1/595
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 лютого 2020 року м. Київ № 640/15729/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "МАРАФЕТ ХОУМ"
до Київської міської митниці ДФС
про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРАФЕТ ХОУМ" (надалі - позивач), адреса: 02105, м. Київ, вул. Тампере, 5, офіс 301, до Київської міської митниці ДФС (назва замінена відповідно до відомостей з ЄДРПОУ 39422888, надалі - відповідач), адреса: 03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8а, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень - Київської міської митниці ДФС України - по прийняттю рішення про коригування митної вартості товарів № 100000/2019/000265/2 від 05.08.2019 р. (надалі - Рішення);
- скасувати повністю рішення про коригування митної вартості товарів № 100000/2019/000265/2 від 05.08.2019 р;
- зобов'язати Київську міську митницю ДФС України визнати заявлену Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРАФЕТ ХОУМ" митну вартість товарів в розмірі 10 289,68 євро, зазначену в митній декларації № UА 100010/2019/344324 від 05.08.2019 р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.2019 р. відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача внаслідок прийняття контролюючим органом Рішення, що оскаржується.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позов є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
06.04.2019 р. між позивачем та компанією "BIOCHIMICA Spa" (Італія) укладено контракт № 3 на підставі якого протягом строку дії вказаного контракту "BIOCHIMICA Spa" (Продавець) здійснює поставку товарів на умовах EXW зі складу "BIOCHIMICA Spa" позивачу.
У серпні 2019 р. "BIOCHIMICA Spa" здійснив поставку товарів позивачу на умовах EXW із використанням міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 005454 від 30.07.2019 р.
З метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару (побутова хімія) позивач подав відповідачу електронну митну декларацію № UA 100010/2019/344324 від 05.08.2019 р. на загальну суму 10 289,68 євро, якою до митного оформлення за основним методом - за ціною контракту в режимі імпорт - 40 заявлений товар.
Одночасно з подачею зазначеної електронної митної декларації для підтвердження заявленої митної вартості позивачем подані відповідачу наступні товару супровідні документи:
-контракт; -інвойс; - міжнародна товаротранспортна накладна (CMR); - сертифікат походження товару; - сертифікат перевезення (походження) товарів форми EUR 1; - документи на перевезення товарів; - платіжне доручення на оплату товарів.
При проведенні контролю правильності визначення митної вартості імпортованих товарів, вважаючи подані позивачем документи недостатніми для підтвердження визначеної ним за основним методом митної вартості товарів, відповідач пропонував позивачу надати протягом 10 календарних днів додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме:
-рахунок-фактуру (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого румунку-фактури;
-документи, що можуть ідентифікувати особу, що забезпечила перевезення та на користь якої здійснюється оплата за такі перевезення (договір на перевезення, заявки до договору перевезення, що містять відомості стосовно вартості перевезення та є невід'ємною частиною договору);
- платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (видаткові та податкові накладні);
-каталоги, прайс-листи виробника товару;
-зовнішньоекономічий договір;
-копію митної декларації країни відправлення;
-висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Декларантом ОСОБА_1 для підтвердження митної вартості товару відповідачу було направлено лист № 12 від 05.08.2019 р. щодо підтвердження митної вартості товару за № 1 ВМД № UA 100010/2019/344324 від 05.08.2019 р. разом з документами, які підтверджують митну вартість товару, заявлену позивачем у митній декларації № UA100010/2019/344324 від 05.08.2019 р. на загальну суму 10 289,68 євро. Всі передбачені чиним законодавством документи, а тому у зв'язку із відсутності можливості у 10-денний строк надати ще додаткові документи щодо товарів, які оформлюються згідно до декларації № UA100010/2019/344324 від 05.08.2019 р., крім раніше наданих, та у зв'язку із наднормативним простоєм автомобіля та контейнера, просив відповідача прийняти рішення та випустити товар у вільний обіг.
За результатами перевірки, враховуючи подання позивачем митної декларації країни відправлення та документів, що підтверджують митну вартість товару, на думку відповідача, що заявлений позивачем рівень митної вартості імпортованих товарів значно менший за рівень митної вартості подібних товарів, оформлених іншими суб'єктами господарювання найближчим часом, що суперечить поняттю дійсної вартості товарів у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.
Зважаючи на викладене, у відповідача виникли сумніви у достовірності заявленої позивачем митної вартості товарів, отже метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (основний метод) не був застосований.
Між відповідачем та декларантом булла проведена процедура консультацій з метою обміну наявної у кожного з них інформації та вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у відповідача.
На адресу відповідача направлено лист № 014 від 05.08.2019 р. в якому зазначено, що для підтвердження митної вартості товару № UA100010/2019/344324 від 05.08.2019 р. позивачем додатково надано лист відправника, що засвідчує не повну поставку у червні 2019 р. б/н від 14.06.2018 р. В даному листі зазначено, що в інвойсі № Е 202 від 30.07.2019 р. позиція № 140 на суму 241,68 євро додана на рахунок раніше сплачених коштів.
Після розгляду документів, поданих для митного оформлення товарів, відповідач прийняв Рішення.
05.08.2019 р. для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем товару відповідача подана нова електронна митна декларація типу ІМ-40 № UA100010/2019/344784 від 05.08.2019 р.
Внаслідок порівняння митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення з товарами, митне оформлення яких було завершено, як зазначає відповідач, що заявлені рівні митної вартості окремих товарів значно менші за рівні митної вартості подібних товарів, що були оформленні іншими суб'єктами господарювання найближчим часом, що суперечить поняттю дійсної вартості товарів у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.
Таким чином, враховуючи нібито неможливість застосування попередніх методів, на думку відповідача, митна вартість оцінюваних товарів булла визначена із застосуванням резервного методу на підставі інформації про ціни та рівні митної вартості ідентичних та подібних товарів, а саме митних декларацій № UA206010/2019/0511 від 25.01.2019 р., № UA100010/2019/318578 від 19.02.2019 р., № UA100010/2019/130437 від 17.04.2019 р.
Вважаючи Рішення протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Відповідач прийняв Рішення, яке позивач вважає протиправним, у зв'язку із чим оскаржив його до суду.
В позовній заяві та відповіді на відзив, поданої через канцелярію суду 16.09.2019 р. позивач як на підставу неправомірності Рішення посилається на наступні факти та обставини, обґрунтовуючи їх наступним.
Позивач зазначає, що підставою для прийняття Рішення стало те, що в ході проведення процедури консультації митним органом було заявлено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за основним методом, оскільки документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
-контракт № 3 від 06.04.2019 р. укладений між позивачем та компанією "BIOCHIMICA Spa" (Італія);
-рахунок фактура № Е 202 від 30.07.2019 р. компанії "BIOCHIMICA Spa" (Італія) оригінал якого перебуває у компанії "BIOCHIMICA Spa" (Італія);
-платіжне доручення № 1360 від 24.07.2019 р., що підтверджує вартість товару;
-довідка № 3107-19/1 від 31.07.2019 р. від ПП "ТРАНС-ЛІЛЬ", що підтверджує вартість перевезення товару;
-договір про надання послуг митного брокера № 1/2016 від 11.01.206 р.;
-електронна митна декларація № UA 1000/10/2019/344324 від 05.08.2019 р.;
-міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 005454 від 30.07.2019 р.;
-рахунок-фактура № СФ-142/245 від 31.07.2019 р.;
-сертифікат перевезення (походження) товарів форми EUR.1.
Крім того, позивачем в підтвердження витрат на транспортування вантажу наданий договір-доручення № 1610/18 на транспортно-експедиторське обслуговування від 16.10.2018 р. та договір-заявка № 245 на транспортно-експедиційне перевезення вантажів від 26.07.2019 р.
Позивач звертає увагу на те, що відповідно до п.1.1. договору-доручення № 1610/18 на транспортно-експедиторське обслуговування від 16.10.2018 р. експедитор зобов'язується організувати транспортування, інші транспортно-експедиторські послуги у відповідності до зовнішньоекономічних торгових контрактів клієнта при перевезенні за маршрутами, вказаними клієнтом, а клієнт зобов'язується сплатити за надані експедитором послуги на умовах, передбачених даним договором.
Згідно з п.1.3. договору-доручення № 1610/18 на транспортно-експедиторське обслуговування від 16.10.2018 р. експедитор зобов'язується організувати перевезення вантажів, пов'язані з цим послуги щодо вантажу за умовами, що вказані в цьому у заявках до нього.
Згідно з п.1.1. договору-заявки № 245 на транспортно-експедиційне перевезення вантажів від 16.07.2019 р. замовник діє від власного імені, а експедитор-виконавець діє від власного імені або за дорученням організацій, з якими він має прямі договори, і за рахунок замовника. Експедитор зобов'язується організувати перевезення вантажу за маршрутом, вибраним замовником (клієнтом) і узгодженим з експедитором, укласти від свого імені договір на перевезення вантажу, а також виконати інші зобов'язання, пов'язані з перевезеннями, а замовник (клієнт) в свою чергу, зобов'язується сплатити експедитору вартість такої послуги, що зазначена в п. ставка (ціна) фрахта.
У зв'язку із наведеними фактами, позивач робить висновок про те, що митним законодавством не визначено вид доказів, яким повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом підтвердження розміру витрат на перевезення товарів.
Також позивач зазначає, що сторони самостійно вправі визначати форму, зміст договору та комерційних документів. Отже, на думку позивача, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності та на принцип свободи договору, митним органом заборонено втручатися у діяльність сторін зовнішньоекономічного договору шляхом неврахування наданих до митного оформлення відомостей у якості специфікацій з причин наявності чи відсутності у них певних відомостей та реквізитів чи неналежної їх форми складення.
Позивач, між іншим, зазначає, що в порушення норм митного законодавства, Рішення, що оскаржується, не містить: обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом та фактів, що вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.
Також позивач стверджує, що відповідач не зазначив митну вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.
В свою чергу позивачем були надані ВМД № UA 100010/2018/132951від 10.05.2018 р., де вартість на аналогічний товар склала 0,75 доларів США за 1 кг., № UA 100010/2018/155297 від 06.11.2018 р., де вартість склала 0,62 долара США за 1 кг., № UA 100010/2018/155299 від 06.11.2018 р., де вартість складала 0,60 доларів США за 1 кг., тому посилання відповідача на інформацію про ціни та рівні митної вартості ідентичних та подібних товарів у митних деклараціях № UA 206010/2019/0511 від 25.01.2019 р., № UA 100010/2019/318578 від 19.02.2019 р., № UA 100110/2019/130437 від 17.04.2019 р. є безпідставними та необґрунтованими.
До того ж, позивач звертає увагу суду на те, що, на його думку, з аналізу норм митного законодавства витікає обов'язок митниці зазначити конкретні обставини, що викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В позові позивач наполягає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, що використовуються митним органом при її визначенні. В порушення норми митного законодавства, Рішення що оскаржується не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої відповідачем та фактів, що вплинули на таке коригування, зокрема, пояснен щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки. Відповідачем не зазначено митну вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку , фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.
За наведених обставин, позивач зазначає, що вказані відповідачем у Рішенні обставини не впливають на числове визначення митної вартості товару заявленого до митного оформлення і не позбавляють позивача права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, що імпортуються, з урахуванням того, що позивачем використані відомості, що повністю підтверджені документально.
До цього, в обґрунтування своїх доводів, позивач у позовній заяві та відповіді на відзив наводить перелік норм чинного законодавства України, що регулюють поняття митної вартості та методи її визначення а також судову практику з аналогічних спірних питань.
У своєму відзиві на адміністративний позов, поданий через канцелярію суду 12.09.2019 р. відповідач наводить наступні заперечення, обґрунтовуючи їх наступним.
При проведенні митного оформлення за митною декларацією № UA100010/2019/344324 від 05.08.2019 р.
Відповідач звертає увагу на те, що автоматизованою системою аналізу та управління ризиками за вищезазначеною митною декларацією сформовано наступні митні формальності, зокрема:
105-2: контроль правильності визначення митної вартості товарів;
106-2: витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів;
117-2 "Здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів із залученням спеціального підрозділу митниці ДФС для перевірки числового значення заявленої митної вартості".
Інструктивне повідомлення: "По наступних товарах можливе заниження митної вартості товарів. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 р. № 689 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів із борів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України" Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частини 3 та 4 ст. 53 МКУ.
При опрацюванні документів, наданих до митної декларації, у відповідача виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості товарів.
Вказане стало підставою для більш ретельного та поглибленого вивчення поданих декларантом документів.
Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за митною декларацією UA100010/2019/344324 від 05.08.2019 р. встановлено, що подані документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка сплачена (відповідно до ст. 53 МК України немає можливості перевірити всі складові заявленої митної вартості).
На момент митного оформлення декларантом не надано всіх відомостей щодо складових митної вартості, а саме документів, що підтверджують вартість перевезення та відомостей щодо ціни, що сплачена.
Відповідно до ч.2. ст. 53 МК України одним з документів, що підтверджують складові митної вартості товару, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Декларантом при митному оформленні надано залучення довідку про транспортні витрати від 3107-19/1 від 31.07.2019 р. від ПП "Транс Лиль", яке не є перевізником вантажу, оскільки відповідно до інформації, зазначеної в міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) № 005454 від 30.07.2019р., фактичний виконавець перевезення оцінюваного товару є ОСОБА_2 . Тобто, відбулося залучення третіх осіб. Проте, відповідно до інформації, зазначеної в міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) від 005454 від 30.07.2019 р., фактичний виконавець перевезення оцінюваного товару є ТОВ "Камаз Транс Сервіс". Тобто, відбулося залучення третіх осіб. Підприємство, що надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Відповідні документи не надано.
На думку відповідача, підприємство, що надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару.
На момент митного оформлення надано лише довідка про вартість перевезення, що не передбачено як документ, який підтверджує вартість перевезення, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599.
Крім цього, відповідач зазначає, що статтею 9 Закону України від 01.07.2014 р. № 1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність" обумовлено, що підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні, тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування або органами влади.
Враховуючи, що документи, що передбачені положенням наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599 декларантом при митному оформленні не надавались, у митного органу відсутня можливість здійснити перевірку правильності обчислення скадових митної вартості.
Отже, відповідач робить висновок про те, що декларантом не надані передбачені законодавством України документи, що містять відомості щодо витрат, пов'язаних з транспортуванням оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.
Також відповідач зазначає, що при перевірці поданих до митного оформлення документів встановлено, що надані документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що сплачена або підлягає сплаті.
Згідно з п.4.1. контракту від 06.04.2019р. № 3 "покупець повинен сплатити за товар на умовах передоплати на підставі проформи рахунку-фактури шляхом банківського переказу на рахунок продавця". За платіжним дорученням в іноземній валюті від 24.07.2019 р. № 1360 перерахування коштів за зовнішньоекономічним контрактом здійснено в сумі 10 048, 00 євро. Сума зазначена в інвойсі від 30.07.2019 р. № Е 202 інша - 10 289,68 євро. Декларантом не надано проформу рахунку-фактури, як передбачено п.4.1. контракту. Тому, ідентифікувати вищезазначену оплату як попередню оплату за дану партію товару не думку відповідача було неможливо.
У зв'язку із цим, у відповідача наявні інформація щодо відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті, що призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
До того ж, при здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з'ясовано, що вартість заявлених до митного оформлення товарів є меншою від мінімального рівня митної вартості товарів, інформація по яким міститься у КММ ДФС. Рівень митної вартості подібних за фізичними характеристиками товарів згідно з ціновою базою даних ЄАІС ДФС України становить 1,07 євро/кг.
Перевіркою наявності прийнятих рішень іншими митницями рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору, за результатами спрацювання СУР встановлено, що відповідачем винесені рішення про коригування митної вартості на подібний товар на рівні 1,07євро/кг.: від 05.08.2019 р. UA100010/2019/000265/2; від 26.07.2019 р. № UA100010/2019/000250/2; від 02.07.2019 р. № UA100010/2019/000046/2; від 18.06.2019 р. UA100010/2019/100040/2; від 14.05.2019 р. UA100010/2019/100035/2; від 24.04.2019 р. № UA100010/2019/100031/2.
Таким чином, заявлена митна вартість викликала сумніви у дійсності ціни оцінюваних товарів у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі та викликала сумніви у достовірності відомостей, поданих для підтвердження митної вартості товару.
Окрім зазначено, відповідач звертає увагу суду на результати розгляду додатково наданих позивачем документів. В результаті аналізу їх змісту відповідачем встановлено наступне.
Митна декларація країни відправлення (електронна копія) містить дані, що не відповідають даним у документах, наданих при митному оформленні. У митній декларації країни відправлення вказані коди товарів 3402209000, 3402202000. При митному оформленні товар задекларовано за одним кодом товару згідно УКТ ЗЕД - 3402209000.
Прайс-лист не містить контактну інформацію про продавця (сайти у мережі Інтернет для контактів покупців із фірмою-продавцем, телефон та адреса вказана на штампі виробника BIOCHIMICA), умови платежу, термін доставки, термін дії цін на визначений період, система знижок, характер тари та упаковки та інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Митна декларація країни відправлення не містить відмітки митних органів країни відправлення та країни транзиту.
Також у відзиві на адміністративний позов відповідач надає наступні обґрунтування застосування ним методів визначення митної вартості.
Положеннями частини 6 ст. 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю у разі неподання декларантом документів згідно із переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, керуючись наведеними нормами МК України та за результатами аналізу наданих декларантом документів, застосування заявленого декларантом основного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, неможливо.
Відповідач зазначає, що митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 МК України із використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тирифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами ДФС митних вартостях.
Відповідач також вважає, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв'язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у ст. 59 МК України.
Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у ст. 60 МК України.
Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв'язку з відсутністю ціни, за якої ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україну не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до положень ст. 62 МК України.
Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв'язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у статті 63 МК України.
Виходячи з наведеного, відповідно до положень ст. 55 МК України здійснено коригування митної вартості товарів. Сума наданих гарантій складає 44 780,68 грн.
У зв'язку із наведеними доводами, відповідач робить висновок, що позивачем документально не було підтверджено митну вартість товару - ціну товару та складові митної вартості.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України).
Згідно із ч.1. ст.7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1. ст. 4МК України).
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 38 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до ч.1, 2, 4 п. 1 ч.6. ст. 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.
У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються ст.ст. 334, 335, 336 МК України .
Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (п. 23 ч. 1 ст. 4 МК України).
Згідно зі ст.ст. 246, 248 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Стаття 49 МК України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 51 МК України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно ч. 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною другою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Стаття 57 глави 9 МК України встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною другою якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Статтею 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (пункт 2 частини першої).
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (частина друга).
Відповідно до ч.1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з ч.2. ст. 52 даного Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Статтею 53 МК України закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1).
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга).
Згідно зі ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга).
Відповідно до частини першої ст. 55 цього Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Як вбачається з матеріалів справи позивач надав відповідачу для підтвердження заявленої митної вартості товару при здійсненні його митного оформлення:
-контракт № 3 від 06.04.2019 р. укладений між позивачем та компанією "BIOCHIMICA Spa" (Італія);
-рахунок фактуру № Е 202 від 30.07.2019 р. компанії "BIOCHIMICA Spa" (Італія);
-платіжне доручення № 1360 від 24.07.2019 р., що підтверджує вартість товару;
-довідку № 3107-19/1 від 31.07.2019 р. від ПП "ТРАНС-ЛІЛЬ", що підтверджує вартість перевезення товару;
-договір про надання послуг митного брокера № 1/2016 від 11.01.206 р.;
-електронну митна декларація № UA 1000/10/2019/344324 від 05.08.2019 р.;
-міжнародну товарно-транспортна накладну (CMR) № 005454 від 30.07.2019 р.;
-рахунок-фактуру № СФ-142/245 від 31.07.2019 р.;
-сертифікат перевезення (походження) товарів форми EUR.1.
Відтак, судом встановлено, що подані позивачем до митного оформлення товару вищевказані документи, а саме контракт № 3 від 06.04.2019 р. укладений між позивачем та компанією "BIOCHIMICA Spa" (Італія) та рахунок фактура № Е 202 від 30.07.2019 р. компанії "BIOCHIMICA Spa" (Італія) за назвою і змістом відповідали вимогам п.п. 2-3 ч.2. ст. 53 МК України.
В свою чергу, відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст контракту № 3 від 06.04.2019 р. укладений між позивачем та компанією "BIOCHIMICA Spa" (Італія) та рахунку фактури № Е 202 від 30.07.2019 р. компанії "BIOCHIMICA Spa" (Італія).
Стосовно документів, визначених п.п. 4-6 та 8 ч. 2. ст. 53 МК України (банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні документи про його оплату, транспортні документи) необхідність подання яких вимагав відповідач та відносно яких мав відповідні зауваження суд вважає їх витребування та зауваження до них безпідставним та необґрунтованим з наступних підстав.
У процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.
Обставини здійснення платежу в свою чергу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації.
У зв'язку із цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Суд вважає, що умови і обставини оплати оцінюваного товару у взаємозв'язку з тими доказами, що подавались позивачем до митного контролю, не давали обґрунтованих підстав відповідачу вважати, що позивачем заявлені неповні чи недостовірні відомості про фактурну вартість оцінюваного товару.
Виходячи з викладеного, на думку суду, надані позивачем документи спростовують доводи відповідача про не підтвердження позивачем вартості перевезення.
Пунктом 6 ст. 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Отже, суд приходить до висновку, що МК України не містить перелік документів, які зобов'язаний подати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування з чого слідує, що такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами, які містять відомості, що дозволяють визначити розмір транспортних витрат та ідентифікувати їх з конкретним вантажем.
При цьому, суд звертає увагу на те, що інформація про маршрут руху вантажу, транспортний засіб, яким здійснювалось перевезення оцінюваного товару, зазначені у довідці про транспортні витрати, узгоджується з інформацією, що зазначена у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) № 005454 від 30.07.2019 р., а маршрут руху, умови перевезення відповідають умовам поставки, що були передбачені контрактом.
Оцінюючи такі доводи позивача в цій частині суд звертає увагу на те, що розмір транспортних витрат, понесених позивачем під час перевезення оцінюваного товару підтверджується документально, в повному обсязі та належним чином.
Крім цього, неподання декларантом документів, зазначених в ч.2. ст. 53 МК України, у тому числі тих, про які стверджує відповідач, само собою не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Також суд звертає увагу на те, що у Рішенні, що оскаржується, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили, що подані позивачем документи щодо вартості перевезення містять розбіжності або містять недостовірні відомості про вартість транспортних послуг не надав.
З урахуванням викладеного суд робить висновок, що відповідач не мав обґрунтованих підстав вважати не підтвердженим значення складових митної вартості товару.
Зі змісту Рішення, що оскаржується, судом встановлено, що відповідач не надав належної оцінки поданим позивачем документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору.
Водночас документи, подані позивачем разом із митною декларацією до митного оформлення підтверджують, що визначена позивачем у ній митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
На підставі наведених доводів, суд робить висновок про те, що висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі відомостей про ціну товару, що імпортувався за митними деклараціями, що оформлялися на виконання того з самого контракту є протиправними.
Відтак, за висновком суду, сумніви відповідача щодо неможливості встановлення митної вартості товару, на підставі поданих позивачем документів, ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч. 6. ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч.7. ст. 54 МК України).
Відповідно до ч.1. ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6. ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 54 Митного кодексу України).
Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16.
Неможливість відповідача з поданих позивачем документів підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товару не є достатньою підставою для застосування ним іншого методу визначення митної вартості товару.
Згідно з ч.1. ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.2. ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2. ч.1. ст. 57 МК України. За правилами ч.ч. 3, 8, згаданої статті кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59, 60 МК України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4. ст. 57 МК України).
На підставі аналізу вказаних законодавчих положень суд дійшов висновку, що, виходячи з принципу послідовності, передбаченого ст. 57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених ст. 64 МК України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п'яти.
Як встановлено судом, митну вартість придбаного позивачем товару, що була зазначена декларантом у митній декларації, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.
Згідно із оскаржуваним Рішенням митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України).
Однак, безпідставно не застосувавши основний метод визначення митної вартості товару та застосувавши резервний метод, відповідач не надав суду доказів проведення необхідної консультації з декларантом позивача у належний спосіб. Саме лише посилання в оскаржуваному Рішенні відповідача на проведення з декларантом позивача консультації відповідно до ч.4. статті 57 МК України не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.
Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, відповідно до якої доводи відповідача про те, що подані декларантом позивача документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, є необґрунтованими, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Наведене не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п.п. 2, 4 ч.2 ст.55 МК України.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
При цьому відповідно до ч.2. статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, відповідачем не доведено наявність підстав для незастосування основного методу визначення ціни товару за ціною договору (контракту), а відповідно для прийняття Рішення, що оскаржується. Тому Рішення є протиправним та підлягає скасуванню судом.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими в частині, та такими, що підлягають задоволенню частково.
Внаслідок викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване Рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Суд не уповноважений переймати на себе повноваження митного органу в частині нарахування суми податків і зборів виходячи з документально підтвердженої митної вартості, а тому відсутні підстави для зобов'язання відповідача визнати заявлену митну вартість в певній сумі, вказаній позивачем, оскільки такий порядок дій, як саме "визнання митної вартості в розмірі..." прямо не передбачений митним законодавством.
Якщо за результатом скасування рішення про визначення митної вартості, позивачем буде встановлено факт надмірності сплачених платежів, позивач не позбавлений можливості скористатись відповідним порядком для повернення надміру сплачених коштів.
Відповідно до ч. 4 ст. 301 МК України, якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку. Щодо повернення надміру сплачених платежів, то слід вказати наступне. Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затв. Наказом Міністерства фінансів України 18.07.2017 № 643 визначено послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби (далі - ДФС) та структурного підрозділу ДФС, до функціональних повноважень якого належить організація ведення єдиного рахунку для зарахування авансових платежів (передоплати), що вноситься підприємствами до/або під час митного оформлення (далі - підрозділ ДФС), при поверненні суб'єктам господарювання та/або фізичним особам (далі - платники податків) коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС, та пені, у тому числі у випадках, зазначених у частинах дев'ятій, десятій статті 55, частині п'ятій статті 299, частинах третій, п'ятій статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, частині першій статті 9 глави V Додатка А до Конвенції про тимчасове ввезення, частині третій статті 11 глави ІІ Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року.
Цим Порядком встановлений порядок дій, який може вчинити позивач, після отримання рішення суду, яким буде встановлено, що платіж був надміру сплачений фактично. Даний Порядком позивач ще не скористався.
Отже, суд дійшов висновку про те, що рішення про коригування митної вартості прийнято відповідачем за відсутності обґрунтованого сумніву та із порушенням встановлених Митним кодексом України вимог, проте заявлена до суду позивачем вимога про
стягнення надміру сплачену суму митних платежів до звернення з такою вимогою до Київської міської митниці ДФС України, є передчасною, а тому не підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку що визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення є достатнім способом захисту порушених прав позивача.
Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.
Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанцій, позивачем під час звернення з даними позовами до суду сплачено судовий збір у розмірі 4 014,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 1338,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРАФЕТ ХОУМ" задовольнити частково.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС № 100000/2019/000265/2 від 05.08.2019 р.
3. В іншій частині позову - відмовити.
3.Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МАРАФЕТ ХОУМ" (02105, м. Київ, вул. Тампере, 5, офіс 301, ідентифікаційний код 40148778) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1338,00 грн (одна тисяча триста тридцять вісім гривень 00 коп) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (адреса: 03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8а, ідентифікаційний код 39422888).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Клочкова