м. Вінниця
21 лютого 2020 р. Справа № 120/4219/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, б. 63, м. Вінниця, 21027)
про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 30.09.2019 року № 2-17338/15-19- СГ щодо не надання позивачеві дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки: сільськогосподарського призначення, державної форми власності за кадастровим номером 0520684600:04:003:0004 (загальна площа 3,6 га), орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Оленівської сільської ради Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту) та зобов'язання відповідача надати позивачеві дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності за кадастровим номером 0520684600:04:003:0004 (загальна площа 3,6 га), орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Оленівської сільської ради Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що в серпні 2019 року звернулась до відповідача про надання їй дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності за кадастровим номером 0520684600:04:003:0004 (загальна площа 3,6 га) орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Оленівської сільської ради Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту). Відповідач наказом від 30.09.2019 року № 2-17338/15-19-СГ відмовив позивачеві в наданні дозволу на розробку документації із землеустрою. Причиною відмови зазначено те, що на вказану земельну ділянку відповідачем вже надано дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки Оленівській сільській раді для створення громадського пасовища. Крім того, відповідач зауважив, що позивачем не вказано вид документації із землеустрою. Позивач з такою відмовою не погоджується та вважає її протиправно, оскільки вона не відповідає вимогам ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України (далі ЗК України). Це й стало причиною звернення до суду з даним позовом.
19.12.2019 року за вх. № 58583 позивачем через канцелярію суду подано заяву про долучення до матеріалів справи оригіналу квитанції про сплату судового збору.
Ухвалою від 23.12.2019 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 15.01.2020 року. Одночасно цією ухвалою витребувано у відповідача витяг з ДЗК про земельну ділянку за кадастровим номером 0520684600:04:003:0004 (загальна площа 3,6 га), копію технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, а саме земельної ділянки за кадастровим номером: 0520684600:04:003:0004, копію поземельної книги на земельну ділянку за кадастровим номером 0520684600:04:003:0004.
13.01.2020 року за вх. № 974/20 відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому він просив відмовити у його задоволенні. Відповідач пояснив, що ним було розглянуте клопотання позивача про надання дозволу на розробку документації із землеустрою для отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га а рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Оленівської сільської ради Вінницької району Вінницької області. Наказом від 30.09.2019 року № 2-17338/15-19-СГ позивачеві було повідомлено про те, що відповідно до ч. 1-4 ст. 22, ч. 6, 7 ст. 118, ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Положення про Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.10.2016 року за № 1391/29521, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 року № 308 з урахуванням того, що у клопотанні не зазначено який саме вид документації згідно ст. 25 ЗУ «Про землеустрій» та відповідно до ч. 7 ст. 11 ЗК України позивачеві було відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Оленівської сільської ради Вінницького району Вінницької області. Не погоджується відповідач й з вимогою позивача стосовно зобов'язання його надати дозвіл на розроблення земельної документації, адже на переконання відповідача це є дискреційними повноваженнями. До відзиву відповідачем додані витребувані ухвалою від 23.12.2020 року документи.
У судовому засіданні 15.01.2020 року сторони надали пояснення по суті спірних правовідносин, судове засідання відкладено на 29.01.2020 року.
24.01.2020 року за вх. № 2347 відповідачем через канцелярію суду надано заяву про долучення документів до матеріалів справи.
29.01.2020 року за вх. № 2798/20 позивачем через канцелярію суду надано відповідь на відзив, в якій він вказує, що оскаржуваний наказ суперечить вимогам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», адже відповідач відмовляючи в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, не звернув увагу, що у відповідності до видів документації із землеустрою, які наведені в ст. 25 ЗУ «Про землеустрій» зазначається один із видів як технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. В даному випадку позивач звернувся до відповідача лише з клопотання про надання їй дозволу на розробку документації із землеустрою, а не з клопотанням про затвердження документації із землеустрою та передання йому земельної ділянки у власність. Окрім того позивач вказує, що відповідачем не доведено ту обставину, що земельну ділянку передано Оленівський сільській раді, адже в наказі від 27.08.2019 року не вказано кадастрового номеру, що не дає можливості ідентифікувати земельну ділянку.
У судовому засіданні 29.01.2020 року були досліджені докази, що знаходяться в матеріалах справи, та заслухано пояснення сторін щодо них, зобов'язано відповідача надати додаткові докази щодо земельної ділянки за кадастровим номером 0520684600:04:003:0004, судове засідання відкладено на 19.02.2020 року.
19.02.2020 року за вх. № 5123 відповідачем через канцелярію суду надано заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі та за вх. № 5124 подано заперечення, в якому останній повідомив, що за результатами державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства України про охорону земель встановлено, що земельна ділянка загальною площею 82,6353 га не використовується для сільськогосподарського виробництва та може бути передана у комунальну власність для створення громадського пасовища.
19.02.2020 року за вх. № 5181/20 позивачем через канцелярію суду подано заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
17.08.2019 року позивач звернулась до відповідача із клопотанням надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності за кадастровим номером 0520684600:04:003:0004 (загальна площа 3,6 га) орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Оленівської сільської ради Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту). Додатково позивач повідомила, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства вона не скористалась. До клопотання позивач додала копію паспорта та ідентифікаційного номера, викопіювання з публічної кадастрової карти України з позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, інформації з ДЗК, копії свідоцтва, оригінал ордера.
Відповідач, за результатами розгляду клопотання, наказом № 2-17338/15-19-СГ від 30.09.2019 року відмовив позивачеві у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Причиною відмови зазначено те, що на земельну ділянку, зазначену на графічних матеріалах, надано дозвіл щодо розроблення документації із землеустрою Оленівській сільській раді для створення громадського пасовища.
Не погоджуючись із прийнятим наказом позивач звернулася до суду із цим позовом.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, ЗК України.
Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України).
Згідно абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Системний аналіз наведених норм доводить, що громадяни можуть набувати право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності виключно за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Для цього такі громадяни мають звернутись з відповідним клопотанням до уповноважених органів. До клопотання додають визначені документи. Суб'єкт владних повноважень, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до своїх повноважень, розглядає таке клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась до відповідача з клопотанням щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, до якого додала графічний матеріал земельної ділянки із позначенням бажаного місця розташування. Відповідач відмовив позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв'язку з тим, що на земельну ділянку надано дозвіл щодо розроблення документації із землеустрою Оленівській сільській раді для створення громадського пасовища.
У цьому контексті суд вказує, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Даний перелік не передбачає виключень, розширеного тлумачення та є загальним для всіх. Відмова з інших, не передбачених у вказаному вище переліку, причин є незаконною.
Крім цього, із положень ст. 79-1 ЗК України слідує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідне для формування земельної ділянки.
Такий висновок також узгоджується з положеннями ст. 50 Закону України "Про землеустрій", відповідно до якої проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Земельна ділянка на території Оленівської сільської ради Вінницького району Вінницької області є сформованою та їй присвоєно кадастровий номер 0520684600:04:003:0004. На графічних матеріалах із зображенням цієї земельної ділянки, згідно розшифрувань умовних позначень вбачається, що земельної ділянки всього становить 3,600 га, з яких сади - 0,7692 та пасовища - 2,8308.
З огляду на це, той факт, що вказана земельна ділянка є пасовищем не заперечувалося сторонами у судовому засіданні. Більш того, представник позивача в обґрунтування своєї позиції наполягав на тому, що пасовище входить до земель сільськогосподарського призначення, а тому відсутні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, адже цільове призначення земельної ділянки не зміниться. Крім того, вказував на те, що запитувана позивачем земельна ділянка не є сформоваю, адже їй не присвоєний кадастровий номер.
В контексті цього суд вказує, що позивач бажає отримати не всю земельну ділянку, якій присвоєний кадастровий номер 0520684600:04:003:0004, а лише її частину. Такий висновок слідує з наданого позивачем до клопотання графічного викопіювання земельної ділянки, що додане до клопотання, в якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки. Між тим, дійсно у запитуваної позивачем частини земельної ділянки відсутній кадастровий номер, проте суд вказує на те, що ця частина земельної ділянки є складовою земельної ділянки з кадастровим номером 0520684600:04:003:0004, яка є пасовищем, відповідно запитувана позивачем земельна ділянка також є пасовищем.
Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548, визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.
В зазначеному класифікаторі землі сільськогосподарського призначення поділяються, зокрема, на землі, для ведення особистого селянського господарства та на землі для сінокосіння і випасання худоби.
Нормами ч. 2 ст. 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
Відповідно до п. «а» ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до ст. 34 ЗК України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.
Таким чином, відповідно до вимог ЗК України земельні ділянки, призначені для сінокосіння та випасання худоби можуть бути переданні громадянам виключно на умовах користування (в оренду).
До такого правового висновку дійшов й Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 12.09.2019 року у справі № 120/611/19-а.
Відповідно до даних Державного земельного кадастру запитувана позивачем земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням землі запасу (пасовища та сади), що, в свою чергу, унеможливлює її передачу у власність.
Суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність для ведення особистого селянського господарства належить до земель загального користування, тобто є загальнодоступними для всіх суб'єктів і не можуть передаватися у приватну власність. Надання дозволу позивачу на розроблення землевпорядної документації відведення у власність земельних ділянок загального користування порушить права інших осіб щодо їх використання, так як ці земельні ділянки виділені для об'єктивної необхідності - загального випасання худоби.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на ст. 33 ЗК України, оскільки вказана норма не стосується спірних правовідносин.
Суд також не приймає до уваги посилання позивача на вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу згідно ст. 118 ЗК України, оскільки вказаний перелік стосується відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для надання земельної ділянки у власність, у даному ж випадку, земельна ділянка взагалі не може надаватися у власність.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 року категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п. 54 рішення).
Отже, при прийнятті рішення суд враховує те, що задоволення суспільної потреби при вирішенні суспільнозначимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки з комунальної власності у приватну ставиться у перевагу приватному інтересу конкретної особи.
З огляду на все вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним наказу відповідача від 30.09.2019 року № 2-17338/15-19- СГ щодо не надання позивачеві дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки: сільськогосподарського призначення, державної форми власності за кадастровим номером 0520684600:04:003:0004 (загальна площа 3,6 га), орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Оленівської сільської ради Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту) є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Щодо позовної вимоги про скасування наказу відповідача від 30.09.2019 року № 2-17338/15-19- СГ щодо не надання позивачеві дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки: сільськогосподарського призначення, державної форми власності за кадастровим номером 0520684600:04:003:0004 (загальна площа 3,6 га), орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Оленівської сільської ради Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту), суд зазначає таке.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв'язок визнання протиправним акту індивідуальної дії та його скасування у повному обсязі чи частково. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання акту індивідуальної дії протиправним, неминучим є його скасування в повному обсязі чи частково.
З огляду на те, що суд позовну вимогу про визнання протиправним вказаного наказу залишив без задоволення, відповідно позовна вимога про скасування наказу відповідача від 30.09.2019 року № 2-17338/15-19- СГ щодо не надання позивачеві дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки: сільськогосподарського призначення, державної форми власності за кадастровим номером 0520684600:04:003:0004 (загальна площа 3,6 га), орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Оленівської сільської ради Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту) також задоволенню не підлягає.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати позивачеві дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності за кадастровим номером 0520684600:04:003:0004 (загальна площа 3,6 га), орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Оленівської сільської ради Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту), суд зазначає наступне.
Кожна особа, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно ч. 2 цієї ж статті захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Таким чином, суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень вчинити на користь позивача певні дії, якщо для їх вчинення виконані всі умови, визначені законом, і вчинення таких дій не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
З огляду на те, що у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 30.09.2019 року № 2-17338/15-19- СГ щодо не надання позивачеві дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки відмовлено, відповідно вказані позовні вимоги також не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Керуючись Конституцією України, Земельним кодексом України, Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548 та ст. 2, 6, 9, 73- 78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 30.09.2019 року № 2-17338/15-19- СГ щодо не надання ОСОБА_1 дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки: сільськогосподарського призначення, державної форми власності за кадастровим номером 0520684600:04:003:0004 (загальна площа 3,6 га), орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Оленівської сільської ради Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту) та зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності за кадастровим номером 0520684600:04:003:0004 (загальна площа 3,6 га), орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Оленівської сільської ради Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту) відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, б. 63, м. Вінниця, 21027)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 21.02.2020 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна