «Інтелект» звернулося до Козятинської міської ради із заявою, в якій просило надати дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за рахунок земель запасу комунальної власності міської ради для будівництва та обслуговування будівель та споруд розташованих в АДРЕСА_1.
Проте, рішенням Козятинської міської ради від 15.07.2016 року у задоволенні заяви ТОВ «Лізингова компанія «Інтелект» було відмовлено.
Позивачка вважає, що з 15.03.2016 року до нового власника об'єкта нерухомості, яким є ТОВ «Лізингова компанія «Інтелект», переходить і встановлений податковим законом обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно. Відтак, з 15.03.2016 року вона не зобов'язана була сплачувати орендну плату за договором оренди землі від 15.07.2008 року
Козятинською міською радою Вінницької області надано ГУ ДФС у Вінницькій області перелік орендарів земельних ділянок з якими укладені договори оренди, серед яких був договір оренди земельної ділянки від 15.07.2008, а ФОП ОСОБА_1 є орендарем земельної ділянки та визначено розміри орендної плати на 2016 рік - 105878,78 грн, на 2017 рік - 112231,51 грн., на 2018 рік - 112231,51 грн.
На підставі даної інформації ГУ ДФС у Вінницькій області були направленні податкові повідомлення-рішення:
- № 90138-5306-0208 від 30.07.2019 про визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю з фізичних осіб на 2016 рік на суму105878,78 грн,
№90137-5306-0208 від 30.07.2019 про визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю з фізичних осіб на 2017 рік на суму - 112231,51 грн.
№ 90136-5306-0208 від 30.07.2019 про визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю з фізичних осіб на 2018 рік на суму -112231,51 грн.
Відповідно до облікових даних «ІС» ГУ ДФС у Вінницькій області загальна сума заборгованості з орендної плати з фізичних осіб позивачки станом на 23.10.2019 становила 387220,33 грн. На підставі чого і було сформовано податкову вимогу про сплату боргу від 24.10.2019 № 193-53 на загальну суму 387220,33 грн.
ФОП ОСОБА_1 не погодившись із прийнятими ГУ ДФС у Вінницькій області 15.08.2019 оскаржила їх до Державної фіскальної служби України.
За наслідком розгляду скарги, Державна фіскальна служба України 17.10.2019 прийняла рішення № П99-00-08-05-04-14 про часткове задоволення її скарги.
Державна податкова служба України скасувала податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Вінницькій області від 30.07.2019 №90138-5306-0208, та залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Вінницькій області від 30.07.2019 №90137-5306-0208, №90136-5306-0280, а скаргу ОСОБА_1 задовольнило частково.
Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення та вимогу про сплату боргу відповідача позивачка звернулась із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч.2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За змістом пп. 14.1.72 та 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.
Пунктом 270.1 ст. 270 ПК України визначено, що об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
В силу п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
В даному випадку спір між сторонами виник з приводу часу припинення у позивача статусу землекористувача та обов'язку сплачувати орендну плату за земельну ділянку. За твердженням податкового органу податковий обов'язок позивача не припинився, оскільки договір оренди земельної ділянки від 15.07.2008, укладений між Козятинською міською радою (орендодавець) та позивачем (орендар), не було розірвано.
В той же час, позивач наполягає, що разом із переходом права власності на нежитлове приміщення, в позивачки припинився обов'язок сплачувати орендну плату за землю, на якій така будівля розташована.
Підпунктом 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Згідно із п. 287.7 ст. 287 ПК України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПК України).
Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Згідно із ст. ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Питання переходу прав на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється ст. 120 ЗК України, відповідно до ч. ч. 1, 2 якої у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
З наведеною нормою кореспондується і ст. 377 ЦК України, яка встановлює, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю» від 05.11.2009 № 1702-VI, який набув чинності з 10.12.2009, статтю 7 Закону України «Про оренду землі» доповнено частиною третьою, згідно з якою до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Статтю 31 Закону України «Про оренду землі», в свою чергу, доповнено абз. 8, згідно із яким договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.
Цим самим було усунено правову неповноту в регулюванні земельних відносин при переході права власності на житловий будинок, будівлю або споруду.
У розумінні вищенаведених правових норм платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.
Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
В даному випадку право власності позивача на будівлі та споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на підставі запису про право власності №13778189 від 15.03.2016 перейшло до ТОВ «Лізингова компанія «Інтелект».
В подальшому, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 02.08.2018р. скасовано право власності ТОВ "Лізінгова компанія "Інтелект" на вищевказані об'єкти нерухомості
За таких обставин суд доходить висновку про відсутність обов'язку у позивачки по сплаті орендної плати за земельну ділянку загальною площею 2487 кв.м. , розташованої за адресою : АДРЕСА_1 в період з 15.03.2016р. по 02.08.2018р.
Враховуючи, що податкове зобов'язання з орендної плати нарахована за податковий період - рік та на підставі інформації Козятинської міської ради про річну суму орендної плати, визначення частки орендної плати меншої ніж за рік є неможливим.
А тому, податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Вінницькій області від 30.07.2019 № 90137-5306-0208 та № 90136-5306-0208 про визначення податкового зобов'язання ОСОБА_1 з орендної плати за землю з фізичних осіб за 2017-2018 роки є протиправними та підлягають скасуванню повністю.
Щодо правомірності формування та надіслання оскаржуваної податкової вимоги № 193-53 від 24.10.2019 в частині визначення суми боргу з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 387220,33, суд зазначає наступне.
Відповідно до облікових даних інформаційної системи ГУ ДПС у Вінницькій області, загальна сума заборгованості з орендної плати з фізичних осіб ОСОБА_1 , станом на 23.10.2019, становила 387220,33 грн.
Як встановлено судом, податковим органом включено в оскаржувану вимогу заборгованість, яка набула статусу податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб в загальній сумі 387220,33 грн.. яка виникла на підставі:
сума основного платежу - 343115,58 грн. (податкове повідомлення- рішення №90137-5306-0208 від 30.07.2019 в сумі 112231,51 грн.; податкове повідомлення- рішення № 90136-5306-0208 від 30.07.2019 в сумі 112231,51 грн. податкове повідомлення-рішення № 0005991700 від 26.06.2015 в сумі 118312,56 грн.; податкове повідомлення - рішення №0003291500 від 17.09.2014р. в сумі 340 грн.)
та сума штрафних санкцій - 40704,95 грн. (податкове повідомлення-рішення № 0005991700 від 26.06.2015 в сумі 29578,14 грн., податкове повідомлення-рішення № 000600170 від 26.06.2015 в сумі 9923,11 грн.; податкове повідомлення-рішення № 006011700 від 26.06.2015 в сумі 1203,70 грн.)
та сума пені - 3399,80 грн.
Висновки щодо протиправності винесення податкових повідомлень-рішень від 30.07.2019 №90137-5306-0208 та № 90136-5306-0208, які увійшли в оскаржувану вимогу, висловлені судом вище.
Щодо іншої суми податкового боргу, що виникла на підставі податкових повідомлень-рішень за 2015 рік та нарахованої пені та набула статусу податкового боргу 11.07.2015, суд вказує на таке.
Згідно положень пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податковим кодексом України передбачено також і положення щодо списання податкового боргу, яке врегульовано наступним чином.
Так, відповідно до пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Як зазначено в пункті 101.2 цієї статті, під терміном «безнадійний податковий борг'розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.
Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України визначено строк давності - 1095 календарних днів, а пунктом 102.4 цієї статті передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
Таким чином, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, а відтак з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу, в тому у числі й винесення податкової вимоги.
Як встановлено судом, відповідачем при формуванні податкової вимоги №193-53 від 24.10.2019р. в частині визначення суми податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб не дотримано вимог п.102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, оскільки включено суму боргу що виникла 11.07.2015 року, тобто поза межами 1095 денного строку його виникнення.
Враховуючи викладене, податкова вимога Головного управління ДПС у Вінницькій області від 24.10.2019 року № 193-53 в частині податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 387220,33 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірного рішення.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги в частині оскарження.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 у справі № 802/2236/17-а.
Отже, виходячи системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 30.07.2019 року № 90137-5306-0208 та № 90136-5306-0208.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 24.10.2019 року № 193-53 в частині податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 387220,33 грн.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений нею при зверненні до суду судовий збір в сумі 3872 грн. (три тисячі вісімсот сімдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. ХМельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39402165)
Рішення в повному обсязі складено: 24.02.2020 р.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна