19 лютого 2020 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 756/2527/16-ц
Номер провадження 22-ц/824/3036/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Саліхова В. В., Шахової О. В.,
за участю секретаря судового засідання - Клець О. В.,
вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Луценко О. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Аркада», про поділ майна подружжя при розірванні шлюбу,
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Публічне акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Аркада», з урахуванням подальших уточнень, просив визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; провести поділ спільного майна подружжя наступним чином: визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28 липня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб. Від шлюбу подружжя має двох неповнолітніх синів, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
За час перебування сторін у шлюбі, ОСОБА_2 в інтересах сім'ї було придбано квартиру АДРЕСА_2 та зареєстровано її на себе.
Для придбання вищевказаної квартири, між ОСОБА_2 та АКБ «Аркада» було укладено договір про участь у Фонді фінансування будівництва, об'єктом фінансування якого була квартира АДРЕСА_1 , даний договір було виконано сторонами в повному обсязі.
Кошти на участь у Фонді фінансування будівництва для придбання нового жила подружжя отримало наступним чином.
15 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено договір позики. Сума позики складала 189 000 грн., що еквівалентно 37 500 доларів США, з яких: 20 000 доларів США було отримано позивачем в кредит, відповідно до кредитного договору №418-Ф/07 від 20 листопада 2007 року укладеного між ВАТ АБ «Укргазбан» та позивачем; 17 500 доларів США позивачу надали його батьки. Дані кошти були передані ОСОБА_5 для інвестування об'єкту будівництва за договором № 54528 від 17 липня 2007 року про участь у ФФБ за програмою АТХК «Київміськбуд» в АКБ «Аркада»
В першому кварталі 2008 року квартиру, яка була об'єктом інвестування було побудовано та видано ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на неї.
10 квітня 2009 року ОСОБА_5 продала вищевказану квартиру за 744 000 грн., що еквівалентно 93 000 доларам США, зазначені кошти остання передала подружжю, які вони використали на будівництво нової трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_3 , свідоцтво про право власності на дану квартиру було видано на ім'я позивача.
В подальшому подружжя продало вищевказану квартиру та придбало нову трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , шляхом укладення договору з ПАТ АКБ «Аркада» про участь у Фонді фінансування будівництва.
Вищевказаний будинок вже побудований та зданий в експлуатацію, проте відповідач відмовляється отримати свідоцтво про право власності на неї.
Рішенням Оболноського районного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року (т. І а.с. 244 - 248) у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Аркада», про поділ майна подружжя при розірванні шлюбу, відмовлено.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 28 грудня 2019 року ОСОБА_1 направив апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків викладених у рішенні суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права щодо порушення рівностей часток в праві спільної сумісної власності подружжя, просив скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги, задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що15 грудня 2007 року подружжя передало ОСОБА_5, яка є матір'ю відповідача, грошові кошти у розмірі 189 000 грн., що дорівнювало 37 500 доларам США, з метою придбання об'єкту інвестування, а саме квартири АДРЕСА_5 . Так, вищевказана сума складалась з: 20 000 доларів США, які були отримані позивачем в кредит у ВАТ АБ «Укргазбанк» та 17 500 доларів США, наданих батьками позивача.
10 квітня 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу вищевказаної квартири за ціною 744 000 грн., що дорівнювало 93 000 доларам США, дані кошти було передано сім'ї позивачу для придбання нової квартири.
В подальшому за отримані від продажу вищевказаної квартири кошти, подружжя придбало квартира АДРЕСА_6 , а 23 липня 2013 року вона була продана і того ж дняміж відповідачем, яка діяла в інтересах сім'ї та ПАТ АКБ «Аркада» було укладено договір про участь у Фонді фінансування будівництва, об'єктом якого була квартира АДРЕСА_1 .
Скаржник зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд посилається на те, що 04 червня 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір пожертви, відповідно до умов якого, ОСОБА_5 передає у пожертву (дарує), а ОСОБА_2 приймає в пожертву грошові кошти в розмірі 685 800 грн., що еквівалентно 90 000 доларам США. Таким чином, на думку суду квартира АДРЕСА_1 була придбана відповідачем за кошти, які належали їй на праві власності, а отже й вищевказана квартира є особистою приватною власністю відповідача.
Разом з тим, скаржник зазначає, що з договору пожертви від 04 червня 2009 року, про який останньому стало відомо в судовому засіданні, вбачається, що обдарована зобов'язується придбати квартиру протягом 60 днів з дня укладення даного договору, однак, спірна квартира була проінвестована 23 липня 2013 року, тобто через чотири роки після укладення договору пожертви.
Крім того, за договором пожертви відповідачу було передано кошти у сумі 685 800 грн., разом з тим, спірна квартира коштує 1 090 680 грн., таким чином різниця становить 404 808 грн. походження яких судом першої інстанції не встановлено.
Крім того, в судовому засіданні було встановлено і не заперечувалось сторонами наявність двох малолітніх дітей, разом з тим, питання щодо несплати аліментів відповідачем не піднімалось в зв'язку з чим судом було невірно застосовано ст..ст. 60, 63 СК України щодо порушення рівності часток в праві спільної сумісної власності подружжя.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 січня 2020 року відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 січня 2020 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
29 січня 2020 року на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача - адвоката Філоненко В. В. з відповідними підтвердженнями його надсилання іншим учасникам справи. З відзиву вбачається, що відповідач з доводами викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, вважає, що рішення першої інстанції є законним, обґрунтованим та прийнятим з всебічним та повним з'ясуванням обставин справи.
Відповідач зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено те, що за позичені у ОСОБА_1 кошти ОСОБА_5 придбала квартиру АДРЕСА_5 та в подальшому розпорядилась нею на власний розсуд, а саме, продала вищевказану квартиру, отримані за неї кошти 04 червня 2009 року передала відповідачу відповідно до договору пожертви.
У п 1.2. вищевказаного договору зазначено, що пожертвувач ставить вимогу, а обдаровуваний погоджується її виконати, про те, що пожертва буде спрямована на купівлю обдарованою будь-якої квартири в місті Києві в особисту приватну власність обдаровуваної. Таким чином, відповідач отримала кошти від матері та придбала квартиру АДРЕСА_6 .
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вищевказана квартира була придбана за особисті кошти відповідача, не зважаючи на те, що свідоцтво про право власності на дану квартиру було видано на ім'я позивача.
Відповідач зазначає, що пізніше квартиру АДРЕСА_6 було продано, а отримані кошти передано на інвестування спірної квартири. Таким чином, спірна квартира набута відповідачем за її особисті кошти і являється особистою приватною власністю останньої.
У судовому засіданні скаржник та його представник - адвокат Фамова Х. В. підтримали доводи апеляційної скарги в повному обсязі, просили її задовольнити, з підстав викладених у ній.
Відповідач та її представник - адвокат Філоненко В. В. заперечували проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість.
Представник третьої особи ПАТ «АКБ «Аркада»до суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення у зв'язку з чим, колегія суддів, керуючись ч. 2 ст. 372 ЦПК України, вважала за можливе розпочати та завершити розгляд справи за відсутності останнього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи та заперечення учасників справи, що з'явились у судове засідання, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що квартира АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_2 за кошти, які належать останній на праві особистої приватної власності, а тому спірна квартира є приватною власністю відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Судом встановлено, що 28 липня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб (т. І а.с. 6).
Від шлюбу подружжя має двох неповнолітніх дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. І а.с. 85, 86).
20 листопада 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого, банк надав позичальнику кредит у сумі 20 000 доларів США (т. І а.с. 25 - 29).
В забезпечення виконання зобов'язання за вищевказаним кредитним договором, 20 листопада 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_7 укладено договір іпотеки (т. І а.с. 30-35).
15 грудня 2007 року між ОСОБА_1 (позикодавцем) та ОСОБА_5 (позичальником) укладено договір позики, відповідно до умов якого, позичальник позичає у позикодавця кошти у розмірі 189 000 грн., що дорівнює 37 500 доларам США на придбання об'єкту інвестування за договором № 54528 від 17 липня 2007 року про участь у ФФБ за програмою АТХК «Київміськбуд» в АКТ «Аркада» (т. І а.с. 19).
Відповідно до акту прийому-передачі квартири інвестору від 29 липня 2008 року АТХК «Київміськбуд» побудував та передає, а ОСОБА_5 сплатила 100 % вартості та приймає квартиру АДРЕСА_5 за ціною 291 908 грн. 96 коп. (т. І а.с. 22).
10 квітня 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 . Продаж зазначеної квартири за домовленістю сторін вчиняється за 744 000 грн., що еквівалентно на день посвідчення цього договору 93 000 доларам США (т. І а.с.23-24).
04 червня 2009 року між ОСОБА_5 (пожертвувач) та ОСОБА_2 (обдаровуваний) укладено договір пожертви, за умовами якого, пожертувач передає у пожертву (дарує), а обдаровуваний приймає в пожертву грошові кошти в розмірі 685 800 грн., що еквівалентно на дань підписання договору 90 000 доларам США. При цьому пожертувач ставить вимогу, а обдаровуваний погоджується її виконати, про те, що пожертва буде спрямована на купівлі обдаровуванню будь-якої квартири в місті Києві в особисту приватну власність обдаровуваної. Пожертвувач зобов'язаний спрямувати пожертву на придбання зазначеного в п. 1.2, протягом 60 календарних днів з моменту отримання суми пожертви відповідно до п. 1.4. цього договору ( а.с.231-232).
23 червня 2009 року між ПП «Магура» (первісний кредитор), в особі директора Стецьковича В. І., який діє на підставі Статуту товариства, з однієї сторони, ОСОБА_1 (новий кредитор), з другої сторони, та АТХК «Київміськбуд», укладено договір про відступлення права вимоги № 16-433/У43, за умовами якого, первісний кредитор передає, а новий кредитор набуває право вимоги на об'єкт - майнові права на квартиру АДРЕСА_7 , згідно з договором купівлі-продажу майнових прав № 14-433/к123 від 05 червня 2009 року, який уклали між собою компанія та первісний кредитор (т. І а.с. 37-38).
22 квітня 2010 року позивачем було отримано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_6 (т. І а.с. 36).
23 липня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу нерухомості, а саме квартиру АДРЕСА_6 . За домовленістю сторін продаж нерухомості проводиться за 1 000 000 грн. (т. І а.с. 95-96).
23 липня 2013 року між ПАТ АКБ «Аркада» (управитель) та ОСОБА_2 (довіритель) укладено договір № 66111 про участь у Фонді фінансування будівництва, відповідно до умов якого, довіритель на підставі повного визнання ним правил Фонду фінансування будівництва за програмою ТОВ «Будеволюція», що затвердження рішенням правління ПАТ АКБ «Аркада» надає свою згоду на участь у фонді фінансування будівництва виду А за програмою ТОВ «Будеволюція» (т. І а.с. 8-15).
Відповідно до вищевказаного договору ОСОБА_2 23 липня 2013 року було видано свідоцтво про участь у ФФБ виду А за програмою ТОВ «Будеволюція» (т. І а.с. 7).
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 01 грудня 2015 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , розірвано (т. І а.с. 159 -161).
Відповідно до Акту прийняття-передачі об'єкта інвестування (квартири) від 04 грудня 2015 року укладеного між ТОВ «Будеволюція» в особі директора Шемчука М. М. (забудовник) та ОСОБА_2 (довіритель), забудовник передав, а довіритель прийняв об'єкт інвестування за адресою: АДРЕСА_4 ( АДРЕСА_8 . І а.с. 137-138).
Як вбачається із заяв на переказ готівки, ОСОБА_2 вносила особисті кошти за договором про участь у Фонді фінансування будівництва № 66111 від 23 липня 2013 року на рахунок ПАТ АКБ «Аркада» (т. І а.с. 139-146).
Відповідно до статті 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до статті 61 Сімейного Кодексу України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до статті 63 Сімейного Кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Правилами статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч.ч. 1, 2 ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 ЦК України).
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Під час апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що 23 липня 2013 року між ПАТ АКБ «Аркада» та ОСОБА_2 було укладено договір № 66111 про участь у Фонді фінансування будівництва, об'єктом інвестування за яким є квартира АДРЕСА_1 . У зв'язку з внесенням ОСОБА_2 100 % вартості ціни об'єкта інвестування в сумі 1 116 853 грн. 41 коп., банк на підставі договору № 66111 про уступку майнових прав передав відповідачу майнові права на об'єкт інвестування.
Як вбачається з матеріалів справи, за договором пожертви від 04 червня 2009 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 685 800 грн. для придбання будь-якої квартири у місті Києві у особисту приватну власність. Таким чином, вищевказані кошти належать відповідачу на праві особистої приватної власності та були використані подружжям на будівництво квартири АДРЕСА_6 .
Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не прийнято до уваги, що спірна квартира була придбана в інтересах сім'ї, не з'ясовано походження коштів сплачених за спірну квартиру та не враховано те, що відповідно до договору пожертви укладеного 04 червня 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 кошти надавались останній для придбання квартири протягом 60 днів з дня їх отримання, проте спірна квартира була проінвестована лише у липні 2013 року, не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на таке.
В суді апеляційної інстанції відповідач наголосила на тому, що кошти отримані від продажу квартири АДРЕСА_5 , ОСОБА_5 передала останній для придбання квартири. В той час, відповідач була вагітною другою дитиною. Позивач скориставшись її станом здоров'я без узгодження з нею, купив квартиру АДРЕСА_6 , за кошти, які належали відповідачу на праві особистої приватної власності, після чого між ними виник конфлікт і відповідач почала вимагати у позивача, повернути їй кошти.
У 2013 році, позивач продав квартиру АДРЕСА_6 та повернув кошти відповідачу, після чого остання за свої особисті кошти придбала квартиру АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні позивач не заперечував проти того, що кошти отримані від продажу квартири АДРЕСА_6 він повернув відповідачу.
Колегією суддів встановлено, що позивачем було продано квартиру АДРЕСА_6 та передано кошти дружині для інвестування будівництва спірної квартири, чим визнано те, що дані кошти належать відповідачу на праві особистої приватної власності.
Крім того, як вбачається з рішення Оболонського районного суду міста Києві від 01 грудня 2015 року, під час розгляду справи про розірвання шлюбу, відповідач зазначив, що з 14 вересня 2015 року останній самостійно залишив сім'ю, і хоча позивач та відповідач разом виховували дітей, спільного бюджету протягом 5 років вони не мали. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів ставить під сумнів посилання скаржника на те, що спірна квартира купувалась для проживання разом за спільні коти.
Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що кошти яких не вистачало для інвестування спірної квартири були надані саме позивачем. Разом з тим, в матеріалах справи наявні докази, зокрема заяви на переказ готівки на рахунок ПАТ АКБ «Аркада» ( т. І а.с. 139-146), які підтверджують, що саме ОСОБА_2 інвестувала кошти в будівництво спірної квартири.
Під час апеляційного перегляду колегією суддів також встановлено, що в спірній квартирі позивач не проживав та не був зареєстрований.
Такі обставини в сукупності свідчать про те, що спірна квартира придбавалася в інтересах відповідача та за її особисті кошти, а не в інтересах сім'ї.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 21 лютого 2020 року.
Суддя-доповідач: І.М. Вербова
Судді: В. В. Саліхов
О. В. Шахова