18 лютого 2020 року Справа № 160/12119/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сидоренко Д.В.
за участі секретаря судового засідання Кручини Ю.Д.
за участі:
представника позивача Хачікян М.П.
представника відповідача Лебідя О.П.
розглянувши у підготовчому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства “Дніпродорсервіс” Дніпровської міської ради до Східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування висновку, -
02.12.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Комунального підприємства “Дніпродорсервіс” Дніпровської міської ради до Східного офісу Держаудитслужби, в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати висновок Східного офісу Держаудитслужби за результатом моніторингу UА-М-2019-08-01-000028 у закупівлі UA-2019-02-06-001842-с.
Ухвалою суду від 27.12.2019 року, після усунення недоліків позовної заяви, враховуючи, що із матеріалів позовної заяви не вбачалось порушення позивачем строків звернення до суду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого засідання.
23.01.2020 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, а також клопотання про залишення позову без розгляду. В обгрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що предметом даного позову є висновок про результати моніторингу закупівлі унікальний номер якої UA-2019-02-06-001842-с, а згідно з приписами Закону України «Про публічні закупівлі», у разі незгоди замовника з інформацією, викладеною у висновку, він має право оскаржити висновок до суду протягом 10 робочих днів, з дня його оприлюднення, про що зазначається в електронній системі закупівель протягом наступного робочого дня, з дня оскарження висновку до суду. В електронній системи закупівель, в якій відображено висновок за результатами моніторингу, оскаржуваний висновок опубліковано було 22.08.2019 року та зазначено кінцевий термін оскарження - 10 вересня 2019 року. Отже, враховуючи, що позовна заява про скасування висновку про результати моніторингу повторно подана до адміністративного суду з порушенням строку звернення до суду, позивач у позові не заявив клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, а також не надав доказів поважності причин його пропуску, відповідач просить суд позов Комунального підприємства «Дніпродорсервіс» Дніпровської міської ради до Східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування висновку про результати моніторингу закупівлі від 21.08.2019 року №325 - залишити без розгляду.
30.01.2020 року позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву, а також письмове клопотання, в якому позивач просить суд відхилити клопотання відповідача щодо залишення позову без розгляду. В обгрунтування поданого клопотання зазначає, що висновок за результатами моніторингу був опублікований 22.08.2019 року, у висновку зазначено строк оскарження до 10.09.2019 року, але в даному випадку зазначений строк є невірним, оскільки 10.09.2019 припадає на 12 робочий день, тому відповідачем у висновку зазначено некоректну дату можливого судового оскарження. Наголошує, що ним було 05.09.2019 року, тобто в межах десятиденного терміну звернуто до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Східного офісу Держаудитслужби з вимогою про визнання протиправним та скасування висновку за результатом моніторингу, але ухвалою суду від 25.10.2019 року по справі №160/8608/19 позов було повернуто позивачу. Зауважує, що подана повторна позовна заява відповідає всім вимогам адміністративного судочинства, тому просить визнати причини пропуску строку звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду поважними.
05.02.2020 року від Східного офісу Держаудитслужби надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що відповідач заперечує проти вищевикладених висновків позивача, оскільки висновок про результати моніторингу закупівлі заповнюється відповідно до форми та Порядку заповнення форми висновку про результати моніторингу закупівлі, затверджених наказом Держаудитслужби від 23.04.2018 року №86, яким не передбачено вказувати строк оскарження, а строк оскарження визначається електронною системою закупівель автоматично.
У підготовче засідання, призначене на 18.02.2020 року прибули представники всіх сторін, подані клопотання підтримали, просили суд задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши клопотання сторін, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є правомірність висновку Східного офісу Держаудитслужби за результатом моніторингу UА-М-2019-08-01-000028 у закупівлі UA-2019-02-06-001842-с.
Частиною 1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Матеріалами справи підтверджується, що висновок про результати моніторингу закупівлі оприлюдненню в електронній системі закупівель 22.08.2019 року (а.с.15).
В інформації щодо закупівлі UА-2019-02-06-001842-с зазначено, що кінцевий термін оскарження висновку про результати моніторингу закупівлі: 10 вересня 2019 року.
Згідно із ч.10 ст.7-1 Закону України «Про публічні закупівлі», у разі незгоди замовника з інформацією, викладеною у висновку, він має право оскаржити висновок до суду протягом 10 робочих днів з дня його оприлюднення, про що зазначається в електронній системі закупівель протягом наступного робочого дня з дня оскарження висновку до суду.
Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
За приписами Закону України «Про публічні закупівлі», не передбачено досудовий порядок вирішення спору у справах щодо оскарження висновку про результати моніторингу закупівлі.
Судом встановлено, що позивач 05.09.2019 року вже звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування висновку. Ухвалою суду від 25.10.2019 року у адміністративній справі №160/8608/19 позовну заяву Комунального підприємства “Дніпродорсервіс” Дніпровської міської ради було повернуто позивачу, яку отримано ним 25.11.2019 року (а.с.113-114).
До суду з даним позовом позивач звернувся до суду лише 02.12.2019 року.
Отже, позивач повторно звернувся до адміністративного суду, при цьому терміни щодо оскарження висновку за результатами моніторингу закупівлі до суду, які встановлені у ч.10 ст.7-1 Закону України «Про публічні закупівлі» - порушено. Таким чином, суд робить висновок, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів із пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» констатував, що якщо ординарний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, то таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Чинне законодавство України, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлено досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17рп/2011 визнано, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційний прав на судовий захист і доступ до правосуддя.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Аналіз практики Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, останній виходить з наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожні справі; будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 4) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб; 5) недотримання строків було зумовлено діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції (несвоєчасне вручення судового рішення або не вручення судового рішення тощо); 6) відновлення строку необхідно для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя.
Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути такі обставини, які об'єктивно є непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтвердженні належними доказами.
Судом встановлено, що будь-які об'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду, у визначені законом строки, з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що дії відповідача порушували його права та законні інтереси.
Згідно із ч.ч.3, 4 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 ч.1 ст.240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи, що позивачем хоча і подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд вважає причини зазначені у клопотанні неповажними та такими, що суперечать матеріалам справи та приписам ст.122 КАС України, тому суд не знаходить підстав для поновлення пропущеного позивачем строку звернення до суду.
За таких обставин, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст.ст.238, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Позов залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складений 21.02.2020 року.
Суддя Д.В. Сидоренко