Справа № 761/6483/17
Провадження № 2/761/2325/2020
31 січня 2020 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Притула Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання незаконними дій, -
До суду надійшла зазначена позовна заява в якій позивач просить: визнати незаконними дії відповідача щодо його участі в Тристоронній контактній групі, як представника України та підписання ним в м.Мінську, Республіка Білорусь, від імені Українського народу (держави Україна) так званих Мінських угод і Рамочних рішень.
Вимоги обгрунтовані тим, що 16.01.2017 року відбулась зустріч тристоронньої контактної групи з мирного врегулювання ситуації на сході України, до якої ввійшов відповідач, як офіційний представник України на підставі розпорядження Президента України.
На думку позивача дії відповідача щодо укладання та підписання в Мінську зовнішньополітичних угод від імені України є незаконними та такими, що не відповідають чинному законодавству України; відповідач не є суб'єктом міжнародного права та не наділений Верховною Радою України відповідними повноваженнями щодо укладання міжнародних договорів від імені держави - Україна.
Ухвалою суду від 04.11.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Сторони не звертались до суду із клопотанням про проведення розгляду справи із викликом сторін.
Відповідач не направив до суду відзив на заявлені вимоги.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог за наступних підстав.
Стаття 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 9 Конституції України визначає, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
Стаття 18 Конституції України визначає, що зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.
Згідно з положеннями статті 102 Конституції України Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
Президент України: представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України (стаття 106 Конституції України).
В той же час, згідно із положеннями статті 85 Конституції України, до повноважень Верховної Ради України належить, зокрема: надання законом згоди на обов'язковість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів України.
На виконання власних повноважень, визначених Конституцією України, 8 липня 2014 року Президент України ОСОБА_3 підписав розпорядження №953/2014-рп «Про уповноваження ОСОБА_2 на участь у Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації в Донецькій і Луганській областях» за яким з метою реалізації плану Президента України щодо мирного врегулювання ситуації в Донецькій і Луганській областях та досягнення домовленостей з його імплементації уповноважив Президента України у 1994 ? 2005 роках ОСОБА_2 представляти Україну у Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації в Донецькій і Луганській областях за участю представника України, Спеціального представника Діючого Голови Організації з безпеки та співробітництва в Європі ОСОБА_4 та представника Російської Федерації - Надзвичайного і Повноважного Посла Російської Федерації в Україні ОСОБА_5. ОСОБА_2 здійснює діяльність, що передбачена цим Розпорядженням, на громадських засадах.
Позивач не надав суду доказів, що зазначене розпорядження було скасоване.
Також суду не надано доказів, що відповідач в м.Мінськ підписував будь-які зовнішньо-політичні угоди від імені України.
Отже, оскільки в судовому засіданні не надано доказів, що відповідач не був уповноважений представляти України у Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації в Донецькій і Луганській областях, як і не надано доказів які особисті права позивача порушені внаслідок участі відповідача у Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації в Донецькій і Луганській областях, суд не вбачає підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4, 77-81, 141, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, суд,
вирішив:
Відмовити в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання незаконними дій - в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня отримання рішення суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Н.Г.Притула