Копія
21 лютого 2020 року Справа № 160/709/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Широківського відділу з питань призначення та перерахунку пенсій Криворізького південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за № 4454 від 28.07.2016 року, про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 7 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за вих. № 1449/03-07/27 від 05.09.2019 року, про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати відділ з питань призначення та перерахунків пенсій № 7 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 29.04.2016 року.
В обгрунтування позовну зазначено, що позивач 29.04.2016 року звернувся до органу Пенсійного Фонду із заявою про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та надав всі необхідні документи. Проте, в призначенні пенсії позивачу було відмовлено протоколом № 4454 від 28.07.2016 року. Підставою для відмови стало ненадання позивачем документів на підтвердження днів виїзду в зону, на об'єкти, населені пункти Чорнобильської АЕС; кількість днів перебування в зоні відчуження ОСОБА_1 згідно з табелем обліку робочого часу визначити неможливо. Позивач 29.08.2019 року повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, однак відповідачем повторно відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю документів на підтвердження днів виїзду в зону, на об'єкти, населені пункти Чорнобильської АЕС. Позивач вважає протиправною відмову у призначенні пенсії за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, оскільки має підстави для застосування при призначенні пенсії норми статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Ухвалою суду від 22.01.2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що за наявними документами визначити скільки днів ОСОБА_1 працював у зоні відчуження в 1986 році неможливо, тому права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 10 років згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач не має. У позивача відсутній 20-річних страховий стаж для призначення пенсії. Також відповідач зазначив, що позивачем пропущено строку для звернення до суду, внаслідок чого в частині позовних вимог про зобов'язання призначити пенсію з 29.04.2016 року позов має бути залишено без розгляду.
Виходячи з положень пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2), що підтверджується дублікатом посвідчення від 09.10.2015 року серії НОМЕР_2 .
29.04.2016 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". До заяви позивач надав наступні документи: копія та оригінал паспорта та ідентифікаційного коду; копія та оригінал трудової книжки НОМЕР_3 від 11.08.1983 року; копія військового квитка НОМЕР_4 від 10.10.1983 року; архівна довідка про вихододні з колгоспу ім. Фрунзе від 12.10.2015 року №659; архівна довідка про зарплату з колгоспу ім. Фрунзе від 12.10.2015 року №658; дублікат посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії НОМЕР_2 від 09.102015 року; копія табелю обліку робочого часу та заробітної плати, видані архівним відділом виконкому Криворізької міської ради; копія розрахункових відомостей із заробітної плати.
Протоколом №4454 від 28.07.2016 року визначено, що позивач не має права на пенсію.
Доказів повідомлення ОСОБА_1 про результати розгляду його заяви від 29.04.2016 року про призначення пенсії представником відповідача до суду не надано.
Листом №815/03-10/26 від 22.05.2019 року відповідач повідомив адвоката позивача про те, що заяву від 29.04.2016 року розглянуто та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відмова обгрунтована тим, що документи, що підтверджують дані виїзду в зону, на об'єкти, населенні пункти Чорнобильської АЕС відсутні. Кількість днів перебування в зоні відчуження ОСОБА_1 згідно із табелем обліку робочого часу визначити неможливо.
29.08.2019 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Листом №1449/03-07/27 від 05.09.2019 року відповідачем відмовлено у призначенні пенсії та зазначено, що для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" необхідно надати документи, що підтверджують дні виїзду в зону, на об'єкти, населенні пункти Чорнобильської АЕС. Згідно наданого табелю обліку робочого часу, кількість днів перебування в зоні відчуження встановити неможливо. Також, позивач не має необхідного для призначення пенсії 20-річного страхового стажу.
Позивач, не погодившись з відмовою відповідача про призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідачем поставлено питання у відзиві про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 в частині позовних вимог про призначення пенсії з 29.04.2016 року внаслідок пропуску позивачем строку звернення до суду.
На вимогу суду, що викладена в ухвалі про відкриття провадження у справі, про надання суду разом з відзивом доказів вручення позивачу рішення Широківського відділу з питань призначення та перерахунку пенсій Криворізького південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за № 4454 від 28.07.2016 року, про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , відповідачем не надано жодного доказу.
Фактично про підстави відмови у призначенні пенсії за заявою від 29.04.2016 року позивач дізнався з відповіді ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №815/03-10/26 від 22.05.2019 року на адвокатський запит представника позивача.
Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду позивач з аналогічним позовом звернувся 25.10.2019 року, проте ухвалою суду від 30.10.2019 року у справі №160/10442/19 позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто.
Повторно позивач звернувся з аналогічним позовом до суду 07.11.2019 року, проте ухвалою суду від 18.12.2019 року у справі №160/11061/19 позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто.
З даним позовом позивач звернувся до суду 17.01.2020 року.
За наведених обставин, звернення позивача за захистом порушеного права відбулось в межах визначеного Кодексом адміністративного судочинства строку, внаслідок чого суд відмовляє у задоволення клопотання представника відповідача про залишення без розгляду частини позовних вимог.
Право призначення пенсії особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи врегулювано Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ).
Статтею 10 Закону № 796-XII передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 14 Закону № 796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження та відносяться до категорії 2:
- з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів;
- з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів;
- у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;
- евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);
- особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення,
Відповідно до статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 01 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 01 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, пенсійний вік зменшується на 10 років.
Постановою правління ПФУ затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), яким визначено, що документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону № 796-XII).
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.
Водночас, законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми № 122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами.
Частиною третьою статті 65 Закону № 796-ХІІ встановлено, що посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України (пункт 4 статті 65 Закону № 796-ХІІ).
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року № 51 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 51), яким визначено, зокрема, правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, коло осіб, яким вони видаються.
Пунктом 3 Порядку №51 встановлено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А. При цьому у посвідченні на правій стороні по діагоналі зліва направо ставиться штамп фарбою червоного кольору "Перереєстровано" і на вільному місці виконується запис про дату перереєстрації.
Згідно із частиною 1 статті 15 Закону № 796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
В той же час, документи на підтвердження кількості днів виїзду в зону, на об'єкти, населенні пункти Чорнобильської АЕС є лише підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Таким чином, з системного аналізу вище вказаних законодавчих норм вбачається, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». При цьому, документи на підтвердження кількості днів виїзду в зону, на об'єкти, населенні пункти Чорнобильської АЕС є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладені у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 року у справі №152/651/71.
Відповідно до пункту 10 Порядку №51 видача посвідчень провадиться, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.
Посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що під час видачі позивачу дублікату посвідчення від 09.10.2015 року серії НОМЕР_2 про те, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2), Дніпропетровською обласною державною адміністрацією було досліджено необхідні документи, які підтверджують, що позивач працював у зоні відчуження необхідну кількість днів.
Суду не надано доказів того, що посвідчення від 09.10.2015 року серії НОМЕР_2 не є дійсним. Відповідачем не оспорюється той факт, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2).
За наведених обставин, відмова позивачу в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку з огляду на недоведеність кількості днів перебування у 1986 році в зоні Чорнобильської АЕС є неправомірною.
Разом з тим, позовні вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону № 796-XII є передчасними та не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Суд звертає увагу, що згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Отже, відповідач в межах своїх повноважень, зобов'язаний розглянути та за необхідності перевірити відповідність поданих для призначення пенсії документів, визначити на їх підставі достатність або відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за віком.
З огляду на те, що під час призначення пенсії має бути враховано наявність страхового стажу, необхідного для призначення пенсії, обчислення якого перебуває у компетенції пенсійного органу, суд приходить до висновку, що в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію, належить відмовити.
При цьому, з метою забезпечення ефективного судового захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути подані позивачем заяви про призначення пенсії від 29.04.2016 року та 29.08.2019 року з урахуванням висновків суду.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, зясувавши всі обставини справи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Щодо клопотання позивача про зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дати набрання судовим рішенням законної сили, суд зазначає наступне.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із частинами першою та другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, наведеною нормою Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Однак, в клопотанні позивачем не наведено, а судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть очікуваного результату, або що відповідач не виконає рішення суду.
Оскільки позивач не навів обґрунтованих доводів та не надав доказів, що підтверджують необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення, суд дійшов висновку про відсутність на даний час підстав для встановлення судового контролю у цій справі.
Позивач звільнений від сплати судового збору, тому розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись статтями, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Криворізького південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , що викладено в протоколі за № 4454 від 28.07.2016 року.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яке викладено у листі №1449/03-07/27 від 05.09.2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 29.04.2016 року та 29.08.2019 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) М.В. Бондар
Виготовлено з автоматизованої системи
документообігу суду 21.02.2020 року
Суддя М.В.Бондар
Рішення не набрало законної сили
станом на 21.02.2020 року
Суддя М.В.Бондар