Справа № 583/545/20
1-кс/583/222/20
"20" лютого 2020 р. слідчий суддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_1 , з участю секретаря с/з ОСОБА_2 , слідчої ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Охтирка клопотання про арешт майна, яке надійшло від слідчого СВ Охтирського ВП ГУНП в Сумській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Охтирської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12020200060000103 від 12.02.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України, -
18.02.2020 року до суду надійшло клопотання про арешт майна за матеріалами досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12020200060000103 від 12.02.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
В судовому засіданні слідча та прокурор ОСОБА_4 прохали суд накласти арешт на майно.
Володілець майна ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи.
Його захисник заперечував проти задоволення зазначеного клопотання. Пояснив, що ОСОБА_7 будь-яким чином не причетний до вчинення протиправної діяльності у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. Вилучені кошти та ваги належать сімї його довірителя та не використовувались для вчинення злочину та не були здобуті внаслідок злочинної діяльності. ОСОБА_7 підозра не оголошувалась, слідство наразі до нього будь-яких претензій не має, як не має доказів, що вилучені гроші та майно мають значення речових доказів у провадженні, яке вони розслідують.
Вивчивши матеріали справи, слідчий суддя, вважає, що клопотання не підлягає задоволенню.
Встановлено, що в провадженні Охтирського ВП (м. Охтирка) ГУНП в Сумській області знаходиться кримінальне провадження № 12020200060000103 від 12.02.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
Згідно поданого до суду клопотання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , займається діяльністю пов'язаною із незаконним обігом наркотичних засобів спільно із ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає по АДРЕСА_2 .. А саме, останній за місцем мешкання зберігає велику кількість наркотичних засобів, які згодом спільно реалізують та отримують грошові кошти.
17.02.2020 було проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_7 по АДРЕСА_2 , в ході якого було виявлено та вилучено грошові кошти, і поміщено до спеціальних пакетів, а саме: спец.пакет №7184686 - 9800 грн. (дев'ять тисяч вісімсот гривень), спец.пакет №7184175 - 2050 грн. (дві тисячі п'ятдесят гривень), спец.пакет №7184178 - 500 грн. (п'ятсот гривень), спец.пакет №7184187 - 6400 грн. (шість тисяч чотириста гривень), спец.пакет №7184735 - 5550 грн. (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят гривень). Також під час обшуку було виявлено у кухонній кімнаті та вилучено до спец пакету №7184177 електронні ваги чорного кольору із накидною кришкою, які використовуються для зважування та фасування наркотичних засобів.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про арешт майна слідчий суддя зобов'язаний враховувати окрім правових підстав для арешту майна, ще й наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Постановою слідчого від 18.02.2020 р. вищезазначене майно було визнане по даному кримінальному провадженню речовим доказом.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Проте слідчий суддя не погоджується із доводами слідчого про те, що вилучене майно відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України по зазначеному кримінальному провадженню.
Так, у судовому засіданні була допитана ОСОБА_9 (дружина особи, у якої був проведений обшук) та пояснила, що в будинку за місцем її мешкання такі обшуки проводяться постійно, однак будь-яких доказів причетності її чоловіка чи будь-кого іншого із їхньої сімї встановлено не було. Гроші в сумі 9800 грн., які були вилучені із комоду, належать їй та були підготовлені для закупівлі товару (вона займається торгівлею на ринку); гроші в сумі 2050 грн., які були вилучені з її гаманця, були приготовані для сплати комунальних послуг; гроші в сумі 6400, які були сховані донькою в залі, належать останній, вона збирала їх на придбання собаки. Остання сума у розмірі 5550 грн. належить її сину. Він також збирає гроші на комп'ютер. Ваги також ніколи не використовувались для зважування будь-яких наркотичних засобів. Вони були вилучені в кухні та їх вона використовує при приготуванні їжі.
Із доданих суду матеріалів вбачається, що до єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості щодо протиправної діяльності ОСОБА_8 у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. Слідством розслідується факт збуту останнім наркотичної речовини. Дана подія була зафіксована шляхом проведення контролю за вчиненням злочину, однак коштів за які проводилась контрольована закупівля наркотичного засобу встановлено не було.
В ході проведення обшуку слідчим при вилученні були детально досліджені вилучені купюри та дані про них занесені до протоколу обшуку. Таким чином, слідство могло встановити належність вилучених купюр до тих які використовувались при закупівлі наркотичного засобу. Однак доказів цього слідчому судді не надано.
Таким чином, у судовому засіданні не доведено, що зазначені грошові кошти мають значення речових доказів у даному кримінальному провадженні.
Стосовно вилучення вагів, слідчий-суддя критично ставиться до пояснень прокурора про необхідність експертним шляхом визначити їх використання для зважування наркотичної речовини, адже стосовно можливої причетності ОСОБА_7 до вчинення протиправної діяльності у сфері незаконного обігу наркотичних засобів відомості до ЄРСР не внесені, підозра йому не оголошувалась. Крім того, фактичний володілець майна ОСОБА_9 в судовому засіданні повідомила про використання зазначених вагів для приготування їжі. Не доводять беззаперечно викладених у клопотанні обставин та його мотивів і надані прокурором розсекречені матеріали про проведення контролю за вчиненням злочину.
Статтею 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Отже, окрім зазначеного, накладенням арешту на майно, яке належать вказаній особі, не буде дотримано вимог щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності, що може мати наслідком заподіяння майнових збитків.
З огляду на викладене слідчий суддя прийшов до висновку, що в даному випадку достатніх підстав для арешту майна громадянина в рамках кримінального провадження передбаченого ч. 1, ст. 307 КК України стосовно протиправної діяльності громадянина М, немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 107, 132, 167, 170, 173, 237 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання про арешт майна, яке надійшло від слідчого СВ Охтирського ВП ГУНП в Сумській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Охтирської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно, що було вилучене 17.02.2020 року в ході обшуку в житлі та нежитлових спорудах, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1