20 лютого 2020 року м. Кропивницький справа № 340/2880/19
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
доГоловного управління ДФС у Кіровоградській області (25006, Кіровоградська область, м.Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ - 39393501)
провизнання протиправними та скасування податкових рішень, -
І. Зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 27.04.2018 року: №0003861303, №0003871303 та №0003881303.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно нараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, військового збору, та штрафних фінансових санкцій, спираючись на не подання до податкового органу декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік отриманий дохід від ПУ АТ «Фідобанк» в сумі 174370,80 грн., оскільки прощена заборгованість включає в себе пеню, відсотки за користування кредитом, комісію за надані послуги, штрафні санкції, а тому не є доходом в розумінні Податкового кодексу України. Відтак, безпідставно, на думку позивача, винесено і оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Представником відповідачів по справі подано до суду відзив на позовну заяву в якому він заперечує проти позову у повному обсязі, вважає його не обґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню, наполягає на правомірності посадових осіб при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки ОСОБА_1 , внаслідок порушення вимог абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, занижено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.
Ухвалою суду від 18.11.2019 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку із її невідповідністю вимогам статей 160-161 КАС України (а.с.14).
27.11.2019 року від позивача надійшла заява з виправленими недоліками.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (а.с.1).
Додаткових заяв чи клопотань до суду подано не було.
Відповідно до вимог статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Разом з тим, враховуючи перебування головуючого судді по справі у відпустці (інший неробочий день), з урахуванням положень ч.ч.1, 6 ст. 120, ст.193 КАС України, дана адміністративна справа вирішується судом у межах строку, визначеного ст.193, 263 КАС України.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, судом встановлені відповідні обставини.
На підставі наказу №390 від 23.02.2018 року та повідомлення від 26.02.2018 року №255/10/11-28-13-03/ НОМЕР_1 , у період з 02 по 03 березня 2018 року посадовими особами Головного управління ДФС у Кіровоградській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства при оподаткуванні доходів, отриманих у вигляді списання заборгованості за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року (а.с.44-45).
За результатами перевірки податковим органом було складено Акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 05.03.2018 року №243/11-28-13-03/ НОМЕР_1 , згідно якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 пп. 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пп. «д» пп.164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України в частині неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, в результаті чого донараховано грошове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за 2015 рік, на загальну суму 31386,75 грн.; податкове зобов'язання по військовому збору за 2015 рік на загальну суму 2615,57 грн. (а.с.39-41)
На підставі висновків вказаного Акту перевірки податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення від 27.04.2018 року:
- №0003861303, яким ФО ОСОБА_1 нараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 42 831,45 грн. (за основним платежем - 34265,16 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8566,29 грн.);
- №0003871303, яким ФО ОСОБА_1 нараховано грошове зобов'язання по військовому збору на загальну суму 3269,47 грн. (за основним платежем - 2615,57 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 653,90 грн.);
- №0003881303, яким ФО ОСОБА_1 нараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за штрафними (фінансовими) санкціями - 170,00 грн. (а.с.31-33).
Як вбачається матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення базуються на висновках акту перевірки про те, що позивачем, всупереч вимогам Податкового кодексу України, не задекларовано в річній декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік дохід у вигляді анульованої заборгованості за кредитним договором в сумі 174370,80 грн та, відповідно не сплачено до бюджету податкове зобов'язання з зазначеного доходу в сумі 31386,75 грн.
Незгода із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями - рішеннями, обумовила позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковим кодексом України (далі - ПК України) визначено вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1. статті 14 ПК України (тут і далі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені пунктом 164.2 статті 164 ПК України.
З аналізу наведених положень ПК України можна зробити висновок, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі.
В силу абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Пунктом 179.1 ст.179 ПК України встановлено обов'язок платника податку подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом (пункт 179.7 статті 179 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.
Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в його постановах від 10 травня 2018 року по справі №802/142/17-а та від 07 червня 2018 року у справі №809/1343/17.
Судом встановлено, що листом ПУ АТ «Фідобанк» повідомив позивача про анулювання (прощення) кредитної заборгованості та про те, що відповідно до підпункту "д" 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України сума анульованого (прощеного) боргу за основним боргом (кредитом) є її доходом, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором (а.с.56).
ПУ АТ «Фідобанк» у податковому розрахунку за формою 1-ДФ за IІІ квартал 2015 року по клієнту ОСОБА_1 за ознакою доходу "126" було відображено "Дохід отриманий платником податку" від прощення (анулювання) заборгованості за кредитом, про що письмово повідомлено контролюючий орган (а.с.54-55).
Відтак, судом встановлено, що позивач належним чином повідомлена банком про суму анулювання (прощення) кредитної заборгованості та про свій обов'язок самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з суми прощеної основної суми заборгованості за кредитом і відобразити такий дохід у річній податковій декларації відповідно до вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.
Водночас, у зв'язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, з 7 травня 2015 року підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 8 на підставі Закону України «Про внесення змін до ПК України щодо кредитних зобов'язань».
Метою запровадження вказаних положень є фактична реалізація положень Закону України «Про реструктуризацію кредитних зобов'язань з іноземної валюти в гривню», згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.
Відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Прийняття законодавцем вказаного законодавчого припису, знайшло своє відображення у правовій позиції Верховного суду щодо принципів його застосування, за змістом якої, зокрема, проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку (13.03.2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в контексті справи № 826/6380/15 (ЄДРСРУ № 72745231), від 25 квітня 2018 року у справі № 809/4380/15 (ЄДРСРУ № 73634666).
Суд зауважує, що дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.
В силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв'язку із прощенням банками з 1 січня 2015 року боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 1 січня 2014 року та валюту зобов'язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Застосування вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено у постановах від 15 травня 2018 року (справа № 821/1594/17), від 19 липня 2019 року (справа №826/4240/18).
При цьому, для правовідносин, що виникають у сфері справляння податків, не має правового значення те, яким чином банк-кредитор обліковував відповідну суму прощеного боргу у своєму бухгалтерському обліку, а визнання банком прощеного боргу позичальника його оподатковуваним доходом та надання до фіскальної служби відповідного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, не впливає на податкові зобов'язання позивача.
Таким чином виходячи із аналізу вищевказаних законодавчих норм, у взаємозв'язку із встановленими фактичними обставинами справи, суд приходить до висновку, що оскільки у позивача не виник обов'язок щодо сплати податку на доходи фізичних осіб відповідно до абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, у контролюючого органу також були відсутні правові підстави для нарахування грошового зобов'язання зі сплати військового збору та штрафних санкцій за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В силу ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Таким чином, за сукупністю наведених обставин та враховуючи наявність письмових доказів, що спростовують наведені позивачем доводи у позовній заяві та виходячи з системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
VI. Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
В матеріалах справи містяться докази щодо понесення ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. (а.с.17).
Отже, відшкодуванню підлягають витрати понесені позивачем у розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградської області.
Керуючись ст. ст. 2, 139, 246, 255, 260-263, 292-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (25006, Кіровоградська область, м.Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ - 39393501) про визнання протиправними та скасування податкових рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 27.04.2018 року №0003861303, яким ОСОБА_1 нараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 42 831,45 грн. (за основним платежем - 34265,16 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8566,29 грн.).
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 27.04.2018 року №0003871303, яким ОСОБА_1 нараховано грошове зобов'язання по військовому збору на загальну суму 3269,47 грн. (за основним платежем - 2615,57 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 653,90 грн.).
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 27.04.2018 року №0003881303, яким ОСОБА_1 нараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за штрафними (фінансовими) санкціями - 170,00 грн..
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати на оплату судового збору в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 39393501).
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст.ст.255, 295 КАС України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії.
Згідно до пп.15.5 п.1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 20 лютого 2020 року.
Суддя
Кіровоградського окружного
адміністративного суду Р.В. Жук