Провадження № 22-ц/803/2475/20 Справа № 182/9209/18 Суддя у 1-й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І. О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
18 лютого 2020 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.
суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.
секретар судового засідання-Чубіна А.В.
сторони справи :
позивач - ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2019 року, ухваленого суддею Кобеляцькою-Шаховал І.О. у м.Нікополі Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),-
У грудні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.
В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_3 . Після її смерті залишилось спадкове майно до складу якого входить земельна ділянка, площею 6,7794 га., що розташована на території Олександропільської сільської ради, Солонянського р-ну Дніпропетровської області, цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 122508500:09:019:0018.
За життя ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Придніпровської сільської ради Л.Щербиною 14 жовтня 2010 року, зареєстрований в реєстрі за №316, в якому заповіла земельну ділянку, розміром 6,7794 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Олександропільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, онучці ОСОБА_1 .
31.05.2018 року нею було отримано дублікат заповіту, посвідчений виконуючим обов?язки старости на території с-ща Кам'янське сіл Придніпровського та Мусіївка.
У встановлений законом строк вона звернулась до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Максименко О.В. із заявою про заведення спадкової справи та заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину. Однак, отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з тим, що вчинити нотаріальну дію, а саме: видати на її ім'я свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вищевказане майно неможливо через те, що нею не надано правовстановлюючого документу.
Зазначила, що її бабуся за життя мала двох дітей - доньку ОСОБА_5 (її матір) та сина ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла. Оригінал правовстановлюючого документа, а саме Державного акту на право приватної власності на землю І-ДП №048243 на ім'я ОСОБА_4 знаходиться у ОСОБА_2 , який претендує на спадщину після смерті ОСОБА_4 . Позивач неодноразово зверталась до останнього із проханням надати їй Державний акт, так як він необхідний їй для оформлення спадщини належним чином, однак, неодноразово отримувала від нього відмову. Саме тому ОСОБА_1 звернулась до суду і просила ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на земельну ділянку, кадастровим номером 122508500:03:019:0018, площею 6,7794 га, що розташована на території Олександропільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати в сумі 1 470,63 грн.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , відмовлено.
Позивач ОСОБА_1 , будучи незгодною з ухваленим судовим рішенням подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, необґрунтованість судового рішення, ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про повне задоволення її позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача, понесені під час розгляду справи в судах першої і апеляційної інстанції судові витрати в повному обсязі.
При цьому скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо передчасності поданого нею позову, оскільки у позовній заяві та під час судового розгляду, позивач та її представник неодноразово наголошували на тому, що позивач не має можливості надати оригінал правовстановлюючого документу на спадкове майно, у зв'язку із тим, що цей документ знаходиться у відповідача по справі ОСОБА_2 , який в добровільному порядку відмовляється надати цей документ. Вказує, що позивач скористалася своїм правом на звернення до суду за правилами позовного провадження у зв'язку із відмовою нотаріуса в оформленні права на спадщину, однак суд першої інстанції не звернув уваги на норми статей 4 ЦПК України, 15, 16 ЦК України та не застосував їх до спірних правовідносин, дійшовши помилкового висновку про те, що оригінал правовстановлюючого документа є в наявності та про передчасність звернення до суду з даним позовом.
Також, позивач вважає, що судом були порушені правила підсудності, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка розташована в с.Олександропіль Солонянського району Дніпропетровської області, тобто за межами територіальної підсудності Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Скаржник вважає, що судом першої інстанції належним чином не з'ясовано фактичні обставини справи щодо заявлених позовних вимог, правовідносин сторін, а також правові норми, що підлягають застосуванню до правовідносин, які склалися між сторонами по справі, що є підставою для скасування судового рішення.
Відзив на апеляційну скаргу позивача не подано.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
В судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився належним чином повідомлений відповідач ОСОБА_2 , однак з'явився його представник за довіреністю ОСОБА_6 , який не може бути представником у цій справі, з огляду на таке.
За умовами ч.1 ст.60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно ч.4 ст.62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Відповідно до п.п.11 п.16-1 Розділу ХV Перехідних положень Конституції України, з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у судах апеляційної інстанції здійснюється з 1 січня 2018 року.
Частиною третьою статті 131-2 Конституції України визначено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Згідно ч.2 ст.15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.2 ст.60 ЦПК України під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
У даній цивільній справі спір між сторонами виник зі спадкових відносин, а саме спадкування спірної земельної ділянки, тобто категорія цієї справи відповідно до ч.2 ст.60 ЦПК України не є такою, представництво у якій допускається на підставі довіреності, тому ОСОБА_6 , який не є адвокатом, не може представляти інтереси відповідача ОСОБА_2 у справі, що переглядається в апеляційному порядку.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_7 , які, кожен окремо підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, просили її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , де також зареєстрована позивач по справі ОСОБА_1 (а.с.75), яка є її онукою.
За життя ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Придніпровської сільської ради Л.Щербиною 14.10.2010 року, зареєстрований в реєстрі за №316, в якому заповіла земельну ділянку, розміром 6,7794 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Олександропільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, онучці ОСОБА_1 ..
26.11.2018 року ОСОБА_1 подала заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину до приватного нотаріуса Максименко О.В. у порядку заміщення приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Рачкової О.А. приватним нотаріусом Максименко О.В. було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, площею 6, 7794 га., кадастровим номером земельної ділянки 1225080500:03:019:0018. Відмову нотаріус мотивувала тим, що, згідно п.4.15 Гл.10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, що не було зроблено спадкоємицею.
ОСОБА_1 в своїй позовній заяві та у судовому засіданні підтвердила, що, дійсно нею не подано оригіналу правовстановлюючого документу, оскільки в неї його немає, а знаходиться він у ОСОБА_2 .
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався положеннямист.1297 ЦК України, та з урахуванням вимог п.4.15 Гл.10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України виходив з того, що позивач повинна була подати оригінал правовстановлюючого документу, а саме - Державний акт на право приватної власності на землю І-ДП № 048243 на ім'я ОСОБА_4 , оскільки такий документ є в наявності, відомості про його пошкодження чи втрату відсутні, вчинення нотаріусом нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом є неможливим, а подання позову про визнання права власності на земельну ділянку, є передчасним.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції та погоджується із доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на наступне.
За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний зясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Проте суд першої інстанції не з'ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв'язку із чим рішення в даній справі неможна визнати законним і обґрунтованим.
Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них (стаття 78 Земельного кодексу України).
Відповідно до ст.1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з ст.ст. 1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 отримала у спадщину належну померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю І-ДП №048243, земельну ділянкуплощею 6,7794 га., що розташована на території Олександропільської сільської ради, Солонянського р-ну Дніпропетровської області, цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 122508500:09:019:0018.
У встановлений законом строк, позивач ОСОБА_1 подала заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину до приватного нотаріуса Максименко О.В. у порядку заміщення приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Рачкової О.А., однак приватним нотаріусом Максименко О.В. ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, площею 6, 7794 га., кадастровим номером земельної ділянки 1225080500:03:019:0018, оскільки нею не було подано Державний акт на право приватної власності на землю І-ДП №048243 на ім'я, померлої спадкодавиці ОСОБА_4 .
Позивач ОСОБА_1 підтвердила, що, дійсно нею не подано оригіналу правовстановлюючого документу, оскільки в неї його немає, державний акт на право приватної власності на землю знаходиться у відповідача ОСОБА_2 , який відмовляється надати їй цей документ.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.ч.1,5 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 ст.77 ЦПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, оскільки до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 увійшло право на земельну ділянку, а позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті бабусі шляхом подачі до нотаріальної контори заяви про її прийняття, вимога останньої про визнання за нею права на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, зважаючи на відмову приватного нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну дільнку з підстав ненадання правовстановлюючого документу на ім'я спадкодавця про її право на земельну ділянку.
Доводи скаржника щодо порушення судом першої інстанції правил підсудності, колегія суддів відхиляє, оскільки, позивач з позовом звернулася саме до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, окрім того, відповідно до положень ч.2 ст.378 ЦПК України, справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв"язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п.п. 3, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права.
Враховуючи те, що висновки, викладені у рішенні суду щодо наявності підстав для відмови в позові, не відповідають обставинам справи, і судом при ухваленні рішення неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду на підставі п.п.3,4 ч.1ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позову.
Згідно положення ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі відмови в позові - на позивача.
Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.15 ст.141 ЦПК України).
Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 сплатила судовий збір в сумі 1470,63 грн., а при подачі апеляційної скарги нею сплачено судовий збір в розмірі 2205,95 грн., що разом становить - 3676,58 грн., тому, оскільки при апеляційному розгляді рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , то судові витрати за розгляд справи в судах першої і апеляційної інстанцій підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 в розмірі 3676,58 грн.
Керуючись ст.368, п.2 ч.1 ст.374, п.3, 4, ч.1 ст.376, ст.ст. 381-384 ЦПК України Дніпровський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2019 року - скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, кадастровим номером 122508500:03:019:0018, площею 6,7794 га, що розташована на території Олександропільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в судах першої і апеляційної інстанції в розмірі 3676,58 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 лютого 2020 року.
Головуючий:
Судді: